2. Освещенность — это величина светового потока, приходящаяся на единицу площади освещаемой поверхности. Если световой поток Ф падает на какую-то площадь S, то средняя освещенность этой площади (обозначается буквой Е) равна: Е = Ф/S .Единица измерения освещенности называется люксом (сокращенное обозначение в русскоязычной литературе— лк). Один люкс — это освещенность, при которой световой поток 1 лм падает на площадь в 1 квадратный метр: 1 лк = 1 лм/ 1 м2.Чтобы представить себе эту величину, скажем, что освещенность около 1 лк создается стеариновой свечой на плоскости, перпендикулярной направлению света, с расстояния 1 метр. Для сравнения: освещенность от полной Луны на поверхности Земли зимой на широте Москвы не превышает 0,5 лк; прямая освещенность от Солнца в летний полдень на широте Москвы может достигать 100 000 лк. Допустим, что на рабочем столе освещенность равна 100 лк. На столе лежат листы белой бумаги, какая-то папка черного цвета, книга в сером переплете.Освещенность всех этих предметов одинакова,а глаз видит, что листы бумаги светлее книги, а книга — светлее папки. То есть наш глаз оценивает светлоту предметов не по их осве щенности, а по какой-то другой величине. Эта «другая величина» на зывается яркостью.

4. Методи зміни загальної та зональної експозиції. Загальну експозицію можна змінити за допомогою: - нейтрально-сірих фільтрів; - кількості світла (співвідношення витримки та діафрагми); - чутливості фотоматеріалу чи матриці (ISO). Зональну експозицію можна змінити за допомогою: - зміні освітлюваності; - використанню градієнтних фільтрів; - використанню поляризаційних (антиблікових) фільтрів.

7. Зміна експозиції світло фільтрами

Світлофільтр в фотографії та кінематографі, знімальний світлофільтр - оптичне пристрій, який служить для придушення, виділення або перетворення частини світлового потоку, зазвичай частини спектра.

• Світлофільтри впливають на світловий потік, не обмежуючи його апертуру або поле зору, на відміну від апертурной діафрагми, польовий діафрагми.

• Світлофільтри призначені для впливу на основний світловий потік від сцени, що знімається, на відміну від бленди, що обмежує дію паразитного світлового потоку.

• Світлофільтри (крім деяких ефектних, призматичних), на відміну від лінз, не змінюють напрямки світлових променів в оптичній системі.

В фотографії світлофільтри застосовуються для коригування кольору, зміни яскравості іконтрастності фотографованих об'єктів вже в процесі фотографування. Світлофільтри застосовуються також для відтворення різних колірних і світлових ефектів. 1.1.1. Захисний фільтр

Призначений для запобігання передньої поверхні об'єктиву від механічних впливів. Часто в цій ролі використовується ультрафіолетовий фільтр.

1.1.2. Нейтральний фільтр

Служить для зниження ефективної світлосили об'єктива без зміни геометричної, а також для зниження ефективної світлосили об'єктива, що не має діафрагми.

1.1.3. Градієнтний фільтр

Вирівнює яскравість сцени, прітемніть або змінюючи колір частини зображення. Зазвичай служить для компенсації надлишкової яскравості неба і для отримання різних художніх ефектів. Також застосовується термін "відтінений світлофільтр".

1.1.4. Спектральні (кольорові)

• Ультрафіолетовий фільтр (безбарвний фільтр) - призначений для зниження впливу ультрафіолетової частини спектра в гірських, висотних та інших аналогічних умовах зйомки. Актуальний тільки у випадку, якщо об'єктив пропускає ультрафіолетову частину спектру.

• Інфрачервоний фільтр - пропускає інфрачервону частину спектра, затримуючи всі інші частини спектра.

• Коригувальні фільтри застосовуються в чорно-білій фотографії - "жовтий фільтр", "жовто-зелений фільтр", "помаранчевий фільтр" та "червоний фільтр". Ці фільтри демпфірують синю частину спектра і роблять зображення більш контрастним. "Блакитний фільтр" володіє протилежними властивостями.

• Конверсійний фільтр - загальна назва групи фільтрів, що служать для перетворення (конверсії) спектра

  • Для кольорової фотографії застосовуються світлофільтри всіляких колірних відтінків. Наприклад, "червоно-коричневі фільтри" і "сині фільтри" для створення ефекту штучного освітлення при денному світлі або ефекту денного світла при штучному освітленні.

  • Флуоресцентний фільтр - спеціальний коригуючий світлофільтр, що приводить освітлення лампами денного світла до балансу, близьким до ламп розжарювання.

  • Конверсійні фільтри для фотографування при світлі ламп розжарювання на кольорову фотоплівку, призначену для сонячного освітлення і навпаки.

