Документ Microsoft Word (3)

64. Принципово новими в конструкції профілів є стеклонаполненние термореактивні матеріали на основі поліефірних смол - поліефірні склопластики. Технологія застосування склопластику прийшла до нас із Канади, разом з назвою файбергласс-композит (ФГК). ФГК багато років широко використовувався в оборонній промисловості, літакобудуванні, кораблебудуванні й інших областях, де до матеріалу пред'являлися підвищені вимоги по прочностним характеристиках, теплосбережению, стійкості до агресивних середовищ, збереженню властивостей, при різких коливаннях температур, довговічності, екологичности, низької енергоємності при виробництві. ФГК перспективний матеріал для виготовлення віконних і дверних блоків. Він має теплопровідність дерева (але не гниє), міцністю й довговічністю металу (але стійкий до корозії), біологічною стійкістю, влаго- і атмосферостойкостью полімеру. Застосування склопластиків стримувалося, в основному, відсутністю технологій, які дозволяли б робити з нього профілі необхідної складної конфігурації. Одержати профілі будь-якої конфігурації, стало можливим із впровадженням у практику процесу пултрузии. Цей процес являє собою протягання через нагріту фильеру стекловолоконного матеріалу, просоченого термореактивною смолою. На виході з фильери виходить готовий виріб - віконний профіль. Стеклопластиковие віконні блоки можуть застосовуватися в житлових і адміністративних будинках, для остекления торговельних павільйонів, лоджій, веранд і т.д. Стеклопластиковие профілі можуть також застосовуватися при реконструкції й реставрації будинків, що представляють історичну й архітектурну цінність. По показниках міцності склопластик близький до алюмінію. Завдяки високій міцності профілів зі склопластику в них не потрібна установка посилюючих сталевих елементів твердості. Виконані НИИСФ випробування плетінь вікон різних конструкцій зі склопластиків показали, що вони мають середнє значення опору теплопередачі Rпер.= 0,68 м2 С/Вт. Склопластик має низьке значення коефіцієнта теплопровідності (до = 0,3 Вт/м2С), завдяки чому конструкції з нього відрізняються високим опором теплопередачі. Результати теплотехнічних випробувань показали, що наведений опір теплопередачі вікон і дверей із плетіннями зі склопластиків, залежно від конструктивного рішення й застосовуваних у них стеклопакетов, може становити від 0,38 до 0,60 м2 0С/Вт. Завдяки високій точності виготовлення, опір воздухопроницанию таких конструкцій значно перевершує нормовані показники, прийняті в діючих Снип для вікон і балконних дверей. Вікна із плетіннями зі склопластиків, засклені однокамерними стеклопакетами, забезпечують ізоляцію від зовнішнього міського транспорту до RА= 32 дб. Виконані сертифікаційні випробування профілів зі склопластиків, використовуваних для виготовлення вікон, показали, що вони відповідають вимогам, пропонованим нормативною документацією (ТУ 21-5744710-62-93) до аналогічної продукції й перевершують їх по показниках міцності при розтяганні й модулю пружності в 8 разів, по ударній в'язкості в 20 разів, по зміні лінійних розмірів в 7 разів. витримують вплив температур у діапазоні від -70 0°С до +170 0°С. Склопластик довговічний (гарантія - 25 років), не іржавіє, не гниє, не змінює колір, на ньому не утворяться раковини, не залишається подряпин і він не стає тендітним. Вікна із цього матеріалу забезпечують чудову звуконепроникність, у той час як висока міцність склопластику дозволяє збільшити площу скла й забезпечує надійну роботу конструкцій. Тому що склопластик виготовлений в основному зі скла й має таке ж, як і в скла, термічне розширення й стиск, він не викликає напруг в ущільненнях остекления й деформацій рамних, витражних і дверних конструкцій. Заводські кольорові покриття забезпечують експлуатацію без відходу, але дозволяють, при бажанні, поміняти колір. Стеклопластиковие вікна проектують у системі комп'ютерного, декоративного оформлення, забезпечують широкий вибір комбінацій і можуть бути виготовлені по індивідуальному замовленню. Вони дають можливість одержати найширшу колірну гаму вікон: більше 4000 відтінків.

