- •Міністерство освіти і науки україни . Соціологія управління
- •Навчально-тематичні плани
- •Дисципліни «Соціологія управління»
- •Для студентів денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня магістр з напряму підготовки « »
- •Зміст навчальних модулів
- •Теоретико-методологічні основи соціології управління
- •Управління як соціальна взаємодія
- •Управління як соціальна технологія
- •Теоретична частина
- •Заліковий модуль 1
- •Теоретико-методологічні основи
- •Соціології управління
- •1.1. Предмет соціології управління
- •Концепції, пов’язані з «соціологією управління»1
- •1.2. Основні категорії та поняття соціології управління
- •1.3. Системний підхід до вивчення управління
- •2.1. Передумови виникнення соціології управління
- •2.2. Ідеї управління в рамках класичного етапу розвитку соціології
- •2.3. Генезис та еволюційний розвиток загальної соціологічної теорії управління
- •Заліковий модуль 2 управління як соціальна взаємодія
- •Соціальних відносин
- •3.1. Сутність та типологія соціально-управлінських відносин
- •Типи соціальних відносин
- •3.2. Соціально-управлінська технологія
- •Соціально-управлінська технологія
- •4.1. Поняття соціальної комунікації і підходи до його визначення
- •4.2. Роль комунікації в системі управління у різних наукових концепціях
- •4.3. Типологія соціальних комунікацій
- •4.4. Функціонування комунікацій в організації
- •5.1. Феномен організаційної культури Підходи до вивчення організаційної культури
- •Підходи до вивчення організаційної культури.
- •5.2. Компоненти та рівні організаційної культури
- •5.3. Зміна організаційної культури
- •Процес оволодіння працівником системою корпоративних цінностей
- •Зміна культури організації
- •Чинники, що впливають на можливість зміни культури:
- •5.4. Порівняльний аналіз західної та східної організаційної культури
- •Заліковий модуль 3 управління як соціальна технологія
- •6.1. Практичний рівень соціальної інженерії
- •6.2. Управлінське консультування як різновид соціальної інженерії
- •6.3. Технологізація консультування
- •6.4. Організаційна патологія
- •Комплекс заходів з профілактики і боротьби з організаційними патологіями
- •Соціальний аспект
- •7.1. Визначення і компоненти ділової гри
- •7.2. Призначення ділових ігор
- •7.3. Принципи та етапи побудови і розробки ділових ігор
- •Етапи організації ділової гри
- •Етапи розробки ділової гри
- •7.4. Типологія ділових ігор
- •8.1. Основні підходи до вивчення влади
- •Механізм формування відносин влади в процесі міжособових відносин.
- •8.2. Визначення підстав влади
- •8.3. Сутність влади з погляду системного підходу
- •8.4. Маніпуляція як спосіб управління та прояву влади
- •9.1. Адекватність як якісна характеристика процесів управління в суспільстві
- •9.2. Підходи до визначення методологічних позицій аналізу феномена соціально-адекватного управління (менеджменту)
- •9.3. Оцінка ступеня адекватності системи управління
- •Практична частина Засоби контролю та критерії оцінювання знань студентів
- •Оцінювання студентів за бальною системою:
- •Таблиця відповідності шкали оцінювання естs із національною системою оцінювання в Україні
- •Засоби контролю знань студентів із залікових модулів Заліковий модуль № 1 Соціологія управління як окреме наукове знання
- •Еволюція соціологічної теорії управління
- •Заліковий модуль № 2 Управління як соціальна взаємодія
- •Комунікації у системі управління
- •Організаційна культура
- •Заліковий модуль № 3 Соціальна інженерія в управлінській сфері
- •Ділові ігри у сфері управління
- •Влада та управління
- •Соціально-адекватне управління
- •Плани проведення семінарських занять
- •Заліковий модуль 2. Управління як соціальна взаємодія
- •Заліковий модуль 3. Управління як соціальна технологія
- •Рекомендації для написання реферату
- •Теми рефератів
- •Рекомендації для написання рецензії на реферат
- •Вказівки для самостійного вивчення дисципліни
- •Зміст самостійної роботи студентів і форма контролю
- •Стислий словник основних понять
2.1. Передумови виникнення соціології управління
Соціологія управління пройшла складний шлях, перш ніж перетворилася в сучасну галузь соціологічного знання. Цей процес містить у собі кілька етапів. Перший з них назвемо досоціологічним. Він охоплює тривалий історичний період виникнення й розвитку управлінської думки. Його початок дослідники зазвичай ведуть від найдавніших часів, часом же закінчення можна вважати появу соціології як науки (30-40-ві рр. ХІХ ст.).
Потреба в управлінських ідеях виникла в суспільстві у зв’язку з організацією спільної праці, розвитком обміну його результатами й розподілом вироблених продуктів діяльності. Перехід від економіки, що привласнює, до тієї, яка виробляючої і зародження перших древніх цивілізацій стимулювали відділення управлінської діяльності від виробничої й перетворення її в самостійну сферу праці – як щодо планування, організації й контролю виконання виробничих робіт, так й у зв’язку з необхідністю здійснення керівництва складними процесами життя держав.
Таким чином, уже в стародавніх цивілізаціях управлінська діяльність розвивається у двох основних іпостасях – як управління виробництвом й як державне управління. Ці процеси викликали необхідність розробки принципів управління, втілених, наприклад, у законах Хаммурапі (XVIII ст. до н. е.).