• Мозаїчний фільтр - світлофільтр, що складається з великого числа елементів різних кольорів, розташованих в певному порядку. Застосовується при отриманні пробного кольорового відбитку, за яким визначається комбінація коригувальних субтрактівних світлофільтрів ^[2].

В цифрової фотографії кольорові світлофільтри використовуються рідше, так як подальша обробка зображення на комп'ютері дозволяє отримати практично ідентичні їх застосування результати.

Також є поляризаційний фільтр,він усуває на зображені світлові рефлекси та бліки відбиті від води,скла і т.д.За допомогою цих фільтрів можна фотографувати предмети за сколом,не боючись,що на зображенні скла буде дзеркаліний відбиток стороніх предметів.Також за допомого полір.світлофільтра можна регулювати яскравість неба на знімку,ступінь виділення хмар, і підвищувати контраст віддалених предметів і т.д.

сСвітлофільтри вимагають збільшення видержки при зйомці.Число що показую наскільки потрібно збільшити видержку називається кратністю світлофільтра.

8.Світлові величини в експонометрії

Люмен

Люмен це 1/683 вата світлового монохроматичного, тобто строго одноколірного, випромінювання з довжиною хвилі 555 нм, відповідній максимуму кривої спектральної чутливості ока. Величина 1/683 з'явилася історично, коли основним джерелом світла були звичайні свічки, і випромінювання тільки з'являлися електричних джерел світла порівнювався зі світлом таких свічок. В даний час ця величина узаконена багатьма міжнародними угодами і прийнята повсюдно.

тілесний кут

Світловий потік від джерел світла - будь то проста сірник або надсучасна електрична лампа - як правило, розпостроняється більш-менш рівномірно в усі сторони. Однак за допомогою дзеркал або лінз світло можна направити потрібним нам чином, зосередивши його в деякій частині простіру.Часть або частка простіру характеризується тілесним кутом. Поняття «тілесний кут» прямого відношення до світла не має, однак використовується в світлотехніці настільки широко, що без нього неможливо пояснення багатьох світлотехнічних термінів і величин.

9. Коефіцієнти пропускання та відбиття.

Коефіцієнт відбиття - це відношення величини світлового потоку, відбитого від якої поверхні, до світлового потоку, що падає на цю поверхню від якого-небудь джерела світла або світільника.Чем вище коефіцієнт відбиття предмета, тим більше світлим він нам здається.

Частка світла, що проходить крізь матеріал, характеризується коефіцієнтом пропускання.

Коефіцієнти відбиття:

Чорний оксамит: 0,6%

Чорний папір: 2,5

Асфальтований мокрий тротуар: 2,5

Тканина темна сіра або кольорова: 5

Трава зелена;кольорові насичені матеріали: 10

Асфальтований сухий тротуар:12

Шкіра смуглявого обличчя людини:25

Шкіра світлого обличчя людини:33

Полотно (тканина) темне:50

Полотно (тканина) біле:70

Сніг лежалий:75

Біла тканина;папір; Дзеркало з хімічним матуванням:80

Свіжий сніг:99

Свіжовибілені стіни:90

10.Інтервал яскравостей об*єкта зйомки

Інтервал яскравостей об’єкту зйомки (контраст об’єкту) – це співвідношення між яскравістю найтемнішої і найсвітлішої ділянок поверхні.

Найтемнішими ділянками об’єкту зйомки можуть бути:

• тіні в складках чорного оксамитового одягу

• чорна оксамитова тканина як елемент одягу людини

• чорне хутро в одязі, у тому числі і з чорного оксамиту

• чорні отвори відкритих вікон, дверей і під'їздів будинків при високому стоянні Сонця в яскравий літній день

• всі чорні темні деталі об'єкту з недостатньою освітленістю або без освітлення

• тіні в натурних об'єктах зйомки.

Найсвітлішими ділянками об’єкту зйомки без бліків і дзеркального відбиття можуть бути:

• свіжий сніг і свіжовибілені стіни

• білий одяг і білий папір, білі тканини

• яскраве біле небо з високою хмарністю

• небо з яскравими білими купчастими хмарами (похмуре небо по світлоті може бути темніше білого).

Інтервал яскравостей ΔL може бути різним для сприйняття світлоприймачами, так як залежить від спектрального складу і рівномірності освітлення об’єкту, а також від способів вимірювання відбитого світла приймачем-приладом з урахуванням його виду і спектральної характеристики (мал. 17). Розрізняють такі інтервали яскравостей: фізичний, візуальний, фотометричний і фотографічний.

