7.5. Особливості трудового контракту. Трудова угода.

Порядок приймання на роботу працівників регламентується правилами внутрішнього трудового розпорядку або статутом (положенням) підприємства, установи, організації незалежно від форми власності.

Приймання на роботу здійснюється шляхом укладання трудового договору, тобто угоди, безпосередньо між власником або уповноваженим ним органом чи фізичною особою і працівником, згідно з яким працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці.

Відповідно до статті 23 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-УІІ, зі змінами (далі - КЗпП), трудовий договір може бути укладений на невизначений строк . Такий трудовий договір називається безстроковим.

Трудовий договір, що укладається на строк, визначений за узгодженням сторін, називається строковим. При цьому закон ніяк не обмежує права сторін трудового договору на визначення строку його дії. Строковий трудовий договір можна укласти і на один день. З іншого боку, закон не перешкоджав укладенню його на 3, 5, 10 або 20 років.

Трудовий договір може бути також укладений на час виконання певної роботи. Це інший різновид строкового трудового договору.

Законодавство про працю не дає чіткого визначення форми трудового договору, тому він може бути оформлений шляхом складання двостороннього документа під заголовком "трудовий договір", "контракт", підписаного сторонами, або шляхом подання працівником заяви про приймання на роботу і накладення резолюції власника про приймання. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли працівник був фактично допущений до роботи за вказівкою особи, наділеної розпорядчими повноваженнями, хоч ніякі документи про приймання на роботу не оформлялися.

У письмовому трудовому договорі передбачаються права й обов'язки сторін, тривалість робочого часу, розмір оплати праці й умови соціально-побутового забезпечення працівників, а також відповідальність сторін.

Договір оформляється у двох примірниках по одному для кожної сторони. Обидва примірники мають однакову юридичну силу.

Особливою формою письмового трудового договору є контракт, у якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін {у тому числі, матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть установлюватися за узгодженням сторін (ст. 21 КЗпП).

Якщо договір укладається не шляхом складання двостороннього документа, підписаного сторонами, то той, хто влаштовується на роботу, пише особисту заяву з проханням про приймання.

Приймання працівника на роботу оформляється виданням наказу чи розпорядження незалежно від того, у якій формі укладений трудовий договір (ст. 24 КЗпП).

У наказі зазначаються прізвище, ім'я і по батькові працівника, посада (спеціальність, кваліфікація, розряд), місце роботи, умови оплати праці.

При необхідності в наказі чи розпорядженні про приймання працівника на роботу можуть бути зафіксовані додаткові умови, наприклад строк трудового договору, тривалість випробувального строку з метою перевірки відповідності працівника дорученій роботі, тривалість робочого часу, якщо трудовий договір укладений не на повний робочий день або тиждень, оплата затрат у зв'язку з переїздом працівника на роботу в іншу місцевість тощо.

Згода працівника з умовами праці, результати співбесіди і, у разі необхідності, медичного огляду, відмітки про проходження інструктажу з техніки безпеки, протипожежного мінімуму та ін. проставляються на зворотному боці зазначеної форми.

Підписаний керівником підприємства (організації) наказ (розпорядження) доводиться до відома працівника під розписку.

Після підписання наказу про приймання на роботу оформляється особова картка за формою№^.П-2, а при необхідності працівником заповнюється особовий листок з обліку кадрів (або анкета) і формується особова справа. На підставі наказу або розпорядження про приймання на роботу вноситься запис до трудової книжки. Запис про строковий характер трудового договору у трудовій книжці не робиться. При прийманні на роботу робиться такий запис:

№ запису	Дата				Відомості про приймання на іншу роботу і звільнення (із зазначенням причин і посиланням на статтю і пункт Закону)		На підставі чого внесений запис (документ, його дата і номер)
	число	місяць	рік
1	2	3	4	5		6
1	01	04	1999	ТОВ “Марс” Прийнята бухгалтером-касиром у центральну бухгалтерію		Наказ № 56 від 30.03.99 р.

У трудовому законодавстві, коли мова йде про припинення трудових правовідносин, застосовується різна термінологія: "припинення трудового договору", "розірвання трудового договору", "звільнення працівника". Термін "припинення трудового договору" є найбільш загальним і включає в себе всі випадки розриву трудових зв'язків за згодою сторін, з ініціативи однієї зі сторін трудового договору, з ініціатив третіх осіб, а також у зв'язку зі смертю працівника.

Головні підстави припинення трудового договору перелічені у статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

Звільнення працівників оформляється наказом (розпорядженням) по особовому складу.

Наказ (розпорядження) про розірвання трудового договору готується за розпорядженням керівника підприємства, установи, організації на підставі заяви працівника, подання керівника відповідних структурних підрозділів, третіх осіб, які не є стороною трудового договору.

Наказ про звільнення містить прізвище, ім'я та по батькові працівника, посаду, структурний підрозділ [місце роботи}, статтю КЗпП, на підставі якої звільняється працівник, інші акти законодавства, пільги і компенсації, передбачені чинним законодавством, підстава видання цього наказу (розпорядження).

Після підписання наказу та ознайомлення з ним працівника під розписку оформляється трудова книжка. Запис про звільнення вноситься у трудову книжку в день звільнення. Причина звільнення має бути зазначена точно відповідно до формулювань чинного трудового законодавства і з посиланням на відповідну статтю і пункт закону (КЗпП).

Запис засвідчується підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним на те посадової особи і печаткою підприємства (відділу кадрів підприємства).

Після внесення запису у трудову книжку аналогічний запис здійснюється в особовій картці працівника форми № П-2 у розділі "Додаткові відомості".

Трудова книжка відповідно до статті 47 КЗпП повинна бути видана працівникові в день звільнення. При отриманні трудової книжки вивільнюваний працівник розписується в особовій картці та у книзі обліку руху трудових книжок (форма № П-10).

Якщо на працівника велася особова справа, на листку внутрішнього опису робиться запис номера і дати наказу про звільнення і підшивається копія наказу про звільнення. Особова картка й особова справа здаються в архів підприємства, де вони зберігаються 50 років.