Документ Microsoft Office Word

Міністерство культури

Київський національний університет культури і мистецтв

Інститут готельно-ресторанного і туристичного бізнесу

Дисципліна – Світові ринки рекреаційних послуг

Реферат на тему:

«Характеристика природних історико-культурних ресурсів Перу»

Виконав:

Студент 1 курсу

Групи ГРС-14

Онищенко Іван

Київ – 2014

Природні ресурси Перу

Перу на перший погляд є типовою андійською країною, де високі засніжені піки і голі скелі древніх вулканів сусідствують із зеленими областями Сельви. Однак при всій своїй схожості з іншими державами регіону, це одна з найрізноманітніших у природному плані країн континенту. Природа цієї землі досить контрастна - тут можна знайти і мляві ділянки безводної пустелі, і "зелене покривало" вічнозелених лісів, і прозорі гірські озера, і величний вулканічний ландшафт. У зв'язку з такою різноманітністю територію країни розділено на три яскраво виражених природно-кліматичних зони.

Всю центральну частину Перу (біля третини території) займає складна система гірської країни, яку перуанці називають С’єрра ("гори"). Ціла мережа хребтів Перуанських Анд і Кордільєр (Західна, Центральна, Східна, Біла, Уайуш та інш.) простяглася тут з півночі на південь через всю країну, утворюючи безліч паралельних гірських ланцюгів і глибоких рівнин між ними. Вищою точкою Перу є сплячий вулкан Уаськаран (6768 м) у системі Кордільєра-Бланка (Біла Кордільєра). Мережа хребтів зрідка розривається локальним плато і плоскогір'ями, а також численними тектонічними котловинами, в одній з яких лежить найбільше високогірне судноплавне водоймище планети - озеро Тітікака (площа 8287 кв. км, висота водного дзеркала - 3810 метрів над рівнем моря). Також тут налічується близько сотні відносно невеликих гірських озер тектонічного і льодовикового походження.

У південній частині гірської країни підноситься півтори десятка сплячих і діючих вулканів, найвищим з яких є Місті (5822 м). Гірські схили вище від 3500 м покриті сухим високогірним степом, а нижче починається смуга вічнозелених (здебільшого хвойних) чагарників і дерев, що створюють на західних схилах сухі гірські ліси, а на східних вологу тропічну рослинність Сельви.

Вздовж західного узбережжя тягнеться вузька (завширшки від 80 до 150 км) смуга берегової пустелі - Коста, що омивається водами Тихого океану. Сухий і жаркий клімат Кости та її сильно порізана древніми ярами поверхня сприяють формуванню тут типово пустинного ландшафту зі скудною рослинністю і майже повною відсутністю людських поселень (проте саме тут знаходився центр формування численних доколумбових культур Америки).

Рівнинну східну частину країни, яка хвилями збігає від підніжжя Анд до долини ріки Амазонка, займає зона вологих тропічних лісів Сельви, що переходить на півдні в обширну передгірну рівнину Монтанья. Західна частина цього регіону, розташована в передгір'ях Анд, покрита густими вічнозеленими лісами і різнотрав’ям, у той час як при русі на схід ліси стають все густішими, а на самій Амазонської низовині їхня густина і видова різноманітність досягають фантастичних значень. Весь цей регіон пронизаний густою мережею рік, що беруть свій початок на льодовиках і засніжених Андах.

Рослинний світ кости бідний, і постійного рослинного покрову тут немає; зустрічаються кактуси, лишайники, сланкі чагарники (мімози, алиарробо). Та сама рослинність і на західних схилах Анд у сьєррі. Східні схили вкриті гірським тропічним лісом. Тут переважають деревоподібні папороті 10-14 м заввишки, величезний бамбук, багато мохів, лишайників і різномаїття орхідей. Сельву эаймає безкрайній вологий екваторіальний ліс, в якому нараховується понад 20000 видів рослин.