65. Передчасно вийти з ладу меблі можуть з наступних причин:

1. На виготовлення меблів був ужитий пиломатеріал з підвищеною вологістю. Таким чином, процес сушіння продовжується і при експлуатації. Отже, зменшуються шипи і тим самим порушується цілісність усіх деталей виробу.

2. при складанні вироби в шипове з'єднання було введено недостатньо клею (вийшла так звана худа склейка) або вжито остиглий столярний або взагалі неякісний клей. Через це меблі досить скоро може буквально розсипатися на окремі деталі.

3. Зберігання виробів у вологому повітрі з низькою температурою або різке коливання цих двох факторів.

4. Неправильні умови експлуатації, що викликають пошкодження (розгойдування, удари і т. п.).

5. Погане лакофарбове покриття або погана фанеровка.

66. Розчинник - речовина (або суміш речовин), здатний утворювати з іншими речовинами (кількома речовинами) фізично однорідну суміш (розчин) при цьому, не вступаючи з ним у хімічну реакцію. Для того, щоб речовина можна було вважати розчинником, воно має володіти рядом певних якостей: * висока розчиняються здатність; * хімічно інертний по відношенню до розчиняється речовина; * щодо безпечний для здоров'я; * доступний за ціною і способу виробництва. Для різних цілей, особливостей використання і для різних речовин, застосовуються різні розчинники, що володіють різними властивостями і характеристиками. Растворитель 646 — смесь органических, летучих растворителей (спиртов, эфиров, кетонов и ароматических углеводородов). Применяется для приготовления растворов глифталевых, нитроцеллюлозных, меланиноамидных, эпоксидных и акриловых лакокрасочных материалов или шпатлевок. Отличается тем, что придает краскам после высыхания хороший блеск. Растворитель 647 - Суміш бутилового спирту, етилацетату, бутилацетата і толуолу. Застосовується для приготування розчинів необхідної в'язкості нітроцелюлозних лакофарбових матеріалів. Являє собою злегка жовтувату або безбарвну рідина без видимих суспензій. Бутилацетат (бутиловий ефір оцтової кислоти) - використовується як розчинник або компонента в складних органічних розчинниках. Добре розчиняє нітроцелюлозу, гліфталевих смоли, хлоркаучук та інші плівкоутворювальні речовини, що використовуються в лакофарбової промисловості. Етилацетат (етиловий ефір оцтової кислоти) - розчинник, який представляє собою безбарвну летючу рідина з приємним фруктовим запахом. Саме завдяки приємному запаху, низьку токсичність і невисокої вартості, етилацетат користується підвищеним попитом, як розчинник жирів, восків, нітратів целюлози, Ацетилцелюлоза т.д. Ізобутілацетат представляє собою прозору безбарвну рідину з приємним фруктовим запахом. Широко використовується як розчинник поліакрилова, перхлорвінілова й інших лакофарбових матеріалів, синтетичних і натуральних смол, хлоркаучука, нітро-, етил-і Ацетилцелюлоза, рослинних олій, жирів. Метілацетат являє собою прозору рідину з жовтуватим відтінком. Застосовується як розчинник або його компонента. Добре розчиняє смоли, етилцелюлоза, нітроцелюлозу, поліефірні лаки, фарби, клеї, рослинні, тваринні жири та ін. Розчинник р-4 - Суміш летких органічних розчинників: кетонів, складних ефірів, ароматичних вуглеводнів. Широко використовується як розчинник лакофарбових матеріалів на основі кополімерів вінілхлориду, полівінілхлоридних хлорованих смол і інших плівкоутворювачів. Також застосовується для приготування різних лаків

67. Современная научная реставрация - это целый комплекс мероприятий, направленных на сохранение и передачу будущим поколениям культурного наследия.