Ф і з и ч н и й ΔL (істинний, об'єктивний, енергетичний) існує в природі щодо деякого умовного гіпотетичного приймача світла з рівномірною спектральною чутливістю. За цієї умови освітлення об'єкту рівномірне по освітленості і спектру.

В і з у а л ь н и й ΔL сприймається оком людини відповідно кривим спектральної світлової чутливості при денному і нічному баченні. Криві показують, що інтервал яскравостей одного і того ж об'єкту сприймається по-різному в умовах денного і нічного освітлення і залежить від адаптації зору.

Ф о т о м е т р и ч н и й ΔL при вимірюванні яскравості відбитого світла від елементів об'єкту залежить від властивостей вимірювача-фотометра і способів вимірювання.

Ф о т о г р а ф і ч н и й ΔL сприймається фотоплівкою в знімальній камері і залежить від спектральних властивостей плівки, знімальної оптики, світлофільтрів, величини світлорозсіяння і спектрального складу світла відбитого деталями об’єкту зйомки. В межах видимого спектру за умови рівномірно-спектральної освітленості, наприклад від гіпотетичного джерела білого світла, яскравість від елементів знімального об'єкту сприймається неоднаково і залежить від спектральних кривих приймачів випромінювань.

12.Одиниця оптичної густини

Оптична густина – величина, що характеризує непрозорість шару матеріалу та вимірюється десятковим логорифмом величини, оберненої до коефіциєнта пропускання.

Оптичної щільності (D) - десятковий логарифм непрозорості або узятий з оберненим знаком логарифм коефіцієнта пропускання: D = lg O = lg 1 / T =-lg T

Оптична щільність характеризує ступінь почорніння проявленого фотографічного шару і в першому наближенні пропорційна кількості срібла, що виділилося при прояві на одиниці площі шару. Прилади, що слугують для вимірювання оптичної щільності, називаються денситометрії.

Величина оптичної щільності фотографічного шару залежить від способу виміру і виявляється більшою при вимірах в пучку спрямованого світла і меншою в дифузному світлі; тому розрізняють: 1) оптичну щільність регулярну DII, обумовлену тією частиною пройшов через шар пучка світла, яка пройшла, не змінивши свого напряму , 2) дифузну оптичну щільність D ≠ яка визначається при висвітленні тільки дифузно-розсіяним світлом, і 3) загальну, або інтегральну, оптичну щільність Ds, яка виходить, якщо враховувати весь світло, що пройшло через шар.

18. Інтервал яскравостей об’єкту зйомки (контраст об’єкту) – це співвідношення між яскравістю найтемнішої і найсвітлішої ділянок поверхні.

Найтемнішими ділянками об’єкту зйомки можуть бути:

• тіні в складках чорного оксамитового одягу

• чорна оксамитова тканина як елемент одягу людини

• чорне хутро в одязі, у тому числі і з чорного оксамиту

• чорні отвори відкритих вікон, дверей і під'їздів будинків при високому стоянні Сонця в яскравий літній день

• всі чорні темні деталі об'єкту з недостатньою освітленістю або без освітлення

• тіні в натурних об'єктах зйомки.

Найсвітлішими ділянками об’єкту зйомки без бліків і дзеркального відбиття можуть бути:

• свіжий сніг і свіжовибілені стіни

• білий одяг і білий папір, білі тканини

• яскраве біле небо з високою хмарністю

• небо з яскравими білими купчастими хмарами (похмуре небо по світлоті може бути темніше білого).

20. Формула експозиції. Експозиція – співвідношення таких складових, як діафрагма, витримка, чутливість плівки та освітлення. h=e×t, деh– експозиція;e- кількість світла, що потрапляє на світлочутливий матеріал чи матрицю (діафрагма);t– час дії світла на світлочутливий матеріал чи матрицю (витримка). Експозиція вимірюється у люкс/секунд.

21. Види відбиття: а — направлене; б — дифузне;в — направлено-разсіяне; г — змішане

Види пропускання: а — направлене; б — дифузне; в — направлено-разсіяне; г — змішане

Просторовий розподіл відбитого світла визначається структурою поверхні. Відбиття світла металами залежить від їх електропровідності. Високий коефіцієнт відбиття характерний для металів з більшою електропровідністю. При відбитті від діелектриків визначальним є співвідношення показників заломлення діелектрика і середовища, з якого на діелектрик падає світловий потік, а також кут падіння світла. Для непрозорих поверхонь велика частина світу повертається у бік джерела. При цьому повернене світло є сумою випромінювань, що зазнали самі різні ступені вибіркового поглинання зі зміною спектрального складу світла, а значить, і його кольору. Дзеркальне відбиття від полірованих металів зберігає спектральний склад світла і характеризується відсутністю поляризації світла.

