63.Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту

Результатом юридичного тлумачення повинна бути визначеність ("так", "ні"), а не двозначність ("і так, і ні") у висновках того, хто тлумачить зміст юридичних норм. Результати тлумачення не можуть виходити за межі норми, що тлумачиться. Тлумачення становить лише конкретизуюче, судження про норму права, але не нове нормативне розпорядження.

Результати використання всіх способів тлумачення обумовлюють обсяг тлумачення. Тлумачення за обсягом - це з'ясування співвідношення буквального тексту і дійсного змісту юридичних норм.

Розрізняють три способи тлумачення за обсягом.

Буквальне (адекватне) тлумачення - це роз'яснення, при якому дійсний зміст (значення) норми права відповідає буквальному тексту, тобто "літері" закону. "Дух" і "літера" закону збігаються.

Поширювальне (розширювальне) тлумачення - це роз'яснення, при якому дійсний зміст (значення) норми права ширше за її буквальний текст; "дух" закону ширше за його "літери". Наприклад, дійсне значення поняття "втрата", яке міститься в Законі України "Про заставу", треба розуміти ширше, ніж буквальне значення цього слова: це і загибель, і саморуйнування, і всі інші випадки припинення існування даного предмета. Або інший приклад: "Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону" - це нормативне розпорядження не вказує на народних засідателів, однак на них, як і на суддів, поширюється принцип незалежності.

Обмежувальне тлумачення - це роз'яснення, при якому дійсний зміст (значення) норми права вужче за її текстуальний вираз; "дух" закону вужче за його "літери*. Наприклад, відповідно до Закону України про шлюб і сім'ю "повнолітні діти зобов'язані утримувати непрацездатних батьків, які потребують допомоги, і піклуватися про них", однак цей обов'язок не може поширюватися на дітей, хоча і повнолітніх, але непрацездатних.

64. Прогалини в праві та шляхи їх подолання в практиці застосування. Аналогія закону і аналогія права.

Прогалина у праві — це повна або часткова відсутність у чин­них нормативно-правових актах необхідних юридичних норм. Прогалина у законі — це повна або часткова відсутність необ­хідних юридичних норм у даному законі. Прогалини в праві виникають, як правило, там, де є супере­чливість норм однакової сили, коли одна з них «знищує» іншу. Прогалини в законодавстві повинні усуватися в процесі правотворчості шляхом внесення змін і доповнень до законів, ви­дання нових, досконаліших юридичних актів.

За наявності прогалини в законі законодавець пропонує правозастосовчу різну поведінку. За наявності прогалини в галузі кримінального законодавства і законодавства про адміністративні правопорушення виходом для юриста-практика є відмова у порушенні провадження в справі, тобто ухвалення виправдувального рішення. За наявності прогалини у галузі цивільного законодавства суди не можуть відмовити у правосудді, посилаючись на відсутність закону. У разі прогалин у цивільно-правових відносинах засто­совується аналогія двох видів: • аналогія закону; • аналогія права.

Аналогія закону — це вирішення справи або окремого юри­дичного питання на основі правової норми, розрахованої на подібні випадки. Аналогія виключається, якщо вона прямо за­боронена законом або якщо закон пов'язує настання юридич­них наслідків з наявністю конкретних норм.

Аналогія права — це вирішення справи або окремого юри­дичного питання на основі принципів права, загальних засад і змісту законодавства.

Аналогія права застосовується тоді, коли:

• немає норми, яка прямо передбачає даний випадок;

• немає норми, яка передбачає подібний випадок.

При вирішенні справи за аналогією закону і аналогією права необхідно додержуватися таких умов:

1) аналогія допустима лише у разі повної відсутності або не­повноти правових норм;

2) суспільні відносини, до яких застосовується рішення за аналогією, повинні бути врегульовані хоча б у загальній формі, тобто перебувати у сфері правового регулювання;

3) наявність подібності (аналогії) аналізованих обставин і обставин, передбачених наявною нормою, повинна бути в істот­них, юридичне рівнозначних ознаках; розбіжність — у деталях, у неістотному;

4) пошук норми, яка регулює аналогічний випадок, має йти спочатку в актах тієї самої галузі права, у разі відсутності такої — в іншій галузі та у законодавстві в цілому;

5) вироблене в ході використання аналогії правове рішення; не повинно суперечити дії розпоряджень закону, його меті;

6) обов'язково має бути вмотивоване пояснення причин застосування рішення за аналогією до даного випадку.

Для усунення прогалин у законі використовується також субсидіарне застосування норм права — додаткове застосування од­ного інституту або галузі права до відносин, що регулюються іншим інститутом або галуззю права.

Юридичні колізії – це розбіжності або протиріччя між окремими нормативно-правовими актами, які регулюють однакові або суміжні суспільні відносини, а також протиріччя які виникають в процесі правозастосування і здійсненні посадовими своїх повноважень. Для того щоб усунути колізію необхідно високий професіоналізм особи, яка тлумачить право і застосовує вибір найбільш доцільного варіанту рішення. Протиріччя також можна зняти шляхом видання нових колізійних норм. Юридичні колізії заважають нормальній роботі правової системи, інколи зачіпають права громадян. Об’єктивні причини протиріччя – зміна суспільних відносин. Тому право постійно зводиться до нових умов. Тому одні норми відпадають, інші з’являються, але інколи вони діють поряд. Суб’єктивні причини – залежать від волі і свідомості людей, політиків, законодавців. Це може бути прогалини в праві, низька якість законів, відсутність правової культури, правовий нігілізм.

Юридичні колізії можна розділити на 4 групи:

1) колізії між нормативними актами, або окремими правовими нормами.

2) колізії в правотворчості.

3) колізії в правозастосуванні.

4) колізії повноважень і статусів державних органів і посадових осіб.

Є такі способи вирішення колізій: 1. тлумачення; 2. прийняття нового акту; 3. відміна старого; 4. внесення змін чи уточнень у діючі; 5. судовий, адміністративний розгляд; 6. систематизація законодавства; 7. створення погоджувальної комісії. Шляхи усунення юридичних колізій, повинні бути правовими, а не силовими.