Розділ vііі (колишній Розділ vі а). Зайнятість

Стаття 125 (колишня стаття 109n)

Держави-члени та Співтовариство, відповідно до цього розділу, працюють над розробкою скоординованої стратегії зайнятості і особливо над сприянням становленню кваліфікованої підготовленої та пристосованої робочої сили та ринків праці, які відповідають економічним змінам з метою досягнення цілей, визначених у статті 2 Договору про Європейський Союз та у статті 2 цього Договору.

Стаття 126 (колишня стаття 109о)

1. Держави-члени завдяки своїй політиці у сфері зайнятості вносять свій вклад у досягнення цілей, визначених у статті 125, у такий спосіб, що не суперечить основним напрямкам економічної політики держав-членів і Співтовариства, прийнятим згідно із статтею 99(2).

2. Держави-члени, з урахуванням національної практики щодо відповідальності управлінців і працівників, розглядають підтримку зайнятості як спільну справу і координують свої дії стосовно цього у Раді, відповідно до положень статті 128.

Стаття 127 (колишня стаття 109p)

1. Співтовариство забезпечує високий рівень зайнятості, заохочуючи співпрацю між державами-членами, підтримуючи та, за необхідністі, доповнюючи їхні дії. При цьому воно поважає компетенцію держав-членів.

2. Завдання досягнення високого рівня зайнятості повинно братися до уваги при розробці та здійсненні політики і діяльності Співтовариства.

Стаття 128 (колишня стаття 109q)

1. Щороку Європейська Рада розглядає ситуацію, яка склалася із зайнятістю у Співтоваристві, та робить певні висновки на підставі спільного щорічного звіту Ради і Комісії.

2. На підставі висновків Європейської Ради, за рішенням, прийнятим кваліфікованою більшістю на пропозицію від Комісії, і після консультацій з Європейським Парламентом, Економічним і соціальним комітетом, Комітетом регіонів та Комітетом по зайнятості, згаданим у статті 130, Рада кожного року визначає основні напрямки, якими держави-члени повинні керуватися при проведенні своєї політики зайнятості. Ці напрямки повинні узгоджуватися із основними напрямками, прийнятими відповідно до статті 99(2).

3. Кожна держава-член надає Раді і Комісії щорічний звіт про основні заходи, здійснені нею на втілення своєї політики зайнятості у світлі напрямків щодо зайнятості, сформульованих у пункті 2.

4. На підставі звітів, згадуваних у пункті 3, та отримавши думку Комітету по зайнятості, Рада кожного року розглядає як здійснюється політика зайнятості держав-членів у світлі напрямків зайнятості. За рішенням, прийнятим кваліфікованою більшістю на підставі пропозиції від Комісії, Рада може, якщо вважатиме за доцільне у світлі такого розгляду, підготувати рекомендації для держав-членів.

5. На підставі результатів цього огляду Рада і Комісія готують спільний щорічний звіт для Європейської Ради про ситуацію щодо зайнятості в Співтоваристві та про втілення напрямків зайнятості.

Стаття 129 (колишня стаття 109r)

Діючи відповідно до процедури, визначеної статтею 251, і після консультацій з Економічним та соціальним комітетом та Комітетом регіонів, Рада може прийняти ряд заохочувальних заходів, спрямованих на заохочення співпраці між державами-членами і на підтримку їхніх дій у сфері зайнятості через ініціативи, спрямовані на розвиток обміну інформацією та кращою практикою, надаючи порівняльний аналіз та поради, сприяючи інноваційним підходам та оцінюючи існуючий досвід, особливо з пілотних проектів.

Ці заходи не включають гармонізацію законів і нормативних актів держав-членів.

Стаття 130 (колишня стаття 109s)

Після консультацій з Європейським Парламентом, Рада утворює Комітет по зайнятості з дорадчим статусом для сприяння співпраці між державами-членами у сфері зайнятості та політики щодо ринків праці. Завданнями Комітету є:

– здійснювати моніторинг ситуації із зайнятістю та політики у сфері зайнятості в державах-членах та Співтоваристві;

– не йдучи всупереч статті 207, готувати висновки на вимогу Ради чи Комісії або за власною ініціативою, і вносити свій вклад у підготовку процедури діяльності Ради, згадуваної у статті 128.

Здійснюючи свої повноваження, Комітет консультує управлінців і працівників.

Кожна держава-член і Комісія призначають двох членів Комітету.