Семінарське заняття

1. Сутність та передумови виникнення стратегічного управління.

2. Функції та принципи стратегічного управління.

3. Розмаїття підприємств.

4. Методи управління діяльністю підприємств (економічні,соціально- психологічні, організаційні).

5. Необхідність формування стратегічного мислення менеджерів.

6. Стратегічний рівень підприємства.

Самостійна робота

1. Необхідність формування стратегічного мислення менеджерів.

Література

основна [2,6,14,27]

додаткова [12,15,20]

Т. 2. Еволюція розуміння і передбачення перспективного розвитку підприємства.

Передбачення майбутнього розвитку підприємства. Поточне планування та бюджетування. Фінансовий контроль. Довгострокове планування. Класифікація методів планування. Стратегічне планування. Стратегічне управління. Зміст бюджетування., сфери застосування, позитивні якості й обмеження цього метода при передбаченні майбутнього. Причини виникнення довгострокового планування. Прогнозування як основа довгострокового планування. Позитивні сторони і недоліки довгострокового планування. Умови переходу від довгострокового до стратегічного планування. Концепція комплексного розвитку підприємства. Загальні риси і відмінності довгострокового і стратегічного планування. Концепція стратегічного управління: сутність, елементи, механізм здійснення. Необхідність переходу підприємств до стратегічного управління як реакція на зміни оточуючого середовища. Елементи стратегічного управління, які застосовуються на підприємствах України. Переваги і обмеження стратегічного управління в Україні та на зарубіжних підприємствах.

План лекційного заняття

1. Передбачення майбутнього розвитку підприємства

2. Поточне планування та бюджетування

3. Фінансовий контроль

4. Довгострокове планування

5. Класифікація методів планування

1. Передбачення майбутнього розвитку підприємства

Концепція стратегічного управління лежить в основі стратегічного мислення і знаходить вираз у певних характерних рисах її застосування:

1. Базується на певному поєднанні теорії: системному, ситуаційному та цільовому підходах до діяльності підприємства, що трактується як відкрита соціально-економічна система. Використання тільки однієї із зазначених засад не дає змоги досягти потрібних результатів — розвитку підприємства у довгостроковій перспективі.

2. Орієнтує на вивчення умов, в яких функціонує підприємство. Це дозволяє створювати адекватні цим умовам системи стратегічного управління, що будуть відрізнятись одна від одної залежно від особливостей підприємства та характеристик зовнішнього середовища.

3. Концентрує увагу на необхідності збору та застосуванні баз стратегічної інформації. Аналіз, інтерпретація та застосування інформації для прийняття стратегічних рішень дає змогу визначити зміст та послідовність дій щодо змін на підприємстві завдяки зменшенню невизначеності ситуації.

4. Дозволяє прогнозувати наслідки рішень, що приймаються, впливаючи на ситуацію шляхом відповідного розподілу ресурсів, встановлення ефективних зв’язків та формування стратегічної поведінки персоналу.

5. Передбачає застосування певних інструментів та методів розвитку підприємств (цілей, «дерева цілей», стратегій, «стратегічного набору», стратегічних планів, проектів і програм, стратегічного планування та контролю тощо).

Наведені характеристики не вичерпують сутність концепції стратегічного управління, але дають змогу визначити найбільш суттєві складові, що й будуть розглянуті далі.

А.Файоль і Л.Урвік ще у своїх перших працях зазначали, що передбачення — це відправна точка планування діяльності підприємств, управління взагалі. Залежно від розуміння тенденцій розвитку економіки, галузі, підприємства, необхідності та можливостей передбачення майбутнього фірми, що створюються сьогодні, впродовж свого існування в дещо скороченому варіанті можуть проходити історичний шлях розвитку планування та управління підприємствами за останні 50-60 років. У табл. 1.3 наведено чотири основні фази поступового переходу до стратегічного управління. Розглянемо основні характеристики цих фаз.