41.Місце рольових ігор та тренінгів у процесі відбору й навчання персоналу.

1.Поняття рольова гра.

Рольова гра або RPG (англ. Role-playing game) — гра розважального характеру, в якій учасники приймають певні ролі та колективно створюють історію або слідують уже існуючій (зазвичай із фантастичних творів), у видуманих ситуаціях діючи відповідно до своїх ролей. Учасники приймають рішення, спираючись на словесний образ персонажа, а дії завершуються успіхом чи провалом за визначеною системою правил, норм та принципів. У межах правил гравці можуть вільно імпровізувати; їхній вибір у кожній ситуації формує інсценування та результат гри.

Дія гри відбувається у світі гри, який значним чином впливає на перебіг подій у грі. Ігровий майстер (англ. Dungeon Master — DM або Game Master — GM) пропонує гравцям сюжет, розділений на модулі, рольову систему розвитку персонажу й раси самих персонажів, їх уміння тощо.

Головна мета RPG — отримати задоволення від самого процесу гри. Це фундаментально відрізняє рольову гру від настільних, картярських, спортивних та інших, не таких динамічних ігор. Рольові ігри не основані на конкуренції, навпаки, вони більше зближують людей у спілкуванні. Типова рольова гра більш сприяє бажанню грати разом, а не поодинці.

Рольова гра має епізодичний характер, зазвичай у вигляді щотижневих сесій протягом місяців або навіть років, хоча існують і односесійні постановки сюжету. Вона є формою узгодженого, спільного творення історії. Як новели та фільми RPG приваблюють, тому що вони збуджують і розвивають фантазію. Безпосередність — це основна відмінність рольової гри від звичайного вимислу. На відміну від того, хто переглядає фільм чи читає книгу, який є пасивним учасником, гравець RPG сам приймає рішення, які утворюють сюжет. Іноді, гравці говорять від свого імені, а іноді — від третьої особи, пояснюючи дії свого персонажа; це залежить від особистого ставлення, зацікавленості та захоплення гравцем того, що відбувається. Рольову гру, в якій гравці інсценізують свої дії фізично, називають live-action role-playng game (LARP).

Деякий відтінок рольової гри присутній навіть у такій дитячій грі як «козаки-розбійники», тільки з меншим рівнем витонченності. Адже в RPG кожен персонаж своєрідний, особливий. Витримана система правил і більш-менш реалістичні принципи кампанії сприяють тому, що у гравця зникає відчуття нереальності, награності. Рівень реалізму в іграх коливається від просто достатньо якісної логіки для утворення правдоподібної історії до повноцінної інсценізації справжніх життєвих дій.

Відео ігри, що об'єднують в собі правила, засновані в рольових іграх, відносяться до так званих комп'ютерних рольових ігор (англ. computer role-playing game — CRPG). Через популярність CRPG, терміни «рольова гра» та «RPG» обидва певним чином були використані виробниками комп'ютерних ігор; як результат — традиційне проведення часу за нецифорвими іграми такого сорту все більше і більше стали відносити до «настільних» рольових ігор («pen and paper», «tabletop»), хоча ні ручка і папір, ні стіл не є строго обов*язковими.

2.Переваги та недоліки використання рольових ігор у процесі відбору й навчання персоналу.

Організовуючи навчальний процес, ми беремо до уваги, що найбільший активізуючий ефект під час навчання дають ситуації, в яких курсанти повинні:

• самостійно пояснювати оточуючі явища та предмети;

• відстоювати свою думку;

• брати участь у дискусіях і обговореннях;

• ставити запитання своїм товаришам і викладачам;

• рецензувати відповіді своїх товаришів;

• оцінювати відповіді і письмові роботи своїх товаришів;

• займатись навчанням курсантів, що відстають;

• пояснювати іншим незрозумілі поняття, явища, процеси;

• самостійно вибирати посильні для власного виконання завдання;

• знаходити кілька варіантів можливих рішень пізнавальних задач;

• перевіряти результати своїх дій (самоперевірка), аналізувати особисті пізнавальні та практичні дії;

• вирішувати пізнавальні задачі, комплексно використовуючи відомі їм способи рішення.

