3.3. Суб'єкти авторських відносин

Первинним суб\ ктом авторського прана с автор твору. Пра­но на твір належи ть його справжньому автору - тому, хто написав кишу, картину, створив музику, виліпив скульптуру.

Автором наукового, літературного або мистецького гвору може бути громадянин України, іноземець або особа бел і ром.і дянства Але ионяі гя "автор твору" і поняття "суб'єкт авторсько-го прана" не ГОТОЖНІ як .«а .імн том. іак і іа значенням. Актором і нору .іакждії буде пою творець. Творити може лише людина. От-■ івтором твору може бути тільки фізична особа, причому неза лежно від віку.

Авторське право актора прийнято називати первісним, ав­торське прано Правонаступників ПОХІДНИМ. І 1.1 шори. Вперше ви­пущені уснії на території України або які не випущені, але знахо­дяться на території України в будь-якій об'єктивній формі, .ні юрське право визнається за авторами, їхніми спадкоємцями га Іншими правонаступниками незалежно від громадянства (ст.8 Лі кону України "Проавторське прано і суміжні права" Далі Закон). ін ни.інаі авторське прано і.і .шторами 1.1 їхніми правонаступ­никами гакож на шори, які хоч і вперше випущені у свії або пері бувають у будь-якій <•<>'< ктивній «(юрмі на мри юри Іноземно! дер жави, але їхніми авторами і громадяни України або автори мають постійне місце проживання на території України (ст.8 Закону).

Дім Закону поширю) ться також на авторів, твори яких впер­ше опубліковані в іншій країні, але протягом ЗО днів після цього

47

Сусліков Л.М., Дьордяй В.С. Патентознавство

Розділ 3. Авторське право і суміжні права

опубліковані в Україні незалежно від громадянства і постійного місця проживання автора.3а Іншими («чиїми авторське право ма твори, які вперше випущені у світ або перебувають у будь-якій об'ї к -пінній і|к)|)мі на території іноземної держави, визнається відповідно до міжнародних договорів або угод, н яких бере участь Україна.

Авторське право за іноземними правонаступниками вітчиз­няних ангорі» може буї и визнане на геритори України у вила цхах передачі їм цього права у порядку, передбаченому законодавчими іа іншими нормативними актами.

Порядок передачі українським автором прана на викорис гання його твору па території іноземної держанії також встанов люсгься законодавством України і може бумі здійснене через Державне агентство України і авторських і суміжних прав.

27 іранця 1973 р. вступило в піду рішення про приєднання колишнього СРСР до Всесвітньої (Женевської) конвенції з охо­рони акторських прав (у редакції 1952 р.). Оскільки Україна і однією і.і правонастугашць колишнього СРСР, то нона також взя .ма на себе зобов'язання .іа цією Конвенції ю. Відповідно до й поло­жені, кожна держана - учасниця Конвенції надає громадянам інших країн — учасниць Конвенції гак) і аму охорону авторських прав, як і власним громадянам

Цей важливий акт забезпечу* охорону прав вітчизняних ав­торі к, закладає правову основу використання вітчизняних творів за кордоном. Всесвітня конвенція з охорони авторських прав по­ширюється також ті музичні і кінематографічні шори та на і нори образотворчого мистецтва.

У більшості випадків твори науки, літератури, мистецтва і гворюються одніс ю особою, але іноді двома або кількома, гобто спільною творчою працею кількох співавторів. Якщо два або кілька авторів спільною працею створюють гвір, відносини між ними називаються співавторством (ст. 12 Закону).

Авторське прано на твір, створений у співавторстві, нале­жить співавторам спільно, незалежно від гого, становить гакий твір одне нерозривне піде чи складом гься з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення. Частина твору, створеного у співавтора ш, визнається гакою, що має самостійне значення, як­що нона може бути використана незалежно від інших чаї пін тво-

48

ру; Кожен із співавторів зберіпи свої авторське прано на створе­ну ним частину і нору, яка ма< самос піше значення.

Цивільно-правова георія виробила два види співавторства:

• коли неможливо виділити працю кожного співавтора - не­ роздільне співавторство;

• коли складові частини чітко визначені і відомо, хто Із співавторів написав ту чи іншу частину - роздільне співав*

ІорСТВО.

