3. Договір з авіакомпанією на квоту місць на регулярних авіарейсах включає:- графік турів у напрямку "туди" і "назад" із вказівкою місць призначення; - кількість туристів у кожній групі (квоти місць); - терміни подачі заявок і викупу авіаквитків; - терміни скасування замовлень на квитки без утримання штрафів (м'який блок); - види тарифів на квитки, що викуповуються, пільгові тарифи, умови надання пільгових тарифів; - знижки і пільги на квоту місць; - порядок і терміни повернення викуплених, але невикористаних квитків, матеріальна відповідальність, що випливає з термінів повернення (м'який блок) [2]. Квота місць, або інакше блок місць, може бути твердою або м'якою. Це впливає на умови договору і спеціальні пільги і знижки. При твердій квоті місць уся відповідальність за нереалізацію місць блоку лягає на туроператора незалежно від причини нереалізації. Фінансові втрати несе турфірма. При м'якій квоті місць установлюються терміни можливого відмовлення туристської фірми від квоти або частини квоти місць через нереалізацію туристських путівок. Ці терміни передбачають можливість подальшої реалізації цих місць самою авіакомпанією або її іншими агентами. Агентська угода з авіакомпанією. У принципі, деякі авіакомпанії вважають своїми агентами всі туристські фірми, що мають з ними договір на квоту місць. Однак, у чистому виді агентська угода надає туристичній фірмі право самостійно виступати як агентство авіакомпанії з продажу авіаквитків (як для своїх туристів, так і просто продаж), що спрощує і прискорює процедури бронювання й оформлення проїзних документів. Туристична фірма сама виступає в якості каси з продажу квитків авіакомпанії, тобто сама виписує квитки, має відповідне комп'ютерне устаткування і право доступу до мережі бронювання даної авіакомпанії. Цей вид роботи з авіаквитками називається "робота зі стоком авіаквитків". Авіакомпанія в особі даної турфірми має додатковий пункт продажу (однією з умов агентської угоди звичайно є переважний продаж під тури квитків саме цієї авіакомпанії). Агентська угода з авіакомпанією передбачає вирішення наступних питань: - хто і на яких умовах забезпечує устаткування для оформлення авіаквитків, бланки авіаквитків; - підготовка кадрів для обслуговування цього устаткування; - обсяги продаж найчастіше встановлюються індивідуально - за кількістю квитків на місяць (наприклад, не менш ніж 10 - 200 квитків на місяць) або по виторгу від продаж (від 10 до 200 тис. дол. США і більше у різних авіакомпаніях); - межі можливих продаж (регіонально або за сегментами споживачів); - за чиєю ціною продаються авіаквитки - за ціною авіакомпанії або за ціною турагентства (найчастіше - за ціною авіакомпанії); - ціни і тарифи продаж авіаквитків; - умови оплати авіаквитків - передоплата або оплата в міру продажу (у деяких авіакомпаніях передоплата встановлюється за групи туристів); - розмір комісійної винагороди за продаж авіаквитків (до 9 % вартості проданих квитків); - терміни і регулярність подачі звітів авіакомпанії, їхня форма і необхідна документація в додатку (звичайно 1 або 2 рази на місяць); - розмір банківських гарантій на користь авіакомпанії або Міжнародної асоціації повітряного транспорту (ІАТА) (від 20 тис. дол. США); - членство в ІATA [1]. При організації чартерних авіаперевезень замовник з авіакомпанією визначає маршрут, з ним оговорюються обов'язки сторін, з'ясовується відповідність орендного договору міжнародним правилам, визначається вартість рейсу. Потім укладається спеціальний чартерний договір, у якому оговорюється: - вид (марка) літака; - число місць для продажу; - вартість оренди літака; - маршрут із вказівкою аеропортів вильоту і прибуття; - термін дії договору (сезон, рік або ін.); - регулярність здійснення авіарейсів; - можливість і граничні терміни зняття (скасування) авіарейса і відповідні санкції [2]. Чартери як форму організації транспортного обслуговування туристів поділяють на три групи. 1. Спеціальні чартери - форма авіатранспортного обслуговування, що перебдачає перевезення групи людей у різні місця. Літаки впродовж мандрівки перебувають у розпорядженні організації, яка обслуговує туристів. Спеціальні чартери вводять для обслуговування мандрівників, які їдуть на особливі події, конгреси, симпозіуми, спортивні змагання і.т.д. 2. Чартерні круїзи, що обслуговують туристів і відвідують різноманітні місця. Під час подорожі групу супроводжує один і той самий транспортний засіб. 3. Чартери "туди й назад" - широко використовують в авіаційному транспорті. Їх ще називають "чартерними ланцюгами". Під час цих польотів, що відбуваються у визначений час (двічі або раз на тиждень), чартерні літаки здійснюють польоти до конкретного місця і назад [2]. Особливість чартерів така, що один повний рейс (другий і передостанній польоти - перший зворотний після першого завезення й останній туди перед останнім вивозом) виконується без туристів: на останньому рейсі літак забирає останніх туристів, але не привозить нових, тому що він уже за ними не повернеться (тобто на 10 туристських заїздів приходяться 11 авіарейсів). Тут діє формула N + 1. Таким чином, найбільше число польотів за період дії авіачартерної програми знижує витрати на рейс, що випадає, а виходить, і знижує перевізний тариф. Варто зауважити, що в сезон реально організувати 20 заїздів (при щотижневих польотах). Однак чартер можна пускати і з частотою 2 рази в тиждень - тоді кількість польотів за сезон зростає до 40. Це значно знижує тариф, але недоступно по завантаженню абсолютній більшості туроператорів. Цим і пояснюється виникнення на ринку туристичних перевезень "проміжних" підприємців - фірм-оптовиків (wholesalers), що консолідують у своїх руках великі чартери і розподіляють їх надалі серед більш дрібних фірм у вигляді блоків-чартерів (по 10-30 місць). Продаж блоків місць на свій чартер туроператор-оптовик, як правило, проводить за трьома відпрацьованими варіантами: твердий, м'який і комбінований блоки місць. М'який блок, при якому замовник не має ніякої фінансової відповідальності і має право в заздалегідь обговорений термін цілком або частково відмовитися від своїх місць, найбільш зручний для турпідприємства. Однак, якщо відмова відбудеться пізніше встановленого терміну, то замовник має виплатити штраф. Твердий блок передбачає строгі договірні зобов'язання по термінах продажу й оплаті. Замовник вносить передоплату, розмір якої звичайно включає суму вартості двох парних рейсів. Тарифи при реалізації твердого блоку бувають приблизно на 5-10 % нижчі, ніж при реалізації м'якого. До того ж, при договорі на твердий блок оператор і агент фіксують ціну на весь період дії чартеру, що дає гарну можливість реалізаторам варіювати ціни у "високий" період сезону і наприкінці його. Найбільш поширений продаж місць на чартерні рейси так званим комбінованим способом, що поєднує у собі елементи двох вищезгаданих варіантів. Загальне число місць, що входять у реалізований блок, поділяється у визначеній пропорції на дві частини: одна з яких реалізується за "твердою" системою, а інша - за "м'якою". Часто у ролі ініціатора чартерної програми виступає не один, а декілька туроператорів. При цьому вони заздалегідь оговорюють між собою умови організації польотів. Нормальні стосунки з авіакомпаніями при оренді повітряного судна передбачають його оплату відповідно до контракту з обов'язковим підведенням балансу після кожного польоту. Підписуючи договір про організацію чартеру, авіакомпанія майже завжди ставить туроператора в жорсткі умови. Насамперед, від фірми потрібна передоплата. Який би не був її максимальний розмір, авіакомпанія завжди наполягає, щоб заздалегідь були оплачені перший і останній рейси чартерного циклу. У такий спосіб вона страхує себе і раніше завезених туристів від можливих неплатежів. Оплата рейсів оговорюється заздалегідь і здійснюється, як правило, за 7-10 днів до початку польоту. У випадку несвоєчасної оплати, відповідно до договору, компанія в праві виставити замовникові штрафні санкції або розірвати з ним наявні договірні відносини
6. Туристські поїзда в побуті називають «готелі на колесах». Не дивлячись на розміри, суворо обмежені стандартамизалізниці, вагони комфортабельні, внутрішньому їхдизайнуможуть позаздрити багато стаціонарні готелю. У кожному купе, загальна кількість яких у спальних вагонах зазвичай не перевищує восьми, проживає не більше двох осіб. Купе обладнуються двома односпальними або одним двоспальним ліжками, кондиціонерами, письмовим столом,телефоном, телевізором. Туалетна і душова кімнати можуть бути на весьвагонабо на один - два номери. До складу туристського поїзда також входять декілька вагонів-ресторанів, вагон-салон (використовується як бібліотека, місце для карткових ігор абопереговорів, відпочинку), конференц-вагон (він же лекторій,дискотекаабо відеосалон), а також «дитячий вагон» або « зал рухливих ігор»12. Туристсько-екскурсійні поїзди призначаються на підставі укладеного договоруміж туристської фірмою тауправліннямзалізниці.Призначення поїздів здійснюється післяукладення договоруі оплати належних платежів.
Туристська фірмадомовляється з управлінням (відділенням) дороги про виділення складу на певний термін. Для цього пишуть листа на ім'я начальника пасажирської служби з проханням про виділення такого складу. На листі він дає згоду і вказує конкретнітермінивиділення складу.
Дотримання турпоездов з одного пункту екскурсійного обслуговування в інший, як правило, повинно здійснюватися в нічний час із зупинками тільки для технічних потреб.
У вагонах повинні бути вивішені розкладруху турпоезда, прізвища чергових провідників, начальника поїзда і поїзного електромонтера. Крім того в кожному вагоні повинні бути вивішені: програма обслуговування («Куточок туриста»); прізвища директора турпоезда, інструкторів, лікаря; номер їх вагона і місця; номер вагону-ресторану, в якому харчуються туристи; номер зміни і час харчування.
Залізничні подорожі - досить популярний вид відпочинку за кордоном. Найбільш стійкими прихильниками цього виду туризму вважаються німці англійці та швейцарці. Причому якщо жителі Великобританії та Швейцарії воліють подорожувати по своїх країнах, то німці об'їздили всю Європу і навіть дісталися до Росії і Америки. Особливим шиком серед німецьких туристів вважаються паровозніподорожі. А найпопулярніший у всіх без винятку любителів залізничного туризму - «Orient Express» («Східний експрес»), стилізований під знаменитий складу початку XX ст.
7. Термін дійсності проїзних документів
2.4.1. Виданий пасажиру проїзний документ дійсний тільки на час прямування поїзда між станціями, вказаними в ньому.
2.4.2. Приміський квиток для проїзду в напрямку “туди”, виданий в день відправлення поїзда, дійсний до 24 - ї години дня видачі.
2.4.3. Приміський квиток для проїзду “туди”, виданий попередньо, дійсний до 24-ї години дня, вказаного у квитку.
2.4.4. Приміський квиток для проїзду “туди і назад” дійсний: при прямуванні “туди” - до 24-ї години дня, вказаного у квитку, для зворотного виїзду - впродовж доби, не рахуючи дня видачі,а також вихідних та святкових днів. У всіх випадках приміські квитки дають право на одну поїздку “туди” і одну поїздку “назад” в період їх дійсності.
