15.Становлення соціальної роботи в зарубіжних країнах як самостійного напряму діяльності.

1.Становлення соціальної роботи в зарубіжних країнах.

Процес становлення соціальної роботи як виду професійної діяльності розпочався на початку XX ст. у країнах Західної Європи і США. В Україні, як і в інших слов'янських державах, державна соціальна допомога сиротам, інвалідам, бідним, військовослужбовцям розвинулася ще за часів Київської Русі і знайшла своє відображення у діяльності київських князів і християнської церкви. Основні етапи розвитку соціальної роботи як професії розглядаються у межах курсу "Історія соціальної роботи".

Спроба науково-теоретичного усвідомлення різних форм соціальної допомоги робилася вже у XIX ст. як у нашій країні, так і за кордоном. Це знайшло відображення і в працях, що стосуються соціального життя людей (умов формування і реалізації життєдіяльності, свободи і рівноправ'я, справедливості), і у конкретних напрямках соціальної роботи у сучасному розумінні.

Теоретичні підходи до соціальної роботи сформувалися на початку XX ст. у працях зарубіжних західних дослідників. Найбільш відомі з них такі: М. Річмонд (теорія соціального діагнозу, концепція інтервенції, ведення історії клієнта); В. Робінсон (усвідомлення ситуації клієнта, цінностей і смислів його буття, значення минулого досвіду); Дж. Тарт, О. Ранк (функціональна школа — в основі теоретичних підходів лежить не діагноз, а процес взаємодії соціального працівника і клієнта, принцип синхронічного підходу, принцип "тут і зараз"); Розвиток теорії соціальної роботи здійснювався за чотирма основними напрямками: теорія індивідуальної роботи, теорія групової роботи, теорія общинної роботи (в ком'юніті, спільноті, громаді, мікрорайоні тощо), теорія адміністрування і планування. Відповідно до цього всі підходи щодо визначення конкретних форм, методів соціальної роботи, технологій соціальної роботи поділяються на три групи: індивідуальний, особистісний підхід до теоретичної схеми соціальної роботи; соцієтальний підхід, де як базова схема розглядається вся сукупність суспільних зв'язків і відносин; соціально - діяльнісний підхід, коли соціальна робота розглядається в традиційній для сучасного пізнання суб'єктно-об'єктній схемі.

2.Соціальна робота в США.

Соціальну роботу в Сполучених Штатах Америки пов'язують з професією,яка служить соціальної моральності народу. Сфера соціальної роботипостійно розширюється від року до року, проте, вже сьогодні службасоціального працівника США охоплює різноманітні місця --урядові здравоохоронні організації, школи, центри охорониздоров'я, агентства з охорони сім'ї і дитини, центри психологічногоздоров'я, бізнес і промисловість, центри корекції і приватну практику.  Соціальні працівники обслуговують людей дитячої та старшого віку і всіхрас, етнічних груп, соціо-економічних рівнів і релігій.

Групи клієнтів, які звичайно включаються в соціальне обслуговування:  . Сім'ї, що включають одного з батьків, що мають серйозні конфлікти, які проявляються в пагонах дитини з дому, правопорушення, насильстві, труднощі у навчанні і т. д.  . Пари та сім'ї, які мають проблеми з дітьми.  . Пари, що мають серйозні подружні конфлікти.  . Окремі люди і сім'ї, які страждають від безробіття, відсутності заслуженої зарплати, фізичні вади, брак професійних умінь і інших причин.  . Окремі люди і сім'ї, чиї життя зруйновані покаранням за порушення закону.  . Самотні, педагогічно важкі підлітки.  . Окремі люди і сім'ї, чиї життя зруйновані фізичними або психічними вадами або хворобами.  . Правопорушники та їхні родини.  . Опікуни та діти, чиї батьки померли або залишили своїх дітей і не піклуються про них.  . Емігранти і представники національних меншин, що не мають необхідних коштів і можливостей або які є жертвами расової дискримінації.  . Люди, що мають прогресуючу непридатність (психічні відхилення) та їх сім'ї.  . Старі люди, не здатні до довгої достатньою діяльності.  . Приїжджі і тимчасові мешканці, що не мають необхідних засобів до існування.  . Діти, (і їх родини) які мають труднощі пов'язані зі школою.  . Люди, чий досвід екстремальних стресів пов'язаний з травматичними наслідками або з серйозними життєвими змінами (вихід на пенсію, смерть коханої людини, діти, що покинули будинок, і т. п.).

Соціальні працівники самі відгукуються про свою професію по-різному. Вінговорять про неї як про роботу, що дає задоволення, що розчаровує,винагороджується, спустошує, стресовій і приносить масу проблем і т.п.