Будь яке навчання, що містить у собі викладання та учіння, передбачає активність учнів. Проте для нас представляють інтерес методи, прийоми, технології навчання, в яких мета та засоби активізації складають головну ідею і є основою ефективності результатів, зокрема: ігрові технології, або технології міжособистісної комунікації, дидактичні ігри, імітаційні неігрові методи: дискусія, дебати, мозковий штурм, критичне мислення тощо; технології формування суб’єктивної активності людини (лідерства, суб’єктивної соціальної активності, самозахист якостей особистості). Специфіка ігрового навчання складається в тому, що воно містить в собі можливості не тільки по відпрацюванню структурних компонентів педагогічної діяльності, але і функціональних. Функціональні компоненти характеризують процесуальну сторону педагогічної діяльності. На думку В.І.  Гінецинського, ігрове навчання допомагає відпрацювати чотири функціональних компонента: презентативний, інтенсивний, коректуючий, діагностичний. При реалізації ігрового навчання необхідно проводити заняття так, щоб було чітке уявлення про ці уміння і можливості їх відпрацювання при виконанні ігрових ролей. Основою ігрового навчання можуть бути різноманітні види дидактичних та ділових ігор. В останній час в навчальній практиці широко використовуються імітаційно-навчальні ігри, які дозволяють курсантам в ході ігрової діяльності отримувати та збагачувати власний досвід. Відмінність навчальної гри від традиційних методів навчання полягає у тому, що у грі відтворюються основні закономірності руху професійної діяльності і професійного мислення на матеріалі навчальних, а не реальних, ситуацій, які динамічно змінюються спільними зусиллями учасників гри. Це підтверджує І.А. Бім, яка вважає, що “широке застосування у вузі повинні знайти ділові ігри із використанням іноземної мови, проведення таких форм роботи, які можуть знадобитися майбутньому спеціалістові у подальшій практичній діяльності”. 

3.Різновиди рольових ігор.

Ділові ігримають багато різновидів, спільною рисою яких є елемент гри.В останні роки концепція ділової гри має тенденцію інтенсивно розвиватися. В. Оконь виокремлює функціональні, тематичні й конструктивні ігри, а за змістом – дидактичні, спортивні і військові. Під час ділової гри особлива увага приділяється формуванню навичок і вмінь ухвалення рішень за умови взаємодії, суперництва і конкуренції між активно діючими особами. В ділових іграх курсанти мають можливість виконувати ролі учасників певних ситуацій, протиборчих чи взаємодіючих сторін. Проте ці ситуації розглядаються у динаміці їх вільного розвитку. Психолого-педагогічні принципи конструювання і використання ділової гри такі: принцип імітаційного моделювання конкретних умов і динаміки певного виду діяльності; ігрового моделювання змісту і форм професійної діяльності; спільної діяльності; діалогічного спілкування; двоплановості; проблемності змісту імітаційної моделі і процесу його розгортання в ігровій діяльності. Ці принципи, віддзеркалюючи сутність ділової гри, визначають її складові частини, логіку, внутрішні зв'язки і вимагають їх системного застосування. Отже, сутність ділової гри полягає у відтворенні предметного і соціального змісту професійної діяльності, моделюванні основних умов і системи відносин, характерних для відповідної діяльності. Вони розгортаються на імітаційній моделі, що відтворює динаміку певного виду діяльності. Спрощено ділова гра може проходити так: її учасникам рекомендується взяти участь у розв'язанні конфліктної ситуації, що склалася, і на основі інформації, яка є на даний час, прийняти обґрунтоване оптимальне рішення. Під час його ухвалення ситуація постійно змінюється під впливом середовища, внаслідок дій педагога. Після цього прийняте рішення підлягає всебічному аналізу з метою виявлення його обґрунтованості, відповідності ситуації, нарешті, його оптимальності. Ухвалене рішення і його аналіз надають можливість оцінити конкретні дії учасників цієї гри, проаналізувати хід їхніх міркувань і опрацювати певний алгоритм дій у стандартних ситуаціях, а також сприяють формулюванню певних правил ефективної діяльності в екстремальних умовах, розвиткові евристичного мислення під час вирішення складних завдань, кращому розумінню логіки дій інших людей і на основі цього спонукають діяти більш цілеспрямовано і рішуче. Ділові ігри в навчальному процесі проводяться у формі професійних педагогічних ігор. Є й інші форми.