2.4.5. Якщо термін дійсності приміського квитка, у тому числі абонементного, закінчується на шляху прямування пасажира, то квиток зберігає дійсність до прибуття пасажира на станцію призначення.
Термін абонементних квитків (місячних, двомісячних і т.д.) вказується на квитках і вираховується, починаючи з дати дії та закінчується тією самою датою, що передує даті видачі відповідного місяця і року. Абонементні квитки, видані 30, 31 січня терміном на 1 місяць, дійсні до кінця лютого включно.
2.4.6. Дійсність проїзного документа (квитка і плацкарти) продовжується:
а) у разі ненадання пасажиру місця, вказаного у проїзному документі (крім приміського сполучення);
б) у разі запізнення пасажира на поїзд з пункту пересадки з вини залізниці.
В цих випадках пасажир повинен звернутися на станцію відправлення поїзда для проставлення відмітки на проїзному документі “Не надано місце в зв`язку з....... .
Дійсність проїзного документа поновлено” або “Запізнення на поїзд з вини залізниці ... . Дійсність проїзного документа поновлено”. Перевізник зобов`язаний оформити пасажиру новий проїзд без стягнення будь-яких платежів.
2.4.7. Дійсність квитка (однієї з двох частин проїзного документа) продовжується:
а) у разі запізнення пасажира на поїзд, якщо про це було заявлено ним не пізніше 3-х годин після відправлення поїзда. На проїзному документі станція відправлення зобов`язана зробити відмітку: “Запізнення на поїзд із особистих причин. Дійсність квитка продовжено”;
б) якщо пасажир не зміг виїхати поїздом, вказаним у проїзному документі, внаслідок хвороби чи нещасного випадку і пред`явив проїзний документ разом з довідкою лікувального закладу не пізніше 1 місяця після відходу поїзда. При цьому на проїзному документі проставляється відмітка: “Запізнення на поїзд з-за хвороби. Дійсність квитка продовжено”.
У цих випадках нова поїздка, з доплатою вартості плацкарти, може бути оформлена на протязі 10 діб після проставлення відмітки.
8. МІЖНАРОДНІ АВІАЦІЙНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
транспортні – діляться на міжурядові (ММАО) і неурядові (МНАО). ММАО створюються державами на основі міжнародних договорів, які визначають мети й завдання організацій, членство в них, права й обов’язки їхніх учасників, структуру й компетенцію робочих органів і т.д. ММАО зізнаються суб’єктами міжнародного права. Вони вправі містити міжнародні договори з державами й між собою й відповідають за дотримання договорів, приймати рекомендації й інші юридичні акти. Залежно від кола учасників ММАО є універсальними, наприклад Міжнародна організація цивільної авіації (ИКАО), або регіональними (ЕКАК, Евроконтроль, АФКАК, АСЕКНА, КОКЕСНА, ЛАКАК, КАКАС). Вони мають схожу структуру: вищий керівний орган – Асамблея, Пленарна сесія й т.п.; поточна діяльність ММАО забезпечується виконавчими органами. При виконавчих органах у деяких ММАО створюються підлеглі їм спеціальні комітети або комісії, які розробляють організаційні, технічні, адміністративні, правові питання діяльності цивільної авіації. Вищі керівні органи ММАО під час сесій затверджують звіти виконавчих органів, заслуховують доповіді комітетів й експертів, приймають резолюції, рекомендації. Європейська конференція цивільної авіації (ЕКАК) створена в 1954, штаб-квартира в Страсбурзі, члени ЕКАК – 22 європейські держави. Прийом нових членів із числа європейських держав – тільки із загальної згоди всіх членів ЕКАК. Мети ЕКАК: сприяння співробітництву європейських держав в області повітряного транспорту для більше ефективного й упорядкованого його розвитку, забезпечення систематизації й стандартизації загальних технічних вимог до нового авіаційного обладнання, включаючи аеронавігаційне встаткування й систему зв’язку, дослідження питань безпеки польотів, збір статистичних даних про літні події. Вищий керівний орган – Пленарна конференція, вищі виконавчі органи – Координаційний комітет і постійні комітети. Рішення ЕКАК носять рекомендаційний характер. ЕКАК співробітничає більш ніж з 20 ММАО й МНАО, пов’язаними з повітряним транспортом – ИКАО, ИАТА, ЕАРБ, Евроконтроль, ИКАА й іншими – і зобов’язана представляти річні звіти консультативній асамблеї Європейського Союзу. Африканська комісія цивільної авіації (АФКАК) створена в 1969, штаб-квартира в Дакарі, члени АФКАК – 41 держава; ними можуть бути будь-які африканські держави – учасники Організацій африканської єдності (ОАЕ) і зацікавлені в діяльності Економії, комісії ООН для Африки (ЭКА). Мети АФКАК: виробіток загальної політики держав – членів АФКАК у використанні цивільної авіації, обговорення й планування необхідних заходів щодо співробітництва й координації їхньої діяльності в області цивільної авіації, сприяння більше ефективному використанню й удосконалюванню африканського повітряного транспорту. АФКАК займається також вивченням питань стандартизації бортового встаткування й наземних засобів, розглядом тарифів в Африці й інших питаннях. Вищий орган АФКАК – Пленарна сесія, вищий виконавчий орган – Бюро. Рішення АФКАК носять консультативний характер. При виконанні поставлених завдань АФКАК тісно співробітничає з ОАЕ й ИКАО, а також може здійснювати співробітництво з будь-якою іншою міжнародн Латиноамериканська комісія цивільної авіації (ЛАКАК) заснована а 1973, штаб-квартира в Лімі, члени ЛАКАК – 19 держав. Члени ЛАКАК можуть бути тільки держави Південної й Центральної Америки, включаючи Панаму, Мексику й держави, розташовані в басейні Карибського моря. Мети ЛАКАК: збір і публікування статистичної даних про авіаперевезення по пунктах відправлення й призначення, вивчення тарифної політики в області повітряного транспорту, виробіток рекомендацій з дотримання тарифів при здійсненні міжнародних авіаперевезень у регіоні, по створенню власного правового механізму, що забезпечує дотримання тарифів і накладення санкцій, Вищий керівний орган – Асамблея, вищий виконавчий орган – Виконавчий комітет. ЛАКАК співробітничає з ИКАО й іншими міжнародними організаціями в області цивільної авіації. ЛАКАК – консультативний орган, тому її рішення й рекомендації вимагають схвалення кожного її члена.
Рада цивільної авіації арабських держав (КАКАС) створений в 1967, штаб-квартира в Рабаті, члени – 20 держав. Членом КАКАС може бути будь-яка держава – член Ліги арабських держав. Мети КАКАС: вивчення міжнародних стандартів і рекомендацій ИКАО, що представляють інтерес для арабських країн, і міжнародних угод в області цивільної авіації, керівництво науковими дослідженнями з різних аспектів повітряного транспорту й аеронавігації, сприяння поширенню інформації, урегулювання споровши, розбіжностей між державами – членами КАКАС, планування навчання й підготовки фахівців з арабських країн по обслуговуванню цивільної авіації. Діяльність КАКАС сприяє підвищенню ефективності регулярних міжнародних повітряних перевезень, виконуваних авіакомпаніями арабських держав, розширенню внутрішніх і міжнародних маршрутів, модернізації існуючих аеронавігаційних засобів і застосуванню сучасного встаткування для обслуговування повітряного руху в регіоні. Вищий керівний орган – Рада, виконавчі органи – Вик Європейська організація по забезпеченню безпеки аеронавігації (Евроконтроль) створена в 1960, штаб-квартира в Брюсселі, члени – 10 європейських держав. Членство відкрите для всіх європейських країн за умови згоди всіх членів Евроконтроля. Мети Евроконтроля – забезпечення аеронавігації й безпеки польотів, здійснення контролю й координації руху літальних апаратів цивільної авіації й військово-повітряних сил у верхньому повітряному просторі над територією держав – членів Евроконтроля, розробка уніфікованих правил польотів і діяльності аеронавігаційних служб. Вищий керівний орган – Постійна комісія, що складається із представників держав у ранзі міністрів цивільної авіації й оборони, вищі виконавчі органи – Агентство по обслуговуванню повітряного руху, Комітет керуючих, Секретаріат. Евроконтроль співробітничає з ИКАО, ИАТА й іншими міжнародними організаціями в області цивільної авіації. Агентство по забезпеченню безпеки аеронавігації в Африці й на Мадагаскарі (АСЕКНА) створене в 1960, штаб-квартира в Дакарі, члени АСЕКНА – 13 африканських держав. Членство відкрите для африканських держав за умови згоди всіх членів АСЕКНА. Мети АСЕКНА: забезпечення регулярності й безпеки польотів повітряних судів над територією держав – членів АСЕКНА, керування, експлуатація й зміст аеродромів, посередництво в наданні фінансової й технічної допомоги. Вищий керівний орган – Адміністративна рада, вищі виконавчі органи – Гееральная дирекція, представництва. Рішення ради обов’язкові для держав-членів. АСЕКНА співробітничає з ИКАО в області підготовки й виконання рекомендацій Асамблеї ИКАО. Центральноамериканська організація по обслуговуванню аеронавігації (КОКЕСНА) створена в 1960, штаб-квартира в Тегусигальпе, члени КОКЕСНА – 5 центральноамериканських держав. Мети КОКЕСНА: забезпечення передбаченого в регіональному плані ИКАО аеронавігаційного обслуговування польотів над територією держав – членів КОКЕСНА й іншими районами, зазначеними в міжнародних угодах, модернізація аеропортів й аеронавігаційного встаткування держав-членів. Вищий керівний орган – Адміністративна рада, вищі виконавчі органи – Технічна комісія, Секретаріат. КОКЕСНА одержує технічну допомогу з боку ИКАО й Агентства міжнародного розвитку США, зацікавленого в цій організації, тому що американським авіакомпаніям належить велика кількість літаків, що обслуговують КОКЕСНА.
