Білет 5

5.періодизація укр. кул. Перший період розвитку української культури охоплює часовий відрізок від її витоків і до прийняття християнства.

Другий період розвитку припадає на час — Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.

Украй негативно позначилася монголо-татарська навала XIII—XIV ст.(повне спустошення цілих регіонів, руйнування культурних центрів, нищення духовної еліти і втрата національної державності).

Третій період припадає на литовсько-польську добу. Починаючи б від кінця монголо-татарської навали і аж до 1569 Люблінської унії. Умови для розвитку української культури погіршувалися внаслідок пригнічення української еліти. Насаджуваний насильницькими методами католицизм і латинська мова. В результаті відбувалося переважанням католицизму над православ'ям.

Четвертий період припадає на козацько-гетьманську добу. Визначальним тут виступає фактор національної державності, яка, проіснувавши понад 130 років.Вкрай негативно на розвиток культури впливала політична розчленованість українських земель. поділ на лівобережне(Москв), і правобережне(річ Посполиту). Постійні війни, що їх вели за українські землі інші держави(я руйнівні напади татар).

П'ятий період розвитку української культури охоплює 150 років великої неволі нашого народу — від часів зруйнування Гетьманщини і до початку XX століття. Його доцільно поділити умовно на три підперіоди: перший — кінець XVIII — кінець 50-х років XIX ст; другий — 60—90-ті роки XIX ст. ; і третій — початок XX ст. Цей період ще називають періодом тривалої "неволі і переслідувань".

Шостий період розвитку охоплює часовий відтинок від початку XX ст. до кінця 80-х років.Активна участь в загальноєвропейському культурному процесі. Сьомий період розвитку української культури тільки-но розпочався і триває в нових історичних умовах. Історичний акт про державну незалежність України (24 серпня 1991 р.) відкрив нові обрії перед укр. культ.

32 Які особливості мали записи в нотних книгах без лінійною нотацією (невмовою)

З княжої доби збереглося чимало нотних книг, писаних безлінійною нотацією (невмовою), що мала дві особливості. Кондакарна нотація вживалася в кондакарях, де були здебільшого вміщені кондаки на цілий рік (кондак — коротка церковна пісня, що славить Бога, Богородицю або святих). Знаменною нотацією (знамя — нота) нотовані всі інші богослужбові книги, як мінеї, ірмолої, тріоді, стихірарі тощо. Нотописи ще не досліджені як слід, отже і співів цих сьогодні докладно ще не відновлено

59. Формування укр. Нац. Театру 19-20ст.

Становлення українського національного мистецтва дещо відставало від літературного розвитку. До 1861 року продовжував існувати кріпосний театр, і не тільки у садибах, але і в містах. У 1789 театр був побудований у Харкові, але в ньому йшли тільки російські п'єси. Першими українськими постановками були «Наталка Полтавка» в 1819 році і пізніше «Москаль-чарівник» у Полтавському любительському театрі. Великий знавець української мови, Михайло Старицький писав комедії «За двома зайцями»), драми «Не судилося», «Богдан Хмельницький». Вони змальовували реалістичні картини сільського, міського побуту, передавали типові національні характери. Творцем української соціальної драми став Іван Карпенко-Карий . У основі його п'єс (драми «Бурлака», «Безталанна», комедії «Сто тисяч», «Хазяїн») лежать глибокі психологічні конфлікти, гострі соціальні протиріччя

Провідне місце в театральному житті України на початку XX ст. належало акторським колективам, які очолювали корифеї української сцени П. Саксаганський, І. Карпенко-Карий, М. Садовський. Періодом найвищого творчого піднесення їхньої театральної трупи були 1900-1903 pp., коли в її репертуарі було близько 60 п'єс. У 1907 році М. Садовський заснував у Києві перший український стаціонарний театр. У цей час у Львові й далі успішно працював єдиний український професійний театр «Руської бесіди».