Однак вершиною управлінської думки давнього світу, безсумнівно, стали ідеї Платона й Аристотеля. Ці давньогрецькі мислителі вперше по-справжньому обґрунтували необхідність державної влади й управління, схарактеризували основні форми правління – монархію й республіку, причому останню як аристократичну, так і демократичну («Держава» Платона, «Політика» Аристотеля).
У Середньовіччі до проблем управління підходили з теологічних позицій (Аврелій Августин, Фома Аквінський). Управління на землі, управління світом і людьми розглядалося як втілення Божественної волі. Відповідно до релігійних подань того часу Бог трактувався не тільки як творець, але і як управитель світу. Ефективність управління ставилася в пряму залежність від дотримання Божественних заповідей.
Новий час породив нові управлінські ідеї. Вони були пов’язані насамперед з раннім утопічним соціалізмом («Утопія» Т. Мора, «Місто Сонця» Т. Кампанели). У соціальних утопіях XIV-XV ст. створювалися проекти майбутніх держав, які базувалися на ідеях справедливого соціального управління в суспільстві, що здійснює меншостями в інтересах більшості.
У цю ж добу з’явилися знамениті праці італійського соціального мислителя Н. Макіавеллі «Государ» й «Мистецтво війни», в яких ставилося питання про необхідність сильної центральної державної влади й проголошувалася ідея управління як мистецтва, що вимагає свого розвитку. Італійський мислитель сформулював кілька важливих ідей і принципів, що вчинили помітний вплив на подальший розвиток теорій влади й управління. Серед них – принципи розмежування (поділу) влади (у першу чергу політичної й релігійної) і відносності управління. Відповідно до останнього принципу вибір засобів управління має відповідати виниклій ситуації, оцінка результату – використаним засобам. Іншими словами, йдеться про те, що мета виправдовує засоби.
Велику увагу проблемам управління приділяли англійські й французькі філософи XVII-XVIII ст. Т. Гоббс, Дж. Локк, Д. Дідро, Ж.Ж. Руссо, Ш. Монтеск’є. Основою розвитку держави та управління в суспільстві вони вважали ідеї природного права. Їх ідеї продовжила теорія суспільного договору, відповідно до якої державна влада – результат угоди між людьми, зацікавленими в управлінні, спроможному забезпечити дотримання їхніх невід’ємних прав, захист життя, волі й приватної власності. У роботах названих філософів порушувалися також проблеми забезпечення соціального порядку в суспільстві за допомогою розумної системи управління.
Положення, висловлені мислителями доби Просвітництва, багато в чому передбачили управлінські ідеї, що з’явилися в умовах капіталізму, сприяли виникненню нових поглядів на місце й роль соціального управління. Не зачіпаючи за суттю проблем управління виробництвом, філософські концепції виявилися сконцентрованими на соціальних аспектах управління суспільством. Дані ідеї просвітителів можна розглядати як теоретичну передумову, нехай і досить віддалену, майбутніх соціологічних концепцій соціального управління.
Велика індустріальна революція XVIII-XIX ст. стимулювала розвиток європейського капіталізму, що потягло за собою збільшення експлуатації, неймовірно важке положення робітників, використання жіночої та дитячої праці, збільшення тривалості трудового тижня, вкрай несприятливі умови на виробництві й у побуті. Як реакція на зазначені процеси у соціальній думці виникають нові теорії: це й утопічний соціалізм (у рамках його пізнього періоду), і марксизм, і консерватизм, і ліберальний напрямок. Певною формою рефлексії соціально-економічного й політичного розвитку капіталізму стала нова наука про суспільство – соціологія, що мала пояснити закономірність цього процесу та усього того, що могло бути з ним пов’язане. У цих утопічних і наукових теоріях і концепціях значне місце посідали проблеми управління суспільством і виробництвом.
Утопічні соціалісти (А. Сен-Сімон, Ш. Фур’є, Р. Оуен), конструюючи ідеальні суспільні устрої майбутнього, приділяли велику увагу принципам їхньої організації й управління. Критикуючи капіталістичний лад, за якого в першу чергу задовольняються потреби панівного класу, вони вважали, що в суспільстві соціалізму й комунізму, організованому на засадах справедливості, рівності, реалізації розумних потреб всіх груп населення, створення умов для їхнього щасливого життя, саме ці принципи мають бути покладені в основу соціального управління. Представники утопічного соціалізму вперше сформулювали ідеї громадського самоврядування як найраціональнішого типу й способу соціального управління в умовах нового суспільного ладу.
Не можна не сказати спеціально про заслуги одного із соціалістів-утопістів – Р. Оуена, що спробував не тільки теоретично обґрунтувати, але й практично втілити новий тип соціального управління в ході експериментів у США і Шотландії. Будучи підприємцем та маючи у своєму розпорядженні спочатку необхідні засоби, він спробував впровадити в громадах робітників своїх фабрик принципи самоврядування, створити для них максимально сприятливі умови життя. Були скорочені робочий день, відкрилися магазини, де продавалися товари за низькими цінами, дітей робітників у віці до 10 років зобов’язували вчитися в школі. Однак врешті-решт соціальний експеримент зазнав невдачі.
Одна з головних її причин полягала в тому, що капіталіст Оуен намагався реалізувати у своїх колоніях соціалістичні ідеали. Це спричинило падіння продуктивності праці й зниження ефективності виробництва. Колонії, не витримавши конкуренції, припинили своє існування, а общинне самоврядування виродилося в суцільні мітинги з приводу того, як потрібно працювати. Стало зрозуміло, що для успішного розвитку підприємств потрібна справжня матеріальна (а не сурогатна ідейна) та ефективна мотивація робітників, покладена в основу раціонально організованого управління виробничими й соціальними процесами.