Розглянемокласифікацію ділових ігор та їх різновиди.За призначенням вони поділяються на навчальнітадослідницькі. Перші спрямовані на імітаційне моделювання реальних процесів і механізмів, які мають місце у професійній діяльності. Дослідницькі ігри, окрім моделювання реальності, дають змогу моделювати певні об'єкти, процеси, механізми з метою їх експериментального вивчення. Для цього широко застосовуються ЕОМ, які надають можливості для творчого розв'язання навчальних проблем. Імітаційна модель відтворює певний аспект професійної діяльності чи поведінки курсантів в конкретних обставинах. Цей аспект визначає характер їх діяльності в дидактичному процесі. Ігрова модель відтворює конкретні дії учнів у процесі розв'язання проблеми імітаційної моделі.

4.Основні функції рольових ігор.

У навчальних умовах непросто викликати мотив до висловом. Складність ось у чому: вчитель має окреслити ситуацію в такий спосіб, щоб виникла атмосфера спілкування, яка, своєю чергою, викликає в учнів внутрішню потреба у вираженні думок. У разі іншомовного спілкування важливо, щоб учні змогли висловити те, що їм хочеться сказати.Ролевая гра будується на міжособистісні стосунки, які у процесі спілкування. Будучи моделлю міжособистісного спілкування, рольова гра викликає потреба у спілкуванні іноземною мовою, й у сенсі вона виконуємотивационно-побудительную функцію.

>Ролевую гру можна зарахувати дообучающим ігор, оскільки він значною мірою визначає вибір мовних коштів, сприяє розвитку мовних навичок і умінь, дозволяє моделювати спілкування які у різних мовних ситуаціях.Ролевая гра є вправу для оволодіння навичками і вміннями діалогічної промови за умов міжособистісного спілкування. У цьому плані рольова гра забезпечує навчальну функцію.

>Ролевая гра формує школярі здатність зіграти роль іншу людину, побачити себе з позиції партнера зі спілкування. Вона орієнтує учнів на планування власного мовної поведінки власної поведінки співрозмовника, розвиває вміння контролювати за свої вчинки, давати об'єктивна оцінка вчинкам інших. Отже, рольова гра виконуєориентирующую функцію.

Протиріччя, невідповідність між потребою дії в дитини і неможливістю здійснити необхідні дією операції може бути розв'язана в одному-єдиному типі діяльності – в ігровий діяльності, у грі. Такі протиріччя характеризує дітей підліткового віку. Підлітки прагнуть спілкуванню, до дорослості, а рольова гра дає можливість вийти далеко за межі свого контексту роботи і розширити його. Забезпечуючи здійснення бажань підлітка, рольова гра цим реалізує компенсаторну функцію.

Отже, рольова гра виконує функції:мотивационно-побудительную, навчальну,ориентирующую [2; 29–30].

Застосування рольової гри акторів-професіоналів у навчанні – яскравийдвуплановости, коли педагогічна мета прихована й виступає в завуальованій формі

[22; 16].

>Ролевая гра дозволяє враховувати вікові особливості учнів, свої інтереси; розширює контекст діяльності; постає як ефективний засіб створення мотиву до чужомовномудиалогическому спілкуванню; сприяє реалізаціїдеятельностного підходу у навчанні іноземної мови, як у центрі уваги перебуває учень зі своїми інтересами і потребами.