Вражаюче різноманітна практика соціальної роботи в США включаєсебе безліч видів діяльності, що виявляються в широкому розмаїтті їїзастосування. Дане різноманіття і комплексність соціальної роботиприпускають безліч її визначень. Пошлемося тут на визначення,прийняте Національною Асоціацією Соціальних працівників (Наср),професійною організацією соціальної роботи в США:Соціальна робота - це професійна діяльність з надання допомогиокремим людям, групам чи колективам у підвищенні або відновленні їхздатності до соціального функціонування та створення сприятливогосуспільну ситуацію в їх цілях. (Наср 1973).В основі будь-якої соціальної діяльності лежать складові елементи, яківключають наступні чотири концептуальні області:  - Призначення та цілі професії; - Система цінностей, етика і філософія практичного спрямування; - Основа знань практичного спрямування; - Методи і засоби, що використовуються в роботі.

3.Соціальна робота в Німеччині.

За своїм основним законом - конституцією - Федеративна республіка Німеччини є демократичною і соціальною федеративною державою, до складу якої входить 16 федеральних земель.

Конституційний лад федеральних земель мусить відповідати принципам побудованої за республіканським типом демократичної і соціальної правової держави у відповідності з Основним законом. Поряд із принципами демократії, республіки й федералізму, до особливо виділених у конституції засадничих державних цілей належить і принцип соціальної держави.

Цей принцип дає законодавчій владі повноваження регламентувати соціальні послуги й організацію соціальної системи, доручає законодавчій владі діяти в напрямках: вирівнювання соціальних протиріч і досягнення соціальної справедливості, а також забезпечення й підтримання соціального захисту громадян. На рівні Конституції принцип соціальної держави підкріплюється низкою основних соціальних цінностей:

. Обовязок усієї державної влади поважати й захищати людську гідність; із цього випливає, наприклад, дуже прагматичний обовязок забезпечення матеріального прожиткового мінімуму громадянам, які потерпають від низького рівня життя;

. Рівність усіх людей перед законом, рівні права чоловіків і жінок, заборона дискримінації за ознаками походження, раси, мови і національності, віросповідання, релігійних і політичних переконань;

. Заборона дискримінації через інвалідність;

. Обовязок держави забезпечити особливий захист інститутів шлюбу, сімї й материнства, а також позашлюбних дітей;

. Свобода обєднань - головним чином як конституційна гарантія тим, хто працює, свобода створення профспілок і вступу до них;

. Соціальна зумовленість приватної власності.

Основними формами соціальної роботи і соціальної педагогіки в сучасній Німеччині є такі:

Робота з сім'ями та молоддю (фінансова допомога, консультування, денні та резидентні установи, центри для молоді, організація дозвілля).Робота в закладах охорони здоров'я (лікарні, психіатричні клініки, заклади охорони здоров'я для немовлят, дітей шкільного віку, робота з хронічно хворими та людьми з вадами, попередження алкоголізму та наркоманії.Соціальний захист, включаючи різні види допомог, робота з бездомними, людьми похилого віку, імігрантами та політичними біженцями.Робота з правопорушниками, включаючи кооперацію з судами, робота у в'язницях, пробаційній службі.Різноманітність форм соціальної роботи в Німеччині обумовлюють три компоненти:політика соціального захисту як частина державної національної політики;інтелектуальні традиції, втілені в діяльності добровольців та у системі підготовки кадрів -фахівців із соціальної роботи;потреби клієнтів, на задоволення яких завжди направлена діяльність соціальних працівників. [46,75].

Системи захисту населення в Німеччині базуються на договорно-страхових принципах. Наймані трудящі виплачують певну частину своїх доходів у страховий фонд, що дає їм право скористатися послугами фонду, коли їм знадобиться допомога в розмірах, що відповідають накопиченням у страховому фонді. Одночасно роботодавці від імені своїх найманих робітників також відчисляють певні суми в це страхове тло [15,19].

На сьогоднішній день в Німеччині функціонує широко диференційована сфера соціально-педагогічної діяльності, що включає заклади для підтримки сімейного виховання, дитсадки, групи продовженого дня, виховання в дитбудинках та інтернатах, центри позашкільної дитячої й підліткової діяльності та ін [3, 8].

У роботі з сімями велика увага приділяється наданню допомоги у вихованні й догляді за дітьми. Найбільшою популярністю користується догляд за дітьми в денний час.

Послуги з догляду за дітьми в денний час можуть здійснюватися як вдома, так і в різних центрах, що перебувають під державним або приватним контролем або в родинах, які беруть на себе турботу про декілька дітей. Ця форма називається «денна мама» [31, 55].

