Білет 19

19.Музичні інструменти Київської Русі

У давньоукраїнському музичному мистецтві існувала велика кількість різноманітних музичних інструментів. До складу музичних інструментів належали:

1. струнні інструменти - гусла (цимбали), гудок (смик), ліра, лютня, кобза, ребек, бандура, торбан, скрипка;

2. ударні інструменти - бубон, тарілки, литаври;

3. духові інструменти - труба, дудка (сопілка), дуда (волинка), ріг, ріжок, кугикли ("флейта Пана"), трембіта.

Це говорить про значні культурні зв'язки з іншими країнами та високий рівень музичного мистецтва того часу. Варган, волинка були незамінними, тому що піднімали бойовий дух і настрій. На відміну від католицької віри, інструментальна музика не допускалася в церкви, тому що вона була пов'язана з веселощами. Про багату музичну культуру періоду Київської Русі образно розповідає нам знаменита фреска ХІ ст. "Скоморохи" Софії Київської, на якій зображено велику групу музикантів - цілий оркестр, - що грають на струнних, ударних та духових інструментах

46.Розвиток освіти і науки України в 17-18 ст.

Попри несприятливі умови розвитку, освіта в Україні XVII—XVIII ст. залишалася на досить високому рівні. Нижчою ланкою в системі освіти були початкові школи. 1740 діяло 866 шкіл. Сільські й міські школи утримувалися громадою —, були народними.. До першої половини XVIII ст. на землях Укр. діяли колегіуми — Чернігівський (1700 p.), Харківський (1726 р.) та Переяславський (1738 р.).

На західноукраїнських землях також було чимало шкіл середнього типу. Більшістю з них опікувалися єзуїти.

Вищим навчальним закладом в Україні, головним осередком науки й мистецтва протягом XVII—XVIII ст. залишалася Києво-Могилянська академія. Центром культурно-освітнього життя України цього періоду була Києво-Могилянська колегія, яка у 1701 р. отримала титул і права академії. За часів гетьмана І. Мазепи вона досягла найбільшого розквіту. На початку XVIII ст. в ній навчалося дві тисячі студентів. Академія була відкрита для широких верств населення України, приймала також студентів і з інших православних країн – Сербії, Чорногорії, Болгарії. Визначними культурними діячами стали Г. Сковорода, М. Березовський, П. Гулак-Артемовський. У другій половині XVIII ст. в академії було відкрито класи чистої математики (алгебра й геометрія).

Протягом XVII—XVIII ст. дедалі дужче зростала зацікавленість природничими науками.. У курсі філософії більшого значення набувала фізика, до якої вводили такі розділи, як рух, космологія.

Українська заможня молодь виїздила на студії до західноєвропейських університетів – у Кенігсберг.

Згодом в Київській академ. та в колегіумах було запроваджено навчання російською мовою, з часом академію перетворено в духовну, колегіуми – в духовні семінарії.

У розвитку початкового і середнього шкільництва певну роль відіграли реформи цісаря Йосифа II, який у 1781 р. наказав заснувати й утримувати народні школи скрізь, де було близько сотні дітей

73. Культура України на етапі становлення незалежності.

До життя почали повертатися набутки, що досі були під забороною.

Першим кроком на шляху перебудови освітньої галузі, яка охоплювала понад 48 тис. закладів, де навчалося бл. 15 млн. учнів і студентів, працювало більше 2 млн. фахівців, став Закон України "Про освіту" (1991). Він визначив школу як основу духовного та соціально-економічного розвитку держави. Освіта мала бути доступною для всіх людей, відповідати світовому рівневі. Українську музику, пісню, танець пропагують у світі Державний заслужений академічний народний хор імені Г. Верьовки, ансамбль танцю імені Вірського. Насамперед слід наголосити, що в Україну почали повертатися твори заборонених тоталітарним режимом письменників, поетів зі світовим ім'ям: Івана Багряного, Уласа Самчука, Євгена Плужника, Євгена Маланюка. В Україні немає свого фільмофонду і низький рівень кіноосвіти. Зник журнал «Новини кіноекрана.