- •Міністерство освіти і науки україни . Соціологія управління
- •Навчально-тематичні плани
- •Дисципліни «Соціологія управління»
- •Для студентів денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня магістр з напряму підготовки « »
- •Зміст навчальних модулів
- •Теоретико-методологічні основи соціології управління
- •Управління як соціальна взаємодія
- •Управління як соціальна технологія
- •Теоретична частина
- •Заліковий модуль 1
- •Теоретико-методологічні основи
- •Соціології управління
- •1.1. Предмет соціології управління
- •Концепції, пов’язані з «соціологією управління»1
- •1.2. Основні категорії та поняття соціології управління
- •1.3. Системний підхід до вивчення управління
- •2.1. Передумови виникнення соціології управління
- •2.2. Ідеї управління в рамках класичного етапу розвитку соціології
- •2.3. Генезис та еволюційний розвиток загальної соціологічної теорії управління
- •Заліковий модуль 2 управління як соціальна взаємодія
- •Соціальних відносин
- •3.1. Сутність та типологія соціально-управлінських відносин
- •Типи соціальних відносин
- •3.2. Соціально-управлінська технологія
- •Соціально-управлінська технологія
- •4.1. Поняття соціальної комунікації і підходи до його визначення
- •4.2. Роль комунікації в системі управління у різних наукових концепціях
- •4.3. Типологія соціальних комунікацій
- •4.4. Функціонування комунікацій в організації
- •5.1. Феномен організаційної культури Підходи до вивчення організаційної культури
- •Підходи до вивчення організаційної культури.
- •5.2. Компоненти та рівні організаційної культури
- •5.3. Зміна організаційної культури
- •Процес оволодіння працівником системою корпоративних цінностей
- •Зміна культури організації
- •Чинники, що впливають на можливість зміни культури:
- •5.4. Порівняльний аналіз західної та східної організаційної культури
- •Заліковий модуль 3 управління як соціальна технологія
- •6.1. Практичний рівень соціальної інженерії
- •6.2. Управлінське консультування як різновид соціальної інженерії
- •6.3. Технологізація консультування
- •6.4. Організаційна патологія
- •Комплекс заходів з профілактики і боротьби з організаційними патологіями
- •Соціальний аспект
- •7.1. Визначення і компоненти ділової гри
- •7.2. Призначення ділових ігор
- •7.3. Принципи та етапи побудови і розробки ділових ігор
- •Етапи організації ділової гри
- •Етапи розробки ділової гри
- •7.4. Типологія ділових ігор
- •8.1. Основні підходи до вивчення влади
- •Механізм формування відносин влади в процесі міжособових відносин.
- •8.2. Визначення підстав влади
- •8.3. Сутність влади з погляду системного підходу
- •8.4. Маніпуляція як спосіб управління та прояву влади
- •9.1. Адекватність як якісна характеристика процесів управління в суспільстві
- •9.2. Підходи до визначення методологічних позицій аналізу феномена соціально-адекватного управління (менеджменту)
- •9.3. Оцінка ступеня адекватності системи управління
- •Практична частина Засоби контролю та критерії оцінювання знань студентів
- •Оцінювання студентів за бальною системою:
- •Таблиця відповідності шкали оцінювання естs із національною системою оцінювання в Україні
- •Засоби контролю знань студентів із залікових модулів Заліковий модуль № 1 Соціологія управління як окреме наукове знання
- •Еволюція соціологічної теорії управління
- •Заліковий модуль № 2 Управління як соціальна взаємодія
- •Комунікації у системі управління
- •Організаційна культура
- •Заліковий модуль № 3 Соціальна інженерія в управлінській сфері
- •Ділові ігри у сфері управління
- •Влада та управління
- •Соціально-адекватне управління
- •Плани проведення семінарських занять
- •Заліковий модуль 2. Управління як соціальна взаємодія
- •Заліковий модуль 3. Управління як соціальна технологія
- •Рекомендації для написання реферату
- •Теми рефератів
- •Рекомендації для написання рецензії на реферат
- •Вказівки для самостійного вивчення дисципліни
- •Зміст самостійної роботи студентів і форма контролю
- •Стислий словник основних понять
6.3. Технологізація консультування
Консультування здійснюється, як правило, у формі консалтингового проекту, що містять такі етапи:
1) діагностика;
2) розробка рішення;
3) впровадження рішення.
