5. «Батьки»-засновники зв’язків з громадськістю.

Перш за все, історично, ПР в США сприймався як одне з важливих досягнень демократії. Про це неодноразово говорили і "батьки-засновники" американського ПР - Е. Бернейз, А.Л. Лі (див. в 6 питанні).

Фундатором систематизованої теорії і практики ПР вважають Едварда Бернауза, який у 1923 р. видав книгу «Утвердження громадської думки», в якій виклав своє бачення суті, можливостей і завдань ПР, а також використав термін «консультації ПР» на означення сфери діяльності, яка стосувалася повсякденного життя населення.

Е. Бернауз наголошував на недоліки етичних принципів у роботі з громадською думкою, підкреслюючи, що саме у формування громадської моралі полягає обов’язок ПР перед суспільством. Він започаткував і навчання фахівців з ПР у 1923 р.

6. Роль айві лі у становленні pr як професії.

Айві Лі - виходець із Джорджії, випускник Прінстонського університету. Лі почав свою кар'єру репортером у нью-йоркській газеті «Ворлд», теж працював на демократів. У 1904 році з Джорджем Паркером вони об'єднуються і створюють самостійну фірму «Паркер енд Лі», що стала своєрідною віхою в історії розвитку ПР.

У 1906 році під час страйку шахтарів Лі подбав передавав всю інформацію про перебіг подій представникам преси. А коли була скликана конференція страйкуючих шахтарів, куди пресу не допустили, він зробив все можливе, щоб надавати репортерам інформацію про кожне засідання. Лі одним з перших у величезних масштабах використав систему розповсюдження офіційних заяв для преси.

Айві Лі був нагороджений високим званням «батька нової професії». Він першим вніс елементи чесності і відвертості в сферу зв'язків з громадськістю, трансформувавши підозрілі спроби прес-агентів створювати паблісіті клієнту будь-яку ціну в професійну дисципліну, розраховану на завоювання довіри і поваги з боку громадськості за допомогою комунікації, що спирається на гласність і правдивість.

7. Роль е. Бернайза в інстуціоналізації pr як професії та науки.

У 1923 р. виходить перша книга Е. Бернайса "Кристалізація громадської думки". Цього ж період Е. Бернайс читає перший курс лекцій з ПР у Нью-Йоркському університеті. З 1923 р. список клієнтів Е. Бернайса все більш розширюється: від президентів до індустріального гіганта Проктор енд Гембл. У 1955 р. виходить нова книга Е. Бернайса "Інженерія згоди". Він є автором багатьох з прийнятих сьогодні теорій в ПР: значення групових лідерів і лідерів думок; збіг громадських і приватних інтересів; принцип різною, але пересічною публіки в нашому суспільстві; важливість зворотного зв'язку в корпоративному і урядовому лідерстві.

Е. Бернейс був талановитим, неординарною людиною, все своє довге життя присвятив розвитку ПР як професії і науці про суспільні відносини. Київський професор Г. Почепцов наводить у своїх книгах фрагменти робіт Е. Бернейса і розповідає читачам про класику ПР.

8. Сем блек про основні принципи pr.

• відвертість інформації;

• опора на об’єктивні закономірності масової свідомості, а також відносин між людьми, організаціями, фірмами і громадськістю;

• рішуча відмова від суб’єктивізму, волюнтаристського підходу, натиску на громадськість, маніпулятивних спроб видавати бажане за дійсне;

• пошана індивідуальності, орієнтація на людину, його творчі можливості;

• залучення на роботу фахівців вищої кваліфікації з максимальним делегуванням повноважень аж до самих низових виконавців.