В процессе реставрации мебели следует руководствоваться правилами, приведенными ниже.

1. Сохранять максимум старых, подлинных элементов в изделии. Необходимо стремиться сохранить и использовать все части мебели, которые еще могут служить (древесину, облицовку, настилочные материалы и др.), и вводить как можно меньше новых элементов. Так, не следует заменять массивную древесину, если только она не слишком поражена червоточиной. Частично разрушенные брусковые элементы лучше нарастить, даже если это будет заметно, чем делать новые. Шпон следует заменять лишь в том случае, если он сильно поврежден: растрескался, истончен в результате циклевания при предыдущей реставрации.

Для сохранения прочности изделия допускается изготовлять новые элементы каркаса, которые не будут видны при экспозиции. В этом случае части старых деталей, если древесина еще достаточно прочная, используют для ремонта видимых частей мебели.

2. Избегать радикальных, необратимых действий. Принцип обратимости - главный в реставрации. Все действия, которые производит реставратор, должны иметь обратимый характер (консервация, ремонт, восполнение утрат), чтобы в будущем при более совершенных методах, в случае необходимости, могла быть возможной новая реставрация.

Не допускается применять недостаточно проверенные новые (в особенности синтетические) материалы и технологии, которые наносят или могут нанести в дальнейшем непоправимый вред реставрируемому изделию. Имеются в виду необратимые пропитки, применяемые для обработки древесины, поврежденной червоточиной, клеи, растворители, отделочные материалы и др. Не следует без особой необходимости разбирать изделие для ремонта отдельных его частей, особенно облицованную мебель. Хрупкая облицовка может пострадать при разборке, кроме того, не исключено искажение первоначального вида предмета.

При реставрации резной мебели с позолотой нередко старый левкас и позолоту удаляют полностью, независимо от степени сохранности объекта. В то же время общеизвестно, что в большинстве случаев грунт резьбы XVIII в. На мебели и других изделиях тонко проработан резцом, либо чеканен, либо гравирован. Уничтожая авторский грунт и позолоту XVIII в., мы тем самым искажаем памятник. Произведенная заново обработка поверхности рукой мастера нашего времени не сохраняет почерк эпохи. Вещь теряет подлинность.

3. Уважать естественное старение, "патину времени". Если о принадлежности реставрируемого предмета мебели тому или иному историческому периоду мы судим по форме изделия, характеру декора, особенностям конструкции и применяемым материалам, то о том, что это подлинная вещь, а не подделка, нам говорят состояние древесины, металлических деталей, позолоты и др., наличие неизбежного налета - патины, которую оставляет время.

Если первоначально деревянная поверхность мебели имеет живой и яркий цвет, что можно установить по сохранившемуся цвету древесины внутри изделия или под украшениями из бронзы, то со временем древесина неизбежно стареет.

Даже если ее поверхность была защищена прозрачным покрытием, под действием света и воздуха цвет древесины меняется, становится более темным и глухим.

Если изделие полировалось шеллачной политурой, которая придает поверхности шелковистый блеск и выявляет глубину и переливчатость волокон древесины, то с годами эта глубина усиливается. Поверхность с благородной патиной отличается прозрачностью, мягкостью и глубиной тона, обычно немного более темного, чем первоначальный цвет древесины. Время оставляет свой след и на металле: бронза и латунь темнеют, становятся более тусклыми, на позолоте остаются потертости, царапины.

Необходимо бережно относиться к естественному старению, которое является свидетелем жизни и истории предмета. Всякое вмешательство современных средств в предмет должно быть минимальным и не должно искажать ни его материальные данные, ни эстетический облик.

