1.2. Поняття права інтелектуальної власності

Виходячи зі сказаного вище, логічно випливає висновок: як­що г інтелектуальна власність, то очевидно, що є і право інтелек­туальної власності. Не може бути власності без права власності.

За Законом України „Про власність" будь-які результати ні іелектуальної діяльності визнаються об'єктами права власності (приватної, комунальної чи державної). Проте закони України про інтелектуальну власність непослідовні у визначенні права на результати творчості. Принаймні три закони України („Про ав-торське право і суміжні права", „Про охорону прав на сорти рос­иш , „Про племінне тваринництво") право на результати творчої .пильності обмежують лише виключним правом на використання цього результату. Інші закони про промислову власність резуль-гати науково-технічної творчості чітко і однозначно визнають оГм кіами права власності з усіма наслідками, що з цього впили-

19

Сусліков Л.М., Дьордяй В.С. Патентознавство

Розд.л 1 Система інтелектуальної власності

вають. Так, Закон України „ Про охорону прав на винаходи і ко рік ні моделі" у и") (і.З визначає: „Прано класності на винахід («о-рисн\ модель) засвідчується патентом".

Ми будемо виходити :і тієї точки зору, за якою за творцями ни.ін.и гься право власності на їхні витвори

Гак, Цивільний кодекс України (ст. 418) дає таке визначся ня права інтелектуальної власності:

„Право Інтелектуальної власності - це право особи па п< іульїат інтелектуальної, творчої діяльності або на ішиии об'єкт права інтелектуальної власності, визначений ним Кодексом та іншим законом".

Право інтелектуальної власності становлять особисті не-майнові права ні і с.тсктуальної власності та (або) майнові права ні іелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права Інтелектуально] власності визначається Кодексом та іншим зако ном.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обме­жений у ного здійсненні, крім випадків, передбачених ЮКОНОМ.

Слід відзначити, що право власності, як і будь-яке інше цивільне право, прийнято розглядати в об'єктивному і суб'сктив-ному значенні.

Право інтелектуальної власності в об'єктивному значенні -це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у процесі створення і використання результатів інтелектуальної діяльності. Тобто це сукупність цивільно-правових актів, які реіл поіоі).зазначені відносини.

У суб'єктивному значенні прано інтелектуальної власнос­ті - особисті нсмайномі і маііиові права, що відповідно до чин­ного законодавства належать авторам того чи іншого результа­ту інтелектуальної діяльності. Зміст суб\ к і піших прав Інтелек­туально] власної 11 буде розкрито далі.

Об'єктами права інтелектуальної власності і результат творчої діяльності, а первісними суб'єктами нього права < шорці цих результатів. Безумовно, право інтелектуальної власності мо­же належати не міни безпосередньо торцям, а й їх правонаступ­никам.

20

Залежно від характеру інтелектуальної діяльності право клас носи на .іа.шачсш ре іуяьтати буває трьох видів:

1. Якщо |х\»у іьіаіом творчої діяльності <: твори науки, іітерату- ри, мистецтва, то попи охороняються авторським правом. До авторського права долучаються так звані суміжні права (прана виконавців, розробників фонограм та організацій мовлення)

2. Другу групу прав Інтелектуальної власності складають результати науково-технічної творчості, які об'єднуються в і руну об'єктів промів юної власності.

3. Позначення і найменування, засобами яких розрізняють­ ся учасники цивільного обороту, товари і послуги, склада­ ють третю групу прав інтелектуальної власності.

Найбільш адекватна змісту назва „право промислової влас­ності". У цій групі об'єднані результати науково-технічної твор-чо(ті, які можуть бути використані у виробничій діяльності лю­дей у будь-якій галуаі пародіюю господарства. Ноші мають за ме­ту підвищення технічного рівня виробництва та досягнення пев­ною цоактивдаго ефекту у виробництві

Що стосується творів науки, літератури і мистецтва, го ця група об і к і їм прана інтелектуальної власності не ма< < во< і назви. Ми просто називаємо ці об'єкти такими, що охороняються ав горським правом і суміжними правами. У снеціа іі.нпі літературі зазначену групу називають ніколи літературною власністю.

