Тема 1. Правове регулювання підприємницької діяльності в україні: загальні питання

1. Розвиток науки про підприємництво.

2. Ознаки підприємництва.

3. Функції підприємницької діяльності.

4. Принципи підприємницької діяльності.

5. Види підприємницької діяльності.

6. Законодавче регулювання підприємницької діяльності в Україні.

1.1. Розвиток науки про підприємництво

Підприємництво стало темою дискусій і аналізу в ХVШ ст. і спочатку привертало інтерес лише економістів. У XIX ст. у світі почали вживатися як синоніми такі поняття як «підприємництво», «вільні підприємства» і «капіталізм».

Розвиток процесу наукового осмислення підприємництва пройшов «три хвилі» розвитку теорії підприємницької функції.

«Перша хвиля» – виникла у ХVІІІ ст., була пов’язана з концентруванням уваги на несенні підприємцем ризику (Р. Кантільон, Й. Тюнен, Г. Мангольдт, Ф. Найт).

«Друга хвиля» пов’язана з виділенням інноваційності як основної характерної риси (Й. Шумпетер).

«Третя хвиля» пов’язана з обґрунтуванням поліфункціональної моделі підприємництва і відрізняється концентруванням уваги на особистих якостях підприємця (Л. Мізек, Ф. Хайєк, І. Кирцнер).

Сучасний етап розвитку теорії підприємництва відносять до «четвертої хвилі», яка характеризується перенесення акценту на управлінський аспект в аналізі дій підприємця.

Легальне визначення поняття «підприємництво» вперше було сформульовано у ст. 1 Закону України «Про підприємництво», де підприємництво визначалось як безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. З введенням в дію ГК України легальне визначення підприємницької діяльності наступне: підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів і одержання прибутку (ст. 42 ГК України). Під господарською діяльністю у ГК України розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

1.2. Ознаки підприємництва

В юридичній та економічній літературі немає єдності думок щодо ознак підприємницької діяльності. Найчастіше виділяють такі її ознаки:

1) ініціативність;

2) самостійність;

Ініціативність і самостійність підприємницької діяльності знаходить своє відображення у нормах ГК України: підприємці мають право без обмежень здійснювати самостійно будь-яку підприємницьку діяльність, що не заборонена законодавством; заборона незаконного втручання органів державної влади і органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у господарські відносини.

3) творчий та інноваційний характер (виявляється у пошуку нових можливостей, орієнтації на нововведення). В юридичній літературі рідко згадується ця ознака.

4) систематичність (регулярність, професійність, постійність);

Існує декілька точок зору щодо характеристики цієї ознаки:

– при визначенні кількісних критеріїв систематичності підприємницької діяльності виходять з вимог податкового законодавства;

– «метод вилучення» – епізодична або одинична діяльність не може вважатися підприємницькою, у той час як регулярна, професійна, постійна діяльність є такою. У разі ж виникнення спору про систематичність питання повинне вирішуватися з урахуванням конкретних обставин;

– відповідне поняття прив’язується до таких галузей права, як кримінальне, трудове, де систематичністю визнається здійснення дій два і більше разів.

5) ризиковий характер (перекладення на підприємця тягаря передбачення несприятливих наслідків (збитків) і вжиття заходів щодо їх превенції або усунення, не пов’язане з винною поведінкою підприємця);

6) цільове спрямування на одержання прибутку;

Деякі автори підкреслюють, що метою підприємницької діяльності є одержання не прибутку взагалі, а саме підприємницького прибутку, яким визнається особливий вид доходу, винагороди за заповзятливість, специфічну творчу активність у сфері приватного бізнесу. Вважається, що прибуток підприємця складається з двох елементів: звичайного прибутку ділової людини та надлишку над звичайним прибутком. Другий елемент і є підприємницьким доходом (прибутком) у вигляді форми суспільної винагороди за інноваційний пошук, новаторство у виробництві.

Та чи інша діяльність не може бути віднесена до підприємницької, якщо її метою не є одержання прибутку. Проте якщо прибуток не отриманий, незважаючи на цільове спрямування діяльності на її досягнення, то сам по собі цей факт не може служити підставою для вилучення її з числа видів підприємницької діяльності. Отже, визначальною є наявність саме мети одержання прибутку, а не досягнення її на будь-якому етапі цієї комплексної діяльності.

7) самостійна юридична відповідальність;

8) соціально-відповідальний характер.

У жодному з визначень або описів підприємницької діяльності у вітчизняній літературі вчені-юристи не згадують соціально-відповідальний характер підприємницької діяльності як його необхідної ознаки. Зазначена ознака виділяється вченими-економістами.

Окрім вказаних вище ознак підприємницької діяльності, в літературі також називається ознака державної реєстрації. Але не можна визнати державну реєстрацію необхідною ознакою саме підприємництва. Ст. 58 ГК України має назву «Державна реєстрація суб’єкта господарювання», а Закон України від 15 травня 2003 року має назву «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», тому державну реєстрацію слід вважати ознакою не підприємництва, а характеристикою його суб’єкта – підприємця.