У рамках державної молодіжної політики величезна увага приділяється роботі з важкими підлітками.

Характерні риси цієї роботи:робота має профілактичну спрямованість;робота здійснюється за місцем проживання підлітків (у громаді);робота здійснюється на основі програм, які спрямовані на певну групу підлітків;робота здійснюється різними фахівцями, що координують свою діяльність;професійною базою, на яку опираються соціальні працівники, є розгалужена мережа соціальних служб, розташованих у громаді [30, 61].

У процесі виховання використовується соціальна групова допомога в дитячих установах. Вона націлена на соціальне навчання в групі. Вихователь, що рекомендується фахівцями державних і суспільних установ, повинен намагатися разом з підлітком вирішити проблеми виховання в умовах звичної для підлітка середовища. [43, 285].

На думку німецьких авторів, діяльність фахівців, що працюють в інтернатах, повинна бути спрямована:на повернення дітей у родину;на підготовку підлітків на проживання в іншій родині;на створення умов життя, близьких до сімейних умов і розрахованих на довгий час. [26, 227].

4.Можливості застосування зарубіжного досвіду соціальної роботи в Україні.

Для успішності процесів становлення і розвитку соціальної роботи і соціальної педагогіки в Україні величезне значення має вивчення, осмислення і адаптація досвду, нагромадженого зарубіжними країнами, особливо країнами Західної Європи, США і Великою Британією.  Перші теоретичні аспекти соціальної роботи були розроблені Мері Річмонд (США) в її книзі „Дружній візит до бідняків: керівництво для працюючих в благодійних організаціях” (1899). Більшість дослідників соціальної роботи сходяться на думці, що у цій книзі обґрунтовані основні методи соціальної роботи.  Згодом у своїй наступній роботі „Соціальні діагнози” (1917 р.) Мері Річмонд більш детально схарактеризувала свій метод соціальної роботи, який згодом отримав назву „індивідуальний метод соціальної роботи”. Дана праця стала навчальним посібником для перших шкіл соціальної роботи, які виникли приблизно в цей час і займалися підготовкою професійних соціальних працівників.  Ідеї М.Річмонд не тільки внесли вклад в наукову розробку основ нової професії, але й знайшли свій подальший розвиток в школах і концепціях соціальної роботи. Найбільш відомими школами в теорії соціальної роботи відносяться діагностична і функціональна

