6. Модель “Мак-Кінсі”.
Більш складним варіантом портфельної моделі являється багатофакторна матриця “Мак-Кінсі” компанії, яка розробляла її на замовлення компанії “Дженерал – Електрик”, фактор “можливості розширення ринку” тут перетворився в багатофакторне поняття “привабливість ринку (галузі)”. Фактор “відносна доля ринку” виріс до поняття “стратегічне положення фірми”, яке характеризує різні елементи внутрішнього середовища підприємства .
Організація
повинна оцінити своє положення по
кожному з факторів, які наведені в
таблиці, та визначити їх виходячи з 3-х
можливих рівнів: низького, середнього
та високого. Самооцінка повинна бути
максимально об’єктивною.
На її основі фірма визначає місце в
одному із квадратів матриці “Мак-Кінсі”.
Модель “Мак-Кінсі” не пропонує готові варіанти стратегії, а є скоріше добрим способом обдумування основних внутрішніх факторів організації, які роблять вплив на майбутнє. До таких факторів відносяться: стратегія, сума навиків, спільні цінності, структура організації, системи, працівники фірми, стиль.
Значення моделі “Мак-Кінсі”:
Модель показує важливість для планування не тільки розробки фінансових показників, але і обліку якості роботи та кваліфікації працівників, тобто навиків, а також людських відносин та особистих потреб учасників організації, які виражені в поняттях “спільні цінності” та “культура організації”.
Модель визначає послідовність внутрішніх дій організації після прийняття певної стратегії: 2.1. планування двох основних внутрішніх факторів організації, необхідних навиків та культури, які б відповідали обраній стратегії; 2.2. встановлення другорядних від навиків та культури елементів: а) структури: організаційні схеми, лінії субординації, опис робіт; б) системи: потоки робіт в організації, процедура виконання, облік та контроль; в) праціників: організація визначає, які саме працівники та в якій кількості їй необхідні; г) стиль: особистий стиль керівника, характер поведінки учасників організації.
Модель “Мак-Кінсі” важлива тим, що сприймає планування не тільки як процес створення формальних схем та сукупності якісних показників. Процес планування розуміється тут як встановлення зв’язку та згоди між працівниками, погодження їх інтересів, облік всіх сторін діяльності людини на підприємстві. Планування тут – в першу чергу продуктивне узагальнення.
7. Оцінка багатогалузевої портфельної моделі.
Її перевагою порівняно з простою моделлю являється облік найбільшої кількості вагомих факторів внутрішнього та зовнішнього середовища фірми.
В застосуванні даної моделі існують певні обмеження, до яких можна віднести відсутність конкретних рекомендацій по поведінці на тому чи іншому ринку, а також можливість суб’єктивної, викривленої оцінки фірмою своєї позиції.
Матеріали ПІМС – це результат узагальнення досвіду більш ніж 3000 підприємств Європи та Північної Америки. Показники діяльності компаній відображені приблизно в 30 основних змінних, які впливають на рівень прибутку та розбиті на 3 групи:
конкурентна позиція бізнесу;
характеристика та привабливість ринку, на якому працює підприємство;
виробнича структура підприємства.
Модель ПІМС виділяє такі фактори, які чинять найбільший вплив на рівень прибутку: капіталоємкість, кокурентна позиція бізнесу, відносна якість продукту, відносна доля ринку, продуктивність праці, інновації, вертикальна інтеграція, низькі витрати на одиницю продукції.
Модель ПІМС дозволяє кожній організації вчитися на досвіді інших підприємств, вибирати найбільш зручні способи дії для отримання високих доходів.
В умовах російської економіки вивчення моделі ПІМС носить в більшій мірі пізнавальний характер, так як даний метод стратегічного аналізу розроблений для високорозвинутих, насичених, відносно стійких ринків та видів бізнесу. З цієї точки зору статистичний досвід північноамериканського та японського бізнесу має для нашої економіки обмежене застосування.
Модель портфельного аналізу методом “Shell”-DPM, розроблена компанією “Shell” в середині 70-х років.