7.2. Концепція управління ризиками

У бізнес-плані слід докладно пояснити, як можна зменшити ризики і втрати.

Концепція управління ризиками включає такі компоненти:

1. оцінку ступеня ризику, тобто визначення негативних наслідків прийнятих рішень, а також побічних ефектів, здатних негативно вплинути на кінцевий результат;

2. опрацювання механізму реагування на можливі негативні наслідки;

3. розробку заходів для нейтралізації (компенсації) можливих негативних наслідків діяльності.

Загальний підхід до оцінки ризиків базується на низці складників, а саме: виявленні та аналізі внутрішніх і зовнішніх факторів, що збільшують або зменшують вплив певного виду ризику; оцінці конкретного ризику з погляду ліквідності бізнес-проекту та ефективності інвестування; встановленні припустимого рівня ризику, вживання заходів для мінімізації ризику. Аналіз ризику полягає в одержанні необхідних даних для прийняття управлінських рішень про доцільність участі в бізнес-проекті і розробці засобів для захисту від можливих фінансових втрат.

При виявленні ризику варто зважати на усіх учасників проекту: замовників, інвесторів, виконавців, продавців, покупців, страхові компанії тощо. Усі учасники проекту зацікавлені в тому, щоб запобігти загрозам, урахувати наслідки дій конкурентів, а також зміни ринкової ситуації. Ризики можуть виявлятися різними способами: від складного математичного аналізу до суто інтуїтивних здогадок.

Відомі принципи, на які слід спиратися, аналізуючи ступінь ризику підприємницької діяльності. Суть цих при­нципів полягає у тому, що:

по-перше, втрати від ризиків не залежать одна від одної;

по-друге, втрати в одному напряму з “портфеля ризиків” не обов’язково збільшують імовірність втрат на іншому (за винятком форс-мажорних обставин);

по-третє, максимальні збитки не мають перевищувати фінансових можливостей суб’єкта.

У бізнес-плані є обов’язковим кількісний та якісний аналіз ризику, які доповнюють один одного. Кількі­сний аналіз визначає основні фактори ризику, найбільш небезпечні з цього погляду етапи роботи, ідентифікувати ризики, порівняти результати щодо можливих економічних та соціальних наслідків, виявити вплив рішень на результати діяльності. Кількісний аналіз є найскладнішим, проте дає змогу визначити ступінь імовірності окремих ризиків, а відтак і здійсненність даного проекту в цілому.

У бізнес-плані можливе використання різних методів кількісної оцінки ступеня ризику, а саме: статистичного ана­лізу витрат, методу експертних оцінок, аналітичного методу, методу аналогій [13].

Статистичний метод у бізнес-плануванні може використовуватися за наявності значного обсягу статистичної інформації, що уможливлює визначення ступеня ризику через величину середньоквадратичного відхилення від очікуваних показників.

Метод аналізу витрат базується на ідентифікації зон ризику з урахуванням різного ступеня ризикованості окремих елемен­тів витрат. Можна визначити з певною ймовір­ністю як зони, в межах яких збитки не перевищують граничного значення встановленого рівня ризику, так і зони підви­щеного ризику (зона абсолютної стійкості, зона нормальної стійкості, зона нестійкого стану, зона критичного стану, зона кризового стану).

Коли бракує інформації та відсутні аналоги часто користуються методом експертних оцінок. Це визначення оцінок імовірності певного виду ризику та його впливу на діяльність фірми.

Для врахування чинників невизначеності, типових для оці­нювання бізнес-проектів, використовується аналітичний метод (аналіз чутливості). Реалізація цього методу здійснюється поетапно. Насамперед визначають головні параметри, що характеризують результати підприємницької діяльності; далі здійснюється відбір факторів впливу на результати та рівень ризику, насамкінець розраховують значення ключових параметрів на всіх етапах підприємницького процесу та розробляють способи зниження ризику. Користуючись цим методом, бажано визначати співвідношення між основними параметрами та факторами впливу на них. Це дає змогу іден­тифікувати найвагоміші чинники ризику та виміряти “чутливість” головних параметрів до зміни цих чинників.

Для визначення потенційного ризику є корисною інформація про наслідки впливу факторів ризику, зафіксовані під час реалізації аналогічних проектів.

У бізнес-плані результати вимірювання ризику можуть подаватися як в абсолютному, так і у відносному вираженні. В абсолютному вираженні ступінь ризику визначається як добуток очікуваного збитку на ймовірність його настання.

Збитки також доцільно передбачити в бізнес-плані. Це стосується втрат реальних активів (майна, сировини, палива, енергії), коштів, цінних паперів; втрат часу; збитків через погіршення іміджу (престижу). Причини можливих збитків є різними: від політичних чинників, економічної, соці­альної нестабільності, недосконалості кредитно-грошової та фінан­сової політики до форс-мажорних обставин, некомпетентності кад­рів, помилок в управлінні.

Ціну ризику у загальному розумінні можна визначити як різницю між очікуваним (без урахування ризику) прибутком від під­приємницького проекту та прибутком з імовірним ризиком, тобто за формулою (7.1):

ЦР = По – Пр,

(7.1)

де Ц_Р − ціна ризику;

По − очікуваний прибуток від проекту;

Пр − прибуток з імовірним ризиком.