- •1.Структура свідомості та її основні рівні.
- •2.Сутність діалектики. Об'єктивна і суб'єктивна діалектика.
- •3.Закони та категорії діалектики.
- •4.Наукове пізнання: специфіка, рівні. Форми й методи наукового пізнання.
- •5.Екологічна проблема: наукові, соціально-філософські й етико-гуманістичні аспекти.
- •6.Проблема життя й смерті у духовному досвіді людини.
- •7. Співвідношення соціологічного знання з філософією, соціальною філософією, політологією та психологією.
- •8. Місце та роль соціальної філософії в системі соціальних наук.
- •4. Соціальна філософія та негуманітарне знання.
- •9. Взаємозв’язок соціальної роботи та соціальної філософії.
- •10.Взаємозв’язок соціальної роботи та соціальної політики держави.
- •11.Сутність та зміст соціальної роботи.
- •12.Об’єкт соціальної роботи.
- •13.Сутність та зміст соціального забезпечення.
- •14.Соціальна робота в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку.
- •15.Становлення соціальної роботи в зарубіжних країнах як самостійного напряму діяльності.
- •16.Організаційні форми соціальної роботи.
- •20.Соціальна мобільність в Україні та в країнах Європейського Союзу: порівняльний аналіз.
- •21.Проблема бідності в сучасному українському суспільстві та шляхи її подолання.
- •22.Соціальна деградація як проблема сучасної України.
- •23.Правовий нігілізм в сучасному українському суспільстві: причини, суб’єкти, шляхи подолання.
- •24.Поняття, сутність, зміст соціального управління.
- •28.Понятійно-категоріальний апарат наукової галузі «соціальне управління».
- •29.Сутність та зміст управління соціальними процесами.
- •30.Соціалізація та ресоціалізація: порівняльний аналіз.
- •31.Причини й профілактика виникнення девіантної поведінки молоді в сучасному українському суспільстві.
- •32.Порівняння явних та латентних функцій соціальних інститутів.
- •33.Порівняльний аналіз соціологічних концепцій особистості.
- •Марксистська концепція особистості: розгляд особистості через категорію «праця»
- •Теорії референтних груп
- •4. Спільне та відмінне в традиціях японського, американського та вітчизняного менеджменту.
- •37.Сутність та зміст конфлікту як соціального феномена.
- •38.Порівняльний аналіз стратегій розв’язання конфліктних ситуацій.
- •39.Механізм управління конфліктом.
- •40.Зміст консультування у вирішенні проблеми вертикальних конфліктів в організації.
- •41.Місце рольових ігор та тренінгів у процесі відбору й навчання персоналу.
- •42.Співвідношення мотивації та стимулювання в управлінні персоналом організації.
32.Порівняння явних та латентних функцій соціальних інститутів.
1.Поняття соціального інституту.
Важливим елементом соціальної структури є соціальний інститут (лат. institutum — улаштування, установлення). Саме через той або інший соціальний інститут забезпечується організація і регулювання сумісної діяльності людей, сталість соціальних відносин, від яких залежить буття соціальних груп і соціальних спільностей. В соціології соціальний інститут розглядається як:
• певна сукупність установ, які відповідають соціальній структурі суспільства;
• сукупність соціальних норм і культурних зразків, які визначають сталі форми соціальної поведінки і дії,
• система поведінки у відповідності з цими нормами.
Поняття "соціальний інститут" запозичене соціологією з юридичної науки, де воно означає сукупність юридичних норм, що регулюють соціально-правові відносини (інститут наслідування, шлюбу та ін.) і використовується достатньо широко, хоча найчастіше і поза точним визначенням. Наприклад, симпатики функціоналізму розглядають інститути як спрямовані на задоволення "потреб" індивідів або суспільства, тоді як прихильники феноменології цікавляться тим, яким чином люди створюють і видозмінюють різні інститути, а не просто реагують на їх існування.
Нерідко термін "інститут" використовують для позначення конкретних форм комплексів функцій, які виконуються деякими членами групи від імені всієї групи, а іноді цим терміном іменують соціальні ролі, особливо важливі для групи або суспільства (інститут материнства). Згідно зі структурно-функціональним підходом, соціальний інститут розглядається як сталий комплекс формальних і неформальних правил, принципів, норм, установок, які регулюють різні сфери людської діяльності і організовують їх в систему ролей, статусів, що й утворює соціальну цілісність. в цьому контексті соціальний інститут виступає узагальненим показником (в порівнянні з роллю) в соціальній структурі суспільства, бо він складається з багатьох ролевих позицій та їх компонентів.
2.Поняття функції соціального інституту.