Особливістю пропускання є часткове відбиття світлового потоку в місці його падіння. Залежно від матеріалу, що пропускає світловий потік, пропускання може проходити в усьому спектрі довжин хвиль світлового діапазону або вибірково, тобто по колірних зонах спектру, або монохроматично.

22. В физике закон обратных квадратов — это закон, утверждающий, что значение некоторой физической величины в данной точке пространства обратно пропорционально квадрату расстояния от источника поля, которое характеризует эта физическая величина.

25. Освещенность Освещенность — это величина светового потока, приходящаяся на единицу площади освещаемой поверхности. Если световой поток Ф падает на какую-то площадь S, то средняя освещенность этой площади (обозначается буквой Е) равна: Е = Ф/S .Единица измерения освещенности называется люксом (сокращенное обозначение в русскоязычной литературе— лк). Один люкс — это освещенность, при которой световой поток 1 лм падает на площадь в 1 квадратный метр: 1 лк = 1 лм/ 1 м2.Чтобы представить себе эту величину, скажем, что освещенность около 1 лк создается стеариновой свечой на плоскости, перпендикулярной направлению света, с расстояния 1 метр. Для сравнения: освещенность от полной Луны на поверхности Земли зимой на широте Москвы не превышает 0,5 лк; прямая освещенность от Солнца в летний полдень на широте Москвы может достигать 100 000 лк. Допустим, что на рабочем столе освещенность равна 100 лк. На столе лежат листы белой бумаги, какая-то папка черного цвета, книга в сером переплете.Освещенность всех этих предметов одинакова,а глаз видит, что листы бумаги светлее книги, а книга — светлее папки. То есть наш глаз оценивает светлоту предметов не по их осве щенности, а по какой-то другой величине. Эта «другая величина» на зывается яркостью. Яркость Яркость поверхности S — это отношение силы света, излучаемой этой поверхностью в каком-либо направлении, к площади проекции этой поверхности на плоскость, перпендикулярную выбранному направлению. Как известно, площадь проекции какой-либо плоской поверхности на другую плоскость равна площади этой поверхности, умноженной на косинус угла между плоскостями. Если для светового потока, силы света и освещенности существуют специальные единицы измерения (люмен, кандела и люкс), то для единицы измерения яркости специального названия нет.Правда, в старых (до 1963 года) учебниках по физике, светотехнике, оптике и в другой технической литературе было несколько названий единиц измерения яркости: в русскоязычной — нит и стильб, в англоязычной — фут-ламберт,апостильб и др. Международная система СИ ни одну из этих единиц не приняла, а принятой единице измерения яркости специального названия не придумала. За единицу измерения яркости сейчас во всех странах принята яркость плоской поверхности, излучающей силу света в 1 кд с одного квадратного метра в направлении, перпендикулярном светящей поверхности, то есть 1 кд/м2. От чего же зависит яркость предметов?Прежде всего, конечно, от количества попадающего на них света. Но в приведенном примере на все предметы,лежащие на столе, попадает одинаковое количество света. Значит, яркость зависит и от свойств самих предметов,а именно — от их способности отражать падающий свет. 25. Освíтленість — освітлення поверхні, що створюється світловим потоком, який падає на поверхню. Одиницею вимірювання освітленості є люкс. На відміну від освітленості, вираз кількості світла, відображеного поверхнею, називається яскравістю.

Освітленість прямо пропорційна силі світла джерела світла. При віддаленні його від освітлюваної поверхні її освітленість зменшується обернено пропорційно до квадрата відстані.

Коли проміння світла падає похило до освітлюваної поверхні, освітленість збільшується пропорційно косинусу кута падіння проміння.

Освітленість знаходять за формулою:

де

•  — сила світла в канделах;

•  — відстань до джерела світла;

•  — кут падіння проміння світла.

Освітленість визначають за допомогою фотоелектричного експонометра та люксметра.

Яскрáвість — світлова характеристика тіл, які є джерелами світла. Відношення сили світла, що випромінюється поверхнею в одиницю тілесного кута до площі її проекції в площині, перпендикулярній напряму спостереження. Одиниця вимірювання СІ: ніт. Існують також інші одиниці вимірювання яскравості — кд/м² , стильб.

Розрізняють фотомеричну яскравість (англ. luminance) і яскравість, яка сприймається оком людини (англ. luminous intensity).

Фотометрична яскравість визначається, як

,

де F - світловий потік, - елемент площі поверхні, - елемент тілесного кута, - кут між напрямом до спостерігача й нормаллю до поверхні.

Для того, щоб визначити яскравість, яка сприймається оком людини, необхідно врахувати чутливість людського ока до світла різного кольору(див. крива спектральної чутливості ока).