4. Не устранять следы реставрации, сделанной в старину. Бережное отношение к мебели как историческому памятнику должно удерживать реставратора от исправления во что бы то ни стало того, что было сделано при ремонте мебели в старину. Иногда поступающая на реставрацию мебель кажется модифицированной,

реставраторам хочется восстановить ее первоначальный вид: реконструировать то, что было отнято, или убрать то, что кажется добавленным. Однако если и были трансформации в форме изделия или его декоре, то они порой так же старинны, как и мебель. В старину мебель нередко переделывали. Эти переделки свидетельствуют об изменении вкусов и требований к мебели в разные исторические периоды. Ликвидируя эти трансформации, можно потерять следы истории мебели, не будучи в полной уверенности, что при этом возвращается ее первоначальный облик.

5. Восполнение утрат производить только при наличии достаточно достоверной информации. Когда часть конструкции или декоративных элементов изделия утрачена, возникает проблема ее восстановления. Сохранившиеся идентичные или симметричные элементы используют в качестве модели и дублируют. Так же поступают в том случае, когда отсутствующая часть сохранилась на другом изделии, входящем в тот же гарнитур (при реставрации стульев, например), или на другом известном экземпляре (когда мебель заведомо повторяли). При этом по возможности применяют те же материалы, что и в оригинале.

Если исчезнувший элемент является уникальным и аналогов такой мебели нет, его воссоздание требует особого внимания и осторожности. Если речь идет о существенной части изделия, влияющей на ее конструкцию и внешний вид (верхняя часть спинки стула, например), реконструкция необходима. В этом случае в качестве аналогов используют другие изделия, идентичные по времени и стилю исполнения, а также чертежи, рисунки, фотографии и другой иллюстративный материал.

Если отсутствуют аналоги декоративных элементов, их не восстанавливают ни в том случае, когда недостающие части настолько незначительны, что не портят общего вида изделия, ни в том случае, когда, наоборот, восстановление их будет требовать слишком значительных дополнений. В каждом конкретном случае необходимо искать оптимальное решение, общая схема здесь непригодна.

6. Не стараться сделать реставрацию незаметной. Многие хорошие реставраторы считают делом чести скрыть реставрацию, сделать ее незаметной, полагая, что реставрированная мебель теряет свою ценность. Они иногда проделывают дополнительную дорогостоящую и бесполезную работу, стараясь замаскировать реставрацию: имитируют червоточину, трещинки на шпоне, загрязнения или потертости на позолоте и отделочном покрытии, подделывая новые элементы под старые.

Не следует, конечно, по отношению к мебели применять принципы реставрации археологических памятников, согласно которым реставрированные (новые) части должны быть вполне отчетливо выявлены. В мебели они должны как бы растворяться в оставшихся частях. Нужно добиваться того, чтобы реставрация не была шокирующей, очень бросающейся в глаза, она должна быть незаметной издали, оставляя изделие цельным и гармоничным. В то же время для специалиста, изучающего старинную мебель, разница в старых, подлинных элементах и дополнениях должна быть очевидной. Для этого вполне достаточно при подгонке цветового тона сделать незначительное отличие между старыми и новыми частями изделия.

7. Не пытаться улучшить мебель. Реставрацию иногда отождествляют с ремонтом, при котором преследуется цель восстановить главным образом утилитарную функцию мебели и допускается своевольное обращение с ней. Музейная мебель не подвергается искажениям, но мебель из частных собраний, иногда под влиянием заказчика, нередко переделывают, трансформируют, чтобы сделать ее более гармоничной, более практичной или привлекательной. Такой подход к реставрации существовал в XIX в,, когда мебель средних веков и Ренессанса была значительно искажена. Нельзя допускать повторения ошибок прошлого в отношении мебели более позднего времени, особенно предметов, представляющих историческую или художественную ценность.

8. Не принимать поспешных, необдуманных решений. Прежде чем начать реставрацию, необходимо тщательно продумать весь процесс и составить план работы, определить методы и приемы выполнения каждого этапа. Если возникают сомнения или не хватает опыта для решения какой-либо задачи, необходимо консультироваться у опытных мастеров, музейных работников, искусствоведов.