Перуанські орхідеї. Колібрі обирає квітки орхідей, забарвлені у теплі тони. У цій країні можна зустріти більш як три тисячі різновидів орхідей. Саме тут ростуть одні з найбільш незвичайних орхідей – «карликові», які настільки мініатюрні, що їх можна побачити лише за допомогою лупи. Але є і орхідеї, які сягають 70 сантиметрів заввишки.

Ці квіти в Перу можна побачити практично всюди (крім міст) - у тропічних джунглях Амазонки, на узбережжі Тихого океану і навіть у підгір’ї Анд. А деякі види орхідей навіть ростуть на висоті близько п'яти тисяч метрів над рівнем моря.

У Перу навіть відкрили перший у світі сад-музей орхідей, поетично названий «Парк легенд». Тут можна побачити понад 300 видів найрізноманітніших орхідей, вперше зібраних разом.

Листя коки. На високогір’ях Анд, на території Перу, Болівії, Еквадору росте кока. Це вічнозелений чагарник з дрібними білуватими квітками і червоними плодами-кістянками. З одного куща (чия висота може сягати п'ятьох метрів) за рік можна збирати по чотири врожаї протягом кількох десятиріч. Листя цього чагарника люди використовують вже кілька тисячоліть. Жовані шматочки коки були виявлені археологами біля стародавніх перуанських поселень, побудованих за 2500 років до нової ери, коли ще не було великих міст Рима і Афін.

Кукурудза (маїс). Її батьківщина – Центральна та Південна Америка. Одним з цих місць виявилася Мексика, це сталося 7000 тисяч років тому. Саме тут, здійснюючи розкопки одного із стародавніх міст Землі – Теуакана, американський археолог Мак Ніш знайшов «дику кукурудзу», якій на той час виповнилося вже вісім тисяч років. Але древню кукурудзу їли не лише у сонячній Мексиці – нею харчувалися і в Перу, Еквадорі, Колумбії. Саме тут і були знайдені її сліди – при розкопках старовинних індіанських могильників. Древня майя обожнювала кукурудзу. Невипадково в їх старих записах (кодексах) кукурудзу зображали у вигляді людської фігури.

Чай Мате. Традиційно напій мате готується у спеціальному посуді з плодів лагенарії, схожих на маленькі гарбузи. Цей посуд, часто майстерно оздоблений, з випаленими малюнками називається «калебаса», і п'ється з нього напій у гарячому вигляді через спеціальну металеву, зазвичай срібну трубочку з круглим наконечником з отворами – «бомбилла». У Латинській Америці мате п'ють всі – від малих дітей до людей похилого віку.

Перуанські кактуси - oдні з найбільших у світі. У Перу ростуть в основному величезні стовпоподібні кактуси – цереуси, які чудово виглядають у природних умовах пустинних ланшафтів, але для обмежених любительських умов звичайної міської квартири дуже великі. Серед численних кактусів, поширених на території Перу, можна перерахувати такі як неораймондії, які нагадують красиві малореберні стовпчики, та екзотичні азуреоцереуси з незвичним для ока (зазвичай всі «новачки» уявляють кактуси зеленими) голубуватою шкіркою, хаагецереуси, що ефектно наїжилися колючками. До «колекційних» перуанських кактусів можна віднести мелокактуси, які привертають увагу своїм ефектним цефалієм, і за розмірами сягають півметра, але при цьому дуже добре маскуються у чагарниках і високій траві… Вони зазвичай досить теплолюбні.

У горах Перу, де вранішня температура навіть влітку рідко перевищує нульову позначку, росте інший вид кактусів - оройя. Ці чудові кактуси сягають досить солідних розмірів, деякі екземпляри «доходять» до більш як 20 см у діаметрі. Вони відрізняються виразними колючками і маленькими, нібито восковими, кольорами від жовтих до червоно-рожевих, які нагадують на перший погляд іграшкові

Тваринний світ також дуже різноманітний: в очеретах живуть дикі качки, у мулі ховаються гігантські жаби, а в озері водиться лососева форель, окремі екземпляри якої сягають завдовжки більше метра.