26. Пара всегда состоит из двух элементов. В экспозиционной паре они таковы: выдержка и диафрагма. Эти два параметра взаимосвязаны, поэтому они в паре. Они регулируют количество света, падающего на пленку (экспозиция) для получения качественного снимка, но делают это разными путями. Выдержка - время, в течение которого свет воздействует на пленку, а диафрагма - размер отверстия, через которое этот свет проходит.

По аналогии. Если вы захотите посмотреть на солнце и не повредить при этом зрение, придется открыть глаз на очень короткое время (выдержка), и зрачок при этом будет максимально сужен (диафрагма))))

Экспозиционная пара фотоаппарата

Экспозиционной парой в фотографии называют выдержку и диафрагму.

Выдержка - это время экспонирования матрицы. Иными словами время, в течение которого свет падает на матрицу. Диафрагма регулирует количество света, предназначенного для экспонирования светочувствительной матрицы. Будем считать, что с этими понятиями вы уже знакомы.

Известно, что фотографии - это обработанный матрицей свет, попавший в объектив. Чтобы получить правильно экспонированную картинку (с правильным освещением) нужно, чтобы матрица получила именно то количество света, которое ей необходимо. Не больше и не меньше. Приведу пример.

Имеется некоторая емкость (скажем, ведро), а также какой-нибудь источник воды (например, водопроводный кран). Для полива грядки нам нужно наполнить ведро до краев. Сделать это можно несколькими способами: можно открыть кран полностью и наполнить ведро в течение 30 секунд или же открыть кран наполовину и наполнять ведро в течение 1 минуты. А можно пустить тонкую струйку воды из крана, в этом случае для наполнения ведра нам понадобиться 3 минуты. Каждый из этих способов пригодиться в определенной ситуации. Например, если вы спешите - открываете кран полностью и получаете полное ведро за полминуты. Если вам нужно отойти на некоторое время, можно открыть кран наполовину или на треть. В этом случае ведро также наполниться, но как раз к вашему приходу. В общем, ситуация понятна.

То же происходит и при съемке. Для того чтобы получить снимок с правильным освещением матрице необходимо передать определенное количество света. Но, это количество можно получить разными способами. Можно полностью открыть диафрагму и наполнить матрицу светом за короткий промежуток времени, а можно прикрыть диафрагму, но освещать фотоэлементы бОльшее количество времени.

Например, вы хотите сфотографировать дом. Это можно сделать утром, при солнечном свете, а можно после заката, на фоне красного зарева. Если вы будете фотографировать утром, когда освещение достаточное, матрица проэкспонируется достаточно быстро, и выдержку нужно установить покороче (скажем, 1/300 и короче). А если вы хотите сфотографировать этот же дом, но уже в вечернее время, когда опускаются сумерки, то для получения такого же количества света нужна будет выдержка гораздо длиннее (скажем, от 1’’). Надеюсь, стало понятнее. И это только одна ситуация, когда объект освещен по-разному. А можно фотографировать объект в одно и то же время, но при полностью открытой или максимально прикрытой диафрагмой. Фотографии получатся совсем не одинаковые. 

29.Фотографічні методи Зміни контрастів

Фотографічні методи Зміни контрастів. Відрізніті один об'єкт від іншого можна за контрастом. Розрізняють контрасти:

а) колірні, коли об'єкти відрізняються за кольори; б) яскравісні, коли одноколірні об'єкти відрізняються Ліше по светлоте (один об'єкт світліше, Інший темнішій).

Людський око здатно вловіті різніцю по контрасту в Певної межах (близьким 300 переходів від одного кольори до іншого по светлоте або яскравості). Ці Межі можут буті однозначно розшірені шляхом застосування фотографічніх методів Дослідження.

За допомог ціх методів можна одночасно посілюваті чі послаблюваті Різні контрасти, а кож посілюваті одні и послаблюваті Інші.

У Деяк випадка з Посилення одних контрастів посілюються. Інші, Що заважають розрізненню перше, и навпаки. Отже, в Певної умів одні контрасти Будуть корисностей, а Інші шкідлівімі.

Фотографічне Зміна контрастів Може буті досягнуть поруч прійомів, одні з якіх відносяться до Отримання необхідного негативу в процесі фотозйомкі, а Інші - до ОБРОБКИ негативу и Отримання необхідного позитиву. Обидвоє віді прійомів можут комбінуватіся.