Діяльність МНАО, членами яких у більшості випадків є юридичні особи (транспортні підприємства), присвячена спеціальним питанням міжнародних повітряних сполучень. Устави МНАО визначають їхньої мети, завдання, членство, права й обов’язки членів організації, структуру й компетенцію робочих органів, основні напрямки діяльності. МНАО у своїй діяльності керуються внутрішнім законодавством і нормами міжнародного права. МНАО активно співробітничають із ИКАО, мають в ИКАО статус спостерігача. МНАО по завданнях ИКАО підготовляють експертні висновки з питань їхньої спеціалізації. Міжнародна асоціація повітряного транспорту (ИАТА) створена в 1945, штаб-квартира в Монреале, дійсні й асоційовані члени ИАТА – 188 авіапідприємств 117 країн. «Аерофлот» – член ИАТА з 1989. Асоційованими членами ИАТА є авіакомпанії, що виконують внутрішні перевезення, вони користуються в ИАТА дорадчим голосом. З 1980 в ИАТА допускається «часткове» членство для тих авіапідприємств, які не хочуть брати участь у встановленні тарифів на повітряні перевезення. Мети ИАТА: сприяння розвитку безпечного, регулярного й економічного повітряного транспорту, заохочення авіаційної комерційної діяльності й вивчення пов’язаних із цим проблем, забезпечення розвитку співробітництва між авіапідприємствами, що приймають участь у повітряних сполученнях. ИАТА узагальнює й поширює досвід економічної й технічної експлуатації авіаліній, розробляє типові комерційні угоди між авіапідприємствами, організує узгодження розкладів польотів між авіапідприємствами і їхньою роботою з агентами в справах продажу перев Міжнародна асоціація цивільних аеропортів (ИКАА) створена в 1962, штаб-квартира в Парижу, дійсних членів – 113 (208 аеропортів з 65 країн); асоційованих – 19; почесних – 4. Аеропорт Шереметьєво – член ИКАА. Основні завдання: сприяння розвитку співробітництва між цивільними аеропортами всіх країн, виробітку загальних позицій членів ИКАА, а також розвитку цивільних аеропортів в інтересах повітряного транспорту в цілому, ИКАА має спеціальний консультативний статус ООН з питань будівництва й експлуатації аеропортів. Вищий орган – Генеральна асамблея, що керує орган – Адміністративна рада, виконавчі органи – Виконавчі комітети й Генеральний секретаріат. Асоціація співробітничає з ИКАО, з фірмами – виготовлювачами авіаційної техніки й інших міжнародних організацій. Міжнародна федерація асоціацій лінійних пілотів (ИФАЛПА) створена в 1948, штаб-квартира в Лондоні, члени ИФАЛПА – 66 національних асоціацій, у тому числі Російські пілоти міжнародних авіаліній. Мети ИФАЛПА: захист інтересів пілотів і підвищення їхньої ролі в розвитку безпечної й регулярної системи повітряних сполучень, співробітництва і єдності дій пілотів цивільної авіації. ИФАЛПА сприяє розвитку авіаційної техніки, домагається, щоб введення в експлуатацію нових типів літаків одночасно забезпечувало безпечні й зручні для пілотів умови праці. Федерація захищає професією, інтереси пілотів, надає допомогу своїм асоціаціям у встановленні справедливих й обґрунтованих норм оплати праці, тривалості робочого часу. Вищий керівний орган – Конференція, вищий виконавчий орган – Бюро. ИФАЛПА активно співробітничає з іншими міжнародними авіаційними організаціями. Міжнародне суспільство авіаційного електрозв’язку (СИТА) створене в 1949, штаб-квартира в Брюсселі, члени – 206 авіакомпаній з 98 країн. «Аерофлот» – член СИТА з 1958. Мети СИТА: вивчення, створення, придбання, застосування й експлуатація у всіх країнах засобів, необхідних для передачі й обробки інформації, пов’язаної з роботою авіакомпаній – членів СИТА. Вищий керівний орган – Генеральна асамблея, вищий виконавчий орган – Рада директорів, до складу якого входять генеральні директори авіакомпаній – членів СИТА. Із состава Ради директорів Генеральна асамблея призначає Виконавчий комітет, що керує поточною діяльністю суспільства. У своїй діяльності СИТА співробітничає з ИАТА.
Міжнародна федерація незалежного авіатранспорту (ФИТАП) створена в 1947, штаб-квартира в Парижу, дійсні й асоційовані члени – 60 авіакомпаній 12 країн. Мети ФИТАП: координація діяльності авіакомпаній – члени ФИТАП і захист їхнього інтересів, у тому числі приватних підприємців по експлуатації літаків на міжнародних лініях, усунення обмеженні для приватних немонополізованих авіакомпаній і вивчення технічних, економічних і правових питань, комерційної діяльності цивільної авіації. Вищий керівний орган – Генеральна асамблея, вищий виконавчий орган – Виконавчий комітет. Міжнародна федерація асоціацій диспетчерів повітряного руху (ИФАТКА) створена в 1961, штаб-квартира в Амстердамі, члени – національні асоціації 32 країн. Мети ИФАТКА: підвищення безпеки, ефективності й регулярності міжнародного повітряного навігації, сприяння безпеки й планомірності системи контролю повітряного руху, підтримка високого рівня знань і професійної підготовки диспетчерів повітряного руху. Вищий керівний орган – Конференція, вищий виконавчий орган – Рада. Міжнародна асоціація повітряних перевізників (ИАКА) створена в 1971, штаб-квартира в Страсбурзі, члени – 17 авіакомпаній 9 країн. Мети ИАКА; розробка способів і методів підвищення ефективності участі в міжнародних чартерних операціях, розвиток повітряного руху шляхом підвищення якості чартерних послуг, зміцнення зв’язку й співробітництва між міжнародними чартерними компаніями. Вищий керівний орган – Асамблея, вищий виконавчий орган – Виконавчий комітет. У своїй діяльності ИАКА співробітничає з ИКАО, ЕКАК, АФКАК, Евроконтролем. Міжнародна рада асоціацій власників повітряних судів і пілотів (ИОАПА) створений в 1962, штаб-квартира у Вашингтоні, члени – національні організації цивільної авіації 20 країн. Основні завдання: забезпечення координації поглядів і думок асоційованих членів Ради, розвиток стандартизації з метою поліпшення регулювання й керівництва польотами; розробка рекомендацій із застосування систем планування з метою підвищення безпеки польотів й ефективності повітряних перевезень. Вищий керівний орган – Керування Ради.
Інститут повітряного транспорту (ИТА) створений в 1944, штаб-квартнра в Парижу, став міжнародною організацією в 1954, 390 членів з 63 держав: урядові заклади, експлуатанти повітряного транспорту, виготовлювачі повітряних судів або авиаоборудовання, страхові суспільства, банки, вищі навчальні заклади й т.п. Крім того, членами ИТА можуть бути приватні особи. Мети ИТА: дослідження економічних, технічних й інших проблем в області міжнародного повітряного транспорту й туризму. Вищий керівний орган – Загальні збори, виконавчі органи – Адміністративна рада й Дирекція. У своїй діяльності ИТА підтримує відносини з ИКАО, ИАТА й іншими міжнародними організаціями. Європейське бюро повітряних досліджень (ЕАРБ) створене в 1952, штаб-квартира в Брюсселі, члени – 20 найбільших західноєвропейських авіакомпаній, що здійснюють близько 95% всіх повітряних перевезень у Європі. Мети ЕАРБ – вивчення проблем поліпшення розвитку комерційного повітряного транспорту в Європі шляхом аналізу статистичних даних, координація роботи авіакомпаній – членів ЕАРБ, що сприяє протидії конкуренції з боку інших авіакомпаній при експлуатації повітряних ліній на європейському континенті. ЕАРБ щокварталу видає бюлетені, публікує звіти й класифікації європейських повітряних перевезень, відомості про їхні сезонні коливання, а також дані про розвиток внутрієвропейських пасажирських перевезень, огляди всесвітнього стану повітряного транспорту й порівняльний аналіз його розвитку в Європі й США. Вищий керівний орган – Асамблея, вищі виконавчі органи – Генеральний секретаріат і Підготовчий комітет.
9. Стандартні залізничні тури можна умовно розділити на 3 категорії:
одноденні;
нетривалі (2-3 доби);
багатоденні (від 5 днів і більше) 9.
Одноденні тури.
Одноденні тури починаються вранці і закінчуються ввечері того ж дня. У дорозі туристи розташовуються за столиками вагонів-ресторанів. По дорозі вони можуть не тільки перекусити, але й подивитися виступи естрадних та циркових артистів.Туристів довозять до певної станції, де для них підготовлена спеціальна програма (це може бути екскурсійна поїздка або пікнік на природі. Пасажирам надається можливість поєднати корисне з приємним (наприклад, потяг «Star Clipper», що функціонує на Східному узбережжі США 10).
Нетривалі тури.
Під час цих турів пасажири проживають в окремих купе. Поїздки традиційно складені з таким розрахунком, щобвночі, коли всі туристи сплять поїзд знаходився в дорозі. Удень туристи зазвичай зайняті на екскурсіях.
Такі тури організовуються в різних країнах. Наприклад, подорож по Африці на поїздах «Класік» та «Едуардіан», пропоноване компанією «Rovos Rail»11.
Багатоденні тури.
Графік руху поїздів, що обслуговують багатоденні поїздки, відрізняється великою різноманітністю. У залежності від екскурсійної програми і маршруту, туристи часто знаходяться в дорозі і в денний час. Щоб мандрівники не стомилися, турпоезд повинен йти безупинно не більше півтори доби. Тривалі денні перегони плануються, як правило, в тих випадках, коли по шляху проходження відкриваються цікаві види і ландшафти. В окремих випадках пропонуються і короткочасні «зелені» стоянки в лісі або горах, на березі моря чи великого озера.
Авіаційні перевезення у світі здійснюють майже 400 авіакомпаній. Найбільш відомі серед них такі великі міжнародні авіакомпанії: АА - "American AMmes", DL - "Delta AMmes", США; AF - "Аіг France", Франція; BA - "British Arrways", Англія; LH - "Lufthansa", ФРН. В Україні авіаперевезення пасажирів і туристів здійснюють засоби Державної національної авіакомпанії "Авіалінії України", а також низка інших авіакомпаній - "Міжнародні Авіалінії України", "Київські авіалінії" та ін.
ПОВІТРЯНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
Основним документом в авіаперевезеннях є авіанакладна (AirWayBill), що
виконує функції договору повітряного перевезення; товаророзпорядчого
документа; розписки Аерофлоту в прийнятті вантажу до перевезення; митної
йнятті вантажу до перевезення; митної
декларації. Авіанакладна заповнюється відправником під час здавання
вантажу і вручається одержувачу. Вона складається з трьох оригіналів і
дев'яти копій. Перший примірник оригіналу з поміткою "для перевізника"
підписується відправником і вручається перевізнику. Другий примірник із
поміткою "для одержувача", підписується відправником і перевізником і
вручається одержувачу. Третій оригінал із поміткою "для відправника"
підписується перевізником і повертається відправнику. Копії вручаються
відправнику, одержувачу, перевізнику, в аеропорти відправлення та
призначення і митницю.
Для авіаперевезення авіанакладна - такий самий документ, що й коносамент
при морських перевезеннях. Проте є істотні розходження. Авіанакладна не
є зворотним документом, її не можна індосувати (передати іншій особі за
допомогою передавального підпису), вона не може бути документом, що
засвідчує право власності на вантаж як такий. В авіанакладніи немає
оригіналу, переданого вантажоодержувачу для наділення його правом
володіння товаром. Вантаж віддається в розпорядження названого
вантажоодержувача після пред'явлення ним документів, що засвідчують його
особу, підписаної квитанції і сплати необхідних зборів.
Коли повітряним шляхом відправляються вантажі різних відправників, то
головний вантажовідправник виписує своєму агентові в кінцевому пункті
прибуття не звичайну накладну, а зведену - із вказівкою на кожну окрему
партію товару. Після прибуття вантажу агент передає його окремими
партіями в розпорядження вантажоодержувачів, зазначених у зведеній
авіанакладніи. Як і в коносаменті, в авіанакладніи має бути детальна
інформація про вантажоодержувача і про перевезений товар.