Найчастіше за процесі використовуютьсяумеренно-контролируемая рольова гра, вільна і сценарна рольові гри [4; 10–11].

5.Поняття тренінгу.

Тренінг – це форма групової роботи, яка забезпечує активну участь і творчу взаємодію учасників між собою і з учителем.

Тренінг є ретельно спланованим процесом надання чи поповнення знань, відпрацювання умінь і навичок, зміни чи оновлення певних ставлень, поглядів і переконань. Отже, у педагогіці співробітництва і розвивального навчання тренінг – це:

1.     Нові підходи (співпраця, відкритість, активність, відповідальність).

2.     Нові знання (інтенсивне засвоєння, уточнення).

3.      Позитивні цінності, ставлення, ідеали).

4.     Нові уміння і навички (ефективної комунікації, самоконтролю, лідерства, роботи в команді, уміння надавати й отримувати допомогу, аналіз ситуацій і прийняття рішень.

6.Основні різновиди тренінгів.

Бізнес-тренінги - це найбільш популярне в нашій країні напрям тренінгів, яке, на моє глибоке переконання, занадто часто використовується не за призначенням. Про що це я? Зараз поясню. Бізнес-тренінг - це такий тренінг, де людей навчають бізнесу. Що значить навчити бізнесу? Якщо під словом «бізнес» на увазі ту діяльність, яка щодня здійснюється бізнесменами для отримання прибутку, то бізнес у кожного різний, але все ж це ремесло. А навчання ремеслу вимагає ремісничих тренінгів. Тобто тренінгів, в яких учні повинні навчитися тому, як правильно виконувати ту чи іншу дію, процедуру або процес. І тут навчання правильній побудові процесу бізнесу є необхідним і незамінним. Але не потрібно забувати, що ми говоримо про процеси та процедури. Якщо ви хочете навчити співробітника, як управляти бізнес-процесами, то бізнес-тренінг - це те, що вам потрібно. Однак не забувайте, що, наприклад, продажу, переговорів, управління і т.п. бізнес-тренінг якщо й може навчити, то тільки в області описової - теоретичної. Навчити ж співробітника ефективно продавати, домовлятися або керувати людьми бізнес-тренінг не зможе, оскільки тут потрібні навички ефективного спілкування. А спілкування не є область бізнесу. Природно, всі ми цілими днями спілкуємося один з одним в офісі, транспорті і т.д. Але бізнес - це, в першу чергу, система процесів і процедур, які дозволяють заробляти гроші. А комунікація - засіб, яким користуються бізнесмени та їхні представники для реалізації механізму впливу процесів на інших членів суспільства. Ось і виходить, що, бізнес-тренінг необхідний, коли ви хочете навчити співробітників керувати процесами і процедурами, власною діяльністю і діяльністю підприємства, проектами, збутом, дистрибуцією, територією. Коли вам потрібно забезпечити ваших людей теорією продажів, переговорів, презентацій і т.п. Але якщо ви хочете навчити співробітників ефективному межперсонального взаємодії - спілкуванню, то потрібні соціально-психологічні тренінги.НЛП-тренінгиможна віднести до тренінгів технологічним. НЛП - нейролінгвістичне програмування - в даний час дуже популярно. І це не випадково. У 70-ті роки ХХ століття, у момент зародження в США цього напрямку психологічного консультування (в останні роки претендує на статус психотерапевтичного), НЛП ввібрало в себе цілий пласт моделей ефективного вирішення багатьох життєвих і ділових проблем. Оскільки основні моделі НЛП прийшли з гештальт-терапії та еріксонівського гіпнозу, ці техніки є ефективними і застосовними в різних контекстах життя. Але при цьому не потрібно забувати, що це всього лише техніки і моделі. А ефективність застосування різних технік і моделей може бути різною і залежить, не в останню чергу, від особистісної готовності людини застосовувати їх у реальному житті.Нерідко техніки та навички, набуті на НЛП-тренінгах, не приживаються в реальному житті. Чому? Дуже просто. Всі люди різні. І моделі НЛП бралися від різних людей. Якщо одна людина щось зумів зробити, то це може зробити й інший, якщо його правильно навчити, - говорить НЛП. Але на практиці виявляється, що та чи інша модель погано приживається у людини. Він пробує раз, другий, третій, а потім просто відмовляється від подальшого застосування, так як він демотивує поганим результатом. Іншими словами, моделі НЛП - це шапка, яку можна легко надягти на себе і використовувати за призначенням.