( швавторство можливе при створенні будь-яких творів. Для його визнання необхідні певні умови:

І.Твір, створений спільною творчою працею співавторів, ми бути єдиним цідим, таким, що не може Існувати без складових частин як ціле. Наприклад, якщо .< підручника, написаного співавторами, вилучити одну чи кілька глан. підручник як цілісний гвір втрачає свої: .шачення. У ба­леті, опері, опереті музика поєднує і ься і іеке і ом. Музика без тексту — не опера, танок беа музики не балет. Проте можливе і таке поєднання двох форм творчості, коли жод­на і них не втрачає самостійного значення, але в такому ВШШДКу не буде і іпнаїііореіна

2. Спільна праця співавторів іиору має буї її гворчою. Якщо один розповідає сюжег. свої погляди, а інший записує — це не співавторство.

2. Має бути угода про спільну працю над твором.

Нри роздільному співавторстві кожен із співавтори» іберіпи авторське право на свою частину. Одночасно він Є співавтором і нору в цілому. Співавторство має бути добровільним.

1 Ірп нероздільному співавторстві і вір може викорис іовувати-ся лише за (іи.іьною згодою всіх співавторів. Проте право опубліку­вання та іншого використання і нору належить однаковою мірою всім співавторам. Одна співавтор не може беї достатніх підстав відмовити пішим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну і нору. Н разі порушення спільного авторського прана кож­ний СПІВаВТОр може ДОВОДИТИ СВОЄ прано В СУДОВОМУ порядку.

Відносини між співавторами можу п. б\ і и ви шачені догово­ром. У ран відсутності такого договору ангорське право на твір ідійскхм і ься всіма співавторами спільно

49

Сусліков Л.М.. Дьопляй З С. вство

Розділ 3. Авторське право і суміжні права

Винагорода за і пьспівавгорам у рів-

них частинах, якщо уго ся інше (ст.12 Закову)

Від співавтор) ництво, за якого

кілька авторці беруть •. створе мийної праці з

вданним певної організації Ця кол враця а і ним

цілим, що вимагається від гвору, < гворі горами Ав

горське ораво на колективний гвір належить юридичній особі.

Не визнає гься співавтором, а отже, і суб'ї ктом авторського п|);и м гой, хто надав автору технічну допої рки,

креслярі тощо).

Суб'єктом авторського права може бути автор гвору, а га кож інші фізичні і юридичні особи, для яких авторське право мо­же виникані в силу запону, договору або спадкування. Так. відповідно до Закону суб'ї ктамя авторського прана можуть бути інші фізичні і юридичні особи. Зокрема, авторське право на збірники та інші складові твори належить їх упорядникам Нони мають авторське право на здійснений ними добір і розташування матеріалів, що « реаулматом творчої праці (упорядкування). Проте упорядники зобов'язані суворо дотримуватись прав ав торів кожною і.) творів, включених до складового (ск іаденого) твору. У свою чергу автори гворів, включених до складового (складеною) і нору, мають прано використовувати свої твори не-;.і іежно від складового (ск аденого) гвору, якщо іняк ве перед бачено договором.

Автори похідних творів маки і. самостійне авторське право на здійснений переклад, переробку, аранжування або будь-яку іншу зміну. 11<і іранжування або переробка і нору ве повин-

ні лапдаїі.п п шкоди авторським правам автора тору, що зазнав пе-рекладу, аранжування чи іншої переробки. Переклади ми перерий ки творів можуть здійснюватись кількома різними особами.

Авторське прано може перепій від ангора до інших осіб правонаступників. І ак.заст. 25 Закону авторське прано померло­го автора переходить до його пі.їдкої мцін. Але в усіх вкладках за автором зберігаються пою особисті немайнові прана. Отже, суб'єкти авторських прав не автори не можуть мати прав, які мають автори гворів. Особисті немайнові прана автора • невід'* мними.

50

Працівники вищих навчальних .(акдл.ик науково-дослідних установ, підприємств га інших організацій часто створюють пво ой у порядку виконання службових об чи службового

вданий. У цих випадках особисті иемаиноні права належать і іьхя авторам аазначеаих гворів. Виключне прано на внкорис гання твору належить особі,.« якою автор пе| у грудрвях

відносинах (роботодавцю), якщо інше не передбачеио договором. Виключне прано на використання гвору охоплю* усі майнові нра ва автора. Отже, усі нони належать роботодавцю.<а гаких \мов:

• автор перебув» V грудових відносинах іа роботодавцем на підставі договору найму.