Плата за авіафрахт звичайно обчислюється за масою в кілограмах, при
цьому маса округлюється на ггівкілограма у більшу сторону. Коли
співвідношення маси й обсягу вантажу перевищує 6 (для Великобританії -
5), тоді плата стягується виходячи з обсягу вантажу.
Крім авіанакладної, з товаром відправляють необхідні товаророзпорядчі
документи.
Правила перевезення і короткочасного зберігання ручної поклажі
Транспортування ручної поклажі у залізничному транспорті
Якщо предмети і речі легко переносяться і за своїми розмірами вільно розміщаються у вагонах, вони, незалежно від виду упакування, відносяться до ручної поклажі. Норма безоплатного перевезення ручної поклажі для одного пасажира з повним, пільговим, дитячим або безкоштовним квитком складає 36 кг.
Відповідальність за збереження ручної поклажі покладається на пасажира.
До посадки в вагон Вам надається можливість зважити ручну поклажу та, у випадку необхідності, оплатити понаднормову вагу або здати частину ручної поклажі для перевезення в якості багажу за окрему плату.
Оформлення понаднормового багажу вагою до 14 кг відбувається при видачі квитка, крім вагонів з місцями для сидіння.
В плацкартному або купейному вагоні додатково до встановленої норми безкоштовно можна перевозити:
ручну поклажу вагою до 50 кг на один додатково придбаний за повну вартість квиток;
ручну поклажу до 150 кг в окремому купе з оплатою повної вартості всіх місць купе;
ручну поклажу Ви можете розмістити на спеціально призначених місцях або на полицях для лежання.
Понад встановлену норму за рахунок ручної поклажі ви можете провозити:
кімнатних птахів у клітках (не більше однієї клітки);
портфель, дипломат або дамську сумку;
лижі та палиці до них, вудочки, фотоапарат;
електронну, побутову, відео- і аудіотехніку, якщо її розмір за сумою трьох вимірів не перевищує 200 см;
дитячу коляску;
велосипед в розібраному та упакованому стані (не більше одного);
інші речі, які за своїми розмірами можуть бути розташовані у вагоні на місцях, призначених для ручної поклажі.
Пасажирам з обмеженими фізичними можливостями надається можливість перевозити безкоштовно при собі понад встановлену норму ручної поклажі засоби пересування (інвалідні візки та ін.).
До перевезення у вагонах зі спальними місцями не приймається апаратура, яка за своїми розмірами ширша, ніж отвір дверей купе.
У ручній поклажі забороняється перевезення :
зброї (крім особливих випадків — перевезення службової та мисливської зброї), вибухових, отруйних, інфекційних, радіоактивних речовин;
спирту, бензину, гасу, ацетону та інших вогненебезпечних, легкозаймистих, самозаймистих речовин;
ручної поклажі, яка може зіпсувати або забруднити речі інших пасажирів.
Зберігання ручної поклажі у камерах схову
На вокзалах ви можете здати ручну поклажу на короткочасне зберігання в автоматичні та стаціонарні камери схову. У приміщеннях, де розташовані камери схову, розміщується розклад їх роботи, особливості приймання та зберігання певних речей, обмеження ваги та ін.
Ручна поклажа приймається до зберігання в будь-якій упаковці (валіза, кошик, рюкзак, байдарки в розібраному вигляді, лантухи, вузли і т.д.). Деякі речі, наприклад пальто, лижі, ковзани ви можете здати без упаковки.
Фрукти, овочі, ягоди, гриби та інші сільськогосподарські продукти приймають на зберігання у будь-якій тарі, яка гарантує їх зберігання при перенесенні.
За природне псування зданих на збереження продуктів, які швидко псуються, залізниця відповідальності не несе.
Вага окремого місця ручної поклажі, що приймається до зберігання, не повинна перевищувати 50 кг.
Кожна здана dами одиниця поклажі повинна мати пристрій для перенесення. Кожна річ, яка прив'язана до ручної поклажі, що надається на зберігання, рахується як окрема одиниця поклажі.
Здавати і приймати на зберігання забороняється:
тварин і птахів,
вибухові, отруйні, інфекційні, радіоактивні речовини;
спирт, бензин, гас, ацетон та інші вогненебезпечні, легкозаймисті, самозаймисті речовини;
ручну поклажу, яка може зіпсувати або забруднити речі інших пасажирів;
грошові суми, облігації, документи та інші коштовності.
Якщо під час приймання речей до камери схову будуть виявлені дефекти в упакуванні, то ви як власник зобов'язані ліквідувати ці дефекти. У разі неможливості ліквідувати дефекти складається акт з їх описом.
Речі вагою більше 50 кг або великогабаритні,які не поміщаються в автоматичні камери зберігання, а також телевізори, холодильники, пральні машини та ін. приймають до схову в спеціально виділених камерах схову великогабаритних речей або в багажні камери.
Претензії про втрату речей з камер схову на суму до 2 тис. грн. включно розглядає начальник станції, а на суму, що перевищує 2 тис. грн., — управління залізниць. Якщо речі згодом будуть знайдені, то вони видаються власнику при поверненні в касу отриманого відшкодування.
У разі втрати жетона після сплати його вартості речі з камери схову видаються вам під розписку за пред'явленням паспорта та опису речей. Речі, прийняті до камери схову, зберігаються там не більше двох календарних діб, а потім їх передають на зберігання до загального складського приміщення станції. Якщо протягом 30 діб ви не забираєте свої речі, то вони підлягають реалізації згідно із законодавством України.
При вилученні з камер зберігання, у тому числі і автоматичних, речей, не одержаних пасажирами, складається акт з описом речей. За наявності даних, за якими можна визначити місцезнаходження власника речей, власнику негайно надсилається лист з повідомленням про місцезнаходження речей. Після одержання відповіді речі речі пересилають згідно з вказівкою власника. У разі неотримання відповіді та неотримання запиту від власника речей протягом 30 діб речі разом з актом і описом з відома начальника станції передаються на склад реалізації.
Забуті й загублені речі
У всіх випадках виявлення в поїздах, на станціях (вокзалах) або в смузі відводу залізниці забутих чи загублених речей складається акт з детальним описом загального вигляду знайдених речей та обставин їх виявлення.
Акт складається за участю особи, що виявила речі: у поїзді — начальником поїзда в присутності провідника вагона, на станції — начальником станції (вокзалу). Копія акту видається особі, що виявила речі.
Заходи безпеки під час автобусних перевезень
У ході підготовки та здійснення автобусних перевезень перевізник повинен вживати усіх необхідних заходів для забезпечення безпечної, зручної поїздки пасажирів і зберігання та/або доставки багажу згідно з договором перевезення і розкладом руху, зокрема:
організувати проведення контролю технічного та санітарного стану автобусів чи легкових автомобілів перед початком роботи;
організувати проведення щозмінного передрейсового і післярейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів;
утримувати транспортні засоби в належному технічному та санітарному стані, забезпечувати їх своєчасну подачу для посадки пасажирів і відправлення; обмежувати або припиняти перевезення в разі стихійного лиха, епідемії, епізоотії або іншої надзвичайної ситуації;
припиняти рух транспортних засобів разі виникнення загрози життю та здоров'ю пасажирів.
На маршрутах використовуються автобуси загального призначення, категорія та клас яких відповідають вимогам, установленим для міського, приміського, міжміського міжнародного транспорту, пасажиромісткість — пасажиропотоку урахуванням забезпечення доступу до об'єктів соціального, медичного та культурного призначення для осіб особливими потребами. Забороняється надання послуг з перевезення пасажирів використанням автобусів, переобладнаних з вантажних транспортних засобів. Перевізник проводить стажування водія перед переведенням його на новий маршрут або на відмінну модель автобуса, ознайомлює з паспортом маршруту та видає водію погоджений замовником перевезень витяг з нього, також формуляр разі здійснення міжнародних нерегулярних та маятникових перевезень. Здійснюючи автобусне перевезення, водій має виконувати наступні заходи безпеки:
пройти перед виїздом на маршрут медичний огляд, забезпечити перевірку технічного стану і комплектності транспортного засобу;
вживати необхідних заходів до забезпечення безпеки пасажирів у разі виникнення перешкод для руху на маршруті (туман, ожеледь тощо), які не дають змоги продовжити поїздку, а також у разі вимушеної зупинки на залізничному переїзді;
забезпечувати перевезення багажу в багажних відділеннях автобуса (у разі їх наявності) або розміщення так, щоб не заважати вільному проходу пасажирів уздовж салону автобуса та не блокувати доступ до основних і аварійних виходів;
стежити за виконанням пасажирами своїх обов'язків та безпечним розміщенням ними багажу і ручної поклажі в автобусі;
здійснювати висадку пасажирів у разі заправлення автобуса паливом під час виконання перевезення;
зупиняти автобус для посадки та висадки пасажирів на відстані не більше ніж 0,5 метра від краю проїзної частини дороги;
не допускати до поїздки пасажирів, які перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, порушують громадський порядок, мають при собі небезпечні вантажі, зокрема легкозаймисті, вибухонебезпечні і такі, що можуть забруднити транспортний засіб чи одяг пасажирів.
Маятникові перевезення
"Маятникові перевезення" - це перевезення груп пасажирів у визначений час з території однієї Договірної Сторони для тимчасового перебування на території другої Договірної Сторони. Повернення цих пасажирів здійснюється автобусом того ж перевізника в країну попереднього виїзду. З цією метою перший рейс у зворотному напрямку та останній рейс у головному напрямку здійснюється без пасажирів.
Угода між Урядом України та Урядом Республіки Болгарія про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів та вантажів (ст.3) м.Київ, 8 грудня 1994 року (див. текст)
"Маятникові перевезення" означає надання таких послуг, коли шляхом здійснення повторюваних прямих і зворотних поїздок від єдиного місця відправлення до єдиного місця призначення перевозяться попередньо сформовані групи пасажирів. Кожна група, що складається з пасажирів, які здійснили пряму поїздку, перевозиться назад до місця відправлення пізнішим рейсом, що здійснює той самий транспортний оператор. Місце відправлення та місце призначення означає відповідно місце, де поїздка розпочинається, і місце, де вона закінчується, зокрема, у кожному випадку - навколишню місцевість у радіусі 50 км. Під час маятникових перевезень не можна здійснювати посадку або висадку пасажирів протягом поїздки. Перша зворотна поїздка й остання пряма поїздка в серії маятникових перевезень повинні здійснюватися без пасажирів. Однак на класифікацію транспортної операції як маятникового перевезення не впливає той факт, що за домовленістю компетентних органів відповідної Договірної Сторони або Сторін:
- пасажири, незважаючи на положення підпункту 1, здійснюють зворотну поїздку з іншою групою або іншим транспортним оператором;
- пасажири, незважаючи на положення підпункту 2, здійснюють посадку або висадку під час поїздки;
- перша пряма й остання зворотна поїздки серії маятникових перевезень, незважаючи на положення підпункту 3, здійснюються без пасажирів.
