2. Функції та принципи стратегічного управління.

Основні функції управління вперше запровадив французький економіст Анрі Файоль у 1923 році. Він стведжував, щоб управляти, необхідно організовувати, погоджувати, планувати, стимулювати та контролювати діяльність людей. На сучасному етапі зазначені функції доповнюютьмїся обліком, аудитом, прогнозуванням, математичним моделюванням, інформаційними технологіями тощо. А. Файоль вперше запровадив організаційну структуру управління підприємством та розподіл праці як на горизонтальному, так і на вертикальному рівнях.

Важливим внеском в теорію розвитку менеджменту А. Файоля є вироблення ним загальних принципів побудови структури організації. Однак він вважав, що ці принципи повинні бути гнучкими і здатними пристосовуватися до змін:

1) Розподіл праці. 2) Влада та відповідальність. 3) Дисципліна. 4) Єдність розпорядництва. 5) Єдність керівництва. 6) Підпорядкування власних (індивідуальних) інтересів загальному. 7) Винагорода персоналу. 8) Централізація. 9)Ієрархія. 10) Порядок. 11) Справедливість. 12) Стабільність персоналу. 13) Ініціатива. 14) Єдність персоналу.

Дані принципи, як стверджував А. Файоль є джерелом ефективності системи управління, головним суб'єктом використання яких повинна бути адміністрація.

3. Розмаїття підприємств

Кожне підприємство чи організація є унікальною, «відкритою» системою, що має певні особливості, які відрізняють одне підприємство від іншого. Однак кожне з них є соціальноекономічною системою, а отже, має загальні риси. До цих загальних характеристик відносять :

• використання основних елементів виробництва (предмета, засобів праці та праці) і основних функцій управління;

• змінність окремих параметрів і системи загалом упродовж періоду існування; здатність до формування власної поведінки, унікальність, нерідко — непередбачуваність її в конкретній ситуації;

• здатність адаптуватися до змін у середовищі, встановлювати ефективні зв'язки;

- здатність до протидії тенденціям, які можуть зруйнувати систему; властивість змінювати структуру й механізм функціонування на власний розсуд; здатність і спрямованість на цілевстановлення та цілереалізацію.

Незважаючи на схожість характеристик підприємств як соціально економічних систем, кожне підприємство самостійно розв'язує проблеми, що пов'язані з налагодженням зв'язків у системі «підприємство — держава», врахуванням наявних чи можливих «технологічних проривів», із структурною перебудовою на макро та мікрорівні; із соціальними процесами в суспільстві тощо.

Відмінності підприємств можна описати сотнями параметрів, що характеризують їхні мікро та макрозв'язки, структури й процеси. Найсуттєвішими серед них є такі.

Юридичний статус і форма власності, що визначають типи підприємств: приватні індивідуальні, що мають статус юридичної особи, товариства, при цьому розрізняють об'єднання осіб, капіталів (комерційні товариства), громадські та кооперативні товариства, асоціації, концерни та консорціуми, державні та муніципальні підприємства й установи, спільні підприємства з іноземним капіталом, акціонерні товариства (різного типу). Юридичний статус і форма власності суттєво впливають на особливості функціонування підприємств, механізми прийняття рішень, контролю, підпорядкованості та звітності. Особливо це відбивається на системі стратегічного управління, оскільки накладає певні обмеження (або ні) на реагування підприємства на вимоги зовнішнього та внутрішнього середовища.

Галузева приналежність і профіль підприємства визначаються продукцією, що виробляється, або послугами, що надаються. Структура галузей та підприємств, які до них належать, залежить від класифікацій, що застосовуються у тій чи іншій країні на певному відтинку часу. Економічна діяльність країни згодом змінюється, відбувається постійний процес структурної перебудови, розміри та взаємозв'язок галузей між собою стають іншими, розвивається (або занепадає) зміст діяльності галузей, хоча назви можуть і не змінюватися (літако або автомобілебудування). Підприємства пропонують на продаж найчастіше неоднорідну продукцію; розрізняються моновиробники (спеціалізовані підприємства) та полівиробники (підприємства з широким асортиментом). Параметри підприємств та особливості їхнього функціонування будуть різними, як і стратегії розвитку.

Типи організацій та організаційно-економічного механізму функціонування та управління залежать від розглянутих характеристик. Тип організації підприємства найбільш чітко проявляється в її організаційній структурі виробництва та технологіях прийняття управлінських рішень. Це, в свою чергу, забезпечує ефективність діяльності організації, міру збільшення вартості освоєних ресурсів, тобто рівень доданої вартості. Досягнуті «оптимальні» розміри витрат часу та ресурсів можуть стимулювати зростання підприємств, урізноманітнення їхньої продукції та зростання ринків збуту, оскільки потребують додаткових зусиль і координації діяльності та радикальних змін. Кожна організація обирає та вдосконалює на власний розсуд з досить багатого арсеналу організаційну форму та механізм управління підприємством, створюючи врешті-решт соціально-економічну систему, не схожу на інші. Своєю чергою, тип підприємства та механізм функціонування є тією «відправною точкою», від якої починається будь-який рух, яка визначає разом із цілями зміст її «стратегічного набору». Велику роль тут відіграють керівники підприємства, які або сприяють, або перешкоджають (іноді мимоволі) розвитку підприємства.