28.Понятійно-категоріальний апарат наукової галузі «соціальне управління».

Основні поняття та категорії соціального управління.

Основні поняття СУ:

1. Соц.- управлінський простір– частина соц. простору, в якій відтворений певний порядок налагодження управлінських відносин.

Специфічні ознаки:

• відтворює відносини субординації, координації, зворотній зв'язок;

• закріплює дистанцію влади – ступінь нерівності людей в організації;

• характеризується підвищенням щільності по мірі зростання суб’єктів;

• характеризується поступовою демократизацією.

2. Соц.-упр. час– це частина соц. часу, в якій відтворена певна послідовність ритмів і темпів соц.-упр. діяльності, зміни в управлінському бутті та свідомості.

Специфічні ознаки:

• єдність традицій і новаторства;

• закріплює певну форму ціле покладання;

• характеризується постійним прискоренням.

Категорії соціального управління

1. загальне, одиничне, особливе

2. ціле і частина

3. зміст і форма

Загальне– це філософська категорія, що виражає спільність певних класоутворюючих ознак, або деякий закономірний зв'язок явищ чи думок, завдяки якому можна говорити про їх загально системні характеристики.

Одиничне– це певна визначеність існуючого, конкретна форма реалізується загального в особливому.

Особливе – це властивості, які відрізняють одні явища, предмети від інших.

Ціле і частина– це філософські категорії, що виражають відношення між сукупністю предметів, або елементів окремого об’єкту і зв’язком, який об’єднує ці предмети, і приводить до появи в зазначеній сукупності нових інтеграційних властивостей і закономірностей, не притаманних предметам в їх роз’єднаності.

Зміст– це категорія, яка позначає сукупність елементів, зв’язків, яка становить певний предмет чи явище.

Форма– це категорія, яка позначає певний порядок організації змісту, його зовнішнього прояву.

Поняття соціальне.

Як свідчить аналіз, поняття «соціальне» з повним правом може бути віднесено до найбільш важливих. В той же час не можна не помітити, що це полісемантичне поняття, яке вживається в різних значеннях. Зокрема, Р.О. Додонов і В.І. Додонова виділяють такі з них:

• по-перше, соціальне – це складний системний рівень організації структурних елементів поміж собою, що має універсальний характер;

• по-друге, поряд із «соціальним» у такому широкому значенні існує поняття «соціальна форма руху матерії». У цьому сенсі «соціальне» виступає синонімом понять «людське, суспільне»;

• по-третє, в межах соціальної форми руху матерії виділяють власнесоціальну сферу життя, яка має власну специфіку і відрізняється від економічної, політичної і духовної сфер. Поряд із соціальним до цього ж понятійного рівня відноситься також термін «громадянський», «громадянське суспільство»;

• зовсім вузьке значення поняття «соціальне», що пов’язане із задоволенням різних людських потреб. У цьому сенсі вживається словосполучення «соціальна політика», «соціальна робота», «соціальне забезпечення». На Заході використовується також поняття «гуманітарне» («гуманітарні потреби», «гуманітарна допомога»).¹

В той же час, як визнають авторитетні дослідники, «людство ще не знайшло більш-менш прийнятної і обґрунтованої відповіді на питання, що ж таке соціальне».²Мабуть тому автори багатьох довідкових видань уникають торкатися змісту цього поняття навіть тоді, коли включення до них похідних від нього понять, здавалось би, просто вимагають це робити.

Взяти хоча б таке видання, як «Універсальний словник-енциклопедія», де подаються такі поняття як «соціалізація», «соціальний шар», «соціальна група», «соціальна непристосованість», «соціальна поляризація», «соціальна стратифікація», «соціальна структура», «соціальний статус», про таке базисне для них поняття як «соціальне» навіть не згадує³. Відсутнє воно і в більшості філософських словників, включаючи енциклопедичні як українські, так і російські.

Що ж стосується зарубіжних довідкових видань, то слід зазначити, що це поняття ними не так обійдено, як нашими вітчизняними, і тлумачиться у самих широких межах.