Угода про міжнародні нерегулярні перевезення пасажирів автобусами (Угода ІNTERBUS) (ст..3) 30.06.2001 (див. текст)
18. Авіаційний квиток містить в собі всю інформацію, що стосується перельоту, самого маршруту, відомостей про пасажира, що застосовується тариф і складових вартості перевезення. Крім цих даних, вказуються умови виконання рейсу, і сам квиток є нічим іншим, як договором між авіакомпанією та пасажиром на здійснення перевезення.
Згідно з міжнародними вимогами, вся інформація у квитках заповнюється латиницею, графи мають позначення англійською мовою та мовою країни, в якій виписаний квиток. Це зроблено за нормами Міжнародної Асоціації Авіаперевізників (IATA) для того, щоб квиток був зрозумілий будь-якій людині, незалежно від його національності і знань мови.
Бланки, на яких заповнюються авіаквитки, бувають чотирьох видів. Три види паперових квитків і електронний. Паперові квитки бувають:
Самокопіюючий, автоматично заповнюється (Transitional Automated Ticket – TAT); Квиток, що заповнюється вручну (Manual Issued Ticket); Автоматично заповнюється квиток з посадковим талоном (Automated Ticket with Boardind Pass – AT).
Найбільш поширеними авіаквитками на регулярних рейсах є саме автоматичні , або як їх ще називають, «сендвіч» квитки. Він являє собою кілька стандартних бланків, що містять на зворотному боці копіювальний шар, за допомогою якого інформація автоматично переноситься на всі бланки (їх ще називають купонами). Інформація друкується на принтері.
Приклад заповнення авіаквитка ТАТ
(1) Дані про пасажира. Зазвичай містять інформацію про ім’я та прізвища пасажира, записаного латинськими літерами. Крім цього, вказується гендерна приналежність (чоловічий – MR; жіночий – MRS або MSS; дитина – CHILD; немовля – INF). Обов’язковою умовою є наявність власного квитка для кожного пасажира, включаючи грудних дітей. При покупці необхідно перевірити правильність заповнення прізвища та імені, хоча згідно норм IATA, в написанні прізвища допускається до 3-х помилок в порівнянні з написанням у паспорті. Крім цього, у цьому рядку може бути інформація про рік народження. Це буває необхідно, коли пасажир користується пільговим тарифом в залежності від віку.
(2) Маршрут перельоту. Вноситься назва міст усіх пунктів призначення, включаючи транзитні. Назви міст вказуються англійською мовою. Крім міст дається літерна (іноді буквено-цифрова) кодування аеропорту, якщо в місті їх декілька. Першим вказується пункт вибуття, а наступний нижче – пункт призначення. Якщо пунктів призначення (транзиту) більше чотирьох, виписується додатковий бланк авіаквитка, що містить продовження маршруту. Номер додаткового квитка вноситься до графи (2 *). Якщо квиток куплений відразу в обидва кінці, то весь маршрут може бути вказаний на одному бланку (як на прикладі).
(3) Код перевізника. Це умовне міжнародне позначення тієї або іншої авіакомпанії, що здійснює перевезення. Кожна компанія має свій унікальний код. Наприклад, якщо рейс здійснюється «Аерофлотом», то його код SU, якщо «Сибір», то S7, «Ютейр» – UT і т.д. Іноді, купуючи квиток на рейс однієї авіакомпанії в графі «код» може бути вказаний інший код. Таке буває, якщо один і той самий рейс виконується двома авіакомпаніями по черзі по код-шеарінговому угодою.
(4) Номер рейсу. Це цифрове позначення конкретного рейсу. Саме цей номер разом з кодом перевізника буде вказуватися на всіх табло і оголошуватися диктором в аеропортах. У випадку, якщо квиток придбаний з відкритою датою (у даному прикладі відкрита дата зворотного рейсу), то буде вказано OPEN.
(5) Відмітка, що позначає чи буде зупинка на добу і більше. Якщо так, то вказується «Х», якщо ні, то нічого, або «()» (як на прикладі).
(6) Клас бронювання. Може бути зазначено: A, F, P – перший клас; C, D, J, I, Z – бізнес; інші літери (включаючи S, як на прикладі) – економ клас.
(7) Дата вильоту. Число цифрою, місяць – англійське скорочення. Якщо у вказівці рейсу стояло позначення, що квиток з відкритою датою, то нічого не вказується.
(8) Час вильоту. Завжди вказується місцевий час. Це фактичний час зльоту, бути на борту літака необхідно як мінімум за 20 хвилин, не враховуючи часу на реєстрацію.
(9) Статус. Означає, гарантовано місце пасажиру чи ні. Якщо стоїть ОК, то все в порядку, місце в літаку заброньовано. NS означає «політ без місця», подібне застосовується для дітей віком до 2-х років. RQ або SA означає, що місце буде виділено тільки після проходження реєстрації всіх, у кого статус ОК. Місця може й не вистачити. Така ситуація можлива на рейсах лоу-кост операторів. При цьому пасажир буде відправлений наступними рейсами.
(10) Застосований вид тарифу. Тарифів існує велика кількість. Основних 11 видів. Тарифи можуть бути акційними, нормальними або повними, пільговими і т.д. Залежно від зазначеного тарифу здійснюється нарахування вартості квитка.
(11) Дати, обмежують використання даного купона (відривного листка). Якщо дати немає, то значить, що квиток придатний протягом року.
(12) Маса допустимого до безкоштовного провозу багажу. Додатково можна везти +5 кг у вигляді ручної поклажі в салоні.
(13) Вартість тарифу. Вказується чиста вартість. Для країн СНД валютою розрахунку є долар. У Європі – євро, в Британії – фунт.
(14) Вартість тарифу у валюті платежу. Вказується з обліку поточного курсу. Для Росії буде вказана сума в рублях. Можливо по пунктах (13) і (14) відсутні зазначення суми або стояти позначення IT або FORFAIT. Це значить, був застосований спеціальний тариф.
(15) Покроковий розрахунок вартості. Вказуються в закодованому вигляді всі складові вартості авіаквитка. Сюди включають різні види зборів по всіх аеропортах маршруту. Детальна розшифровка і те, що не помістилося, дані в наступної (16) графі.
(16) Детальна розшифровка розрахунку тарифу. Вказується все по містах і рейсам, може містити інформацію, включаючи курси перерахунку. Всі дано в спеціальній кодуванні.
(17) Загальна вартість квитка. Вказується фінальна вартість у валюті платежу.
(18) Номер купона, код авіакомпанії, серійний номер квитка. Вказується порядковий номер відривного купона (від 1 до 4), номер авіакомпанії, і серійний номер конкретного квитка.
(19) Спосіб оплати квитка. Буває в основному три види: готівкові (CASH), за рахунком (INV), банківською картою (CC).
(20) Умови і обмеження по прийнятому тарифом. У цій графі в закодованому вигляді вказуються різні умови і обмеження по даному авіаквитком, згідно прийнятого при розрахунку тарифу. Це можуть бути умови повернення квитка, курси розрахунків, можливість заміни перевізника і т.д. Агент при продажу зобов’язаний надати детальний опис умов тарифу.
(21) Позначення початкового і кінцевого пункту прямування по цьому квитку. Якщо квиток в обидва боки, то буде вказаний один і той же пункт (як у прикладі – Ташкент – Ташкент).
(22) Службова інформація авіакомпанії. Зазвичай містить PNR CODE (єдиний номер бронювання).
(23) Повні дані агента, який продав квиток і дата продажу. Вказується назва, адреса, службова інформація. Можливе застосування друкованого відбитка.
(24) Номер заміненого квитка. Заповнюється у випадку, якщо даний авіаквиток був виписаний в обмін на якийсь інший. Зазвичай при зміні маршруту або дати вильоту.
(25) Код туру. Заповнюється, якщо квиток виписаний для учасника якогось спеціального тарифу, наприклад, тарифу, розробленого під певний груповий тур.
19.
Загальні положення
Система онлайн бронювання, представлена на цьому сайті, дозволяє самостійно здійснювати пошук та бронювання авіаквитків в режимі реального часу з подальшою оплатою заброньованого авіаквитка банківським переказом, кредитною карткою або через офіс ТОВ «Атлас Тур».
Онлайн бронювання та продаж авіаквитків здійснюється через термінали ТОВ «Атлас Тур», акредитованого агента Міжнародної Асоціації Перевізників (IATA), що іменується в подальшому Оператор.
Бронюючи авіаквиток і здійснюючи оплату, Ви погоджуєтесь з цими правилами та умовами бронювання авіаквитків, а також з правилами авіаперевізника, який безпосередньо надає послугу, в тому вигляді, в якому вони представлені на момент здійснення бронювання.
Бронювати авіаквиток і здійснювати оплату авіаквитка може тільки правоздатна та дієздатна особа, яка досягла віку 18 років.
Порядок бронювання авіаквитків
Авіаквиток є міжнародним перевізним документом. Відповідно до цього вся інформація, супутня бронюванню та продажу авіаквитків (персональні дані пасажира, опис рейсів, правила тарифу тощо), надається на англійській мові.
При бронюванні авіаквитка Ваші персональні дані повинні збігатися з написанням у документі, з яким Ви будете подорожувати. Згідно з правилами Міжнародної Асоціації Перевізників в написанні прізвища та імені пасажира допускається не більше трьох помилок. При цьому перша буква прізвища в обов'язковому порядку повинна бути правильною.
У випадку бронювання авіаперельоту з пересадкою, незалежно від того, що система онлайн бронювання пропонує Вам даний переліт як можливий, завжди звертайте увагу на наступні моменти:
мінімальний стикувальний час, у деяких випадках для пересадки у великих аеропортах з великим пасажирообігом його буває недостатньо;
необхідність проходження паспортного контролю в пункті пересадки;
отримання багажу в пункті пересадки у випадку, якщо Ви подорожуєте різними авіакомпаніями; у поодиноких випадках це буває необхідно, тому якщо у вас виникають сумніви - дізнайтесь відповідну інформацію у Оператора або в авіакомпанії;
зміна аеропорту в пункті пересадки; при цьому враховуйте віддаленість аеропортів, спосіб переміщення між ними й час доби, що визначає трафік на дорогах, а також в такому випадку важливо враховувати необхідність отримання транзитної візи.
Після завершення бронювання авіаквитка Ви отримуєте повідомлення на адресу Вашої електронної пошти з номером бронювання, всіма деталями перельоту і строком, протягом якого авіаквиток повинен бути сплачений. Після отримання Оператором підтвердження про оплату на цю ж адресу буде висланий електронний авіаквиток.
Квитки, заброньовані на одні й ті ж або дати поряд, з однаковими іменами та прізвищами пасажирів і ті, що співпадають по маршруту, анулюються авіакомпанією автоматично незалежно від того, була проведена оплата чи ні. Тому якщо з якихось причин у Вас є кілька ідентичних бронювань авіаквитків, зроблених в різних агентствах або на інтернет-сторінках, Вам слід анулювати дублікати або проінформувати про це Оператора.
Внесення змін і анулювання
Бронювання авіаквитка може бути змінено або анульовано без будь-яких додаткових оплат до моменту, поки Вами не була здійснена оплата та квиток не був проданий. Під продажем авіаквитка мається на увазі присвоєння йому номера на стоці конкретної авіакомпанії, яке здійснюється після надходження оплати на рахунок Оператора.
