9.4. Документи дипломатичного характеру

Дипломатичне листування

Дипломатичне листування – сукупність різного роду офіційної кореспонденцій та документації дипломатичного характеру, за допомогою якої здійснюються зносини між державами, одна з основних форм зовнішньополітичної та дипломатичної діяльності держави.

Спілкування між державами у письмовій формі здійснюється від імені глави держави, уряду, відомства закордонних справ, різних державних та громадських установ і організацій чи їх голів, дипломатичних представництв і окремих дипломатів.

Види дипломатичного листування:

1. послання; Б) телеграма;

2. лист;

Г) нотне листування; Д) декларація; Е) заява; Є) відозва; Ж) офіційне повідомлення інформаційного агентства.

Найчастіше застосовуються: вербальна, особиста ноти, пам’ятні записки, меморандуми, приватні листи напівофіційного характеру.

Вербальна нота – найпоширеніший нині документ. Міністерство закордонних справ і посольства ведуть дипломатичне листування в основному шляхом обміну вербальними нотами. Вербальні ноти використовуються для розгляду й вирішення широкого кола питань. У них викладаються політичні, економічні, науково-технічні та інші проблеми як двостороннього, так і багатостороннього плану. Нотами подають запити на візи, доводиться до посольства інформація представницького характеру (про організацію поїздок дипломатичного корпусу по країні, про запрошення дипломатів на заходи з нагоди національного свята країни, про екскурсії на промислові підприємства та в наукові заклади) тощо.

Вербальна нота складається від третьої особи, її текст не підписується.

Обов’язковим реквізитом вербальної ноти є протокольні формули. Вербальна нота починається з висловлення поваги. Для того, щоб краще уявити вживання протокольних формул у вербальній ноті, треба розрізняти ноти, що посилаються на рівні уряду, ноти міністерства закордонних справ і ноти посольства.

У вербальній ноті уряду висловлення поваги урядові-адресату, як правило, відсутнє.

Протокольна формула ноти уряду найчастіше починається так: „Уряд України вважає за необхідне заявити урядові (повна назва країни) наступне”.

Іноді ця початкова протокольна формула може містити вказівку про те, що є предметом розгляду в даній ноті.

Якщо нота є відповіддю на ноту іншого уряду, то початкова формула найчастіше обмежується підтвердженням факту отримання ноти, на яку дається відповідь.

Ноти Міністерства закордонних справ України та українських посольств за кордоном містять ширші протокольні формули. Найчастіше зустрічаються такі протокольні формули на початку ноти Міністерства закордонних справ: „Міністерство закордонних справ України засвідчує свою повагу Посольству (повна назва країни) та має честь заявити наступне”, або: „Міністерство закордонних справ України засвідчує свою повагу Посольству (повна назва країни) та у зв’язку з нотою Посольства від (зазначається дата) має честь заявити наступне”, або: „Міністерство закордонних справ України за дорученням Уряду України заявляє наступне”.

Остання формула може використовуватися у нотах, що містять протест проти неправомірних дій, наприклад, у зв’язку із порушенням повітряного простору або іншими інцидентами провокаційного характеру.

У нотах із візових питань склались такі протокольні формули: „Міністерство закордонних справ України засвідчує свою повагу Посольству (повна назва країни) і має честь просити не відмовити в люб’язності видати в’їзні-виїзні візи (далі перелік осіб, на яких запитуються візи)”.

Заключний комплімент у нотах з візових питань набуває такої форми: „Міністерство заздалегідь висловлює подяку Посольству за задоволення цього прохання”.

Ноти посольства в більшості випадків закінчуються заключним компліментом на зразок: „Посольство України користується цією нагодою, щоби знову засвідчити свою повагу Міністерству закордонних справ...” Оформлення вербальної ноти

Вербальна нота друкується на бланку. На ноті ставиться печатка Міністерства закордонних справ або посольства. Вербальна нота не підписується. Під текстом ноти зазначається місце й дата відправлення ноти. У лівому верхньому куті під витисненим гербом ставиться вихідний номер. Адреса зазначається в нижньому лівому куті першої сторінки тексту вербальної ноти (Додаток 10).

Особиста нота направляється з питань важливого та принципового значення або містить інформацію про будь-яку значну подію.

Особиста нота має форму листа, складеного від першої особи, та адресується певній особі (державному діячеві чи офіційній особі іншої держави), протокольні формули імітують особисте пряме спілкування між відправником та отримувачем дипломатичного документа. Спочатку йде звертання, тобто особа, що підписала документ, начебто вітається із своїм партнером, із своїм співрозмовником. Далі йде виклад суті питання. Після завершення ділової частини відправник знову вживає протокольну формулу (заключний комплімент) з тим, щоб попрощатися зі своїм партнером.

Отже, особиста нота починається із звертання. Вживання звертання залежить від того, кому адресується нота, та від місцевої практики. Якщо особиста нота направляється міністрові, то звертання пишеться так: „Пане (пані, добродію, добродійко)Міні^.стре” або „Шановний п. Міністре”.

