Заліковий модуль 3 управління як соціальна технологія

Змістовний модуль 6. Соціальна інженерія в управлінській сфері

6.1. Практичний рівень соціальної інженерії.

6.2. Управлінське консультування як різновид соціальної інженерії.

6.3. Технологізація консультування.

6.4. Організаційна патологія.

6.1. Практичний рівень соціальної інженерії

У класичній соціології тривалий час домінував «клінічний підхід», за якого задача дослідника полягала в тому, щоб на основі збору, аналізу і узагальнення фактів про реальний об’єкт встановити діагноз, визначити соціальну стратегію, проінформувати керівників державних або приватних структур і запропонувати заходи з його вдосконалення. Іншими словами, робота соціолога обмежувалася порадами.

У сучасній науці, зокрема, у процесі соціологізування теорії та практики управління, склався новий підхід – інженерний, який має на увазі безпосереднє включення соціолога в процес управління: розробку соціальних проектів і технологій, конструювання, моделювання, планування, впровадження новин тощо. Зміст такої діяльності припускає інтеграцію якостей соціолога й інженера, що має наукові знання й навички інжинірингу, тобто засоби створення технічних (штучних) систем.

Соціальна інженерія – союз науки і практики. Як науково-теоретична діяльність вона стосується соціології, соціальної психології, політології, конфліктології, регіонознавства. Як практична діяльність соціальна інженерія виражається в розробці конкретних соціальних проектів, в плануванні й управлінні розвитком соціальних організацій і спільностей.

Такий вид діяльності виник під впливом ідей, принципів, прийомів і методів «людської інженерії» (ергономіка, дизайн та ін.), яка займається питаннями безпеки і комфортності праці в системах «людина-машина». Соціальна інженерія цікавиться проблемами інших систем – «людина-людина». Вона допомагає перебудувати соціальні організації та комплекси, адаптувати їх до умов, що змінюються, за допомогою спеціальної техніки роботи з людьми, покращує тим самим управлінську практику.

До основних рис соціальної інженерії належать:

1. наявність алгоритму, що визначає чітку організацію управління в соціальних організаціях;

2. нормативний характер дій, що перетворює соціальні системи у відповідність із заданими параметрами;

3. прагматизм, що приносить користь державним установам, приватним і суспільним структурам.

Соціальна інженерія – це технологізована діяльність, яка спирається на фундаментальні положення загальної та галузевої соціології, методи прикладного дослідження для вирішення практичних задач вдосконалення управління.

6.2. Управлінське консультування як різновид соціальної інженерії

Консультування зародилося в рамках соціальної інженерії на стику прикладної соціології та науки управління. На початку XX ст. у США з’явилися служби ділових досліджень і бюро муніципальних досліджень. За сутністю це були консалтингові структури сучасного типу. З тих пір управлінське консультування отримало широкий розвиток у всьому світі.

Консультант – це фахівець у галузі управлінської роботи, який допомагає керівникам знайти правильне рішення проблеми в конкретній, частіше всього критичній ситуації. Консультант вивчає переваги та недоліки своїх клієнтів і, переходячи від однієї організації до іншої, переносить накопичений досвід, який дозволяє йому визначити «больові точки», розпізнавати їх причини і знаходити адекватні засоби «лікування».

Специфіка консультаційної діяльності:

1. Постановка задачі. Соціолог-консультант одержує задачу від замовника, соціолог-дослідник визначає її самостійно.

2. Різноманітність тематики. Соціологи-консультанти займаються і великими, і дрібними питаннями. Предметом їх аналізу можуть бути і проблеми організаційних змін підприємства, і оцінка персоналу, і організаційна культура, і службові конфлікти.

3. Тривалість рішення задачі. Як правило, замовники встановлюють стислі й жорсткі терміни, що примушує соціолога діяти в умовах дефіциту часу.

4. Отримані результати. Підсумком традиційного дослідження є приріст наукового знання, а консультування – поліпшення практики управління.

5. Оцінка виконаної роботи. Інформація про результати дослідження має широке коло користувачів і оцінюється ззовні. Звіт за підсумками роботи консультанта часто призначений тільки для замовника, тому оцінюється зсередини.

Основні види класифікації консалтингових послуг з точки зору:

1) методу консультування;

2) предмета консультування.