Наконец, у нас есть научные организации, такие, как Всероссийский художественный научно-реставрационный центр имени академика И. Э. Грабаря и Всесоюзный научно-исследовательский институт реставрации, которые помогут решить любой вопрос.

Как правило, проект реставрации, предложенный реставратором-исполнителем, должен рассматриваться и утверждаться реставрационным советом, в состав которого входят музейные хранители, научные сотрудники, реставраторы. Совет может внести пожелания и дополнения в план реставрации. Такая практика исключает ошибки при реставрации, повышает ответственность исполнителя и в то же время позволяет реставратору проявлять инициативу, накапливать опыт.

9. Сохранять всю информацию о реставрируемой мебели. Принимая на реставрацию мебель, реставратор должен собрать все имеющиеся сведения по истории памятника, условиям его хранения, предшествовавшим реставрациям и т, д. Если на самом изделии имеются какие-либо этикетки, маркировки или другие знаки, их необходимо сохранить. Реставрация может многое открыть в мебели: ее изготовителя, автора, историю. Все эти сведения необходимо сохранить. В процессе реставрации должны быть зафиксированы все действия, выполняемые реставратором с подробным описанием применяемых материалов, инструментов, методов и сроков выполнения той или иной операции. Все данные вносятся в типовой "Паспорт реставрации памятника истории и культуры", который является важным документом для последующего изучения памятника.

* Атрибуция - определение подлинности и автора художественного произведения, а если это невозможно, то школы, страны, времени создания и т. д.

68. Широко використовуються такі типи металів:

чорні метали — залізо, манган, хром, використовуються як основні метали у чорній металургії, а їх сплави у всіх галузях машинобудування;

дорогоцінні метали: золото, срібло і платина, використовуються переважно в ювелірній промисловості;

важкі метали: мідь, цинк, олово і свинець, застосовуються в машинобудуванні, енергетиці;

рідкісні важкі метали: нікель, кадмій, вольфрам, молібден, манган, кобальт, ванадій, вісмут, використовуються в сплавах з чорними металами як легуючі елемненти;

легкі метали: алюміній, титан і магній, використовуються в авіації, космічній галузі;

лужні метали: калій, натрій і літій використовуються переважно у сполуках у вигляді солей та електролітів;

лужноземельні метали: кальцій, барій і стронцій, застосовуються в хімії

З’явився навіть новий термін „соціальні меблі” – це меблі, якими укомплектовують громадські установи (спортивні споруди, зали очікування вокзалів, лікарні тощо), і такі меблі головним чином і виготовляють з металу. Широке застосування знайшов метал і в меблях для житла, але дослідження ринку стверджують, що в сегменті недорогих меблів його поступово витісняє пластмаса, натомість він чимраз активніше використовується у виробництві більш якісних меблів.

Основний метал, що використовується у виробництві меблів, – сталь і сплави на її основі (напрямні для столів і шухляд, спинки ліжок, гачки, ручки, дверні петлі, штанги для одягу, навіть стільниці). Дедалі більше сфер застосування знаходить «крилатий» метал – алюміній і сплави на його основі (напрямні для шаф-купе, шухляди для кухонь, різна фурнітура). Не варто забувати про хром та нікель, вони залишаються незамінними при фінішній обробці багатьох деталей меблів.

За останні 4-5 років у нас і за кордоном спостерігається динамічний розвиток виробництва меблів з використанням в якості конструкційного матеріалу металу. Це викликано декількома причинами:

- застосування металу в якості конструкційного матеріалу у виробництві меблів забезпечує підвищену міцність і довговічність виробу;

- метал дозволяє помітно урізноманітнити дизайн виробу і його конструктивні рішення, що практично неможливо здійснити при застосуванні традиційних матеріалів деревного походження;

-використання металу дозволяє вирішити дуже важливу в даний час проблему – екологічну чистоту виробу;

- метал добре вписується в сучасний дизайн меблів у комбінації із традиційними матеріалами: масивною деревиною, склом, плитами, оббивочними матеріалами (тканинами, шкірою тощо).

