Глава 3. Послуги

Стаття 49 (колишня стаття 59)

Відповідно до нижчевикладених положень скасовуються будь-які обмеження на вільне надання послуг у межах Співтовариства по відношенню до громадян держав-членів, що здійснюють своє право на заснування та підприємницьку діяльність в іншій державі-члені Співтовариства, ніж та, громадянину якої надаються послуги.

Рада може, діючи на основі кваліфікованої більшості за пропозицією Комісії, поширити дію положень даної Глави щодо громадян третіх країн, які надають послуги та здійснюють підприємницьку діяльність на території Співтовариства.

Стаття 50 (колишня стаття 60)

Послуги будуть вважатися «послугами» в рамках значення, передбаченого даним Договором, коли вони, як правило, надаються за винагороду і не підлягають дії положень про свободу пересування товарів, капіталу та осіб.

До «послуг», зокрема, належать:

(а) діяльність промислового характеру;

(б) діяльність комерційного характеру;

(в) діяльність ремісників;

(г) професійна діяльність.

Не порушуючи положень даної Глави про свободу заснування, особа, що надає певні види послуг, має право тимчасового ведення тієї чи іншої економічної діяльності в державі, де надаються такі послуги, на таких же умовах, що й громадяни даної держави.

Стаття 51 (колишня стаття 61)

1. Право вільного надання послуг у сфері транспорту визначається положеннями, викладеними в Розділі про транспорт.

2. Право вільного надання банківських та страхових послуг, пов’язаних з переміщенням капіталу, забезпечується положеннями про свободу переміщення капіталу.

Стаття 52 (колишня стаття 63)

1. З метою забезпечення вільного надання певного виду послуг Рада може, на пропозицію Комісії та після консультацій з Економічним та соціальним комітетом і Європейським Парламентом, видавати відповідні директиви на основі рішення кваліфікованою більшістю.

2. Що стосується директив, згаданих у пункті 1, пріоритет надаватиметься, як правило, тим послугам, які безпосередньо впливають на собівартість виробництва, та лібералізація яких допоможе розвитку торгівлі.

Стаття 53 (колишня стаття 64)

Держави-члени заявляють про свою готовність забезпечити вільне надання послуг в більшому обсязі, ніж вимагається директивами, прийнятими відповідно до статті 52(1), якщо цьому сприяє загальна економічна ситуація в країні та стан окремих галузей народного господарства.

З цією метою Комісія дає відповідні рекомендації зацікавленим державам-членам.

Стаття 54 (колишня стаття 65)

Доки обмеження на вільне надання послуг не скасовані, кожна держава-член накладає подібні обмеження, не вдаючись до розрізнень на ґрунті національної приналежності чи місця проживання, щодо всіх осіб, які надають послуги, як це передбачено першим пунктом статті 49.

Стаття 55 (колишня стаття 66)

Положення статей 45-48 застосовуються до питань, що порушуються в даній Главі.

Глава 4. Капітал і платежі

Стаття 56 (колишня стаття 73b)

1. У межах положень, викладених у цій Главі, всі обмеження на переміщення капіталу між державами-членами, а також між державами-членами і третіми країнами повинні бути заборонені.

2. У межах положень, викладених у цій Главі, всі обмеження на платежі між державами-членами, а також між державами-членами і третіми країнами повинні бути заборонені.

Стаття 57 (колишня стаття 73c)

1. Положення статті 56 не повинні завдавати шкоди застосуванню по відношенню до третіх країн будь-яких обмежень, які існують на 31 грудня 1993 року відповідно до законів держав-членів чи Співтовариства щодо переміщення капіталу в треті країни чи з них, включаючи прямі інвестиції в підприємства, у тому числі в нерухомість, надання фінансових послуг чи допуск цінних паперів на ринки капіталу.

2. Докладаючи зусиль для досягнення вільного переміщення капіталу між державами-членами і третіми країнами на максимально можливому рівні та без порушення інших Глав даного Договору, Рада може, на основі рішення кваліфікованої більшості за пропозицією Комісії, здійснювати заходи щодо переміщення капіталу в треті країни чи з них, включаючи прямі інвестиції в підприємства, у тому числі в нерухомість, надання фінансових послуг чи допуск цінних паперів на ринки капіталу. Згідно з цим пунктом, для прийняття заходів, які є кроком назад щодо права Співтовариства забезпечувати вільне переміщення капіталу в треті країни чи з них, необхідне одноголосне рішення Ради.

Стаття 58 (колишня стаття 73d)

1. Положення статті 56 не порушують прав держав-членів:

(а) застосовувати відповідні положення податкового законодавства, що визначають відмінності між платниками податків, які перебувають в неоднакових умовах відносно місця проживання чи місця інвестування капіталу;

(б) вживати всіх необхідних заходів для запобігання порушень національних законів та актів виконавчої влади, особливо у сфері оподаткування, та ретельного контролю за діяльністю фінансових установ; встановлювати процедуру декларування даних про переміщення капіталу з метою отримання інформації адміністративного чи статистичного характеру; вживати заходів, що є виправданими з точки зору соціальної політики чи державної безпеки.

2. Положення цієї Глави не порушують застосування обмежень на право заснування і ведення економічної діяльності, якщо це не суперечить основним принципам даного Договору.

3. Заходи та процедури, викладені в пунктах 1 і 2, не повинні бути засобом безпідставної дискримінації або завуальованого обмеження щодо вільного переміщення капіталів чи платежів, як це визначено в статті 56.

Стаття 59 (колишня стаття 73f)

У випадках, коли за виняткових обставин переміщення капіталу в треті країни чи з них викликає, або загрожує викликати серйозні труднощі у функціонуванні економічного та валютного союзу, Рада, на пропозицію Комісії і після консультацій з ЄЦБ, кваліфікованою більшістю приймає рішення про захисні заходи щодо третіх країн на період не більше шести місяців, якщо такі заходи вкрай необхідні.

Стаття 60 (колишня стаття 73g)

1. Якщо у випадках, передбачених у статті 301, виникає необхідність здійснення заходів на рівні Співтовариства, Рада може, згідно з процедурою статті 301, вжити невідкладних заходів для переміщення капіталу та платежів відносно зацікавлених третіх країн.

2. Не порушуючи умови статті 297, до остаточного затвердження Радою заходів відповідно до пункту 1, держава-член може, в разі особливої необхідності з серйозних політичних міркувань, вжити однобічних заходів супроти третьої країни з питань переміщення капіталу і платежів. Комісія та інші держави-члени повинні бути поінформовані про подібні заходи не пізніше дати введення в дію останніх.

На пропозицію Комісії Рада може прийняти кваліфікованою більшістю рішення, яке б зобов’язувало ту чи іншу державу-члена відкоригувати чи скасувати подібні заходи. Голова Ради інформує Європейський Парламент про будь-яке таке рішення, прийняте Радою.