• договір найму внаначаї коло службових обов'язків автора, до числа яких входить і і ворения певного роду творів;

• гвір створено автором під час дії договору найму;

• V докторі найму не передбачено інше.

У договорі найму автора і роботодавцем шал бути встанов-іепо ровмір ангорської нііп.ігороди ла кожний ВИД використання і міру. (-тіюреного за договором найму, та порядок її виплати.

При будь-якому використанні гвору, створеногоаа догово­ром найму. |юбоі()д:ніець маі прано зазначати СВОЇ п.іпменування або ним.п а і п ПКОГО <а икічення.

( \о'і ктом похідного авторського права може стати будь-яка фізична чи юридична особа, до якої авторське прано перейшло па підставі ііині.іііиоі угоди відповідно до ікону. Крім того, ав

ьке право ИОЖС персти під ангора чи пішої особи, то має ав-горське право, до інших фізичних чи юридичних осіб або до

порядку спадкування (ст. 23 Закону). Спадкоємці мають прано захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи Іншій зміні твору, а також будь-якому Іншому по сяганню на твір, що мо іати шкоди честі та репутації автора

Суб'єктами авторського права визнаються також видавці енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних

НІ1КІ1І і збірників, що продовжуються, колективних пачкових праць, газет, журналів га інших періодичних кидань. Зввначеяим суб « КТам авторського прана калежві Ь ник ІЮЧНІ 11 рана на иіі корм стання гаких видань у цілому. Видавець маі право при будь яко м\ використавші гакого видання зазначати свої найменування

51

Сусліков Л.М., Дьордяй В.С. Патентознавство

Розділ 3. Авторське право і суміжні права

або пимагати такого зазначення. Такі кидання прийняти іі.иіміати

КОЛЄКТНВНИМИ шорами. ЯКІ < К і.ід.іюіі.СЯ 3 окремих ТВорІВ рівНИХ

авторів.

Самі видавці авторами творів, що включені до колективно­го твору, не щипаються. Автори творів, що включені до таких ко­лективних видань, зберігають і свої авторство, і виключні прана на використання своїх гворів незалежно від видання в цілому. Проте авторський договір може передбачати інше.

Нове законодавство про авторське право визнало право на інтерв'ю. Прийнято вважати, що Інтерв'ю — це спільний гвір осо­би, що дала його, і особи, що взяла інтерв'ю. Авторське право на запис інтерв'ю належить їм обом, якщо інше не передбачено уго­дою між ними Опублікування запису інтерв'ю допускається ли­ше зі згоди особи, що дала його.

До колективних і складових творів можна віднести й аудіовізуальні шори. Проте вони мають свою специфіку. Анк>|>л ми аудіовізуального твору вважаються автори сценаріїв, діалогів, музичних і ворів, спеціально створених для певного аудіовізуаль­ного і нору, режисери-іюстановники, оператори гощо. 15 аудіовізу­альному гворі можуть бути використані також раніше створені твори, перероблені або включені до аудіовізуального твору. Авто­ри зазначених гворів гакож визнаються співавторами аудіовізу­ального твору.

Відповідно до .Закону авторське прано діє протягом усього життя автора і 70 років після ЙОГО смерті. Але .) цього загального правила встановлено винятки:

1. строк охорони гворів, створених співавторами, діє протя­ гом усього жні гя і 71) років після смерті останнього співавтор.і

2. сірок охорони гворів посмертно реабілітованих авторів дії протягом 70 років після їх реабілітації;

3. строк охорони і нору, який уперше було опубліковано після смерті автора, але в межах ЗО років після смерті, дії протя­ гом 70 років від дати опублікування і нору;

4. для творів, які були обнародувані анонімно або під п донімом, авторське право дії протягом 70 років віддати обнароду­ вання гвору.

Право авторства, прано на ім'я і прано протидіяти перекру-

52

ченню. спотворенню чи іншій зміні твору, що може завдати шко­ди чі ( п та репутації автора, охороняються безстроково.

Твори, н,і які термін авторського прана (Кінчився, або які НІКОЛИ ним не охорон» пня на іериторії України, вважаються і \< цільним надбанням.

Твори, які стали су< ПІЛЬНИМ надбанням, можуть вільно ви­користовуватися будь-якою особою без виплати авторської вина­городи.