При контрастує фотозйомкі Дуже Важливе Значення має лравільное освітлення фотографованіх об'єктів. В залежності від структури поверхні и характером вісвітлення знімаються об'єкти розрізняються за щаблем яскравості на загально тлі або тлі інших деталей. Шляхом Зміни положення фотографованіх об'єктів и освітлювачів можна домогтись Найкращий умів їх освітлення и відповідно найкращого віділення одних и послаблення інших деталей. Так, для Посилення тіньового контрасту, необхідного в цілях Виявлення Якого-небудь слабо помітного рельєфу, застосовується тіньове вісвітлення; для ослаблення контрасту - розсіяне багатостороннє вісвітлення; для усунення Окрема тіньовіх ділянок - Додатковий світло поряд Із загально рівномірнім. За допомог світлофільтрів при контрастувала зйомці на чорно-білих фотоматеріалах удается1 посіліті колірні контрасти фотографованіх об'єктів и тім самим: наочно віявіті навіть незначні їх колірні відмінності. Цей метод ОТРИМАНО Назв цветоделітельной або цветоразделітелей фотозйомкі. Особливо Великі возможности зазначеним методом при зйомці на Кольорові фотоматеріалі.

В Основі фотографічного кольороподілу лежати певні Вихідні дані. Колір будь-якого об'єкта поклади Головним чином від Його здатності відбіваті, пропускаті и поглінаті падаюче на нього світло. Однак у більшості віпадків Кольорові об'єкти відбівають промені різноманітної довжина волі, а наше око спріймає їх віпромінювання НЕ роздільно, а сумарно, Як дія одного Певного кольори. Наприклад, поверхня, Що відбіває в Деяк співвідношенні Зелені ї оранжеві промені, представляється нам пофарбованої в близьким до жовтого Колір; Поєднання зелених и фіолетовіх променів Дає синій Колір и т. п. До того ж наше око спріймає Колір будь-якого спостережуваного оо'екта НЕ ізольовано від кольори НАВКОЛИШНЬОГО Його фону, Який Може Изменить Колір спостережуваного об'єкта в сторону кольори, Додатковий до Кольори фону. Наприклад, об'єкти фіолетового Кольори на блакитному тлі здаються спостерігачеві червоно-фіолетовімі, жовтувате Пляма на червоному тлі - зеленувато и т. д.

Отже, возможности Зоров цветоразличения є не ЦІЛКОМ досконалости. Тім годиною світлочутліві шарі чорно-білих и особливо Кольорових фотоматеріалів володіють більшою, Ніж око людини, чутлівістю до розрізнення кольорів. Тому фотографічне кольороподіл більш ефективного в порівнянні Із Зоров.

Посилення відмінностей в кольорі досліджуваніх об'єктів досягається шляхом регулювання освітлення та спектрального складу світла, Що вісвітлює ці об'єкти або відбітого и потрапляє в камеру апарату. Регулюючі спектральний склад шляхом підбору світлофільтру, здійснюваного на Основі даніх спектрофотометрічніх Дослідження фотографічніх об'єктів, можна домогтись такого положення, коли промені однаково кольори, відображені одним об'єктом, будуть максимально впліваті на світлочутлівій куля фотоматеріалу, а промені іншого кольори, відбіті від іншого об'єкта, нададуть мінімальне Вплив, Що спричинило за собою Поділ навіть тихий квітів, відмінність Між якімі очей не уловлює.

При цветоделітельной зйомці зображення фрагментів Певного кольори на чорно-білому фотовідбітків виходе більш темним,, ЯКЩО застосуваті світлофільтр, Який затрімує Сейчас Колір, тобто світлофільтр Додатковий кольори. При Кольорових трансформуванні, Наприклад, у випадка необхідності Посилення деталей сінього, фіолетового и блакитного кольорів та одночасного послаблення червоно-помаранчевих елементів, доцільно проводитись зйомки в умів слабкої освітленості з використаних нейтрально-сіріх світлофільтрів.

Завдання чорно-білого та Кольорових кольороподілу однозначно ускладнюється при необхідності підвіщіті контраст Між Кольорових фрагментами, Наприклад, фіолетовімі штрихами и блакитним фоном паперу. У ціх випадка для Отримання на чорно-білому фотознімку темних штріхів и світлого фону паперу необхідно вібрато світлофільтр, Який затрімував бі фіолетові промені, альо пропускають голубіе.Обічно світлофільтрі для контрастує фотозйомкі на чорно-білих и Кольорових фотоматеріалах підбіраються досліднім шляхом. У більш складаний випадка світлофільтрі підбіраються за допомог спеціальніх пріладів - спектрофотометрів та універсальніх монохроматоров. Цей спосіб дозволяє точно Встановити, які промені спектру и в якій мірі відбіваються або поглінаються об'єктом, підлягає фотографування. Фотоматеріалі вібіраються за їх цветочувствітельності в суворій відповідності з Завдання зйомки и підібранім світлофільтром. Для кольорової трансформації найбільш прідатні фотоплівкі типу «ФОТО Ц0-90л», «ФОТО ЦО-22», «ФОТО-32Д» та ін