1.3. Співвідношення права власності і права інтелектуальної власності

Право власності і право інтелектуальної власності - не різні правові інститути, хоча вони і мають багато спільного. Воно поля­ни в ГОМу, ЩО )\ суб'« кіам належать однакові прана на об'єкти власності. Суб'єкти прана інтелектуально] власності м.іють сто­совно результатів творчої діяльнопі такі само правомочності ;ік і суб'єкти звичайного права класності. Це- право володіння, кори стування і розпорядження об'< ктом свої і власності паї ній розсуд (< і 41 Конституції України). Спільними і ооособи виникнення прана власності і прана інтелектуально] власності, незважаючи на їх різноманітність

21

Сусліков Л.М., Дьордяй В.С. Патентознавство

Розділ 1. Система інтелектуальної власності

• право власності виник» шляхом виробництва об'єкта,

право інтелектуальної власності виникає також шляхом створення твору, винаходу тощо;

• право власності виникає шляхом укладення цивільно-пра­ вових договорів, так само виникає і право Інтелектуальної власності.

Проте між ними двома видами права власності Існуї чимало суттєвих відмінностей. Зокрема:

1. Право власності ( крім прана власності. ЩО нстанов-люється договором позики) не обмежене будь-яким стро­ком. Цей строк може бути перерваний ТІЛЬКИ у випадках, передбачених законом.

Право інтелектуальної власності встановлюється лише на

певний строк, наприклад, патент на винахід вилається строком

лише на 20 років. Після чого винахід стає надбанням суспільства.

2 На окремі об'єкти ( винаходи, корисні моделі, промислові

зразки тощо) правова охорона встановлюється лише

ПІСЛЯ кваліфікації пропозиції як винаходу чи іншого

об'єкта та його державної реєстрації.

В( гановлення звичайного прана власності на матеріальний об'єкт спеціальної кваліфікації на потребує. Державна реєстрація прана власності на матеріальні об'єкти необхідна лише у випадках, передбачених законом (нерухомості, транспортних засобів тощо). 3. Найбільш суттєва відмінність між зазначеними правами власності полягає в тому, ню звичайне право власності встановлюється на матеріальні об'єкти - предмети навко­лишньою середовища,

Об'єктами прана Інтелектуальної власності можуть бути лише нематеріальні об'єкти - речі, які в римському приватному прані називались безтілесними. Як уже зазначалось, об'єктами Інтелектуально] власності Є ідеї, образи, СИМВОЛИ, думки, гіпоте­зи гощо, Перелічені об'єкти можуть стати Інтелектуальною власністю лише за умови, то нони щатні матеріалізуватися, нпіи ГИСЬ у матеріальних носіях. Ідея, яка не здатна до такої ма-крі.і изацп, об'єктом прана Інтелектуальної власності не стає. Проте іаконодавство деяких країн встановлю) правову охорону і на і и і

22

4. Суттєвою відмінністю права інтелектуальної власності ВІЛ звичайного права власності є здатність об'єкта інтелектуаль­ної власнос 11 ДО і пражуиання, чого не можна сказати іі|к> ма­теріальні об'єкти власній ті. Ідеї, обрали. звуки, символи то­що мають здатність до багаторазового втілення в матеріаль­ному об'єкті. Книга, наприклад, в якій втілено пі гедехгуаль-ну власність її автора, може бути тиражована в будь-якій кількості. Те ж саме стосується й інших об'єктів інтелекту­альної діяльності. Проте при цьому слід мати на увазі, що право інтелектуальної власності встановлюється і діє лише саме щодо ції ї нематеріальної речі (ідеї, обрязя, символи, сполучення звуків тощо), а не щодо матеріальних носіїв, у яких втілено задум автора. Власниками матеріальнпх носіїв, в які втілено об'єкти інтелектуальної власності, будуть нині скоби, які придбали такі ніхії на законній ш.к і ані. Цих влас­ників МОЖИ бути і тільки, скільки тиражовано копій зазначе­них матеріальних носіїв, а суб'єктом права інтелектуальної власності буде лише автор чи його правонаступник. 1 Іраво інтелектуальної власності - це право володіння, кори­стування і розпоряджання результатом інтелектуальної діяльності на с-вій розсуд. Суб'єкт прана інтелектуальної власності маї прано на володіння її результатом. До будь-якого втілення цього |к:іуль-тату в матеріальному носії володарем ЙОГО може бути тільки ангор чи його правонаступник Наприклад, якщо певна музика чи слова пісні склалися у свідомості автора, або навіть уже запікані на па­пері, але ще не оприлюднені, то володарем цієї музики чи слін пісні є автор. Коли ж ноти чи слова пісні опубліковані, то в силу здат­ності до тиражування ці пори можуть бути у володінні багатьох осіб, але всі вони будуть володіти музикою чи словами шсш не кіл СВОГО імені, а під імені їх акіора. Саме тому при виконанні пісні завжди проголошують ім'я композитора та ангора слін.