Прізвища та імена пасажирів не можуть бути змінені в заброньованому або проданому авіаквитку ні за яких обставин, лише шляхом анулювання та створення нового авіаквитка за умови наявності місць на рейсах.
Всі зміни та анулювання заброньованого або проданого авіаквитка можуть бути здійснені тільки в офісі Оператора в робочий час з понеділка по п'ятницю з 09:00 до 19:00. У випадку, якщо Ви допустили помилку при бронюванні авіаквитка, бажаєте внести зміни або анулювати авіаквиток, необхідно проінформувати Оператора по телефону / факсу +38 044 456 78 15 або електронною поштою contact@atlastour.com.ua.
Вартість та оплата
Вартість авіаквитка складається з тарифу,аеропортових і паливних зборів, а також сервісного збору за послуги Оператора.
Сплатити заброньований авіаквиток Ви можете наступними шляхами:
звернутися до офісу Оператора в робочий час з понеділка по п'ятницю з 09:00 до 19:00;
банківським переказом в будь-якому банку як фізична особа чи з рахунку компанії як юридична особа. При даному способі оплати Ви повинні враховувати, що надходження грошових коштів на рахунок Оператора може зайняти якийсь час. Щоб уникнути непорозумінь, пов'язаних з міжбанківським рухом грошових коштів, Вам слід проінформувати Оператора про проведений платіж по телефону / факсу +38 044 456 78 15 або електронною поштоюcontact@atlastour.com.ua в робочий час з понеділка по п'ятницю з 09:00 до 19:00;
кредитною карткою в офісі Оператора; до оплати приймаються карти VISA, MASTERCARD і American Express. При даному способі оплати до вартості авіаквитка додається компенсація банківських витрат за проведення транзакції.
Вартість авіаквитка гарантована авіакомпанією до 23.59 поточної доби за місцевим часом Оператора. З настанням наступної доби вартість може змінитися як у бік збільшення, так і у бік зменшення, оскільки до моменту продажу авіаквитка авіакомпанія залишає за собою право змінювати умови продажу, розмір і кількість зборів. Також вартість авіаквитка залежить від коливань курсу валюти, який щодня встановлюється в системі бронювання, і в день продажу авіаквитка може відрізнятися від курсу в день створення бронювання. У випадку, якщо Ви плануєте оплату авіаквитка не в день створення бронювання, щоб уникнути непорозумінь, пов'язаних з перерахованими вище причинами, перш, ніж зробити оплату, дізнайтесь фактичну вартість авіаквитка у Оператора.
При поверненні грошових коштів у разі анулювання проданого квитка (якщо таке можливо) сервісний збір Оператора не повертається. Крім того, Ви зобов'язані сплатити штраф за анулювання, якщо такий передбачений авіакомпанією, згідно з правилами тарифу проданого авіаквитка.
В разі внесення будь-яких змін, здійснених після продажу авіаквитка (якщо такі можливі), Оператор стягує сервісний збір за свої послуги. Також додатково оплачується штраф за внесення змін, якщо такий передбачений авіакомпанією, згідно з правилами тарифу проданого авіаквитка.
Повернення коштів за анульований авіаквиток проводиться тільки після надходження їх на рахунок Оператора від авіакомпанії і здійснюється тим же шляхом, яким авіаквиток був оплачений.
Відповідальність і зобов'язання
Погоджуючись з цими правилами та умовами бронювання авіаквитків, Ви несете відповідальність:
за правильність і точність наданої інформації щодо всіх пасажирів, для яких здійснюється бронювання авіаквитків;
за актуальність зазначеної Вами електронної адреси, оскільки на неї Вам буде надіслана інформація щодо заброньованого Вами авіаперельоту і електронний авіаквиток;
за будь-які ініційовані Вами зміни в проданому авіаквитку, що тягнуть за собою додаткові оплати;
за наявність у всіх пасажирів необхідних проїзних документів, а саме дійсних паспортів, віз (у тому числі транзитних), доручень та інших документів для подорожі дітей, а також полісів медичного страхування;
за своєчасне прибуття всіх пасажирів на реєстрацію рейсу; рекомендований час для реєстрації на рейс ви можете уточнити в авіакомпанії або у Оператора;
Погоджуючись з цими правилами та умовами бронювання, Ви згідні:
на вимогу Оператора надати додаткові відомості про пасажирів, зокрема дату народження, номер паспорту, адреси, громадянство та інше;
перш, ніж оплачувати квиток, ознайомитися з правилами тарифу заброньованого авіаперельоту, особливо з розділами, де міститься інформація про можливість внесення змін або анулювання квитку;
перш, ніж оплачувати авіаквиток, уточнити у Оператора фактичну вартість заброньованого авіаперельоту в день планованої оплати, якщо бронювання було створено днями раніше;
оплатити авіаквиток до настання строку, зазначеного у бронюванні;
своєчасно провести всі додаткові оплати, викликані ініційованими Вами змінами або ануляцією проданого квитка;
своєчасно провести додаткову оплату у випадку, якщо вартість авіаквитка зросла, а оплата вже була здійснена без узгодження з Оператором фактичної вартості на день продажу авіаквитка, заброньованого днями раніше;
дотримуватися порядку перельотів відповідно проданого авіаквитку; якщо Ви не пролетіли будь-яку ділянку маршруту, авіакомпанія автоматично анулює весь Ваш подальший переліт без права на повернення сплачених коштів;
Оператор не несе відповідальність:
за наслідки, які настали в разі Вашої відмови в наданні затребуваних ним додаткових відомостей про пасажирів;
за анулювання авіакомпанією заброньованого авіаквитка в разі його несплати у вказаний термін;
за виникнення додаткових витрат, пов'язаних з ініційованими Вами змінами або ануляцією проданого квитка;
за зміну вартості авіаквитка до моменту його продажу, пов'язану зі зміною авіакомпанією умов продажу, розмірів та кількості зборів, а також зі зміною курсу валюти на день продажу авіаквитка;
за анулювання авіакомпанією заброньованого авіаквитка при наявності декількох ідентичних бронювань, а саме при збігу імені та прізвища, дат і маршруту;
за втрачені грошові кошти у разі ануляції авіакомпанією проданого квитка, якщо Ви не пролетіли будь-яку ділянку маршруту;
за некоректне використання Вами кредитної карти, а також за платежі, здійснені третіми особами у разі її крадіжки або втрати;
за відмову авіакомпанії в перевезенні у зв'язку з відсутністю місць на рейсі через перепродаж;
за дії авіакомпанії, такі як зміна дати і часу вильоту, затримка рейсу, скасування рейсу, зміна маршруту, зміна типу повітряного судна, втрата багажу та інше, а також за збитки, викликані такими діями авіакомпанії;
за недоліки в роботі авіакомпанії, неякісний сервіс, недотримання нею умов бронювання та правил застосування тарифу, а також за будь-які збитки, прямо або посередньо заподіяні Вам в результаті подібних дій авіакомпанії;
за незнання або недотримання Вами вимог країн по всьому маршруту слідування щодо візового та паспортного режимів, а також збитки, пов'язані з відмовою імміграційних служб у в'їзді в країну.
21.
Відповідно тури поділяють
на рухомі, що передбачають інтенсивне
пересування з максимально можливим
охопленням об'єктів показу та стаціонарні,
що передбачають більш спокійний
відпочинок з обмеженими виїздами. За
цим критерієм тур може формуватися у
формі маршрутно-транспортного чи
маршрутно-стаціонарного (мал. 3.8).
Де
А - місце постійного проживання туриста;
В - місце відпочинку; С і D - екскурсійні
пункти, які відвідуються під час
відпочинку. Здебільшого маршрутно-стаціонарну
форму мають рекреаційні тури з метою
відпочинку в певному місці або
курортно-лікувальні тури, коли рухомість
обмежена режимом лікування. Вибір схеми
маршрутно-транспортного туру передбачає
динамічні форми проведення дозвілля і
більше підходить для пізнавальних,
молодіжних програм. Розробці туру
передують два моменти: 1) маркетингові
дослідження ринку, визначення споживчих
сегментів та виділення цільового ринку;
2) оцінка власних можливостей з освоєння
обраного цільового ринку. Розробки
турів повинні бути варіативними, включати
можливості вибору елементів програми,
засобів розміщення та транспортування
з урахуванням індивідуальних побажань
туриста, до того ж такий підхід збільшує
конкурентноздатність продукції. Розробка
туру ґрунтується на банку даних, який
охоплює інформацію відповідно до
цільової установки і стосується наявних
ресурсів, матеріально-технічної бази
та інфраструктури. Ресурси поділяються
на види: природні блага (клімат, акваторії
морів та прісноводних водойм, ліси,
гори), об'єкти показу (природні: національні
парки, заказники, пам'ятки природи;
культурно-історичні - архітектурні,
археологічні, пов'язані з видатними
подіями, життям та творчістю видатних
людей, садово-паркові, садибні, замкові
та культові комплекси тощо; етнічні -
національні та фольклорні свята,
історичні села, заклади харчування з
національною кухнею тощо), об'єкти
дозвілля - музеї, театри та інші заклади
культури, заклади шоу-бізнесу, виставки,
поточні події культурного життя (концерти
видатних митців та колективів, фестивалі
тощо); та класи відповідно до їх
атрактивності (пам'яткі/ всесвітньої
спадщини, регіонального значення,
національні святині, визначні місця).
Матеріально-технічна база характеризується
категорією підприємств, що надають
послуги гостинності певного класу (тип
закладів розміщення та їх категорія за
євростандартом, ціни номерного фонду).
Інфраструктурне забезпечення включає
характеристику сполучень (наявність
транспортного зв'язку, в тому числі
прямих лінійних рейсів, їх взаємозамінність,
інтенсивність руху), транспортних
засобів (тип і відповідна йому комфортність
та швидкість пересування, місткість),
інформацію про вартість проїзду та
транспортні компанії. Обов'язковим
елементом інформаційного забезпечення
розробки туру повинна бути карта
території, оскільки розробка маршруту
є результатом картографічного моделювання,
яке спирається на оцінку території: її
туристсько-географічне положення,
протяжність, конфігурацію, систему
розселення і транспорту, що склалися,
адміністративно-територіальний поділ.
Маршрути, відповідно до мети, сезону,
тривалості подорожування та інших
ознак, можна класифікувати наступним
чином (мал. 3.9).
Розробка
туру включає такі етапи: 1) вибір пунктів
маршруту - критерієм відбору є атрактивність
об'єктів показу для задоволення мети
подорожі, можливість забезпечити
різноманітність програми перебування
в даному населеному пункті, його
транспортна доступність та забезпеченість
послугами гостинності; ієрархізація
зазначених пунктів - за зазначеними
критеріями з акцентацією на рівні
гостинності та транспортної доступності
виділяють пункти дислокації з тривалим
програмним забезпеченням та екскурсійні
пункти; вибір початкового та кінцевого
пунктів маршруту – за показником
транспортної доступності, тобто
зв'язністі з місцем постійного проживання
потенційних туристів (зоною дії
туроператора), взаємозамінності видів
транспорту, типу транспортних засобів;
розробка схеми маршруту - схема маршруту
залежить від обраної форми. Маршрут -
це напрямок переміщення туриста. За
схемою маршрути можуть бути лінійні,
кільцеві, радіальні та комбіновані,
(мал. 3.10).
