Тема 5. Легалізація діяльності суб’єктів господарювання

1. Поняття та види легалізації підприємництва.

2. Порядок проведення внутрішньої легалізації підприємницької діяльності.

3. Порядок проведення зовнішньої легалізації підприємницької діяльності.

4. Ліцензування: поняття та правова регламентація.

5. Загальні засади сертифікаційної діяльності.

5.1. Поняття та види легалізації підприємництва

Під легалізацією слід розуміти послідовність юридичне значимих дій особи, щоб реалізувати своє право на заняття підприємництвом з метою узаконення цієї діяльності. Практично вся діяльність підприємців за рідким виключенням проходить легалізацію. Деякі види з них мають перманентний характер, наприклад – ліцензування. Підприємець, що передбачив в установчих документах значну кількість видів діяльності отримує ліцензії по мірі необхідності та наявності коштів для їх оплати. Починаючи з однієї – двох ліцензій він з часом придбаває більше і тим самим постійно розширює свою правосуб’єктність. В разі сплину терміну дії ліцензії, її призупинення чи вилучення, відповідною діяльністю він займатись не може і його правосуб’єктність звужується. Аналогічно це стосується патентів та сертифікатів.

Легалізація суб’єктів підприємницької діяльності є необхідною обов’язковою передумовою участі в конкретних підприємницьких правовідносинах. Особи, що займаються підприємництвом, які не пройшли легалізацію, охоплюються поняттям тіньового бізнесу і в залежності від кваліфікації такої діяльності, підлягають адміністративній чи кримінальній відповідальності.

Легалізація свідчить, про намір особи займатись підприємницькою діяльністю на законній основі, мати відповідні права і нести обов’язки. В значній мірі легалізація як правова категорія підприємництва характеризує існуючий в державі правовий механізм підприємництва та ступінь поваги до нього з боку фізичних осіб.

Сутність легалізації проявляється у здійсненні ряду послідовних, юридично значимих дій, спрямованих на набуття прав і обов’язків підприємця. Легалізація може бути внутрішньою та зовнішньою.

Таким чином, легалізація має перманентний характер і, враховуючи вид діяльності та організаційно-правову форму, йде постійно. Чим більше суб’єкт підприємницької діяльності одержав необхідних ліцензій, тим більше обсяг його правосуб’єктності, тим більше його можливості участі у підприємницьких правовідносинах.

Легалізація підприємництва залежить від дій особи і проводиться в заявчому та дозвільному порядку (видача дозволів на виготовлення штампів, печаток, ліцензування, патентування, квотування). В тих випадках, коли діяльність підприємця стосується безпеки держави, забезпечення економічних умов її існування, достовірності та вірогідності статистики, забезпечення безпеки для оточуючих, здорового та безпечного для життя та здоров’я довкілля, законних прав та інтересів людини, легалізація проводиться в незалежності від дій підприємця державними органами. Іншими словами – вона прямо передбачена чинним законодавством і здійснюється самими державними органами автоматично. Вона є продовженням заявчої легалізації. Так, наприклад, державний реєстратор у день державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності зобов’язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки (Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»). Через дозвільну систему відомості про підприємця отримують інші зацікавлені в ній державні органи.

Легалізація може розглядатись як одна з функцій державних органів по здійсненню та зберіганню дієвості та ефективності державного контролю за правомірністю підприємницької діяльності. Під час легалізації державні органи та їх посадові особи вправі давати особам, що реалізують своє право на заняття підприємництвом чи вже зареєстровані в якості таких, вказівки відповідно до своєї компетенції. Такими можуть бути вимоги про приведення засновницьких документів у відповідність із чинним законодавством, про усунення його порушень, про приведення майна, території у належний санітарний, екологічний, протипожежний стан тощо.

Легалізація в такому аспекті розглядається як:

– звернення у встановленій законом формі про дачу дозволу на заняття підприємництвом, чи конкретним видом діяльності, чи на конкретній території;

– задоволення уповноваженим державним органом звернення та видача у встановленій чинним законодавством формі відповідного дозволу;

– процедура розгляду звернень та прийняття по ним рішень.