Перуанська собака. Важко сказати скільки століть минуло відтоді, як люди її приручили. Схожі на неї собаки жили в стародавньому Єгипті. Її численні зображення є на кераміці Мочика і Чиму, на думку істориків, вона жила поруч з стародавньою людиною протягом не менше чотирьох тисяч років.

Унікальність цієї породи було визнано вже в 21-у столітті - коли влада Перу поставила перуанську голу собаку в розряд національного надбання.

Ця порода має унікальну здатність - їх шкура завжди злегка тремтить, незалежно від зовнішньої температури, залишаючись при цьому завжди оксамитово-теплою. Типова ознака породи - відсутність вовни на всьому тілі. Інша особливість цієї породи - неповна зубна система. Її колір може бути чорним у чорних собак, шиферно-чорних, голубувато-чорних, сірих, червоно-коричневих і світлих. Колір може бути однотонним або плямистим.

Її зріст може коливатися, залежно від однієї з трьох різновидів, від 25 см до 60 см у холці. Відповідно її вага коливається від 4 кілограмів (ця наймініатюрніша) до ваги звичайної сторожової собаки (близько 25 кг). Ця собака сповнена гідності і не агресивна. Одне з найголовніших її достоїнств для міського жителя - вона не залишає шерсті на килимах.

Скельні півники. Це птиці з сімейства котингів, які живуть в Латинській Америці.

Вони відомі своїми довгими ритуальними залицяннями-виставами. Прелюдією до них служить те, що півники, які виходять на звичайну лісову поляну, що їм служить сценою, починають довго ляскати своїми крилами і підстрибувати на місці.

Кондор. Один з наймогутніших мешканців перуанських Анд - це королівський кондор, розмах крил якого іноді сягає чотирьох з половиною метрів. Кондору колись поклонялися інки, шанобливо називаючи його владикою гір. Досі місцеві індіанці вірять, що побачити ширяючого в небі кондора - до успіху. Кондори - жива ширяюча в небесах легенда Латинської Америки.

2. Особливості історико-культурних ресурсів Перу

Мачу-Пікчу - знаменитий архітектурний комплекс Перу.

Тут знаходиться найвідоміший архітектурний комплекс Латинської Америки - Мачу-Пікчу. Мачу-Пікчу - "Стара Вершина", справжнє ім'я невідоме.

Це стародавнє місто знаходиться на вершині вузького пагорба між двома величними вершинами - більш низькою горою Мачу-Пікчу і більш високою - Уайнана-Пікчу. Розташований на висоті 500 м над рівнем долини, Мачу-Пікчу був добре вкритий і завдяки цьому не привернув уваги іспанців-конкістадорів. Це зруйноване місто виявив тільки в 1911 р. археолог Х. Бінгем. Мачу-Пікчу був центром поклоніння Сонцю, де мешкали головним чином жінки-жриці, Сонячні діви.

Храм Трьох Вікон, в центрі якого вертикально встановлений кам'яний стовп, розташування якого співвідноситься з проекціями вікон, також пов'язаний з сонячним культом. Храм стоїть на височині і орієнтований точно на схід. Поруч з ним розташована загадкова тригранна споруда, що зветься Головним храмом, з безліччю ніш і виступів. Цей храм побудований в основному з дуже великих кам'яних блоків - один з таких каменів у примикаючій стіні налічує не менш як 32 кути.

За Головним храмом круті східці спускаються на природний оглядовий майданчик - тут в скелястому грунті вирубана трикутна платформа. На ній височить майстерно обтесаний камінь під назвою Інтіуатана ("місце, до якого прив'язується Сонце") - моноліт, якому надано форму велетенського кулака, один з пальців якого вказує вертикально вгору. Можливо вона слугувала астрономічною обсерваторією. Камінь було відпиляно від суцільної скелі і встановлено на найвищому місці стародавнього міста, на вершині кам'янистого пагорба, де був ретельно підготовлений спеціальний майданчик. Астрофізик Р.Мюллер встановив, що існуючі на камені Інтіуатана різні похилі площини і кути абсолютно точно розраховані таким чином, щоб фіксувати (при даному географічному положенні і висоті) сонце на заході під час зимового сонцестояння, схід сонця.