Аналогічно застосовуються й звертання до інших офіційних осіб: „Пане (добродію) Посол” або „Шановний п. Посол” і т.ін.

Форма звертання залежить також від конкретного випадку та місцевої практики.

Зокрема Міністрові – пане Міністре, Ваша Високість; Послові – пане Посол, Ваша Високість; Посланникові – пане Посланнику або пане Міністре; Тимчасовому повіреному у справах – пане Повірений у справах.

Особистанотазакінчуєтьсязвичайнокомпліментом,найбільш поширеною формулою якого є „з повагою” або „із щирою повагою”. Оформлення особистої ноти

Особиста нота друкується на нотному бланку, тобто на спеціальному папері з витисненим державним Гербом України та витисненим написом під гербом: „Міністерство закордонних справ України” або „Посольство України в ... (назва країни)” тощо.

Адреса пишеться в лівому нижньому куті першої сторінки, незалежно від кількості сторінок тексту. Адреса складається з імені (як правило, ставляться лише ініціали), прізвища та повної офіційної посаді особи, якій направляється особиста нота.

Таке особисте послання підписується відправником. Друкувати прізвище й посаду того, хто підписує документ, ставити печатку не обов’язково (Додаток 11).

Пам’ятна записка – документ, що, як правило, передається особисто. У дипломатичній практиці зустрічаються два види пам’ятних записок: а) передані особисто, б) надіслані із кур’єром.

Мета передаванні пам’ятної записки – полегшити подальше просування справи та запобігти можливості неправильного тлумачення або розуміння бесіди чи усної заяви.

Пам’ятна записка друкується на папері без герба. Адреса та вихідний номер не вказуються, зазначаються лише місце (місто) і дата вручення. Над текстом записки великим літерами друкується заголовок „ПАМ’ЯТНА ЗАПИСКА”. Документ складається в безособовій формі без формул ввічливості із вживанням виразів: „повідомляється”, „доводиться констатувати”, „порушується прохання (клопотання)”.

Пам’ятна записка, передана з кур’єром, тобто як самостійний документ, майже не відрізняється за формулою від вербальної ноти. Вона складається від третьої особи, що містить висловлення поваги та комплімент. Така пам’ятна записка друкується на нотному бланку та має номер, на ній зазначається дата та місце відправлення. Печатка не ставиться і адреса не вказується. Зверху друкується напис „ПАМ’ЯТНА ЗАПИСКА”.

Меморандум може бути самостійним документом або додатком до особистої чи вербальної ноти.

В останньому випадку меморандум розвиває та обґрунтовує зміст ноти.

Відмінна риса меморандуму – детальний виклад фактичного чи юридичного боку того чи іншого питання.

Цей вид дипломатичного документа відрізняється від ноти тим, що не починається й не закінчується формулою ввічливості і не повинен мати підпису. Іноді меморандум доцільно супроводжувати короткою пояснювальною нотою. Оформлення меморандуму

Меморандум друкується на папері без герба. Номер, печатка, місце (місто) і дата відправлення не проставляються, адреса не зазначається (Додаток 12).

Меморандум вручений особисто або переданий кур’єром як самостійний документ, друкується на нотному бланку (тобто на папері з витисненим гербом). На ньому зазначаються місце і дата відправлення, а печатка та номер не ставляться.

Приватні листи напівофіційного характеру надсилаються знайомим офіційним особам у випадках, пов’язаних із наданням певної особистої послуги (подяка за запрошення, прохання про сприяння) чи з питань, ставити які в офіційному порядку небажано з тих чи інших причин.

Приватний лист напівофіційного характеру пишеться на спеціальному бланку, що різниться за форматом (дещо менше звичайного), і папері від офіційних нотних бланків або на звичайному поштовому папері. Номер на листі не зазначається. Проставляються дата і особистий підпис. Звання і повне прізвище адресата пишуться лише на конверті (Додаток 13).

Особисте послання – це дипломатичний документ з найбільш важливих, значних і невідкладних питань міжнародної обстановки. Завдяки особливому статусу відправника й отримувача, тій вищій відповідальності, яку несуть кожний із них у своїй країні, особисті послання, як за своїм змістом, так і за формою відрізняються від інших форм дипломатичних документів, у тому числі й від особистої ноти в загальноприйнятому розумінні.

Особисте послання формально подібне до особистої ноти, оскільки складається від першої особи. Документ друкується на спеціальному папері з Гербом України, витисненим на першій сторінці послання. Справа вгорі друкується назва міста і дата відправлення (число, місяць і рік). Під текстом особистого послання ставить особистий підпис особи (чорнилом), що направляє послання. Вказувати прізвище і посаду того, хто підписує послання, не обов’язково.

Адреса в посланні вказується на першій сторінці зліва внизу, незалежно від кількості сторінок тексту. Адреса складається з імені (як правило, ставляться лише ініціали), прізвища і повної офіційної посади особи, якій направляється послання.