 Зарубіжний досвід соціальної роботи представляє для нас, безсумнівно, значний теоретичний і практичний інтерес. Але при цьому ми повинні бути свідомі необхідності розробки власних концептуальних ідей як технологій здійснення соціальної і соціально-педагогічної роботи з врахуванням особливостей історичного розвитку і сучасного стану соціальної ситуації в нашій країні, так і власної моделі підготовки відповідних професійних кадрів. Цілком очевидно, що недоцільно заново відкривати „соціальний велосипед”, коли у світовій практиці уже існують апробовані методики і технології соціальної і соціально-педагогічної роботи і підготовки відповідних фахівців. Проблема полягає у вивченні і виваженій адаптації кращих надбань зарубіжних країн з обов’язковим врахуванням особливостей нашої країни.  Як уже зазначалось у попередньому параграфі, в Україні не до кінця є вирішеним як в теоретичному так і на законодавчому рівнях питання сутності. соціальної роботи і соціальної педагогіки, розмежування можливих сфер їх професійної діяльності, категорій клієнтів, специфіки послуг, особливостей підготовки фахівців та їх післядипломного навчання. У зв'язку з цим вважаємо за доцільне зауважити, що в різних країнах і навіть в рамках однієї і тієї ж країни можна зустріти різні підходи. У німецькомовних країнах більш поширеним є вживання терміну “соціальна педагогіка”, ніж “соціальна робота”. Проте міжнародним стандартам в більшій мірі відповідає вживання словосполучення “соціальна робота”, що пов’язане в свою чергу, з англо-американським терміном “social work”.       Розглянемо вирішення цього питання на прикладі ФРН. На сьогоднішній день у цій країні домінуючою є думка про те, що як з точки зору професійної діяльності, так і з теоретичної недоцільно говорити про розмежування між соціальною роботою та соціальною педагогікою. Вони часто використовуються як синоніми: на письмі, як правило, допускається паралельне позначення – соціальна робота/соціальна педагогіка або використовується термін “соціальна робота” – як поняття що об’єднує ці сфери діяльності.            Соціальні працівники і соціальні педагоги не лише займаються вирішенням одних і тих самих проблем, але й “їх завдання знаходяться в одній суспільній площині” (Mollenhauer, 1966). Про це свідчить успішне функціонування у Німеччині численних сфер соціальної діяльності з соціально-педагогічною спеціалізацією. Такими сферами є:  - дошкільна освіта (обслуговування, виховання та освіта в яслах, дитячих садках, класах для підготовки дітей до школи);  - робота з молоддю (виховання, організація вільного часу в молодіжних освітніх закладах та молодіжних клубах);  - виховання в дитячих притулках (виховання, формування сімейних груп, ідентифікація і підготовка до самостійного життя, організація житлових комун);  - розробка форм, змісту і методів освіти дорослих (робота з волонтерами, формування навичок управління і самодопомоги, освіта і підвищення кваліфікації, соціальна робота на підприємствах, сімейна освіта). Із вступом в силу закону про допомогу дітям і молоді до сфери діяльності соціальної роботи додалась соціально-педагогічна допомога сім’ї (консультації, допомога у вирішенні повсякденних питань в індивідуальній формі, підтримка сімей, а також шкільна соціальна робота (поряд з навчанням - організація соціально-педагогічної допомоги в школі).  У багатьох країнах Європи, в тому числі і у Німеччині, в структуру соціальної роботи введені організатори вільного часу. Ці спеціалісти іменуються аніматорами. Термін цікавий тим, що він відбиває специфіку роботи такого керівника (фр. "animer" значить надихнути, спонукати до якоїсь діяльності). Аніматор намагається створити умови для цікавої діяльності, спонукає людину нею займатися. Він сприймається як член групи, який бере участь у її житті, а не знаходиться поза або поруч із нею, відповідальний за соціальне і культурне вдосконалення групи. Діяльність аніматора може бути різнобічною або мати визначену спеціальну спрямованість. Сучасний організатор вільного часу намагається завжди бути з клієнтами, добре їх знати і жити їхніми інтересами. Часто, сам будучи особистістю, він створює і для інших умови стати такими. Особливо це важливо для дітей.      У Німеччині декілька років діє єдина державна молодіжна програма, у рамках якої працюють служби соціального захисту дитинства і молоді. Одна з них - Консультаційна служба для підлітків і молоді створена в 1978 p. у Дюссельдорфі, Геттінгені і Мюнхені. Фінансується вона державою і муніципалітетом. Так, консультаційна служба Дюссельдорфа на 70% фінансується земельним урядом Північної Рейн-Вестфалії і на 15% муніципалітетом міста.  Приміщення служби містить кімнату відпочинку, кімнату бесід, молодіжний бар. Основні напрямки діяльності - психологічна допомога дітям і підліткам, батькам і вчителям у кризових ситуаціях, посередництво між роботодавцями і підлітками (наприклад, спільні походи з підлітками до адміністрації підприємства), всебічна допомога підліткам і молодим людям, що живуть поза сім'єю. 

 Соціальний працівник/педагог працює з людьми різного віку незалежно від їх соціального стану, релігійних переконань, етнічної приналежності. Клієнтом соціального педагога може бути як окрема людина, так і сім’я, група, об’єднання, організація. Надаючи соціально-педагогічну допомогу клієнтам, соціальний педагог працює як в умовах інституційного середовища, так і в умовах відкритого сімейно-побутового мікро середовища та його оточення. 

  Новими сферами соціальної роботи стала соціальна робота за місцем проживання, в тому числі і в сільській місцевості, на підприємствах, в геріатричних центрах, з біженцями, переселенцями, іноземними громадянами, на вулицях, в групах самодопомоги та ін. 

 У сфері практичної діяльності перед соціальними працівниками і соціальними педагогами у багатьох країнах стоять одні і ті ж завдання:   - підтримувати, підбадьорювати і стимулювати людей на розвиток їх власних сил, конструктивну діяльність, на використання наявних у них власних резервів;  - пропонувати допомогу, організовувати її, встановлювати різноманітні необхідні для цього зв’язки і контакти;  - супроводжувати людей протягом певного життєвого періоду, проявляти особисту участь, організовувати контроль за ситуацією з метою захисту клієнта;  - представляти інтереси клієнтів, які потребують допомоги, якщо останні не можуть це зробити самостійно;  - звертати увагу на можливі негативні наслідки і вносити пропозиції щодо їх попередження, пом’якшення чи ліквідації;  - викликати співчуття та активізувати людей для надання допомоги тим, хто її потребує;  - здійснювати вплив на органи влади й управління з метою поліпшення якості обслуговування і соціального захисту;   - інформувати інстанції на всіх рівнях про фактори, які негативно впливають або можуть вплинути на життєдіяльність певних груп населення.