Озеро Тітікака. Найвище навігаційне озеро в світі – Тітікака (Святе озеро).

Це найвище в світі судноплавне озеро (3810 метрів над рівнем моря), що має площу 8.300 кв. кілометрів і є найбільшим у Південній Америці. Воно знаходиться в 85 кілометрах від м. Ла-Пас.

Клімат озера впливає на величезну територію (20 тис. кв.км). Вода, що випаровується з поверхні озера, зволожує і нагріває навколишній простір, що створює умови для росту нетипових для гірського плато рослин, наприклад, евкаліптів.

З давніх часів озеро приваблювало як на свої береги, так і на острови, різні групи і племена людей, які залишили нам у спадок найцінніші археологічні пам'ятники. Найцікавіші з них можна побачити на островах Сонця і Місяця (Islas del Sol y de la Luna) і на півострові Копакабана (la Peninsula de Copacabana). Згідно з легендою, Імперія Інков зародилася саме на островах Сонця і Місяця, коли там була встромлена в землю золота палиця. Підтверджують цю легенду численні руїни на обох островах. На острові Сонця варто подивитися на сходи Інков (Escalera del Inca, Escalinata del Yumani), Святі джерела, які вважаються цілющим засобом повернення вічної молодості (Fuente Sagrada), палац Пілкокаїна (Palacio de Pilkokaina), лабіринт Чинкана (Laberinto de la Chinkana. Річка Амазонка - найповноводніша річка на планеті – Амазонка - бере свій початок у Перу. Амазонка (Amazonas) – річка в Південній Америці, найбільша в світі за розмірами басейну і водністю. Утворюється злиттям річок Мараньєн і Укаялі. Довжина від джерела Мараньєн 6400 км, від джерела Укаялі – 7000 км. Площа басейну - 7180 тис. кв. км (за іншими даними – 6915 тис. кв.км).

Амазонку живлять численні притоки: близько 20 з них завдовжки більш як 1500 км.

Найбільш значні притоки праворуч – Журуа, Пурус, Мадейра, Тапажос, Шингу, Токантінс; зліва – Іса, Жапура, Ріу-Негру.

Середня витрата в нижній течії близько 220 тисяч м/с. Середньорічний стік близько 7000 км (близько 15% загального річного стоку всіх річок земної кулі). Твердий стік – понад 1 мільярда тонн. Припливи проникають вгору по річці на 1400 км і в гирловій частині супроводжуються поророкою.

Разом з притоками Амазонка утворює систему внутрішніх водних шляхів завдовжки більш як 25 тис. км. Головне русло Амазонки судноплавне на 4300 км. (до Анд) До міста Манауса (1690 км від гирла) підіймаються океанські судна.

Міністерство культури

Київський національний університет культури і мистецтв

Інститут готельно-ресторанного і туристичного бізнесу

Дисципліна – Світові ринки рекреаційних послуг

Реферат на тему:

«Рекреаційні ресурси України»

Виконав:

Студент 1 курсу

Групи ГРС-14

Онищенко Іван

Київ – 2014

Вступ

Специфічною складовою частиною рекреаційних ресурсів є соціальні та природні об'єкти, явища, події, походження яких тісно пов'язане з територією України та землями тієї зарубіжної країни, в межах якої вони первісно виникли. На території України налічується кількасот таких об'єктів, окремі з них мають світове та європейське значення.

Україна володіє потужним природно-ресурсним комплексом, основу якого складають земельні та мінерально-сировинні ресурси. Достатньо високий рівень забезпеченості території країни водними і рекреаційними ресурсами.