Протокольні формули імітують особисте пряме спілкування між відправником та отримувачем дипломатичного документа. Спочатку йде звертання, тобто особа, що підписала документ, начебто вітається зі своїм партнером, співбесідником. Далі викладається суть питання. Ділова частина закінчується протокольною формулою (заключний комплімент) – своєрідним прощанням зі своїм партнером.

Інші форми дипломатичної діяльності

Оскільки поняття „дипломатичне листування” охоплює лише ті дипломатичні документи, що надсилаються певному адресатові і на які отримувачі повинні у свою чергу давати відповідь в аналогічному дипломатичному документі, то слід представити й інші форми спілкування між державами, здійснення їх дипломатичної діяльності.

Такими формами є декларація, виступ, заява, тост, телеграма, комюніке, звернення та інше.

Серед них можна виділити односторонні дипломатичні документи.

Заява (уряду, міністерства закордонних справ) на відміну від документів власне дипломатичного листування не є прямим зверненням до певної держави чи держав і тому не обов’язково вимагає офіційної відповіді. У той же час відсутність відповіді чи будь-якої форми реагування на заяву теж є політичним актом із певним значенням.

Заява уряду може бути не лише опублікована, а й офіційно направлена спеціальною (супровідною) нотою відповідним державам.

Існують також різні форми заяв для преси, наприклад, заява представника. Заяви для преси певним чином попереджають можливість офіційно займати позицію, яка в них викладається. Мета подібної заяви – орієнтувати суспільну думку і народ власної країни.

Важливим дипломатичним документом є виступ. У виступі уряд, окрім викладу своєї позиції з актуальних міжнародних питань, своїх конкретних пропозицій, пояснює також основні принципи й головні напрями своєї зовнішньої політики.

Протокольні заходи (прийоми, обіди, сніданки), що влаштовуються з нагоди офіційних візитів зарубіжних державних і політичних діячів, по суті є продовженням переговорів. Під час таких заходів виголошують стислий вітальний виступ першої особи сторони, що зустрічає, та виступ-відповідь гостя – тост. Тост – це досить своєрідний та тонкий політико-дипломатичний жанр. Йому поряд із основним політичним змістом та особистісними моментами аніскільки не протипоказані гумор, тонкий жарт. Нерідко буває, що оцінки подій чи пропозицій, висловлені в тостах, викликають не менший міжнародний відгук, ніж власне дипломатичні документи.

Часто на сторінках газет зустрічаються телеграми. Телеграма може бути вітальною, наприклад, у зв’язку з національним святом чи з посіданням певної посади, висловленням співчуття тощо. Як правило, на телеграми даються відповіді. Тексти телеграм, незважаючи на їх порівняну стислість, часто мають суттєве політичне значення.

Заключні документи міжурядових переговорів, візитів представляють: комюніке, спільні заяви, декларації.

Комюніке – це офіційне повідомлення про хід міжнародних переговорів, про міжнародну угоду, що відбулася. Комюніке може бути коротким, містити повідомлення про будь-який факт у загальних рисах. Деколи воно буває поширеним, включає детальний виклад ходу переговорів, декларацію прийнятих їхніми учасниками рішень, умови досягнутих угод тощо.

Комюніке – документ більш звичайний, трафаретний, його мета – повідомити пресі, громадськості про результати переговорів, їх атмосферу.

Спільна заява – документ, що більше зобов’язує сторони. Цей документ інформує про те суттєве, що з’явилося у ході переговорів, чи то вгалузі спільних міжнародних проблем, чи то в галузі двосторонніх відносин.

Декларація – одно-, дво- чи багатосторонній акт, у якому держави, міжурядові або міжнародні громадські організації визначають принципи в галузі політики, міжнародних зносин чи міжнародного права.

Декларація – документ дуже вагомий, такий, що зобов’язує. У деклараціях проголошуються погляди, що збігаються, спільні наміри.

Якщо мова комюніке ділова, суха, то для спільної заяви й особливо декларації властива піднесеність стилю, урочистість.

Додаток 10

ГЕРБ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ

№ 3/1 Пр

Міністерство закордонних справ України засвідчує свою повагу Посольству Республіки Польщі й у відповідь на його ноту № 0107 від 2 березня 2003 року має честь повідомити, що українські компетентні органи не мають заперечень проти призначення генерал-майора авіації ... військовим та військо-повітряним аташе при Посольстві Республіки Польщі в Україні.

Міністерство користується нагодою, аби ще раз засвідчити Посольству свою високу повагу.

Київ, 2 березня 2003 року Посольству Республіки Польщі м. Київ

Додаток 11

ГЕРБ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ

Київ, 28 квітня 2002 року

Прошу Вас прийняти мою щиру подяку за Ваше дружнє привітання з нагоди 11-ї річниці Незалежності України.

Повністю поділяю Вашу думку проте, що цей ювілей є незаперечним доказом правильності обраного українським народом шляху до самостійного утвердження у світі.

З глибокою повагою

(особистий підпис)

Панові...

Надзвичайному і Повноважному Послу

Китайської Народної Республіки.

Додаток 12