4. Методи управління діяльністю підприємств (економічні,соціально

психологічні, організаційні)

Економічні методи управління це такі методи, які реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах (будь-якій іншій діяльності) через використання товарно-грошових відносин. Вони мають два аспекти реалізації:

Соціально–психологічні методи управління реалізують мотиви соціальної поведінки людини. Рівень сучасного виробництва, зростання загальноосвітнього і професійно-кваліфікаційного рівня працівників зумовлюють суттєві зміни в системі цінних орієнтацій та структурі мотивації трудової діяльності людини. Традиційні форми матеріального заохочення поступово втрачають свій пріоритетний стимулюючий вплив. Усе більшого значення набувають такі чинники, як змістовність і творчий характер праці, можливості для прояву ініціативи, успішне визнання, моральне заохочення... Тому розуміння закономірностей соціальної психології та індивідуальної психіки управління є необхідною умовою ефективного управління виробництвом чи будь-яким іншим видом діяльності.

Організаційні методи управління базуються на мотивах примусового характеру. їхнє існування й практичне застосування зумовлене інтересами людей у спільній організації праці. Організаційні методи управління це комплекс засобів і прийомів впливу на працівників, заснованих на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва. Усі організаційні методи управління поділяють на регламентні й розпорядчі

5. Необхідність формування стратегічного мислення менеджерів

Зарубіжні теорії менеджменту за останні 30 років пройшли досить складний шлях, на якому виникали та відмирали різні концепції й підходи, зумовлені змінами в розумінні сутності та ролі менеджменту в розвитку окремих підприємств і суспільства загалом.

Стратегічне мислення передбачає:

• усвідомлення управлінської ієрархії та послідовності встановлення пріоритетів при відповіді на запитання: «Чого ми хочемо досягти та в який спосіб?»;

• орієнтацію на розпізнавання та адекватне реагування на зміни в середовищі

• нові можливості та потенційні загрози;

• логічне обґрунтування форм і методів залучення та напрямків використання інвестицій, а також персоналу відповідної кваліфікації для забезпечення розв'язання проблеми довгострокового розвитку фірми;

• координацію стратегічних і поточних, функціональних га виробничих, аналітично-планових і виконавських напрямків діяльності в організації;

• усвідомлення можливостей та масштабів впливу на формування середовища, а не лише реагування на зміни;

• орієнтацію на керівництво процесами розвитку підприємства в довгостроковому періоді формуванням відповідної системи стратегічного управління, що виявляється в настанові на ініціювання та очолювання, а не на захист і наслідування.

6. Стратегічний рівень підприємства

Стратегічне мислення управлінського персоналу будь-якого підприємства відбито в понятті «стратегічний рівень підприємства».

Стратегічний рівень — це система знань про можливості та обмеження в розвитку підприємства, що реалізується у відповідних стратегічних рішеннях і діях.

Позитивна або негативна відповідь на ці запитання, що потребує глибоких різнобічних досліджень, дає змогу оцінити рівень стратегічної спрямованості (орієнтації) підприємства. На рис.6.1 наведено основний перелік факторів, що формують стратегічний рівень підприємства, а в табл.6.1 — анкету для попереднього визначення спрямованості підприємства.

Рис. 6. 1. Фактори, що формують стратегічний рівень підприємства

Таблиця 6.1. АНКЕТА ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ ХАРАКТЕРУ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Стратегічно орієнтоване підприємство — це підприємство, де стратегічне мислення є основною, принциповою настановою в діяльності персоналу підприємства і насамперед вищого керівництва, де існує (формується) система стратегічного управління; застосовується раціональний процес стратегічного планування, який дає змогу розробляти та використовувати інтегровану систему стратегічних планів, і поточна, повсякденна діяльність підпорядкована досягненню стратегічних орієнтирів.

Таке підприємство має досить суттєві переваги порівняно з «нестратегічними організаціями».