У структурі рекреаційних ресурсів України виділяють дві складові частини: природну і соціально-економічну. Україна має різноманітні природні рекреаційні ресурси (кліматичні, біологічні, гідрологічні, ландшафтні, джерела мінеральних вод, лікувальні грязі тощо). Загальна площа земель, придатних для рекреаційного використання, становить 9,4 млн. га (або 15,6% території країни), у тому числі рівнинних рекреаційних ландшафтів - 7,1%, гірських - 2,3 (у Карпатах - 1,9, в Криму — 0,4). Близько 7,8 млн. га відносяться до умовно придатних до рекреації земель. Майже 10% усіх лісів державного лісового фонду мають рекреаційне значення. Особливе місце в системі рекреаційного використання території України посідає Кримський півострів. Пересічнорічна тривалість сприятливого для рекреації періоду тут становить 175-190 днів, комфортного — 65-80 днів. У рекреації можуть використовуватися землі заповідників та природних національних парків, їхня чисельність в Україні.... зростає. Так, у 1985 р. нараховувалося 18 заповідників і природних національних парків із площею 368,7 тис. га, а вже у 2002 р. їхня кількість зросла до 33, тобто більше, ніж у 2 рази. Проте зростання заповідної площі було значнішим — у 2,75 рази (у 2002 р. - 1013,6 тис. га)

Мінеральні лікувальні води різного складу виявлені майже у всіх областях України, але найбільша кількість джерел зосереджена в західній частині. Зокрема, у Закарпатській області. Багато джерел мінеральної води розвідано у Луганській, Дніпропетровській, Полтавській, Рівненській областях, є також відкриті джерела в Івано-Франківській, Харківській, Житомирській, Вінницькій, Хмельницькій, Київській, Черкаській, Донецькій та Запорізькій областях. Досить значні в Україні запаси лікувальних грязей, що зосереджені, переважно, у південних та північно-західних областях. На базі грязевих покладів функціонують найстаріші в Україні курорти — Бердянськ, Євпаторія, Куяльник, Сасикта інші.

Україна володіє потужним природно-ресурсним комплексом, основу якого складають земельні та мінерально-сировинні ресурси. Достатньо високий рівень забезпеченості території країни водними і рекреаційними ресурсами.

Мета роботиполягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні риси рекреаційних ресурсів України.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач:

визначити характеристику та типологію рекреаційних ресурсів України;

охарактеризувати природно-ресурсний потенціал земель рекреаційного, курортного та природоохоронного значення;

дослідити тенденції розвитку рекреаційного комплексу України;

виявити проблеми й перспективи розвитку курортно-рекреаційної системи України.

Наукова новизна роботиполягає в тому, що на основі аналізу різнопланових джерел розглядається проблема рекреаційних ресурсів України, територіальна структура рекреаційного комплексу України.

Об’єктом дослідження є основи та загальні риси рекреаційних ресурсів України. Предметом дослідження виступає шляхи формування, розвитку рекреаційних ресурсів України, їх проблеми та перспективи.

Україна має великі рекреаційні ресурси, до яких належать географічні об'єкти, що використовуються чи можуть бути використані для відпочинку, туризму, лікування, оздоровлення населення. Рекреаційні ресурси поділяють на природні та соціально-економічні. Природні рекреаційні ресурси - це природні умови, об'єкти, явища, які сприятливі для рекреації - відновлення духовних і фізичних сил, витрачених під час праці, навчання, творчості. Природні рекреаційні ресурси України різноманітні. Вся її територія знаходиться в смузі кліматичного комфорту. Україна має прекрасні умови для організації відпочинку на берегах і лиманах Чорного та Азовського морів, водойм і річок, у Кримських горах та Українських Карпатах.

До соціально-економічних рекреаційних ресурсів належать культурні об'єкти, пам'ятки архітектури, історії, археологічні стоянки, етнографічні музеї, місця, пов'язані з життям, перебуванням видатних учених, письменників, акторів, політичних діячів, викладачів, робітників, селян та ін.

Рекреаційні ресурси України (природні національні парки, приміські смуги, історико-архітектурні, історико-культурні заповідники і т.д.) охороняються. У межах рекреаційних територій заборонена діяльність, яка призводить до негативних змін у навколишньому середовищі.

