- •1.Структура свідомості та її основні рівні.
- •2.Сутність діалектики. Об'єктивна і суб'єктивна діалектика.
- •3.Закони та категорії діалектики.
- •4.Наукове пізнання: специфіка, рівні. Форми й методи наукового пізнання.
- •5.Екологічна проблема: наукові, соціально-філософські й етико-гуманістичні аспекти.
- •6.Проблема життя й смерті у духовному досвіді людини.
- •7. Співвідношення соціологічного знання з філософією, соціальною філософією, політологією та психологією.
- •8. Місце та роль соціальної філософії в системі соціальних наук.
- •4. Соціальна філософія та негуманітарне знання.
- •9. Взаємозв’язок соціальної роботи та соціальної філософії.
- •10.Взаємозв’язок соціальної роботи та соціальної політики держави.
- •11.Сутність та зміст соціальної роботи.
- •12.Об’єкт соціальної роботи.
- •13.Сутність та зміст соціального забезпечення.
- •14.Соціальна робота в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку.
- •15.Становлення соціальної роботи в зарубіжних країнах як самостійного напряму діяльності.
- •16.Організаційні форми соціальної роботи.
- •20.Соціальна мобільність в Україні та в країнах Європейського Союзу: порівняльний аналіз.
- •21.Проблема бідності в сучасному українському суспільстві та шляхи її подолання.
- •22.Соціальна деградація як проблема сучасної України.
- •23.Правовий нігілізм в сучасному українському суспільстві: причини, суб’єкти, шляхи подолання.
- •24.Поняття, сутність, зміст соціального управління.
- •28.Понятійно-категоріальний апарат наукової галузі «соціальне управління».
- •29.Сутність та зміст управління соціальними процесами.
- •30.Соціалізація та ресоціалізація: порівняльний аналіз.
- •31.Причини й профілактика виникнення девіантної поведінки молоді в сучасному українському суспільстві.
- •32.Порівняння явних та латентних функцій соціальних інститутів.
- •33.Порівняльний аналіз соціологічних концепцій особистості.
- •Марксистська концепція особистості: розгляд особистості через категорію «праця»
- •Теорії референтних груп
- •4. Спільне та відмінне в традиціях японського, американського та вітчизняного менеджменту.
- •37.Сутність та зміст конфлікту як соціального феномена.
- •38.Порівняльний аналіз стратегій розв’язання конфліктних ситуацій.
- •39.Механізм управління конфліктом.
- •40.Зміст консультування у вирішенні проблеми вертикальних конфліктів в організації.
- •41.Місце рольових ігор та тренінгів у процесі відбору й навчання персоналу.
- •42.Співвідношення мотивації та стимулювання в управлінні персоналом організації.
10.Взаємозв’язок соціальної роботи та соціальної політики держави.
Предмет вивчення соціальної політики держави.
Соціальна політика – це діяльність держави й інших політичних і соціальних інститутів, спрямована на прогресивний розвиток соціальної сфери життя суспільства, на удосконалювання умов, способу і якості життя людей, на забезпечення їхніх життєвих потреб, надання їм необхідної соціальної підтримки, допомоги і захисту з використанням у цих цілях наявного у відповідного інституту потенціалу.
Соціальна сфера – це галузь життєдіяльності людського суспільства, в якій реалізується соціальна політика держави, спрямована на розподіл матеріальних і духовних благ, забезпечуючи прогрес всіх сторін суспільного життя, покращання життєдіяльності кожної людини. Вона охоплює весь простір життя від умов її праці, побуту, здоров’я, дозвілля до суспільно-класових, національно-етнічних відносин. Зміст “соціальний” означає відношення між соціальними групами, індивідами з приводу їх положення, місця і ролі в суспільстві, стилю життя.
Практичне втілення соціальної політики здійснюється через соціальну роботу професіоналів, громадських та соціальних інститутів.
