48.Досягнення декор-ужит (середньовіччя)

З утратою античних досягнень головну роль отримало декоративно-ужиткове мистецтво, а пізніше — архітектура. У XVI ст. в українському декоративно-ужитковому мистецтві з'являються нові риси, пов'язані з проникненням ренесансних орнаментальних мотивів. Однак українські майстри вносять у них багато своєрідних рис пов’язаних з культурою народного мистецтва.У цей період відроджується скловаріння, що занепало в попередні століття. У багатьох містах України поряд із ткацтвом починає розвиватися килимарство. Львівські майстри оволоділи мистецтвом виготовлення оббивки для меблів із тисненої шкіри. Найбільшого поширення в XVI ст. в Україні мали такі види декоративно-ужиткового мистецтва, як місцеве виробництво меблів, художнє литво та вироби з металу, керамічне виробництво, а також стародавні галузі — вишивання та гаптування.У художній обробці металу українські майстри уславилися відливанням гармат, годинникарством, виробництвом нових видів зброї.

75. Досягнення науки і освіти 20ст

Освіта У 1923 в Україні працювало майже 16 тисяч початкових і семирічних шкіл, в яких навчалося понад 1,5 мільйона учнів. У 1926 в містах і селищах міського типу виник новий тип шкіл — фабрично-заводська семирічка, яка давала учням загальну і політехнічну освіту, готувала їх до продовження навчання в технікумах. Трохи раніше були організовані трирічні загальноосвітні школи сільської молоді. У цих школах загальна освіта в обсязі програми 5—7 класів поєднувалася з теоретичним і практичним вивченням сільського господарства. У 1934 році для всього СРСР було встановлено декілька типів шкіл: початкова (1—4 класи), семирічна (1—7 класів) і середня (десятирічна). Була введена обов'язкова початкова освіта.

В Україні розвивалася і середня спеціальна освіта (професійні училища і технікум). В 1940 р. їх було 590 .Кількість студентів вищих навчальних закладів зростала не тільки за рахунок випускників шкіл, але і за рахунок підготовчих курсів(1919) , робітничих факультетів (1921). У 1938 році в Україні було 130 вищів.

Наука Базою для подальшого розвитку культури стала українська наука, як фундаментальна, так і прикладна. У розвитку української науки найактивнішу участь взяли видатний природознавець зі світовим ім'ям В. Вернадський, мікробіолог і епідеміолог Д. Заболотний, математик М. Крилов, , гігієніст та епідеміолог О.Чепурківський, літературознавець С. Єфремов, О. Богомолець, який працював в галузі експериментальної патології, Є. Патон, нові методи електрозварювання. Ці та ряд інших вчених широко відомі за межами України.

У 1929 році був заснований інститут мікробіології та епідеміології, в 1930 у Києві став працювати великий науковий центр з вивчення проблем патологічної фізіології. Великою популярністю, заслуженим світовим авторитетом користувалися терапевтичні школи Микола Стражеско , Ф. Яновського , В. Філатов

Білет 22

22.Найдавніші книги київської русі

Найдавнішими рукописними пам'ятками є Остромирове Євангеліє, Початковий літопис, "Повість временних літ", "Київський літопис", "Поученіє Володимира Мономаха", "Слово о законе и благодати" Іларіона, "Слово о полку Ігоревім".

Найдавнішою датованою книжною пам’яткою Русі є Остромирове Євангеліє. Остромирове Євангеліє - її сторінки оздоблені кольоровими заставками і великими ініціалами. Деякі рядки тексту написано золотом. Створили цю книгу в Києві в 1056-1057 рр.

Нестор-літописць -об'єднав усі попередні літописи, відредагував і доповнив новими матеріалами про початок Русі: "Повісті временних літ" взнаємо про початок слов'янської писемності, про піклування Ярослава Мудрого освітою, культурою, будівельною справою.

Важливим явищем була поява "Поученіє" Володимира Мономаха. Дітей він повчав жити за законами християнської моралі. Вагомий внесок у розвиток ораторського мистецтва вніс Іларіон своїм твором "Слово про закон і благодать"- це церковно-політичний трактат, який був написаний під час війни Русі із Візантією. Звичайно ж, оригінальною пам'яткою є "Слово о полку Ігоревім". Це найвеличніший твір світового героїчного епосу. Автор не відомий, але це людина рідкісного поетичного таланту бо створив шедевр про боротьбу русичів із половцями. Основна ідея твору — заклик руських князів до об'єднання, бо тільки спільними силами можна здолати ворога, захистивши цим свою Батьківщину

49 . Філософська та літературна спадщина Г. Сковороди

Г. Сковорода був оригінальним мислителем, він був добре обізнаний з ученням найвидатніших філософів античності, середньовіччя і нового часу. Опанувавши досягнення світової філософської думки, Г. Сковорода став одним із зачинателів нової філософії на Україні. Свої філософські погляди Г. С Сковорода вмотивовував не у наукових працях, а в філософсько-літературних творах. Він написав, поетичну збірку «Сад божественних пісень», збірку «Байки Харківські». В основу філософських поглядів Г. С Сковороди лягло вчення про три світи (макрокосм (всесвіт), мікрокосм (людина), символічний світ — Біблія). Кожний з цих світів має дві натури: внутрішню (духовну) та зовнішню (матеріальну).

Григорій Сковорода як поет, композитор та професійний музи­кант збагатив музично-поетичну творчість новими моти­вами та образами. Його пісні знаменують собою народження нового жанру — сольної пісні з інструментальним супроводом.

Музично-поетична творчість Григорія Савича Сковороди представлена кантами й піснями. За життя автора його пісні не друкувалися. Їх співали прості люди скрізь по Україні, ці пісні ще й досі побутують у народних «редакціях».