Досвід показує, що майже в усіх областях України щорічно проводять свій відпочинок тільки неорганізованим способом кілька мільйонів чоловік. Але слід відмітити, що в результаті аварії на Чорнобильській АЕС якість рекреаційних ресурсів помітно знизилася. Разом з тим в Україні існують традиційні і перспективні санаторно-курортні райони з ефективними унікальними ресурсами для відпочинку і лікування.

У гірських та передгірських районах Закарпатської області, особливо біля Сваляви, є значні запаси вуглекислих вод, на базі яких працює декілька курортів. Поблизу села Синяк є родовища сульфідних вод, а хлоридно-натрієві води розвідано в Усть-Чорній.

Різноманітними мінеральними водами багата Львівська область. Цінні всесвітньо відомі гідрокарбонатно-сульфатні, кальцієво-магнієві, сульфатні, натрієво-кальцієві води є у Передкарпатському районі, зокрема в Трускавці та Східниці. На незначній відстані від Трускавця, у Моршині, розвідані й широко використовуються сульфатно-хлорні, натрієво-магнієво-кальцієві води. На північ від Львівського Передкарпаття зосереджені відомі сульфідні води в Любені Великому і Немирові. Такі води, а також грязі, є на півночі Івано-Франківської області в с. Черче. Усі ці ресурси мінеральних вод мають лікувальне значення.

Чимале значення для лікування і відпочинку мають рекреаційні ресурси Полісся. Тут зосереджені значні масиви лісів, зокрема соснових. Переважає м'яка тепла зима і досить вологе літо. Є велика кількість прісних озер; повноводні ріки повільно протікають у низьких берегах. Першочергове значення мають рекреаційні ресурси тих місцевостей, які розташовані біля озер, рік і лісів. Можливості для лікування і відпочинку використовуються на Поліссі недостатньо. При цьому слід врахувати, що аварія на Чорнобильській АЕС негативно вплинула на можливості використання рекреаційних ресурсів центральної і східної частини Західного Полісся (північної частини Київської і Житомирської та деяких північних районів Чернігівської і Рівненської областей). Встановлено, що рівень радіації змінюється по вертикалі – біля основи крони він високий (30 %), над поверхнею крони він становить 100 %, на відстані 1 м від поверхні землі - 25%, над трав'яним покривом - 10 %

Унікальні і сприятливі для освоєння рекреаційні ресурси має крайня північно-західна частина країни. На півночі Волинської області, у верхів'ї Прип'яті, в добре освоєному в господарському відношенні регіоні, знаходиться так зване Українське поліське поозер'я. Воно характеризується великою кількістю різноманітних за площею та глибиною озер, великими лісовими масивами з переважанням сосни, значними площами лук і боліт. Абсолютні висоти цієї рівнинної території становлять 160-190 м.

Насамперед це Південний рекреаційний район, до складу якого входять приморські території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької і Донецької областей та Автономної Республіки Крим. Даний район є порівняно посушливим (середньорічна кількість опадів 300-400 мм, переважно у холодний період) з дуже теплим і тривалим літом, теплою зимою, ранньою і короткою весною. Південний берег Криму характеризується м'яким субтропічним кліматом середземноморського типу. В межах названого району виділяються три підрайони: західний, кримський і східний.

Західний підрайон (Одеська, Миколаївська області та західна частина Херсонської) характеризується помірним кліматом - більшою кількістю опадів, вищою відносною вологістю повітря і нижчою температурою морської води у літньо-осінній період. Тут зосереджені значні ресурси для організації грязьового лікування у вигляді намулової грязі солених озер і лиманів (Куяльницький та ін.). Значний ефект дають купання в морській воді, сонячні та повітряні ванни.

Кримський підрайон, особливо невелика витягнута вздовж берега територія Південного берега Криму, захищена з півночі горами. Тут зосереджені надзвичайно сприятливі кліматичні ресурси для відпочинку та лікування: тепла волога зима з температурою січня +1...+5°С, липня - близько +25°С.

