- •Міністерство освіти і науки україни . Соціологія управління
- •Навчально-тематичні плани
- •Дисципліни «Соціологія управління»
- •Для студентів денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня магістр з напряму підготовки « »
- •Зміст навчальних модулів
- •Теоретико-методологічні основи соціології управління
- •Управління як соціальна взаємодія
- •Управління як соціальна технологія
- •Теоретична частина
- •Заліковий модуль 1
- •Теоретико-методологічні основи
- •Соціології управління
- •1.1. Предмет соціології управління
- •Концепції, пов’язані з «соціологією управління»1
- •1.2. Основні категорії та поняття соціології управління
- •1.3. Системний підхід до вивчення управління
- •2.1. Передумови виникнення соціології управління
- •2.2. Ідеї управління в рамках класичного етапу розвитку соціології
- •2.3. Генезис та еволюційний розвиток загальної соціологічної теорії управління
- •Заліковий модуль 2 управління як соціальна взаємодія
- •Соціальних відносин
- •3.1. Сутність та типологія соціально-управлінських відносин
- •Типи соціальних відносин
- •3.2. Соціально-управлінська технологія
- •Соціально-управлінська технологія
- •4.1. Поняття соціальної комунікації і підходи до його визначення
- •4.2. Роль комунікації в системі управління у різних наукових концепціях
- •4.3. Типологія соціальних комунікацій
- •4.4. Функціонування комунікацій в організації
- •5.1. Феномен організаційної культури Підходи до вивчення організаційної культури
- •Підходи до вивчення організаційної культури.
- •5.2. Компоненти та рівні організаційної культури
- •5.3. Зміна організаційної культури
- •Процес оволодіння працівником системою корпоративних цінностей
- •Зміна культури організації
- •Чинники, що впливають на можливість зміни культури:
- •5.4. Порівняльний аналіз західної та східної організаційної культури
- •Заліковий модуль 3 управління як соціальна технологія
- •6.1. Практичний рівень соціальної інженерії
- •6.2. Управлінське консультування як різновид соціальної інженерії
- •6.3. Технологізація консультування
- •6.4. Організаційна патологія
- •Комплекс заходів з профілактики і боротьби з організаційними патологіями
- •Соціальний аспект
- •7.1. Визначення і компоненти ділової гри
- •7.2. Призначення ділових ігор
- •7.3. Принципи та етапи побудови і розробки ділових ігор
- •Етапи організації ділової гри
- •Етапи розробки ділової гри
- •7.4. Типологія ділових ігор
- •8.1. Основні підходи до вивчення влади
- •Механізм формування відносин влади в процесі міжособових відносин.
- •8.2. Визначення підстав влади
- •8.3. Сутність влади з погляду системного підходу
- •8.4. Маніпуляція як спосіб управління та прояву влади
- •9.1. Адекватність як якісна характеристика процесів управління в суспільстві
- •9.2. Підходи до визначення методологічних позицій аналізу феномена соціально-адекватного управління (менеджменту)
- •9.3. Оцінка ступеня адекватності системи управління
- •Практична частина Засоби контролю та критерії оцінювання знань студентів
- •Оцінювання студентів за бальною системою:
- •Таблиця відповідності шкали оцінювання естs із національною системою оцінювання в Україні
- •Засоби контролю знань студентів із залікових модулів Заліковий модуль № 1 Соціологія управління як окреме наукове знання
- •Еволюція соціологічної теорії управління
- •Заліковий модуль № 2 Управління як соціальна взаємодія
- •Комунікації у системі управління
- •Організаційна культура
- •Заліковий модуль № 3 Соціальна інженерія в управлінській сфері
- •Ділові ігри у сфері управління
- •Влада та управління
- •Соціально-адекватне управління
- •Плани проведення семінарських занять
- •Заліковий модуль 2. Управління як соціальна взаємодія
- •Заліковий модуль 3. Управління як соціальна технологія
- •Рекомендації для написання реферату
- •Теми рефератів
- •Рекомендації для написання рецензії на реферат
- •Вказівки для самостійного вивчення дисципліни
- •Зміст самостійної роботи студентів і форма контролю
- •Стислий словник основних понять
Підходи до вивчення організаційної культури.