Функції соціальних інститутів можуть бути зовнішніми - стосовно тієї системи, елементом, якої є цей соціальний інститут, та внутрішніми - у процесах організації соціальних дій і регулювання соціальних зв'язків власного персоналу. Зазвичай, соціальний інститут - поліфункціональний (виконує кілька функцій). Його специфіку визначає, з одного боку, сукупність, запропонованих йому соціальних функцій, а з іншого боку - головна (основна) соціальна функція.
Усі соціальні функції інститутів можна поділити на:
o основні та не основні;
o універсальні (притаманні всім чи багатьом інститутам) та специфічні (властиві лише конкретному інституту);
o явні та латентні.
Універсальні функції соціальних інститутів
|
Закріплення та відтворення суспільних відносин |
Соціальні інститути мають систему норм, правил поведінки, які закріплюють, стандартизують поведінку, роблять її передбачуваною. Соціальний контроль забезпечує порядок та межі, в яких повинна протікати поведінка кожного члена інституту. |
|
Регулятивна |
Регулювання відносин між членами суспільства. Полягає у регулюванні за допомогою норм, правил поведінки, санкцій дії індивідів у межах соціальних відносин (забезпечується виконання бажаних дій і усунення небажаної поведінки). |
|
Інтегративна |
Згуртування та мобілізація соціальних груп. Полягає у згуртуванні прагнень, дій, відносин індивідів, що загалом забезпечує соціальну стабільність суспільства. |
|
Транслююча |
Передавання соціального досвіду. Соціальний інститут транслює досвід, цінності, норми культури з покоління в покоління. |
|
Комунікативна |
Розповсюдження інформації. Спрямована на забезпечення зв'язків, спілкування, взаємодії між людьми за рахунок певної організації їх спільної життєдіяльності. |
Широкий перелік та характеристику функцій соціальних інститутів дав І. Гавриленко*207
Продовження табл.
|
4. |
Адаптивна |
Полягає в пристосуванні колективних чи індивідуальних дій до навколишнього оточення, обраних цілей, легалізованих засобів їх досягнення; правил стратифікації, субординації і підпорядкування, санкцій і заохочень. На її реалізацію, насамперед, націлені економічні інститути. Політико-державні більше стежать за підтриманням обраних цілей, правові контролюють визначені правила соціальної взаємодії, а освітні - відтворення вироблених взірців поведінки. Загалом, міра раціональності соціального інституту залежатиме від міри адаптованості використовуваних засобів до обраних цілей. |
|
| ||
|
6. |
Диференційна |
Є протилежною щодо інтегративної. Полягає в зміцненні та підтримці існуючі розбіжності. Частково це здійснюється у загально технологічному аспекті: між метою і засобами, цінностями і нормами, винагородою і покаранням, статусом, роллю і престижем тощо, частково - у змістовнішому значенні - підтримувати наявні етнічні, класові, стратифікаційні, професійні, культурно-ідеологічні відмінності тощо. Ототожнення і накладання їх призведуть до уніфікації, одноманітності, застиглості, що в цілому зменшує здатність суспільства до продуктивної взаємодії. Не менш загрозливою є зворотна тенденція - абсолютизації відмінностей. Тому основним критерієм ефективного соціального керівництва є досягнення доцільної пропорції між відмінностями і тотожністю, або, в більш нормативному аспекті, між рівністю й ефективністю. |
|
7. |
Соціалізуюча |
Полягає в діях щодо засвоєння індивідом чи групою обраних суспільством ціннісних орієнтацій і загальних норм поведінки, перетворення їх на мотиви і дієві принципи соціальної активності. Засвоєння їх свідомістю як суб' єктивних чинників дії називають інтерналізацією. Остання виявляється у спілкуванні (повідомленні, розумінні, сприйнятті), заохоченні та покаранні, колективному тиску, соціальному контролі, справедливій (за вкладом) стратифікації, здатності суспільства або груп (класи, нації, страти, професійні групи та ін.) запропонувати привабливу індивідуальну чи колективну перспективу. |
3.Явні функції соціального інституту.
4.Латентні функції соціального інституту.
|
Явні (зазвичай формальні) |
Зафіксовані в нормативних документах, усвідомлені і прийняті причетними до певного інституту людьми, підконтрольні суспільству (наприклад, в інституті освіти: набуття грамотності, професійна соціалізація тощо). |
|
Латентні (приховані) |
Офіційно не заявлені, але насправді здійснюються (наприклад, в інституті освіти: "соціальна селекція", що виявляється у закріпленні і досягненні через систему освіти (елітарні престижні вузи, які дають затребувану професійну кваліфікацію) соціальної нерівності. |