Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЧУЕШОВ.doc
Скачиваний:
1524
Добавлен:
04.02.2016
Размер:
8.09 Mб
Скачать

10.6. Стандартизація препаратів біогенних стимуляторів

Хімічна природа біогенних стимуляторів як рослин­ного, так і тваринного походження остаточно не вивчена, тому при оцінці якості цих препаратів хімічними методами виникають

труднощі. Нині для стандартизації користуються біологічними тестами. В основі методів визначення біологічної активності тка­нинних препаратів лежить здатність біогенних стимуляторів ак­тивізувати обмінні процеси в організмі, підвищувати його життє­діяльність. Цей принцип знайшов своє вираження в таких тестах, як прискорення бродильної активності дріжджів, інтенсивність розмноження їх на твердому або рідкому середовищі, прискорен­ня проростання насіння рослин, зміна каталізної активності кро­ві, ферменту уреази. Визначають також окиснюваність препара­тів і pHрозчинів.

Дріжджовий нефелометричний тест проводять так. У скляні пробірки наливають по 1 мл випробовуваного препарату у відпо­відному розведенні (як контроль використовують воду), додають 5 мл розчину Рінгера і 2 мл суспензії культури дріжджів з ексти-нцією, визначеною по фотоколориметру, яка дорівнює 0,05. До­слідні пробірки витримують у термостаті при 27—28 °Спротягом 16—18год. Після того, як у контрольних пробірках екстинкція на ФЕКу досягає 0,100,ріст дріжджів припиняється зануренням пробірок у киплячу воду. Після охолодження роблять вимірюван­ня величини екстинції дослідних пробірок.

Визначення бродильної енергії полягає в обліку кількості вуг­лекислого газу, що виділяється під час бродіння. Облік проводять масовим способом. Для цього використовують 4конічних колби місткістю 150200 мл, що мають вентилі Мейселя і затвори Бун-зена. Вентиль улаштований так, що газ, який виділяється при бро­дінні, повинен пройти через шар кислоти сульфатної, залишити там водяну пару і вийти назовні через затвор Бунзена. У бродильні колби заливають по 30мл 17 %-вого розчину цукру і 10мл дріж­джової суспензії (10,0г пресованих дріжджів у 100мл води очи­щеної). У дві колби доливають 10 мл препарату, у інші дві — води, закривають пробками із затворами і зважують із точністю до 0,01 г. Колби витримують при температурі 22—27 °С 12 год, після чого знову зважують, і за різницею в масі колб розраховують ступінь ак­тивації, виражений у відсотках стосовно контролю.

Визначення біологічної активності препарату за посиленням регенерації епітелію рогівки ізольованого ока жаби.

У центрі рогівки двох парних ізольованих очей жаби за допо­могою круглого трепана з діаметром ріжучої коронки 1,5—2,0мм скреслюють ділянку епітелію, потім гострим скальпелем під кон­тролем бінокулярної лупи в цій ділянці видаляють епітелій рогів­ки до болдіновської капсули. Одержують зразки круглої форми однакового розміру. Після цього одне око поміщають у випробову­ваний препарат, інше —у фізіологічний розчин при кімнатній температурі на 8—16год. Протягом цього часу відбувається част­кове закриття зразка наповзаючим епітелієм. Потім очі переносять у 0,005%-вий розчин нейтрального червоного на 45—60хв (роз-

228

229

чин барвника готують на рідині Рінгера без додавання соди). Ро­гівки забарвлених очей за допомогою гострих ножиць вирізають по периметру (лімбу) і переносять на предметне скло. Контури зраз­ків за допомогою рисовальногоапарата переносять на папір і ви­мірюють їх площу планометром. Порівнюють зразки дослідного і контрольного ока; відношення площі зразка дослідного ока до контрольного виражає ступінь прискорення або уповільнення про­цесів епітелізації під дією випробовуваного препарату.

Іншим найбільш простим і чутливим методом є тест на фаго­цитарну активність. Для проведення цього тесту необхідно мати цитратну кров досліджуваної тварини і змиви 2—3денної куль­тури кишкової палички з вмістом за оптичним стандартом 500 000мікробних тіл в 1 мл.

Для визначення фагоцитарного числа в пробірку наливають 0,2—0,5мл цитратної крові, додають 0,2—0,5мл свіжого змиву кишкової палички, пробірки струшують і поміщають у термостат або водяну баню при температурі 38 °Сна 30хв, після чого із суміші готують мазки, які забарвлюють за Романовським. У маз­ку переглядають під мікроскопом 100 сегментованих нейтрофілів і підраховують кількість фагоцитованих ними мікробів, які скла­дають фагоцитарне число.

Тканинний препарат вважається активним: якщо на 5—6-й день після введення спостерігається збільшення кількості еритро­цитів на 15—25 %,гемоглобіну на 12—13 %,збільшення фаго­цитарного числа в 1,5—1раз.

Визначення окиснюваності. Методику визначення окиснюва-ності можна розглянути на екстракті алое рідкому. 2 мл витяжки розводять водою очищеною до 100 мл. 20 мл цього розчину пере­носять у колбу на 200 мл, що містить 100 мл свіжоперевареної води очищеної, додають 5 мл 25 %-вого розчину кислоти сульфат­ної і 20 мл розчину 0,1 моль/л калію перманганату і кип'ятять на сітці 10 хв, починаючи з моменту закипання рідини. До гарячого розчину додають 20 мл розчину 0,01 моль/л кислоти щавлевої і рідину титрують до зміни забарвлення розчину 0,01 моль/л ка­лію перманганату, після чого визначають окиснюваність — кіль­кість міліграмів кисню в 1 л препарату.

1 мл розчину 0,01 моль/л калію перманганату відповідає 0,008 мл кисню. Окиснюваність повинна бути близько 300 мг кисню.