1. Перший (методологічний) вид консалтингових послуг розрізняється методами роботи, відповідно до яких виділяються експертне, процесне і на­вчальне консультування.

Експертне консультування – коли соціолог проводить діагностику і на основі власного досвіду сам виробляє та пропонує керівнику організації проект конкретного розв’язання проблеми.

Процесне – коли соціолог спеціальними методами організовує групову роботу службовців з метою спонукати їх до пошуку якнайкращого варіанта розв’язання проблеми.

Навчальне консультування – коли соціолог організовує обмін досвідом роботи між службовцями, демонструє їм відпрацьовані способи вирішення проблем.

Знання різновидів консультування важливо не так для соціолога, як для його клієнтури. Як правило, замовник виявляє цікавість до змісту, форм і методів роботи консультанта, до того, що він може зробити, і до того, чого чекати не слід, інакше перший контакт соціолога із замовником навряд чи переросте в стійку співпрацю.

Подібний випадок був у практиці Г.П. Зінченка. «В одному з проектів я забезпечував крос-культурні комунікації між зарубіжними консультантами і нашими державними службовцями. Вже у ході першого тренінгу відчув момент загрози спільній роботі. Слухачі втратили інтерес до заняття, вони висловили незадоволеність тим, що їх багато розпитують, але мало розповідають.

Справа в тому, що в російському адміністративному середовищі консультантів сприймають як експертів, у яких заготовлене стандартизоване рішення будь-якої проблеми. Звичайно вони чекають порад, рекомендацій. На цей раз урядовці вперше зустріли консультантів іншого типу – фахівців з процесу, які не знають наперед, яке рішення буде ухвалене у результаті. Діагностичні питання, дискусії викликали у них роздратування.

Тому для відновлення контакту мені довелося роз’яснити замовнику специфіку такої форми консультування. Я намагався донести до них ключову думку: «Рішення може бути знайдено з участю кожного з вас, але не замість вас». У результаті урядовці зрозуміли, на що вони можуть розраховувати, і співпраця була продовжена».

2. Другий (предметний) вид консалтингових послуг зрозуміліше для споживача. За класифікацією Європейської Федерації менеджменту-консалтингу сучасне консультування містить вісім основних напрямів: загальний менеджмент, адміністрування, фінанси, кадри, маркетинг, виробництво, інформаційні технології, спеціальні послуги.

Керівники потребують консультування з питань стратегічного управління. Переорієнтація системи на ринок суспільних інтересів вимагає розуміння її призначення. Якщо мета існування організації не з’ясована, їй доручено багато задач іноді суперечливих, – навряд чи вона досягне вагомих результатів.

Є необхідність у послугах з питань кадрової політики та її реалізації, особливо в питаннях демократизації набору і відбору кадрів, оцінки працівників, формування управлінської команди.

Особливе питання – мотивація та стимулювання. Сьогодні урядовці не випробовують на собі результати власних помилок. На відміну від бізнесменів, вони не втрачають доходи, коли конкуренти виконують ту ж роботу краще. Звідси витікає задача: поставити доходи посадовців у залежність від споживачів публічних послуг.

Актуалізуються консалтингові послуги в галузі управління організаційними процесами. Орієнтація на споживача встановлює стандарти якості послуг, змінює профіль основних робочих процесів, визначає відповідальність керівника, а також консультує з підвищення ефективності соціальної організації.

До консультантів звертаються за допомогою з питань культури. У ситуації нестабільності соціального середовища багато установ перестають належним чином виконувати свої основні функції – зовнішню адаптацію і внутрішню інтеграцію, що позначається на ефективності їх діяльності. Звідси виникає необхідність зміни організаційної культури.

Організація зв’язку з громадськістю, зниження соціальної напруженості – ще одне гостре питання, що вимагає втручання соціолога-консультанта. Зростання динамізму суспільного життя вимагає від керівників встановлення стійких інформаційних зв’язків із службовцями для взаєморозуміння і співпраці. Не рідко зустрінеш керівника, який до сьогодні не опанував сучасними технологіями спілкування, методами ведення переговорів.

Отже, управлінське консультування є різновидом соціоінженерної діяльності. Об’єктом консалтингу постають різноманітні соціальні організації. Предметом консалтингу є професійна допомога керівникам і фахівцям організацій у вдосконаленні управління. Управлінське консультування здійснюється за допомогою соціальних технологій.