Вибір
пунктів по маршруту узгоджується з
програмою відповідно до виду туризму,
терміну та класу обслуговування. Вибір
схеми маршруту залежить від транспортної
системи: конфігурації транспортної
мережі, її густоти та технічного стану,
рівня розвитку окремих видів транспорту,
рівня розвитку транспортної інфраструктури,
що забезпечує надійність та безпеку
роботи транспорту. Найпоширенішим
випадком при розробці схеми є варіант,
коли за обмежений термін при мінімізації
витрат часу на переміщення між основними
пунктами маршруту бажано забезпечити
максимально можливу інформативність
подорожі, тобто охопити якнайбільше
об'єктів показу задля задоволення
пізнавальної мети. Такий варіант отримав
назву «задача комівояжера». Комбінований
маршрут Умовні позначення: Пп - початковий
пункт маршруту; Пр - проміжний пункт з
порядковим номером 1,2, .п; Кп - кінцевий
пункт маршруту; напрямок руху При
вирішенні цієї задачи можна застосовувати
методичний апарат теорії графів.
Графо-аналітичні методи дають можливість
виокремити найсуттєвіші елементи,
унаочнити наявну інформацію, обгрунтувати
відбір та ієрархізацію пунктів маршруту.
Задача зводиться до побудови графа -
математичного відображення просторової
організації турпродукту. Граф являє
собою певним чином організовану кі
23. Паспорт маршруту - документ, що містить схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду, графіки режимів праці та відпочинку водіїв тощо.Что включать в паспорт маршрута для специальных пасссажирских перевозок?
В соответствии с Законом Украины «Об автомобильном транспорте» для осуществления регулярных специальных пассажирских перевозок перевозчик обязан иметь паспорт маршрута.
Напомним, что к такому виду перевозок относится перевозка определенных категорий пассажиров (работников предприятий, школьников, студентов, туристов, экскурсантов и других) на автобусном маршруте согласно условиям, определенным паспортом маршрута, утвержденным в установленном порядке заказчиком транспортных услуг или уполномоченными органами Договорных Сторон в случае международных перевозок.
На сегодняшний день форма паспорта автобусных маршрутов специальных перевозок не разработана. Однако Минтранссвязи Украины в письме от 25.09.2008 г. № 6928/25/14-08 сообщило, что министерством для урегулирования данной ситуации завершается разработка форм паспортов автобусных маршрутов специальных перевозок и инструкции по их оформлению.
Так как Законом четко определена необходимость наличия паспорта маршрута при обслуживании регулярных специальных маршрутов, до утверждения его формы Минтранссвязи рекомендовало включать в паспорт регулярного специального маршрута следующие документы:
– схему движения автобусов;
– расписание движения автобусов (с четким определением регулярности движения по дням, неделям);
– график работы и отдыха водителей;
– копию договора на заказ услуг по перевозкам с заказчиком транспортных услуг;
– список пассажиров, заверенный заказчиком транспортных услуг, с четким отражением принадлежности их к заказчику (например, рабочие предприятия) и указанием соответствующего документа, удостоверяющего эту принадлежность (приказ по предприятию, трудовые договоры и т. п.).
Данный пакет документов необходимо прошить и срепить печатью организатора перевозок регулярных автобусных маршрутов общего пользования на соответствующей территории не позднее чем за 7 календарных дней до начала перевозок.
Чартерні рейси - це рейси поза розкладом. Існують регулярні рейси, які виконуються за конкретним маршрутом у певні дні за розкладом незалежно від кількості пасажирів, які оформили квитки на цей рейс. Придбати квитки на регулярний рейс можна за рік до вильоту. Чартери ж організовують конкретні фірми або авіакомпанії для перевезення конкретної групи людей.
Неорганізованому туристу купити квитки на чартерний рейс не просто. Зазвичай такими рейсами летять організовані туристські групи, і квиток на чартерний рейс турист отримує разом з туристичною путівкою.
Чартерні рейси мають не дуже добру "репутацію". Вважають, що вони часто затримуються, обслуговування на них гірше, але це не завжди так. Обслуговування на чартерних рейсах однієї авіакомпанії не може бути гіршим, ніж обслуговування на регулярних рейсах. Часто за організацію чартерів беруться невеликі авіакомпанії, які не мають достатнього досвіду міжнародних пасажирських авіаперевезень і не вміють забезпечити належного рівня обслуговування.
Якщо турфірма пропонує квиток на чартерний рейс, слід довідатися про репутацію цієї авіакомпанії. У разі порушення прав пасажирів (затримання рейсу, зміна маршруту тощо) потрібно пред'являти претензії як до авіакомпанії, так і до туристичної фірми, яка продала тур та авіаквитки.
Квитки на чартерні авіаперельоти переважно дешевші, ніж на регулярні рейси. Поширена практика, коли великі туроператори тісно взаємодіють з авіаційними компаніями, мають свої чартерні рейси і виступають перед дрібнішими туроператорами як авіаційні брокери, гуртом закуповують квитки на авіарейси, а потім реалізовують їх дрібними партіями. Деякі турагенти і туроператори за угодою з авіаційними компаніями продають авіаквитки.
Чартери як форму організації транспортного обслуговування туристів поділяють на три групи:
o спеціальні чартери - форма авіатранспортного обслуговування, що враховує перевезення групи людей у різні місця, літаки впродовж мандрівки перебувають у розпорядженні організації, яка обслуговує туристів. Спеціальні чартери вводять для обслуговування мандрівників, які їдуть на особливі події, конгреси, симпозіуми, спортивні змагання тощо.
o чартерні круїзи, що обслуговують туристів, які відвідують різноманітні місця і під час подорожі групу супроводжує один і той самий транспортний засіб;
o чартери "туди й назад" - широко використовують в авіаційному транспорті. їх ще називають "чартерними ланцюгами". Під час цих польотів, що відбуваються у визначений час (двічі або раз на тиждень), чартерні літаки здійснюють польоти до конкретного місця туди і назад.
Залежно від умов, комфорту, харчування та інших чинників, місця в літаках поділяють на класи:
o перший клас (Б);
o бізнес-клас (С);
o економічний клас (У);
o інші види.
На практиці (залежно від знижок і деяких інших показників) існує майже 20 видів класів обслуговування.
Перший клас - найдорожчий, економічний - найдешевший. Головні відмінності класів - комфортність крісла, якість харчування і вага багажу, що перевозиться безкоштовно. Якщо в економічному класі крісла вузькі, розташовані близько один від одного, то в бізнес- і першому класах вони зручніші і відстань між ними більша. Нині більшість авіакомпаній у першому і бізнес-класах встановлюють крісла, які розкладаються в ліжко, що створює додаткові вигоди при тривалому перельоті. У першому і бізнес-класах до крісла часто прилаштований спеціальний робочий столик.
Харчування у престижних класах краще, частіше пропонуються страви на вибір, посуд не одноразовий пластмасовий, а металевий. У першому і бізнес-класах необмежений вибір спиртних напоїв. Деякі авіакомпанії влаштовують у літаку відкритий бар - пасажир може у будь-який час підійти і налити собі щось із тих напоїв, які є в барі.
Відповідно до тривалості польоту змінюються і форми харчування:
o В (breakfast) - сніданок;
o L (lunch) - обід;
o D (dinner) - вечеря;
o S (snack) - легке харчування;
o X (More then one, meal) - багаторазове харчування.
На всіх рейсах "Авіалінії України" незалежно від тривалості польоту туристам пропонують прохолодні напої (300 г води або 100 г соку). Більшість авіакомпаній дотримується такої схеми: при польоті тривалістю 2-2,5 год. - холодні закуски, від 2,5 до 6 год. - гаряче харчування, понад 6 год. - два гарячих харчування, наддалекі перельоти (понад 12 год.) - два гарячі харчування, холодні закуски або стейк. За останні 10 років набуло поширення "спеціальне харчування" - залежно від стану здоров'я, звичок або національності пасажирів.
У межах національних перевізників або окремих авіакомпаній встановлені різні пільги для туристів:
o сезонні;
o корпоративні;
o для пасажирів з дітьми;
o групові;
o для сімейних пар тощо.
Особливою популярністю у туристів користуються пільгові карти IAPA (Міжнародна Асоціація пасажирів авіаліній), ETN (Європейська мережа туризму) та ін. Власники таких карт мають пільги на авіаквитки деяких авіаліній (DELTA, SAS), на оплату за готель (від 10 до 40%) у чотирьохсот кращих готелях світу, як за автомобіль напрокат (до 30%), відновлення загублених перевізних документів, надання в користування залів для особливо важливих персон (VIP) на летовищах, страхування та ін.
В авіації є і великі, і невеликі авіакомпанії. У той час як великі, наприклад "British Arrways", докладають значних зусиль, щоб через максимальне розширення спектра послуг і підвищення їхньої якості привабити платоспроможних пасажирів, які літають першим або бізнес-класом і купують квитки за повну вартість, невеликі, зорієнтовані на мінімізацію видатків, вилучають багато традиційних послуг, зменшуючи вартість перевезення. Конкуренція між авіакомпаніями призводить до зниження вартості квитків і у великих компаніях, а дешевші квитки стимулюють зростання кількості пасажирів.