Психокорекційні / психотерапевтичний тренінг. Ця категорія тренінгів є найбільш різноманітною. Тут кожен з напрямків психологічного або психотерапевтичного консультування має свою методику, форму та формат проведення тренінгів. Часто ці тренінги навіть не називаються тренінгами, а носять назву «група»: група особистісного зростання, групова терапія, группаналіз або груповий психоаналіз та ін Як правило, ці тренінги проводяться психотерапевтами і націлені на особистісний розвиток учасників, усунення конфліктності, нервозності, тривожності, інфантилізму. У більшості своїй незалежно від тієї терапевтичної теорії, в рамках якої проводиться група, ці тренінги стосуються в основному внутрішнього світу учасника і його особистого, сімейного, дитячого досвіду, насущних проблем, які турбують людину в даний момент. Це можуть бути і робочі моменти, і бізнес-завдання, але в терапевтичних групах цей контекст є лише фоном для більш глибокої внутрішньої роботи з особистістю людини. Такі тренінги часто проводять у відкритому режимі, коли учасники записуються до групи самі, індивідуально, і рідко замовляються корпораціями. На практиці далеко не всі керівники готові впорається з досить інтенсивним особистісним зростанням своїх співробітників, якщо вони самі недостатньо дорослі у всіх значеннях цього слова.

Авторські тренінги досить широко поширені як в нашій країні, так і за кордоном. І я б сказав, заслужено поширені. Ця категорія тренінгів виділяється на тлі інших яскравими особистостями тренерів. Як правило, це 2-3-денні тренінги, а частіше семінари людей, які ретельно розробляють певну вузьку тему, наприклад ораторську майстерність або лідерство, комплектуючи її моделями та техніками з різних напрямків. Такі тренінги, природно, приділяють всю увагу одній тільки заявленої теми, тому дають більше шансів навчитися добре хоч одному, зате значимого навику. Досить часто такі тренінги замовляють компанії для своїх співробітників як мотиваційних тренінгів, де учасників навчають навичкам, корисним більше в прикладному контексті, ніж у суто бізнесовому. Зустрічаються також комплексні багатоступінчасті програми навчання, які включають в себе як бізнес-контекст, так і особистісний розвиток учасників. Такі програми, як правило, є компіляцією підходів, технік і теорій множини терапевтичних, філософських і духовних напрямків і дозволяють рости не тільки індивідуально кожному співробітнику, але й організації в цілому.