Досить ефективна для Вирішення Завдання кольороподілу, а кож для віділення деталей по яскравості або геометричність параметрами є метод маскування. Суть цього методу полягає у вікорістанні при зйомці різніх по щільності и кольори загороджувачів (зокрема, світлофільтрів) для Посилення одних кольорів и Яскраве и придушенням інших. Посилення яскравості контрастів з метою найкращого розрізнення деталей в практіці судово-дослідної фотозйомкі проводитися за допомог методів маскування и контратіпірованія,. А кож шляхом особливая режімів в обробці и підбором фотоматеріалів.

Контратіпірованіе полягає в тому, Що з отриманого при зйомці негативу Контактна або проекційнім способом друкується позитив, а з нього послідовно робіться ряд негатівів і потім кілька позітівів до тихий пір, Поки на якомусь з отриманого негатівів не якщо достатності Посилення контрастів. З последнего негативу на контрастному папері віготовляється відбіток, Який проявляють в контрастно працюючих проявніку. При цьому кращє розрізнення деталей забезпечується невеликим форматом збільшення, альо НЕ Більше 13Х 18 см.

У Деяк випадка з метою Посилення контрастів достатності Отримати з об'єкта два негативу. При цьому пластинку (плівку) при іншому фотографуванні встановлюються зворотній (неемульсіонной) стороною до об'єкта, потім Отримані негативу складають и з них друкують позитив на фотопапір.

Значного збільшення контрасту можна досягті шляхом застосування особливая режімів вияви плівок або пластинок и Використання спеціальніх проявніків. Збільшити контраст можна шляхом • ОБРОБКИ отриманого негативу в спеціальніх Розчини підсілювачів и ослабителя. З підсілювачів найчастіше вікорістовують уранових, сулемовая, хромових и свинцево. Для Посилення контрастів зазвічай вікорістовуються контрастні, особоконтрастніе и сверхконтрастніе негатівні фотоматеріалі: платівкі та плівкі - репродукційні (штріхові, напівтонові и діапозітівні), плівкі Позитивні типу «МЗ-3». Зазначені фотоматеріалі мают невелика світлочутлівість, альо володіють максимальною контрастністю. Штріхові об'єкти фотографуються зазвічай на фототехнічніх плівках типу ФТ. З позитивних матеріалів кож зазвічай вікорістовуються особливо контрастні.

Фотографічні методи Зміни контрастів

Фотографічні методи Зміни контрастів. Відрізніті один об'єкт від іншого можна за контрастом. Розрізняють контрасти: а) колірні, коли об'єкти відрізняються за кольори; б) яскравісні, коли одноколірні об'єкти відрізняються Ліше по светлоте (один об'єкт світліше, Інший темнішій).

За допомог фотографічніх методів Дослідження можна одночасно посілюваті чі послаблюваті Різні контрасти, а кож посілюваті один и послаблюваті Інші.

Фотографічне Зміна контрастів Може буті досягнуть поруч прійомів, одні з якіх відносяться до Отримання необхідного негативу в процесі фотозйомкі, а Інші - до ОБРОБКИ негативу и Отримання необхідного позитиву. Обидвоє віді прійомів можут комбінуватіся.

За допомог відповідного освітлення и світлофільтрів при контрастувала зйомці на чорно-білих фотоматеріалах вдається посіліті колірні контрасти фотографованіх об'єктів, а тім самим наочно віявіті навіть незначні їх колірні відмінності. Цей метод ОТРИМАНО Назв цветоделітельной и цветоразделітельной фотозйомкі. Особливо Великі возможности зазначеним методом при зйомці на Кольорові фотоматеріалі.

Регулюючі спектральний склад освітлення при цветоделітельной фотозйомці шляхом підбору світлофільтру, здійснюваного на Основі даніх спектрофотометрічніх Дослідження фотографічніх об'єктів, можна домогтись такого положення, коли промені однаково кольори, відображені одним об'єктом, будуть максимально впліваті на світлочутлівій куля фотоматеріалу, а промені іншого кольори , відбіті від іншого об'єкта, нададуть мінімальній Вплив, Що спричинило за собою Поділ навіть тихий квітів, відмінність Між якімі очей не уловлює. При цьому для ослаблення кольори знімається об'єкта вікорістовують світлофільтр того кольори, Який необхідно послабіті. Навпаки, в цілях Посилення кольори запам'ятовується об'єкта застосовують світлофільтр протилежних кольори. Вибір кольори світлофільтра, необхідного для цветоделітельной зйомки в шкірному конкретному випадка Може буті полегшеній шляхом Використання колірного кола (рис. 12). При Кольорових трансформуванні, Наприклад, у випадка необхідності Посилення деталей сінього, фіолетового и блакитного кольорів та одночасного послаблення червоно-помаранчевих елементів, доцільно проводитись зйомки в умів слабкої освітленості з використаних нейтрально-сіріх світлофільтрів. Фотоматеріалі вібіраються за їх цветочувствітельності в суворій відповідності з Завдання зйомки и підібранім світлофільтром.