У науковій літературі виділяють наступні підходи до вивчення організаційної культури:
1). Організаційна культура розглядається як одна із субкультур, в якій знаходять своє специфічне вираження всі основні елементи культури суспільства: уявлення, символи, цінності, ідеали, зразки поведінки тощо.
У руслі такого підходу знаходиться визначення організаційної культури, дане французькими соціологами С. Мішоном і П. Штерном: «Організаційна культура – це сукупність поведінок, символів, ритуалів і міфів, які відповідають цінностям, властивим підприємствам, що розділяються, і передаються кожному члену з вуст у вуста як життєвий досвід».
Відповідно до цього підходу наголошується, що культура організації знаходиться в прямій залежності від фундаментальних ідей, цінностей, символів і зразків поведінки всього суспільства. На їх основі інтегруються індивіди і групи, через них здійснюється ціннісний і нормативний контроль за їх поведінкою.
Французький соціолог Н. Леметр підкреслює, що культура підприємства – це система уявлень, символів, цінностей і зразків поведінки, що розділяється всіма його членами.
Із цих позицій організаційну культуру можна схарактеризувати як специфічну, характерну для даної організації систему зв’язків, дій, взаємодій і відносин, що здійснюються в рамках конкретної підприємницької діяльності.
2. Організаційна культура розглядається через призму чинників, що впливають на життя організації. При стратегічному аналізі потенціалу важливо виявити якісний базис дій керівництва – підприємницьку культуру і філософію.
Тут йдеться про світоглядні особливості, що закріпилися у керівника підприємства у минулому і визначають хід його думок і способи розв’язання проблем сьогодні. Поняття «підприємницька культура» описує особливості менеджменту підприємства з погляду специфічних, історично обумовлених схем думки і зразків розв’язання проблем. Вона охоплює різні сфери, наприклад, традиції поведінки керівництва, практику ведення справ, організаційні структури. Підприємницька культура тісно пов’язана з індивідуальною історією підприємства, біографією керівних кадрів, а також зі специфічними умовами середовища діяльності. Під філософією підприємця розуміється частина його культури, що знаходить вираження в системі цінностей і цілей, у стандартах та уявленнях.
Культура і філософія компанії мають першорядну вагу, з їх допомогою керівництво контролює соціальні процеси, що здійснюються у виді надання послуг, які приносять користь замовникам. Далекоглядні керівники вже давно усвідомили цінність організаційної культури як стратегічного інструменту, який дозволяє орієнтувати всі підрозділи й окремих осіб на загальну мету, підвищувати ініціативу співробітників, забезпечувати їх відданість і полегшувати спілкування. Вони прагнуть створити власну культуру, щоб всі службовці розуміли та дотримувалися її.
Більшість авторів сходиться на тому, що культура організації є складним взаємозв’язком важливих припущень (часто непридатних для формулювання), що бездоказово приймаються і розділяються членами колективу. Часто організаційна культура трактується як така, що приймається переважною частиною організації філософія та ідеологія управління, припущення, ціннісні орієнтації, вірування, очікування, розпорядження й норми, що лежать в основі відносин і взаємодій як усередині організації, так і за її межами.
У свою чергу, американський соціолог Ч. Ханді на основі аналізу низки найбільших американських компаній запропонував типологію, в основі якої лежать розподіл влади і пов’язані з нею ціннісні орієнтації особи, які обумовлюють специфічний характер відношення індивіда та організації, структуру організації і характер її діяльності на різних етапах її еволюції:
«культура влади» – культура організації, в якій істотну роль відіграє момент особистої влади;
«рольова культура» – бюрократична культура, що характеризується жорстким функціональним розподілом ролей і спеціалізацією учасників, діяльність яких координується та спрямовується невеликою зв’язуючою ланкою вищого керівництва підприємства;
«культура задачі» – культура організації, орієнтована перш за все на вирішення задач, реалізацію проектів;
«культура особи» – культура, що ставить у центр уваги інтереси людей, об’єднаних в організацію.