Найважливішою метою соціальної політики є забезпечення більш повного задоволення членами суспільства своїх життєвих потреб, оскільки саме з цього приводу в першу чергу складаються соціальні відносини, і саме на цій основі відбувається соціальне відтворення суспільних груп і індивідів. При цьому, коли мова йде про забезпечення життєвих потреб людей у рамках здійснення соціальної політики, мається на увазі їхнє задоволення не шляхом власних зусиль членів суспільства. У соціальній політиці втілюється турбота суспільства чи якої-небудь інституційної системи (територіальної спільності, фірми, трудового колективу, профспілки, благодійної організації і т.д.) про людей, що потребують підтримки і допомоги. Іншими словами, соціальна політика спрямована на надання допомоги, підтримки людям з боку соціальної системи, у яку вони входять, шляхом використання для цього наявного у відповідної соціальної системи суспільного потенціалу. Така допомога в самому загальному виді може бути названа соціальною (тобто йде від соціуму, від якої-небудь суспільної системи) допомогою, як родове поняття воно може охоплювати і пенсії, і стипендії учнем, і допомога громадянам, що потрапили в складні життєві ситуації, і інші виплати, пільги, і надання в інших формах матеріальної допомоги. Поняття " соціальне " у даному контексті виражає те, що людське співтовариство (це і є соціум) робить допомогу, підтримку своїм членам, здійснюючи їхній захист.
Предмет вивчення соціальної роботи. Взаємозв’язок соціальної роботи та соціальної політики держави. Основні шляхи взаємодії соціальної роботи та соціальної політики держави.
Предмет СР - є закономірності і принципи розвитку соціальних процесів, їх динаміки під впливом різних факторів при захисті громадянських прав і свобод особистості в суспільстві [9, с. 9 - 10].
Але можна розглянути предмет соціальної роботи в її практичній діяльності і фактично, це соціальна ситуація. Соціальна ситуація - конкретний стан проблеми конкретного клієнта соціальної роботи, індивідуального або групового, з усім багатством своїх зв'язків і опосередкування, що мають відношення до вирішення даної проблеми
Функції соціальної роботи.
Діагностична
Організаційна
Профілактична
Правозахисна
психологічна
Соціальна політика, як зазначено в солідному виданні, — це один із головних напрямів внутрішньої політики держави, що має забезпечити відтворення тих соціальних ресурсів, із яких вона дістає собі підтримку, створює передумови для розширеного відтворення своєї діяльності та стабільності соціальної системи [96, 358]. Таке тлумачення цієї категорії не є вичерпним. І ось чому. Окрім держави,соціальну політику в громадянському суспільстві здійснюють й інші його інституції (церква, партії, асоціації, благодійні фонди тощо); вона реалізується як у масштабах країни загалом, так і на регіональному рівні місцевими органами самоврядування. Тож коло її суб'єктів досить широке, а зміст, спрямованість складніші. На наше переконання, соціальна політика не повинна бути засобом збереження і функціонування держави, навпаки, держава покликана служити якомога повнішому задоволенню потреб членів суспільства.
Ефективним механізмом реалізації соціальної політики зарекомендувала себе соціальна робота. Цей прийнятий в усьому світі вислів виражає гуманне ставлення однієї людини до іншої. Наприкінці XIX ст. так почали називати професію, що своїм головним змістом має полегшення невдалого пристосування індивіда (соціальної групи) до суспільства, інтенсивна індустріалізація якого супроводжувалася зростанням міст, посиленням соціальної диференціації і пауперизації населення, поширенням безробіття, злочинності тощо. Загострення соціальних проблем як потенційна загроза стабільності та порядку буржуазного ладу стимулювали емпіричне вивчення соціальних аутсайдерів, проведення реформ, пошук ефективних методів соціальної роботи, її методологічного обґрунтування і кадрового забезпечення. Нині соціальна робота стала професійно зрілою, могутньою науковою і практичною індустрією, якою займаються мільйони людей в усьому світі. На Заході існують різні визначення поняття соціальної роботи.