Варіанти угод між туроператором та авіакомпанією
Співробітництво туроператора з авіакомпанією теж може відбуватися за декількома сценаріями. Забезпечення перевезення туристів авіаційним транспортом може відбуватися шляхом укладання між оператором та авіакомпанією договору на квоту місць на регулярних авіарейсах, підписання агентської угоди або у формі чартеру, що залежить від масовості турпотоку, сезонності, можливостей туроператора та інших факторів. Договір з авіакомпанією на квоту місць на регулярних авіарейсах включає:- графік турів у напрямку "туди" і "назад" із вказівкою місць призначення; - кількість туристів у кожній групі (квоти місць); - терміни подачі заявок і викупу авіаквитків; - терміни скасування замовлень на квитки без утримання штрафів (м'який блок); - види тарифів на квитки, що викуповуються, пільгові тарифи, умови надання пільгових тарифів; - знижки і пільги на квоту місць; - порядок і терміни повернення викуплених, але невикористаних квитків, матеріальна відповідальність, що випливає з термінів повернення (м'який блок) [2]. Квота місць, або інакше блок місць, може бути твердою або м'якою. Це впливає на умови договору і спеціальні пільги і знижки. При твердій квоті місць уся відповідальність за нереалізацію місць блоку лягає на туроператора незалежно від причини нереалізації. Фінансові втрати несе турфірма. При м'якій квоті місць установлюються терміни можливого відмовлення туристської фірми від квоти або частини квоти місць через нереалізацію туристських путівок. Ці терміни передбачають можливість подальшої реалізації цих місць самою авіакомпанією або її іншими агентами.Агентська угода з авіакомпанією.У принципі, деякі авіакомпанії вважають своїми агентами всі туристські фірми, що мають з ними договір на квоту місць. Однак, у чистому виді агентська угода надає туристичній фірмі право самостійно виступати як агентство авіакомпанії з продажу авіаквитків (як для своїх туристів, так і просто продаж), що спрощує і прискорює процедури бронювання й оформлення проїзних документів. Туристична фірма сама виступає в якості каси з продажу квитків авіакомпанії, тобто сама виписує квитки, має відповідне комп'ютерне устаткування і право доступу до мережі бронювання даної авіакомпанії. Цей вид роботи з авіаквитками називається"робота зі стоком авіаквитків".Авіакомпанія в особі даної турфірми має додатковий пункт продажу (однією з умов агентської угоди звичайно є переважний продаж під тури квитків саме цієї авіакомпанії). Агентська угода з авіакомпанією передбачає вирішення наступних питань: - хто і на яких умовах забезпечує устаткування для оформлення авіаквитків, бланки авіаквитків; - підготовка кадрів для обслуговування цього устаткування; - обсяги продаж найчастіше встановлюються індивідуально - за кількістю квитків на місяць (наприклад, не менш ніж 10 - 200 квитків на місяць) або по виторгу від продаж (від 10 до 200 тис. дол. США і більше у різних авіакомпаніях); - межі можливих продаж (регіонально або за сегментами споживачів); - за чиєю ціною продаються авіаквитки - за ціною авіакомпанії або за ціною турагентства (найчастіше - за ціною авіакомпанії); - ціни і тарифи продаж авіаквитків; - умови оплати авіаквитків - передоплата або оплата в міру продажу (у деяких авіакомпаніях передоплата встановлюється за групи туристів); - розмір комісійної винагороди за продаж авіаквитків (до 9 % вартості проданих квитків); - терміни і регулярність подачі звітів авіакомпанії, їхня форма і необхідна документація в додатку (звичайно 1 або 2 рази на місяць); - розмір банківських гарантій на користь авіакомпанії або Міжнародної асоціації повітряного транспорту (ІАТА) (від 20 тис. дол. США); - членство в ІATA [1]. При організаціїчартерних авіаперевезеньзамовник з авіакомпанією визначає маршрут, з ним оговорюються обов'язки сторін, з'ясовується відповідність орендного договору міжнародним правилам, визначається вартість рейсу. Потім укладається спеціальний чартерний договір, у якому оговорюється: - вид (марка) літака; - число місць для продажу; - вартість оренди літака; - маршрут із вказівкою аеропортів вильоту і прибуття; - термін дії договору (сезон, рік або ін.); - регулярність здійснення авіарейсів; - можливість і граничні терміни зняття (скасування) авіарейса і відповідні санкції [2]. Чартери як форму організації транспортного обслуговування туристів поділяють на три групи. 1. Спеціальні чартери - форма авіатранспортного обслуговування, що перебдачає перевезення групи людей у різні місця. Літаки впродовж мандрівки перебувають у розпорядженні організації, яка обслуговує туристів. Спеціальні чартери вводять для обслуговування мандрівників, які їдуть на особливі події, конгреси, симпозіуми, спортивні змагання і.т.д. 2. Чартерні круїзи, що обслуговують туристів і відвідують різноманітні місця. Під час подорожі групу супроводжує один і той самий транспортний засіб. 3. Чартери "туди й назад" - широко використовують в авіаційному транспорті. Їх ще називають "чартерними ланцюгами". Під час цих польотів, що відбуваються у визначений час (двічі або раз на тиждень), чартерні літаки здійснюють польоти до конкретного місця і назад [2]. Особливість чартерів така, що один повний рейс (другий і передостанній польоти - перший зворотний після першого завезення й останній туди перед останнім вивозом) виконується без туристів: на останньому рейсі літак забирає останніх туристів, але не привозить нових, тому що він уже за ними не повернеться (тобто на 10 туристських заїздів приходяться 11 авіарейсів). Тут діє формула N + 1. Таким чином, найбільше число польотів за період дії авіачартерної програми знижує витрати на рейс, що випадає, а виходить, і знижує перевізний тариф. Варто зауважити, що в сезон реально організувати 20 заїздів (при щотижневих польотах). Однак чартер можна пускати і з частотою 2 рази в тиждень - тоді кількість польотів за сезон зростає до 40. Це значно знижує тариф, але недоступно по завантаженню абсолютній більшості туроператорів. Цим і пояснюється виникнення на ринку туристичних перевезень "проміжних" підприємців - фірм-оптовиків (wholesalers), що консолідують у своїх руках великі чартери і розподіляють їх надалі серед більш дрібних фірм у вигляді блоків-чартерів (по 10-30 місць). Продаж блоків місць на свій чартер туроператор-оптовик, як правило, проводить за трьома відпрацьованими варіантами: твердий, м'який і комбінований блоки місць. М'який блок, при якому замовник не має ніякої фінансової відповідальності і має право в заздалегідь обговорений термін цілком або частково відмовитися від своїх місць, найбільш зручний для турпідприємства. Однак, якщо відмова відбудеться пізніше встановленого терміну, то замовник має виплатити штраф. Твердий блок передбачає строгі договірні зобов'язання по термінах продажу й оплаті. Замовник вносить передоплату, розмір якої звичайно включає суму вартості двох парних рейсів. Тарифи при реалізації твердого блоку бувають приблизно на 5-10 % нижчі, ніж при реалізації м'якого. До того ж, при договорі на твердий блок оператор і агент фіксують ціну на весь період дії чартеру, що дає гарну можливість реалізаторам варіювати ціни у "високий" період сезону і наприкінці його. Найбільш поширений продаж місць на чартерні рейси так званим комбінованим способом, що поєднує у собі елементи двох вищезгаданих варіантів. Загальне число місць, що входять у реалізований блок, поділяється у визначеній пропорції на дві частини: одна з яких реалізується за "твердою" системою, а інша - за "м'якою". Часто у ролі ініціатора чартерної програми виступає не один, а декілька туроператорів. При цьому вони заздалегідь оговорюють між собою умови організації польотів. Нормальні стосунки з авіакомпаніями при оренді повітряного судна передбачають його оплату відповідно до контракту з обов'язковим підведенням балансу після кожного польоту. Підписуючи договір про організацію чартеру, авіакомпанія майже завжди ставить туроператора в жорсткі умови. Насамперед, від фірми потрібна передоплата. Який би не був її максимальний розмір, авіакомпанія завжди наполягає, щоб заздалегідь були оплачені перший і останній рейси чартерного циклу. У такий спосіб вона страхує себе і раніше завезених туристів від можливих неплатежів. Оплата рейсів оговорюється заздалегідь і здійснюється, як правило, за 7-10 днів до початку польоту. У випадку несвоєчасної оплати, відповідно до договору, компанія в праві виставити замовникові штрафні санкції або розірвати з ним наявні договірні відносини [1].
Пором — плавзасіб, що використовується для перевезення пасажирів і транспортних засобів між двома берегами водної перешкоди (ріки, озера, протока і навіть моря).
Пороми за своєю функцією схожі із мостами. Хоча, деякі морські пороми курсують вздовж берега, беручи на себе таким чином функцію вантажо-пасажирських лайнерів. Хоча подорож на такому поромі триваліша, ніж на наземному транспорті, однак для мандрівників-автомобілістів великою перевагою є можливість взяти із собою автомобіль. До того ж іноді такі пороми допомагають уникнути формальностей, котрі пов'язані із транзитом через територію третіх країн (наприклад, пором Іллічівськ-Варна, чи Іллічівськ —Батумі — Поті). В деяких країнах, наприклад, у Нідерландах, експлуатацію поромів виконує служба автомобільних доріг. Пороми через ріки часто безкоштовні.
В ролі поромів часто виступають судна, однак іноді поромами є й інші плавзасоби, наприклад понтони. Треба сказати, з формальної точки зору, при такому використанні вони самі стають суднами, оскільки виконують транспортну функцію.
Класифікація поромів
За місцем застосування: морські, річні, озерні
За типом вантажу: залізничний, автомобільний, пасажирський, вантажо-пасажирський
[Ред.]Самохідні та несамохідні пороми
Пороми бувають самохідними та несамохідними.
Самохідні пороми приводяться в рух власним двигуном або рушієм і ніяк не пов'язані із берегом (на відміну від поромів канатних).
До несамохідних поромів відносять канатні пороми. Існує два основних типа таких поромів. Найпоширеніший — пором, котрий рухається вздовж каната (або ланцюга), який протягнутий між двома берегами водяної перешкоди. Як джерело енергії використовується дизельний двигун або (на невеликих поромах) мускульна сила. Існують невеликі канатні пороми самообслуговування. Іноді за користування ними береться оплата: пасажир не зможе відчалити до тих пір, поки не кине в щілину монету (принцип торгових автоматів).
Пороми другого, більш рідкого, типу як джерело енергії використовують силу течії ріки. В такому випадку канат закріплюється одним кінцем посередині річки (наприклад за допомогою якоря), другим — на поромі. Керуючи поромом за допомогою керма під певним кутом до течії річки, поромник проводить своє судно із одного берега на інший. Пороми такого типу можна зустріти на Дністрі поблизуЗаліщиків.
[Ред.]Пором як судно
Найпростіший пором, що використовується тільки для перевезення пасажирів — звичайний човен. З'єднавши кілька човнів разом і встановивши зверху платформу, отримують найпростіший пором для перевезення транспортних засобів. Таким же чином роблять примітивні пороми із бочок і тому подібного. Також поромом може бути пліт.
Для перевезення пасажирів і велосипедистів можуть бути використані невеликі судна, які не будувалися спеціально як пором. Для перевезення автотранспорту пором має бути обладнаний достатньо великою палубою і виїзною апареллю. Пороми для коротких дистанцій мають звичайно дві такі апарелі (таким чином їх не треба розвертати) і можуть з однаковою швидкістю давати хід в обидві сторони (тобто у них немає різниці між кормою та носом). У таких поромів часто кабіна поромника розташована у вигляді містка над автомобільною палубою, що надає їм специфічного вигляду.
Крупніші пороми більше подібні на звичайні судна, із чітко вираженими носом та кормою: якщо плавання займає декілька годин, то час, витрачений на розворот не має великого значення. До того ж така форма більше відповідає вимогам мореплавності. Крупні пороми мають декілька автомобільних палуб.
Треба відзначити, що техніка безпеки зобов'язує водіїв та пасажирів покидати транспортний засіб під час поромної переправи.
Круї́з (англ. cruise) — морська подорож, зазвичай — по замкнутому колу з поїздками із портів у внутрішні райони країн (наприклад, круїз довкола Європи).
Нині туристичні компанії пропонують цілий ряд круїзів:
Річками (круїзи Дніпром, Дунайські круїзи, круїзи по Волзі та іншим річками Європи і світу).
Круїзи по країнам (Турція, Австралія і Нова Зеландія, Австралія і Океанія, Аляска, Гаваї, Карибські круїзи, Панамський канал, Північна Європа, круїзи по Скандинавії, круїзи Середземним морем та інші).
Українські перевізники пропонують кілька власних варіантів круїзів на теплоходах:Одеса—Ялта—Сочі—Стамбул—Одеса. Київ—Севастополь—Вилково—Одеса (і навпаки).
Київ—Севастополь—Одеса (і навпаки).