Разом з проектною роботою процес консультування містить допроектну і післяпроектну стадії.
На кожному етапі консультування використовуються відповідні соціальні технології. Термін «технологія» походить від двох грецьких слів: «мистецтво» і «наука». У словниках соціальна технологія визначається як наука про алгоритм здійснення людської діяльності з перетворення соціального об’єкта відповідно до заданих параметрів; специфіка цього алгоритму полягає в мистецтві роздроблення даної діяльності на окремі процедури й операції за певною послідовністю.
Соціальні технології за сутністю є упровадженням нововведень. Вони призначені для цілеспрямованого перетворення соціальних об’єктів. Функціонально технології направляють процес перетворень у потрібне русло, контролюють діяльність людей за допомогою технічних умов, гарантують задані властивості нововведення.
Інноваційні технології мають на увазі діяльність одних людей для зміни діяльності інших. Вони розділяються на технології прямої та непрямої дії.
1. Інноваційні технології прямої дії спрямовані на трансформацію соціальних систем. Зокрема, одна з актуальних задач нашого суспільства полягає в переході від командно-адміністративної системи державного управління до демократичної, в переведенні її з жорсткого, централізованого стану в м’який, децентралізований, щоб вона могла відповідати на виклики соціального середовища, продукуючи для цього адекватні відповіді у формі управлінських рішень.
2. Інноваційні технології побічної дії орієнтовані на внутрішньосистемні зміни. У даному випадку йдеться про перетворення організаційних структур, перерозподіл між ними функцій, фінансових та інших ресурсів, вдосконалення публічно-правових зв’язків і відносин з метою приведення їх у відповідність до нових станів системи управління.
Соціальні технології класифікуються відповідно до основних етапів процесу консультування:
діагностики;
вироблення рішення;
впровадження рішення.
1. Технології діагностики визначають стан об’єкта, що вивчається, виявляють міру відхилення його від заданих параметрів.
Розрізняють два підходи до діагностики:
нормативний, коли соціальному об’єкту визначають цільові орієнтири, що характеризують бажаний стан з погляду управління;
ситуативний, коли процес дії на об’єкт здійснюється як безперервний ланцюг унікальних ситуацій, які вимагають адекватного рішення.
Мета діагностики – визначити чинники, що знижують ефективність роботи організації, знайти місце концентрації ключових проблем, зрозуміти їх причини і слідства.
Частіше за все серед причин дисфункціональних проявів виділяють втрату стратегії, ціннісних орієнтації, порушення структури, дисбаланс влади і відповідальності, прав та обов’язків, функцій і ресурсів, рольові конфлікти та ін.
2. Технології вироблення рішення пов’язані зі створенням проекту змін в організації. До цієї роботи підключаються керівник і ключові фігури організації, щоб вивчити всі розумні ідеї для можливих рішень. Ефективність розробки рішення залежить від соціологічного забезпечення – оперативного отримання точної та достовірної інформації про реальне положення справ. Така інформація дозволяє агрегувати різні показники діяльності організації.
На основі соціологічної інформації ухвалюється рішення, чи має потребу об’єкт в управлінській дії або коректуванні свого стану. З урахуванням виявлених тенденцій і чинників складається прогноз розвитку об’єкта. Обґрунтований прогноз є умовою для досягнення головної мети організації як в оперативному, так і в стратегічному плані.
3. Технології впровадження передбачають інтервенцію, втручання в поведінку соціального об’єкту, доведення його до заданого стану. За сутністю, це технології нововведення, що є формою керованого розвитку об’єкту.
Перехід до нововведень, як правило, пов’язаний з витратами і тому хворобливо сприймається людьми. У цій ситуації краще всього слідувати принципам «не поспішай» і «не нашкодь». Є сенс спочатку апробовувати рішення на експериментальному майданчику, тобто в якомусь підрозділі, й після його визнання розповсюдити на всю організацію.
Підбиваючи загальний підсумок висловленої теми, підкреслимо, що прикладна функція соціології, виражена в соціоінженерній діяльності, визначає роль і місце цієї галузі знання в організаційно-управлінській сфері, показує її корисність для адміністрування. Очевидно, що без консалтингових послуг соціолога, який опанував сучасні технології і методи забезпечення процесу управління, навряд чи можлива реформа в соціальних організаціях, модернізація структур і механізмів управління.