9.2. Підходи до визначення методологічних позицій аналізу феномена соціально-адекватного управління (менеджменту)

Вплив на хід справ в організації будь-якого рівня забезпечується за рахунок управління як форми впливу на людей. За умов адекватного управління така динаміка дає позитивні результати. Неадекватність управлінських впливів приводить до негативних результатів, причому для будь-якої соціальної структури. Багато в чому поява такої характеристики як адекватність управління обумовлюється наявністю компетенції менеджерів різних рівнів. Терміном «адекватний» (від лат. adaequatus – прирівняний) – визначається те, що є відповідним, узгоджується.

Управління − це спроба подолати неадекватність ситуації, що виникла. У такому разі, будь-яка модель управління (менеджменту) може бути визнана адекватною, якщо вона забезпечила досягнення поставленої мети. Але тоді в чому може полягати соціальна адекватність? Напевно, в тому, що об’єктом управління як процесу постає соціум, або в тому, що конкретизується саме соціальний спектр управлінських зусиль. І те, й інше повністю справедливе, якщо виходити з того, що широта цього спектру обумовлена системною природою управління.

Виокремлюють такі підходи до визначення методологічних позицій аналізу феномена соціально-адекватного управління (менеджменту): соціально-економічний (характеризується внутрішньою єдністю, причинно-наслідковою взаємодією елементів економічної системи, самоорганізацією, саморегулюванням економічних процесів, а економіка (економічна система) розуміється як виробництво, обмін, розподіл і споживання матеріальних благ та послуг, необхідних для життєдіяльності людини) й соціально-психологічний (тяжіє до акціоністського аналізу, в якому на перше місце висувається людська активність і, перш за все люди, що становлять ядро системи управління різними сферами життя).

У межах соціально-економічного підходу соціально-адекватний менеджмент слід визначити як якусь міру відповідності економічних ресурсів, які контролюються менеджером, можливостями рішення соціальних задач і проблем конкретного соціуму. Інакше кажучи, соціально-адекватний менеджмент означає таке розв’язання проблем даного суспільства, за умов реалізації якого не страждають інтереси власників або розпорядників економічних ресурсів. Такий підхід достатньо продуктивний у випадку його застосування в суспільстві з розвиненою ринковою економікою. У країні з кризовим станом економіки застосування даного підходу є проблематичним.

Таким чином, можна вважати соціально-адекватний менеджмент більш перспективним для сучасної України. Адже суспільство не може чекати, поки будуть розв’язані економічні проблеми. Воно має діяти вже сьогодні. А розраховувати на будь-який успіх у цій справі, сьогодні або в найближчій перспективі, можливо, застосовуючи методологію соціально-психологічного підходу до розв’язання проблем надання менеджменту і всій системі соціального управління ознак соціальної адекватності. Проте, необхідно враховувати й те, що методологічне розділення на соціально-економічний і соціально-психологічний підходи дуже умовне. Ця умовність полягає в наданні пріоритетності одному з них у процесі здійснення соціально-адекватного управління в умовах існування конкретного соціуму.

Основні принципи реалізації соціально-адекватного менеджменту в межах соціально-психологічного підходу:

1. Футуристичності – враховує, що середовище, в якому реалізується менеджмент, змінюється і змінюватиметься. Це довгострокова орієнтація на перспективу. До нових подій готуються, а не тільки реагують на їх прихід, після того, як вони відбулися. Такий підхід припускає, що обов’язком менеджера будь-якого рівня має бути формулювання питань про те, яке місце його організація має посісти після певних подій. Необхідним є також уміння розробляти стратегію і визначати засоби, необхідні для досягнення поставленої мети.

2. Принцип врахування зовнішніх впливів на зміст управління (менедж­менту). Виходячи із системних уявлень про управління, необхідним чинником існування системи слід визнати врахування існування інших систем у зовнішньому середовищі. Слід брати до уваги відразу декілька параметрів зовнішнього оточення, до яких належать політико-економічний, технологічний, соціальний, національний, етнічний, релігійний та інші. Соціально-адекватне мислення перших осіб управлінської системи має охоплювати ці параметри впливів і передбачати можливості їх перешкоди або сприяння організації в досягненні її мети. Політичний параметр може детермінувати загальні напрями стратегії, економічний – встановлювати рівень ресурсів організації, а соціальний – обумовлювати, які суспільні групи отримають виграш у результаті діяльності організації.

3. оперативності управління, згідно з яким соціально-адекватний менеджмент (управління), за сутністю, націлений на своєчасне забезпечення тісного зв’язку між середовищем і організацією. З цією метою він прагне передбачити все необхідне для ефективного, соціально виправданого існування останній. В умовах стрімких політичних, економічних і соціальних змін, стратегія організації може швидко застаріти, а її ресурси виснажитися. Тому основою даного принципу має стати визнання того, що для забезпечення відповідності змінам навколишнього середовища організації, необхідно кожного разу наново оцінювати свою мету, переглядати стратегію, модифікувати елементи організації та зв’язки між ними. Соціально-адекватний менеджмент можна розглядати також і як стиль мислення щодо здійснення змін у стратегії, а також й тактику діяльності організацій. У сучасному суспільстві не можна не враховувати політичне положення і заходи, які проводяться органами політичної влади. Тому керівництво організації, що сповідає філософію соціально-адекватного менеджменту, має бути сприйнятливе до динаміки політичного життя і конкретних осіб, що впливають на неї.

4. Принцип процесуальності. Соціально-адекватний менеджмент має свій процесуальний бік. Як будь-який процес він припускає деяку, визначену в зв’язку з його специфікою і наявними ознаками тривалість у часі, зайнятість його атрибутами певної частини управлінського простору. Тому методологія адекватності соціальним змінам передбачає функціонування механізмів моніторингу, систематичного відстежування їх динаміки, аналізу, а також поточного коректування. Разом з тим, досягнення соціальної адекватності не може бути короткочасною кампанією. Це має враховуватися при виборі тактики і стратегії діяльності будь-якої компанії, фірми, організації або підприємства. У соціальних організаціях, які прагнуть довголітньої та ефективної діяльності, вона має бути одним із стрижньових моментів політики.

Перераховані принципи конкретизують зміст соціально-адекватного менеджменту. Його можна розглядати і як спосіб побудови стратегії і тактики організацій.