3. Митні збори та їх види.

Ввезені митні збори – це збори, що стягуються митницями при надходженні зарубіжних товарів на внутрішній ринок.

Вивезені митні збори – це збори, що нараховуються на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України.

Адвалерні збори – це збори, що нараховуються у відсотках до митної вартості обкладаємих товарів та інших предметів.

Специфічні збори – це збори, що нараховуються у встановленому грошовому розмірі на одиницю обкладаємих товарів та інших предметів.

Комбіновані збори – це збори, що сполучають адвалерні та специфічні особливості митного обкладання.

Сезонні – це збори, що вводяться на строк не більше 4 місяців з моменту їх встановлення.

Преференційовані – переважні митні збори, які встановлюються державою для створення особливо сприятливого режиму для однієї або декількох держав при ввезенні всіх або окремих груп товарів, які імпортуються.

Пільгові – це збори, які створюють режим найбільшого сприяння до імпорту товарів з країн економічних союзів, з якими Україна заключила договори про вільну торгівлю, або торговельно-економічні договори з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму.

Повні митні збори – це збори, які застосовуються до всіх товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України (за винятком тих, до яких застосовуються преференційовані та пільгові збори).

Спеціальні – це вид митних зборів, рівень ставок яких встановлюється на більш високому рівні порівняно з звичайними в якості захистної міри внутрішнього ринку країни від надмірного імпорту.

Антидемпінгові – це вид ввезених митних зборів, які забезпечують захист внутрішнього ринку країн від ввезення товарів по демпінговим цінам.

Демпінг – продаж товарів монополіями на зовнішніх ринках за відпускною ціною, тобто за цінами більш низькими, ніж на внутрішньому ринку.

Компенсаційні – це митні збори, які стягуються поверх звичайних ввезених зборів з метою зниження конкурентоспроможності імпортних товарів на внутрішньому ринку.

4. Облік платників податків

Щодо обліку платників податків основна інформація зосереджена у 63-70 статтях ПКУ.

Метою ведення обліку платників податків є створення умов для здійснення контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, дотримання податкового і іншого законодавства. Контроль покладено на органи державної податкової служби.

Новації щодо вдосконалення системи обліку платників податків:

• створення системи обліку передбачене в розрізі платників податків, їх відокремлених підрозділів та об’єктів оподаткування;

• запроваджено заміну ідентифікаційного номера особи, що викликало багато нарікань з боку платників податків, на реєстраційний номер облікової картки такого платника;

• запроваджено альтернативну форму обліку за серією та номером паспорта для громадян, які через свої релігійні або інші переконання, відмовляються від прийняття податкового номера;

• створюється правове забезпечення системи автоматичної реєстрації громадян України, як платників податків, за даними органів реєстрації актів громадського стану.

Взяття на облік юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб (ст. 64):

• військові частини стають на облік за місцем своєї дислокації через 10 календарних днів після отримання свідоцтва про реєстрацію військової частини як суб’єкта господарювання;

• реєстрація (легалізація) відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації, тому числі постійного представництва нерезидента, здійснюється Міністерством економіки України, Міністерством юстиції України. Або іншим уповноваженим органом. Для взяття на облік вони зобов’язані звернутися впродовж 10 календарних днів з дня державної реєстрації (акредитації, легалізації) до органів ДПС за місцезнаходженням;

• облік великих платників податків може здійснюватись не за місцем розміщення, а в спеціалізованих органах ДПС. Спеціалізованим органам ДПС надається 20 календарних днів для взяття на облік (знаття з обліку) такого платника податків.

Щодо підстав та порядку зняття з обліку в органах ДПС юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб (ст. 67), то для юридичних осіб такою підставою може бути повідомлення чи документальне підтвердження державного реєстратора, чи іншого органу державної реєстрації про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, закриття відокремленого підрозділу юридичної особи.

Вимоги до відкриття та закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах (ст. 69) :

• відкриття рахунків проводиться лише за наявності документів, виданих органами ДПС;

• банки та ін. фінансові установи зобов’язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податку до органу ДПС;

• датою початку видаткових операцій за рахунком платника податків є дата отримання банком або ін. фінансовою установою повідомлення органу ДПС про взяття рахунку на облік в органах ДПС.

Державний реєстр фізичних осіб-платників податків (ст. 70). Мета його створення:

• повний облік фізичних осіб, які сплачують податки та інші обов’язкові платежі, з їх однозначною ідентифікацією;

• організація автоматизованої обробки інформації про сплату податків та інших обов’язкових платежів фізичними особами в режимі комп’ютерної мережі;

• організація нормативно-довідкової інформації для взаємодії ДПІ з іншими держорганами.