Нині меблі з використанням металу застосовуються, головним чином, для вмеблювання громадських будинків і установ: офісів, вокзалів, казарм, навчальних закладів, кафе, їдалень тощо.

Ще зовсім недавно спеціалісти не рекомендували такі меблі для вмеблювання житлових приміщень, мотивуючи це тим, що вони не несуть в побуті елементів затишку і тепла та є травмонебезпечними, особливо при використанні скла. Однак, сучасні технології дозволяють легко вирішувати проблему безпеки. Скло, що використовується в меблях, загартовується, укріплюється спеціальними плівками, отже не становить небезпеки, навіть у випадку, коли воно б’ється, а металеві меблі стали легкими та витонченими і не лише можуть створювати в приміщенні затишну атмосферу, але й надають йому стильової виразності та неповторного колориту. Скажімо, металеві деталі, що імітують старовинну патину, ковку, відповідають найсучаснішим дизайнерським тенденціям і залишаються абсолютно незамінними.

Навіть противники застосування металу в домашньому інтер’єрі не можуть не погодитись: метал в поєднанні з традиційними матеріалами добре вписується в дизайн м’яких меблів, передпокоїв, кухні, журнальних столиків тощо. При певному поєднанні деревини і металу можна одержати ефект ексклюзивних меблів. Цей прийом використовується дизайнерами при оформленні інтер’єрів трактирів, сільських ресторанів, готелів тощо.

Аналіз продукції закордонної меблевої промисловості показує, що метал знайшов найширше застосування (яке до того ж продовжує зростати) у різних частинах меблів – у цокольних підставках, каркасах корпусних і стелажних меблів, поличках, шухлядах, в елементах фасадів. Деякі закордонні фірми знаходять варіанти застосування листового металу при виготовленні корпусних меблів для вмеблювання гардеробів у спортзалах, школах, технічних приміщень на підприємствах тощо.

За даними Міланського центру вивчення меблевої промисловості GSIL, загальний обсяг виробництва меблів у Західній Європі складає близько 45% від виробництва усього світу, а випуск меблів з використанням металу і скла – близько 25% (за іншими даними, близько 30%). У Російській Федерації обсяг виробництва меблів з металу і скла складає 7-8% від загального обсягу виробництва меблів, в Україні, за оцінками спеціалістів, спостерігається подібна ситуація.

В Європі темпи приросту виробництва металевих меблів випереджають темпи приросту меблів із традиційних матеріалів.

Основними країнами-виробниками таких меблів є: Італія – 33%, Німеччина – 17%, Франція – 12%.

69. Рельеф в поверхности фасада создают как горизонтальные, так и вертикальные разделительные декоративные элементы. Очень оригинальным может быть карниз или фриз. То же самое относится к опоре или нише. А контрфорсы, лоджии, балюстрады, балясины, колонны и аркады образуют вторую, словно прозрачную оболочку в оформлении фасада дома. Выступающие части здания (барельефы, консоли, эркеры, орнаменты, живопись, скульптура, наружные лестницы) служат усилению выразительности здания, украшенного фасадным декором . Для дверных и оконных проемов используют линейные и дугообразные декоративные элементы (арки, филенки, фронтоны, порталы). Как видите, современные технологии поистине распахивают новые возможности в создании дизайна фасада.

Однако это еще не предел возможностей нового материала. Из пенополиуритана так же изготавливают декоративные архитектурные элементы внутренней отделки помещений, будь то потолочные плинтуса, рельефные потолки или греческие колонны.

Антаблеме́нт (фр. Entablement, від лат. tabula — стіл, дошка) — верхня горизонтальна частина споруди, звичайно спирається на колони, — складовий елемент класичного архітектурного ордеру.