Тренінг командного згуртування. Ця категорія тренінгів є незаслужено рідко використовуються в нашій країні. За кордоном саме такі тренінги зазвичай замовляють на мотиваційних заходах. Мотиваційним заходом в такому контексті зазвичай є 3-5-денний івент (event; власне, це і є пряме значення слова захід в англійській мові), у вигляді якого проводиться внутрішній корпоративний тренінг, присутній вечірня програма, виділяється час на окремий 1-2 - денний plain air-тренінг (від англ. - на відкритому повітрі). Його мета - підвищення рівня групової, або як у нас прийнято називати, командної згуртованості. Тут я б порадив не плутати групу і команду, згуртованість і командну взаємодію. Оскільки команда, всупереч дуже поширеним помилкам на цю тему, - це не той колектив, в якому всі підтримують один одного і готові в будь-яку хвилину прийти на допомогу, а той, в якому кожен сам на своєму місці професійно виконує свої функції усередині злагодженої, згуртованою системи. Я переведу: якщо в першому варіанті акцент ставиться на взаємовиручку, то в другому - на відповідальність і професіоналізм. Другому досить складно навчити, і робиться це на соціально-психологічних тренінгах. А перше є хлібом для компаній, що володіють технологіями типу мотузяних тренінгів, виїзних групових інтерактивних і експіріенціальних (від англ. Experience - досвід, навички) ігор і спеціальних замовних івентів. Ці тренінги, незважаючи на свою позірну невитіюватість (якщо не звертати уваги на використовуване устаткування), приносять дуже реальний результат, якого не так вже просто досягти іншими методами. Будь-яка група людей, навіть зовсім незнайомих, якісно знайомиться один з одним і протягом незначного періоду часу стає згуртованим колективом, готовим до роботи.

Інші тренінги. Ринок зараз затоплений величезною кількістю тренінгових технологій. Скільки напрямів психологічної допомоги, терапії, консультування, стільки й напрямків тренінгу. Якщо сьогодні Європейською асоціацією психотерапії зареєстровані більше 400 окремих напрямків тільки психотерапії, то можете собі уявити, скільки напрямків тренінгу може бути представлено зараз на ринку. Одна частина з них - авторські розробки, друга - сертифіковані в конкретному психологічному напрямку програми, третя - семінари, які є нічим іншим як демонстраційною версією перероблених книг, четверта - відверта профанація і показуха, ще якась - просто дилетантство. Але не мені і не тут про це судити. Є маса різних інших тренінгів. Є відкриті тренінги, є закриті. Є денні тренінги, є вечірні. Є психологічні, є психотерапевтичні.І є такі поняття, як інтуїція і віра. Тут, крім цих чудових слів, ніщо інше не допоможе вам у виборі. Неможливо описати і дати оцінку всім видам, типами, класами і групами тренінгів. Одні з них гарні, інші не дуже. Якщо ви вірите в ту теорію, яка стоїть в основі тренінгу, - замовляйте, відвідуйте - і дасться вам. Якщо відчуваєте, що логіка в чомусь порушена, що щось тут не те, - не ризикуйте.Завершуючи цю частину розповіді, я знову запрошую як фахівців-тренерів, так і бажаючих брати участь у тренінгах, до обгрунтованого обговорення всіх питань, пов'язаних з цією темою. Наступного разу ми поговоримо про типові і ідеальних тренінгах, а також про те, хто ж проводить і може проводити тренінги.

7.Застосування тренінгу у процесі відбору й навчання персоналу.

Для підвищення ефективності управління персоналом повинна бути сформована триєдина система замкнутого циклу: мотивація, оцінка та розвиток персоналу. Для впровадження проектів з підвищення ефективності персоналу формується командна робота керівників підрозділів і співробітників служби з управління персоналом. Всі кадрові технології повинні орієнтуватися на досягнення цілей.

Сучасне управління персоналом передбачає грамотне складання кадрової команди, націленої на максимальний результат, моделювання розвитку персоналу, розробку системи мотивації та управління мотивацією. Всі перераховані вище завдання вимагає від фахівців з управління персоналом володіння безліччю практичних знань, умінь і навичок у сфері управління персоналом. Саме тому величезною популярністю користується тренінг управління персоналом.

Тренінг управління персоналом налічує безліч тем. Ви знайдете не тільки курси кадрового діловодства, а й технології антикризового управління, тренінги командоутворення та багато іншого.

Як правило, тренинг управление персоналом направлен на решение определенных задач:

получение знаний о теориях мотивации, причинах пассивности работника; овладение методами материальной и нематериальной стимуляции; разработка корпоративной системы мотивации сотрудников компании. Обучение приводит к значительному росту эффективности управления персоналом.