У літньо-осінній період випадає невелика кількість опадів, переважає ясна безхмарна погода. Кількість годин сонячного сяйва тут коливається від 2000 до 2500 на рік. Сприятливі передумови для відпочинку і лікування є також у східній та західній частинах Криму. Унікальні грязі для лікування зосереджені в районах Євпаторії, Феодосії, Саку та в багатьох інших населених пунктах.

Значні рекреаційні ресурси є у східному підрайоні, який простягається вздовж Азовського моря. Клімат у цьому підрайоні більш континентальний, температура менш солоної морської води вища. Підрайон має сприятливі кліматичні водно-морські та грязьові ресурси.

Цінні лікувальні грязі є в районах Бердянська, Маріуполя.

Унікальні рекреаційні ресурси є також у Карпатах, Передкарпатті і Закарпатті, які входять у вигляді підрайонів у великий Карпатський район. Він характеризується значною кількістю опадів (700-800 мм на рік у рівнинних районах і до 1700 мм в горах), високою відносною вологістю повітря, м'якою зимою, теплим дощовим літом і помірно теплою сухою осінню. Сніг у горах досягає товщини 40-80 см і лежить протягом 3,5-4 місяців. Гірські райони характеризуються чистим повітрям, насиченим влітку та восени ароматом ялин, ялиць і ялівцю, а також різнотрав'ям та листяними лісами. У районі розташовані великі масиви лісів, джерела цінних і різноманітних за своїм хімічним складом та лікувальними властивостями мінеральних вод, в ряді випадків унікальних.

Найбільшу цінність мають водно кліматичні та лісові ресурси групи Шацьких озер (їх тут близько ЗО), в тому числі такі великі, як Світязь (площа близько 2,5 тис. га, максимальна глибина 58 м), Пулемецьке, Люцимир, Пісочне, Острів'янське, Перемут та ін. Значну частину регіону займає Шацький національний парк (майже 20 % його площі, близько 6500 га, припадає на озера). їх чиста вода, здебільшого з піщаними берегами, аромат соснових лісів, ресурси різноманітних дикорослих плодів, ягід і грибів, значні рибні ресурси, а також теплий і м'який вологий клімат - усе це створює винятково сприятливі умови для лікування та відпочинку, для формування тут нового санаторно-курортного комплексу державного значення.

Перспективними для залучення до господарської діяльності є рекреаційні ресурси Лісостепової зони. Клімат тут м'який, вологість повітря дещо менша, ніж на Поліссі, опади переважають у першій половині літа. Складовою частиною рекреаційних ресурсів є чисті поверхневі, а також підземні мінеральні води, у тому числі лікувальні.

У багатьох місцях країни зустрічаються радонові води різного хімічного складу (Вінницька, Хмельницька, Київська, Черкаська, Кіровоградська області та ін.). Хлорні натрієві води є в Полтавській області (Миргород); Харківська область характеризується великими запасами кремнистих гідрокарбонатних кальцієво-натрієво-магнієвих, а також гідрокарбонатних натрієво-магнієво-кальцієвих вод. Усі ці ресурси мінеральних вод мають велике лікувальне значення.

Актуальним є визначення структури всього природно-ресурсного потенціалу регіонів України, виявлення місця, яке займає той чи інший його компонент в інтегральній (сумарній) величині. В свою чергу, встановлення компонентної структури природно-ресурсного потенціалу по регіонах дає змогу переходити на порівняльні оцінки територіальне диференційованих показників, пов'язаних з їх використанням.

Цікаву роботу з методики визначення компонентної структури природно-ресурсного потенціалу території України, проведення розрахунків по забезпеченню її населення окремими ресурсами і зведення до спільного знаменника інтегрального ресурсного потенціалу (на прикладі України) виконав В. П. Руденко. Незважаючи на умовність визначеного ним сумарного природно-ресурсного потенціалу по регіонах (по Україні в цілому, по її великих економічних районах і областях), що пов'язане зі складністю зіставлення різних за фізичними параметрами та особливістю споживання ресурсів (мінеральних, земельних, водних, лісових, фауністичних, природних рекреаційних), виконані дослідження становлять чималий науковий та практичний інтерес.