3.4. Суб'єктивне авторське право, його зміст і межі 3.4.1. Особисті немайнові права авторів

Авторське право виниклі а моменту створіння твору.

Автору ВІДПОВІДНО ДО Закону належать особисті немайіюш і майнові права, що виникають у зв'язку зі створенням і використай ням будь-якого твору науки, літератури або мистецтва. Для виник­нення і здійснення авторських прав не вимагається виконання будь-яких формальностей. Особа, яка мас авторське прано, для сповіщення іі|ю свої права може використати знак охорони ав­торського орава, який розміщується на кожному примірнику твору і складається з латинської літери С у колі — ©, імені (найменуван­ня) особи, яка ми авторське право, і року першої публікації іиору.

Особа, яка маї авторське право або будь-яку виключну пра­вомочність на твір, може їх зареєструвати в офіційних державних реєстрах протягом строку охорони авторського прана.

Державну реєстрацію здійснкк Державне агентство України з авторських і суміжних прав у встановленому порядку.

Факт державної реєстрації прав автора засвідчується свідоцтвом.

Особисті не.маіїноні прана автора — це право на

• авторство;

• авторське ім'я;

• недоторканність твору;

• обнародування гвору,

Право авторства полягає втому, що гількн справжній тво­рець вправі називати себе автором твору, а всі інші особи, що ви-

53

Сусліков Л.М., Дьордяй В.С. Патентознавство

Розділ 3 Авторське правії і суміжні права

користовують твір, зобов'язані зазначати його ім'я (ст.13 Закону). Право авторства закріплю флш створення певного гвору нов>

і.)м•: НОЮ ОСОбоКХ

Зазначення імені автора при використанні твору обов'язком п у< їх випадках аа одним винятком: якщо гафобразотворчого мис­тецтва або фотографічний гвір використовує гься у промисловості У цьому вила ц.\ ім'я автора незгадуі гься .< суто технічних причин.

Прано ангора на ім'я л;и можливість випусти і и свій і нір під власним іменем, умовним (псевдонімом) або в ізначен-

ня імені (анонімно) (ст. 13 Закону). У більшості випадків автор публікує свої гвори під власним Іменем, гобто вказує своє прізви­ще га ініціали

Прано на вибір способу зазначення імені, .і гакож на р крил гя не евдоніма або аноніма < особистим правом .штора. Ляше \- випад*), коли автор у своєму гворі порушив чиїсь прана (напри к.іа.ч. і'ор.іііііі когось), на вимог) і и дчих органів або суду пидав- ництво, редакці и чи театр, яким відоме < правжне Ім'я авто-

ра, можуї ь розкрити його псевдонім чи анонім

Пр.и-о на недоторканність тнору визначаї гься в Законі як право прошліяги будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні тіюру або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації ангора. Це означає, що при виданні, публічному виконанні або будь-якому іншому пи-користанні твору забороняється без дозволу ангора га й правонаступників вносити будь які зміни перекручення, спо-і ворення як до самого і порч гак і його назви, позначення імені автора. Не допускає і ься також без дозволу автора супроводжу вати гвір при його виданні ілюстраціями, передмовами, після­мовами, коментарями і будь-якими іншими поясненнями, до-повнювати або скорочувати гвір. За гиповими видавничими договорами малюнок і паши, колір обкладинки можна робити ЛИШе и ЗГОДИ автора.

Контроль за дотриманням вимої Закону щодо недоторкал ності гвору здійснює Державне агентство України .< акторських і суміжних прав.

11 рамп ,іи гирл на недоторканність тору полягає і в і ому. що пе­реклад тору на іншу мову ( метою випуску \ евп допускає гься лп-

54

ше (і її оди автора або його правонаступників і на підстав

Переклад може .(дінсиїокатися лише іа умови її іня

ціліснос 11 й «ми і у і вору.

Прано на обнародміання гвору. Закон мніть визначення поняття обнародування тору. Це дія, здійснена «і люди автора, яка робіт, твір доступним для зал шюго відома шляхом його опублікування, публічною показу, передачі в ефір або в ївшим спосіб.

Зазначене прано в особистим немайновим правом Відповідно до Закону гвір втжа* гься обнародуваним, якщо кіп виданий, публічно вихований, публічно пок.і шшй, переданий по радіо чи телебаченню або будь-яким іншим чином повідомлений невизначеному ко гу осіб.