Досить ефективна для Вирішення Завдання кольороподілу, а кож для віділення деталей по яскравості параметрами є методи маскування и контратіпірованія. Маскування полягає у вікорістанні при зйомці різніх по щільності и кольори загороджувачів (зокрема, світлофільтрів) для Посилення одних кольорів и Яскраве и придушенням інших. При контратипи-рованії з отриманого при зйомці негативу Контактна або проекційнім способом друкується позитив, а з нього послідовно робіться ряд негатівів і потім кілька позітівів до тихий пір, Поки на якомусь з отриманого негатівів не якщо достатності Посилення контрастів.

27.

Кольорова температура

У зв’язку з тим, що колір об’єкту залежить як від його спектральних властивостей, так і від характеру освітлення, в техніці стандартизують найбільш поширені джерела світла перш за все по кольоровій температурі. Кольорова температура джерела світла: характеризує спектральний склад випромінювання джерела світла; є основою об’єктивності враження від кольору відбиваючих об’єктів та джерел світла, тому визначає колір предметів, який відчуває людське око при спостереженні в даному світлі. Шкала кольорових температур поширених джерел світла: 800 К — початок видимого темно-червоного свічення розжарених тіл 2000 К — світло від полум’я свічки, 2360 К — лампа розжарювання, вакуумна, 2800 - 2854 К — газонаповнені (газоповні) лампи розжарювання з вольфрамовою спіраллю, 3200 - 3250 К — типові кінозйомні лампи, 5500 К — денне світло, пряме сонячне, 6500 К — стандартне джерело денного білого світла, воно близько до середньоденного сонячного світла, 7500 К — денне світло, з великою часткою розсіяного від чистого блакитного неба, 10000 К — колір джерела з «безконечною температурою» Типові діапазони кольорової температури сучасних «енергозберігаючих» люмінесцентних ламп з багатошаровим люмінофором наведені нижче: 2700 - 3200 – тепле біле, світло такої кольорової температури аналогічне до світла лампи розжарювання, воно створює атмосферу комфорту та захищеності, використовується в основному для домашнього освітлення; 4000 - 4200 – нейтральне біле, м’яке біле світло, ідеально пристосоване для офісного освітлення; 6200 - 6500 – холодне біле, використовується для офісного та промислового освітлення.

27. Кольорова температура світла. ультрафіолет 380 500 600 700 750 інфрачервоне сині зелені червоні короткі середні довгі 380 750 Оптична Сприймає людське око Оптична частина частина Оптична частина спектру – частина спектру, котру не бачить око, але яка піддається законам оптики (теж приймає участь у фотопроцессі.

28. Експозиція (у фотографії) – кількість освітлення, що його дістає опромінюваний фотографічний матеріал. Дорівнює добуткові освітленості фотоматеріалу на час освітлення (витримку). Експозиція залежить від яскравості об'єкта знімання (фотографування), світлосили об'єктива, світло- і кольорочутливості фотоматеріалу тощо. Визначають експозицію експонометрами, регулюють - фотографічними затвором і діафрагмою. За міжнародною системою одиниць (Ci) експозицію вимірюють у люксах на секунду (лк*сек).

Баланс білого кольору — один з параметрів передачі кольорового зображення, що визначає відповідність кольорової гами зображення об'єкта кольоровій гамі об'єкта зйомки.

Зазвичай вживається як змінювана характеристика фотографічного процесу, фотоматеріалу, систем кольорового друку й копіювання, телевізійних систем і пристроїв відтворення графічної інформації (наприклад, моніторів).

Баланс білого, корекція балансу білого, настроювання білої крапки або корекція кольору — технологія корекції кольорів зображення об'єкта до тих кольорів, у яких людина бачить об'єкт у природних умовах (об'єктивний підхід), або до тих кольорів, які є найпривабливішими (суб'єктивний підхід).

Виставлення балансу білого не може бути замінене простою зміною яскравості одного з каналів, а встановлюється зміною співвідношення яскравостей каналів таким чином, щоб сумарна яскравість лишалась незмінною.