Антаблемент виник на основі дерев'яного балочного перекриття на дерев'яних колонах і в своїх формах відображає його структуру.

В класичному зодчестві антаблемент складається з трьох основних частин:

Архітрав — несуча частина у вигляді балки, що спирається на колонах

Фриз — із скульптурними прикрасами, що спирається на архітраву

Карниз — який спирається на архітраву, і вінчає частину

Карни́з (від грецького κορωνίς — закінчення, завершення, фр. corniche, англ. cornice, нім. Gesims) — завершення стіни споруди у вигляді горизонтального профільованого поясу, верхня виступаюча частина стіни, що підтримує дах і оберігає стіну при стіканні води з даху. Конструктивно визначається виносом — відстанню його краю від стінової площини.

Архітра́в (італ. architrave, від грец. αρχη — початок і лат. trabs — балка) — головна балка, що перекриває пройму між колонами; в архітектурнім ордері — нижня частина антаблемента.

В класичнім ордері — балка на опорах (колонах, стовпах, пілонах) — кам'яний брус, що тримає фриз і карниз ордеру (все разом — антаблемент).

У сучасному значенні — будь-яка кам'яна балка, що покладена на опори.

Атла́нт — скульптурний елемент в архітектурі будівлі, що має конструктивне значення — опора у вигляді чоловічої фігури, яка підтримує балочне перекриття замість стовпа або колони. Назва прийшла з давньогрецького міфу, згідно з яким титан Атлант, що стоїть на західній околиці землі, тримає на своїх плечах небесне склепіння в покарання за участь у битві проти богів. Фігури атлантів особливо часто використовувалися в архітектурі бароко.

Каріати́да (грец. καρυάτιδα, «Жриця храму Артеміди у Карії» (місто поблизу Спарти) — статуя одягненої жінки, введена у вжиток давньогрецькими архітекторами для підтримки антаблемента, та інших несучих функцій. Каріатиди - окремий випадком кори.

Маскарон (фр. mascaron, італ. mascherone) — вид скульптурної прикраси будинків у формі голови людини, тварини чи фантастичної істоти. Їх функцією спочатку було відлякування злих духів щоб ті не потрапили в будинок. Зрештою маскарони стали чисто декоративним елементом. Як правило, маскарон розміщується на видному місці: в замку арки, над віконним або дверним отвором.

Баля́сина — вертикальний елемент балюстради, невисокий фігурний (часто веретеноподібний) стовпчик, що підтримує перила сходів, терас, балконів, дахів.

Балюстра́да (італ. balaustrata, фр. balustrade) — невисока наскрізна огорожа балконів, терас, галерей, сходів або дахів, яка сформована з ряду фігурних балясин чи стовпчиків, вгорі з'єднана горизонтальними перилами, плитою, а внизу спирається на цоколь у вигляді бруса, що може бути оформлений різними обломами. Балюстрада є частиною архітектурного оздоблення будівель.

Пілястр (фр. pilastre) — плаский виступ в стіні будівлі. Зовні має ознаки колони — базу, тіло, але без інтазісу (потовшення всередині), капітель.

Розе́тка (від фр. — розочка, трояндочка) — у мистецтві й архітектурі, це орнаментальна прикраса круглої форми в плані, має вигляд стилізованого зображення квітки, яка розпустилась. Мотив рослинного орнаменту широко використовувався при оздобленні кесонів, падуг стель тощо, у садово-парковому мистецтві.

Кронштейн (нім. Kragstein — консоль) — консольна опорна деталь або конструкція, що служить для кріплення на вертикальній площині (стіни чи колони) виступаючих або висунутих в горизонтальному напрямку частин машин або споруд. Конструктивно кронштейн може виконуватися у вигляді самостійної деталі або багатодетальної конструкції з розкосими, а також у вигляді значного потовщення в базовій конструкції деталі. Механічний принцип дії — опір матеріалу на відкол і руйнування.