Твір може бути обнародуваний різними способами, мс істотним і ге, що його яміст повідомлений невизначеному колу осіб. Обнародування полягає в ознайомленні а ним громадськості

і» будь-ЯКИЙ СПОСІб) ЩО Залежить ВІД ЙОГО форми іа хараиіеру. ПИСЬМОВІ ГВОри (наукові, художні, драматичні, му.шчио др.ім.і пічні тощо) випускаються у сип шляхом видання; твори образо­творчого мистецтва шляхом показу на виставках, у музеях для загального огля і\ Скульптури, наприклад, виставляють на пло­щах, вулицях, у нам я і них місцях тощо. Музичні і нори можна ни-пусіиіи у < кп шляхом публічною виконання, передачі по ралю чи телебаченню або шляхом ридання.

Не вважає і ься обнародуванням (опублікуванням) інфор­мація про гвір а викладом його короткого змісту або повідо-И к пні обмеженому колу осіб (наприклад, коли поеі прочпі.м спою вірша у колі друзів, компо.піюр ииконає сонату на сімен ікіму вечорі).

Прано першого обнародування твору на іежить інше авто­ру. Тільки він може вирішувати, чи готовий його і вір до випуску н світ. Порушення цього права дає автору підстави ним.пати ВТИ гонорару або відшкодування .(.жданих (биткій, а іакож вжні гя інших заходів аж до вилучення і нору і заборони випує ку

мою V СВІТ.

55

Сусліков Л.М., Дьордяй В.С. Патентознавство

Розділ 3 Авторське право і суміжні права

3.4.2. Майнові права автора та іншої особи, що має авторське право

І. Передусім актору чи іншій особі, що має авторське прано належить виключне прано на використання твору в будь-якій формі і будь-який спосіб (ст.14 Закону). Закон містить визначен­ня поняття «виключне право» право, коли жодна особа, крім гіі і. якій належить авторське прано або суміжні прана, не може використовувати твір, не маючи на те відповідного дозволу (ліцензії, за винятком випадків, передбачених Законом). Отже, крім суб'єкта авторською права ніхто і в і будь-який спосіб вико­ристати твір не має права.

Закон надає автору чи іншій особі, що має авторське право, виключне право дозволяти або забороняти:

1. Відтворення творів, тобто виготовлення одною або більше примірників твору або фонограми у будь-якій ма теріальній формі, в тому числі у звуко- і відеозапису. Примірник — цс результат будь-якою відтворення твору.

2. Публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Публічне виконання — це подання творів, виконань, фоног­рам, передач організація мовлення шляхом декламації, гри, співу, ганцю та в інший спосіб як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по проводах) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сімі або близьких знайомих. Публічне виконання аудіовізуального твору озкачаї демонстрацію окремих кадрін аудіовізуального твору в їх послідо­вності.

Публічне сповіщення - така передача в ефір чи по проводах зображень і (або) звуків творів, виконань, фонограм, передач ор­ганізація мов іеііня. коли зазначені зображення чи звуки можуть бути сприйняті особами, що не належать до кола сімі чи близьких знайомих.

3. Публічний показ — будь-яка демонстрація оригіналу або

ПрИМІрНИКІВ ТВОрІВ, ВИКОНаНЬ, Передач Організацій мок ЛЄННЯ безпосередньо або На скрапі За допомогою ПЛІВКИ,

слайда, телевізійного кадра гощо.

56

4. Будь-яке повторне публічне сповіщення і» ефір чи по про- водах вже переданих в ефір творі» за умови, ию воно

(дійсним і ми іншою орі.ипзаци ю.

Мається на увазі, що жоднаорганізація мовлення не може здійснювати публічне сповіщення в ефір чи по проводах твору без дозволу пою автора.

5. Переклад творів. Ніхто без дозволу автора не може пері класти його гвір іншою мовою. Автор оригіналу може сам здійснити переклад свого твору іншою мовою (авторсь­ кий переклад). За наявності авторського перекладу ніхто Інший не може перек іид.пи цей і амотвір на ту ж саму мо­ ву. Від авторського перекладу слід відрізняти авторизо­ вані переклали, тобто переклади, схвалені автором.

Тоіі самий гвір о пік ю мовою можуть перекладати різні пе-рекладачі. Кожен із них вберігає авторське прано на свій переклад.

