Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЧУЕШОВ.doc
Скачиваний:
1518
Добавлен:
04.02.2016
Размер:
8.09 Mб
Скачать

3.7. Водні розчини

Водні розчини нестійкі при зберіганні через можливі гідроліз, мікробну контамінацію, окиснення тощо. Тому номенк­латура розчинів обмежена і включає лише препарати масового виробництва, придатні для тривалого зберігання. Зараз у фарма­копейних статтях встановлено норми мікробного забруднення — не більше 1000 мікроорганізмів і 100 грибків у 1 мл розчину за повної відсутності патогенної мікрофлори.

Терапевтичний ефект при лікуванні водними розчинами мож­на регулювати, змінюючи ступінь дисоціації та сольватації лікар-

60

61

ських речовин додаванням електролітів, ПАР, зміною значення pHі в'язкості.

Технологія їх приготування зводиться до простих операцій розчинення або змішування, очищення і фасування.

Розчин алюмінію ацетату основного (SolutioAluminiisubacetatis).Розчин одержують завдяки хімічній взаємодії речо­вин за дві стадії. На першій стадії синтезують алюмінію гідро­ксид із галунів алюмокалієвих і кальцію карбонату; або галунів і натрію карбонату; або алюмінію сульфату і кальцію карбонату; а також алюмінію сульфату і натрію карбонату. На другій стадії алюмінію гідроксид промивають від електролітів і обробляють 30 %-вою оцтовою кислотою.

Препарат також одержують електрохімічним способом, який базується на узагальненій реакції.

Анодом служить листовий алюміній марки A-1,електролітом — 8 %-вий розчин оцтової кислоти. Цим способом одержують чисті­ший розчин, його густина дорівнює 1,0401,046.

3.8. Спиртові розчини

Номенклатура спиртових розчинів широка і вклю­чає: розчини йоду, камфори, ментолу, брильянтового зеленого, метиленового синього; кислоти мурашину, саліцилову, борну; нашатирно-анісові краплі і т. ін.

Розчин йоду 5%-вий. Для приготування розчину беруть 20масових частин калію йодиду, 50масових частин йоду кристаліч­ного, води і спирту 95%-вого порівну до 1000об'ємних частин. В емальований реактор завантажують кристалічний йод, калію йодид і подвійну кількість відносно калію йодиду води очищеної. У концентрованому розчині калію йодиду розчиняється значна кількість йоду. Потім додають приблизно 1/5спирту етилового і перемішують 15хв до повного розчинення всіх компонентів. Доливають спирт, що залишився, і потім невеликими порціями —воду, при постійному перемішуванні. Розчин відстоюють і фільт­рують.

3.9. Гліцеринові розчини

Розчинення лікарських речовин у гліцерині відбу­вається при нагріванні або без нього. Це залежить від термолабі-льності лікарських речовин. Через високу в'язкість гліцерину для зменшення часу розчинення реактори нагрівають до температури 40—50 °С.

Розчин Люголя. Склад: йоду кристалічного — 1частина; ка­лію йодиду — 2частини; гліцерину — 94частини і води очище­ної —з частини. У концентрованому водному розчині калію йо­диду розчиняють йод і додають гліцерин.

3.10. Олійні (масляні) розчини

У жирних оліях та вазеліновому маслі добре розчи­няється багато лікарських речовин, призначених для зовнішньо­го застосування.

Масло камфорне для зовнішнього застосування. Розчин готу­ють масооб'ємним способом. 10масових частин камфори містить­ся в 100об'ємних частинах олійного розчину. Камфору при нагрі­ванні до 40 °Срозчиняють у соняшниковій олії. Розчинення проводять в емальованому реакторі з паровою оболонкою і якір­ною мішалкою. Після приготування розчин фільтрують.

Розчин ментолу. 1 і 2%-ві розчини ментолу у вазеліновому маслі. Розчинення проводять у реакторах без нагрівання, щоб уникнути втрат ментолу.

Удосконалення технології виготовлення та якості розчинів передусім пов'язане з розширенням асортименту розчинників, які мають достатню розчинювальну здатність лікарських речовин, хімічну й фармакологічну індиферентність, біодоступність і стій­кість у процесі зберігання.

Крім того, спостерігається помітна тенденція до скорочення використання спирту етилового, бо він має наркотичну дію, а та­кож обмеженого використання рослинних олій, які легко гірк­нуть і є харчовими продуктами.

Величезне значення для якості розчинів має досконала упа­ковка, що забезпечує як надійне зберігання, так і зручність засто­сування.

62

Сиропи (Sirupi) —це густі прозорі рідини, що міс­тять одну або більше діючих речовин, розчинених у концентрова­них водних розчинах сахарози або інших цукрів, і які мають залеж­но від складу характерний смак і запах.

Сиропи є незамінними складовими компонентами ліків для дітей, основне призначення яких —усувати неприємний смак лікарських речовин. Із цією метою застосовують цукровий, інверт-ний, цукрово-патоковий, цукрово-інвертний, цукрово-інвертно-патоковий сиропи. Інвертний сироп одержують із цукрового си­ропу шляхом інвертування (гідролізу) сахарози при нагріванні у присутності кислоти (каталізатора); у разі необхідності кислоту нейтралізують. Інвертний сироп є сумішшю рівних кількостей глюкози і фруктози; цукрово-патоковий — сумішшю сахарози й патоки і т. п.

Сахароза —вуглевод, що належить до групи дицукрів. В'яз­кість розчинів сахарози збільшується з підвищенням концентра­ції і зменшується з підвищенням температури. Розчини сахарози заломлюють світлові промені, цей показник залежить від концен­трації її в розчині й використовується для кількісного визначен­ня. Розчини сахарози не проводять електричний струм, добре роз­чиняють інші речовини, які не входять до складу сиропів.

Концентровані розчини сахарози мають відновлювальні влас­тивості завдяки утворенню інвертного цукру, що дозволяє зберег­ти стабільність легкоокиснюваних речовин у препараті. Крім цьо­го, висока концентрація цукру створює і високий осмотичний тиск у сиропах, що запобігає росту й розвитку мікроорганізмів при зберіганні.

Для приготування сиропів беруть цукор вищого ґатунку — рафінад, що містить не менше 99,9 % сахарози і не більше 0,4 % води, не містить ультрамарину, який є причиною псування сиро­пів із-за появи сірководню. У деяких випадках для консервації додають спирт етиловий. У безводному спирті цукор нерозчин-

ний, але за наявності води в спирті його розчинність зростає. На­приклад, при кімнатній температурі в 70%-вому спирті розчин­ність цукру становить майже 16 %,а в 40%-вому —до 37 %і т. д. Температура кипіння водних розчинів цукру зростає зі збіль­шенням його концентрації. Так сироп, що містить 50 %цукру, закипає при температурі 101,8 °С; 60 % —при 103 °С; 65 % —при 103,8 °С; 75 % —при 107 °Сі т. д.