П.А. Сорокін бачив, яку небезпеку для його дефініції таїть у собі існуюча невизначеність поняття «психічна взаємодія». Адже він не випадково тут же додає: «Психічна взаємодія може бути лише там, де взаємодіють одиниці або організми, що наділені розвинутою нервовою системою. У силу цього форми взаємодії людей поміж собою, а рівно й тварин, що не мають ніякого відношення до психічних форм, у сферу соціальних явищ не входять»⁷.

Безумовно, це має важливе значення на шляхудо розкриття сутності феномена, що позначається поняттям, яке нас цікавить. Однак виявити її П.А. Сорокіну, як нам здається, все ж не вдалося.

Справді. Адже оскільки психіка притаманна не лише людині, а й тваринам, розглядати психічну взаємодію у якості сутнісної характеристики того чи іншого соціального явища навряд чи буде правомірним і виправданим. Найбільш наближеним до адекватного відображення сутності феномена соціального, на нашу думку, є визначення, запропоноване Г.В. Осиповим: «Соціальне – це сукупність суспільних відносин даного суспільства, інтегрована у процесі спільної діяльності (взаємодії) індивідами або групами індивідів у конкретних умовах місця й часу. Будь-яка система соціальних відносин (економічна, політична та інш.) стосується відносин людей один до одного і до суспільства. Тому кожна з цих систем завжди має свій чітко виражений аспект. Соціальне є результатом спільної діяльності різних індивідів, що проявляється у їх спілкуванні і взаємодії»⁸.

Поділяючи прагнення поважного автора спиратися у розкритті сутності соціального на діяльнісний підхід, у той же час хотілось би висловити думку про те, що при цьому досить продуктивним міг би виявитись і філософський аналіз поняття «соціальне» у співставленні з його протилежністю, тобто з поняттям «природне».

Як відомо, будь-яке з природних явищ, у тому числі і людина як біологічна істота, має природне походження, створене самою природою, обумовлене природними зв’язками, тобто без участі людини як явища соціального. Виділення її з тваринного світу (антропогенез) стало таким же грандіозним стрибком, як і виникнення живого з неживого, який довгий час відбувався у нерозривному зв’язку зі становленням суспільства (соціогенез). Періоди антропогенезу і соціогенезу (за оцінками вчених 3-3,5 млн. років, тобто у 1000 разів більше писаної історії) – нерозривно зв’язані сторони єдиного цілого – антропосоціогенезу.

Звідси випливає, що всі явища, що мали місце на земній кулі у період, який передував антропосоціогенезу, носили чисто природний характер. Важко сказати, коли окремі з них почали набувати якості соціального, однак є всі підстави стверджувати, що поява цих якостей була пов’язана з появою людини і формуванням первісних форм людської спільності, суспільства. Саме з цим філологи і пов’язують етимологічне значення терміна «соціальний».⁹

Поняття управління.

У найширшому розумінні поняття «управління» - це цілеспрямований вплив суб'єкта на об'єкт управління за допомогою певної системи методів і технічних засобів з використанням особливої тех­нології для досягнення поставленої мети.

Якщо вважати, що об'єкт - це предмет, на який спрямована діяльність людини, то предмет - це те, що виступає матеріальним джерелом діяльності. Діяльність - це робота, тобто систематичне застосування людських сил в якійсь галузі. Працювати означає приводити в дію, управляти. Управляти - тобто спрямовувати чиїсь вчинки. Вчинок - дія, здійснена кимось. Дія - вияв певної енергії. Відтак управління - це діяльність, спрямована на зміну об'єкта з урахуванням його здібностей, сил і енергії для того, щоб він міг функціонувати в оточуючому середовищі, спрямовувати вчинки і роботу даного об'єкта для реалізації поставлених цілей.

Сутність поняття соціальне управління.

Соціальне управління– це цілеспрямований вплив на суспільну систему, приведення цієї системи у відповідність до властивих їй закономірностей.

Ознаки соц. управління:

• специфічний об’єкт;

• специфічний суб’єкт;

• виступає як механізм здійснення закономірностей функціонування та розвитку суспільства, або окремих його підсистем.