Автор тору і Кого перекладач не і співавторами твору. При цьому переклала і не несе відповідальності за змісі оригіналу, а автор орю шалу не и се відповідальності за якість перекладу.

Можливий переклад не з мови оригіналу, а а проміжною пе­рекладу. Наприклад, твір французького автора перекладеним російською мовою. Якщо передбачається цеп гвір перекласти па українську, але не і французької мови, а з російської, то російський переклад буде проміжним. Переклад українською мо­вою зазначеного твору може бути здійснений 9 дозволу як фран­цузького автора, так і автора російського перекладу.

6. Переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни І доднн

Переробки творів можуть здійснюватися і різними способа­ми, і в різних формах. Наприклад, на основі одною тору (роз­повідного) створюється інший драматичний чи сценарій або навпаки. Такі твори прийнято називати похідними.

Похідний гвір- продукі Інтелектуальної гворчості,заснованої на іншому наявному творі (переклад, адаптація, аранжування тощо).

Адаптація твору це пристосування або полегшення твору для сприянні гя мл.іоіпдюіон.іеними читачами або пристосуван­ня літературно-художнього тексту д ія '»іб. що починають вивча-і и іноземну мову.

57

Сусліксв Я.М., Дьордяй В.С. Патентознавство

Розділ 3 Авторське право і суміжні права

і-увания перекладення музичного гвору, написаного для одної і) музичного Інструменту чи складу інструментів (го посів), і госовно іншого інструменту або іншого 11 розши-

реного чи звуженого.

7. Розповсюджений творів шляхом пролажу, відчуження іншим способом або шляхом здачі » найом чи у прокат та і:оі передачі до іирщоц. і.род.і.ку иріп: гвору.

Про і.їж тору не потребу* пояснення. Щодо інших способів відчуження, то маються на увазі парування, обмін гощо.

Здач.і її найом передача права володіння і користування оригіналом чи примірником гвору або фонограми на певний ( цюк із метою одержання прямої чя опосередкованої комерційно] вигоди.

Прокат - передача гвору іншим особам у пшчаоаве корж гуввння за обумов юну п виу.

Н ріп пі.' і\ аоо примірнпм» аудіовізуальних

творів, комп'ютерних програм, музичних творів у нотній формі, а також і корів, зафіксованих па фонограмі. Здача в паном означає передачу прана володіння оригіна лом чи примірником гвору або фонограми на певний строк з ме-тояюдержаиня прямої чи опосередковано] комерційно] вигоди. 9. Імпорі іірііу.ірніїків творів з метою розповсюдження. включаючи примірники, виготовлені з дозволу ангора або іншої особи, яка має авторське право.

ввезення її Україну пюрін і.і за кордону. Такий

ІМПОРТ МОЖе >'\ і И ЗДІЙСиеНИЙ ЛНШЄ З ДОЗВОЛУ ангора твору.

II. Будь-яке використання гворів іншими особами дає авто ру чи Іншій особі, то маї авторське право, прано вимагаі и ніш.1.1 ти винагороди. Винагорода може мгіяснюватись у вигля р п ите жу (одноразова винагорода), у формі відрахувань (відсотків) за кожнійі проданий примірник чи кожне використання гвору або складаї гься із мішаних платежів.

При цьому слід мати на увазі: якщо примірники пра вомірноопуб іікованого гвору введені в цивільний оборот мі.ія хпм і\ продажу, го допуска< гься їх подальше розповсюдження иоди суб'< кта авторського прана і ос.» виплати авторсько] винагороди.

58

III Важливим нововведенням < право доступу автора до ру образотворчого мм киї па. За ції ю нормою ангор мас право до­ступу до свого твору образотворчого мистецтва, який знаходиіься у класності іншої особк Такий доступ може маги на меті викорис-гвяня творз для йога відпоренім вигатоалення примірників, і і.ні дні карток тощо. Власник вс мо.кс відмовити ангору » досі мі; до гвору Сні поважних для цього підстав Однак доступ автора до зазначеного і нору може маги місие за цепних умов:

1) автор при передачі носія твору образотворчого ми< гецтва > власність Іншій особі не поступився своїми майновими правами:

2) доступ автора до творз необі рунтошво м зачівае закон них прав іа Інтересів власнжп гвору образотворчого мя стеці ва.