Розділ ііі. Вільне пересування осіб, послуг та капіталу

Глава 1. Працівники

Стаття 39 (колишня стаття 48)

1. Гарантується свобода пересування працівників у межах Співтовариства.

2. Така свобода пересування передбачає скасування будь-якої дискримінації на національній основі між представниками держав-членів, що ґрунтується на різних підходах до вирішення питань зайнятості, оплати й інших умов праці та працевлаштування.

3. Згідно з основними засадами соціальної політики свобода пересування передбачає право громадян на безпеку та охорону здоров’я, що включає вирішення наступних питань:

(а) розгляд поданих пропозицій щодо працевлаштування;

(б) вільне пересування з метою працевлаштування на території держав-членів;

(в)перебування з цією ж метою в іншій державі-члені відповідно до законодавчих положень, адміністративних актів і постанов даної держави про працевлаштування громадян;

(г) проживання на території держави-члена після працевлаштування в ній.

4. Положення даної статті не стосуються працевлаштування у сфері громадського обслуговування.

Стаття 40 (колишня стаття 49)

Діючи згідно з процедурою, викладеною у статті 251, Рада після консультацій з Економічним та Соціальним Комітетом видає директиви чи регламенти, визначаючи заходи, необхідні для поетапного введення свободи пересування працівників відповідно до статті 39. Подібні заходи передбачають:

(а) забезпечення тісної співпраці між національними службами зайнятості;

(б) скасування адміністративних процедур та кваліфікаційних періодів відносно наявної зайнятості, прийнятих на основі національного законодавства або відповідних договорів між державами-членами, збереження яких перешкоджає вільному пересуванню працівників;

(в) скасування кваліфікаційних періодів та інших обмежень, передбачених національним законодавством або відповідними договорами між державами-членами, для працівників інших держав-членів стосовно вільного вибору роботи, окрім тих обмежень, які накладаються на працівників даної держави;

(г) впровадження відповідних механізмів забезпечення балансу між попитом та пропозицією на ринку працевлаштування з метою уникнення серйозних загроз для життєвого рівня та рівня зайнятості в різних регіонах та галузях промисловості.

Стаття 41 (колишня стаття 50)

Керуючись засадами спільної програми, держави-члени повинні стимулювати обмін молодими працівниками.

Стаття 42 (колишня стаття 51)

Діючи згідно з процедурою, викладеною у статті 251, Рада зобов’язується вживати таких заходів у сфері соціальної безпеки, які необхідні для забезпечення свободи пересування працівників. З цією метою вона гарантує працівникам-мігрантам та членам їх родин:

(а) врахування, з метою надання та збереження права на виплати і розрахунку її обсягу, всіх періодів, які беруться до уваги за законами кількох країн;

(б) виплату соціальної допомоги особам, які є резидентами на території держав-членів. Усі процедури, викладені в статті 251, Рада приймає одноголосним рішенням.

Глава 2. Право на заснування та економічну діяльність

Стаття 43 (колишня стаття 52)

У межах визначених нижче положень забороняються будь-які обмеження свободи заснування та економічної діяльності громадян держав-членів на території іншої держави-члена. Подібна заборона стосується також обмежень щодо створення агентств, філій чи дочірніх компаній громадянами будь-якої держави-члена на території іншої держави-члена.

Свобода заснування включає право на самостійну діяльність, а також на створення компаній або фірм відповідно до положень другого пункту статті 48 та згідно з умовами, встановленими на законодавчому рівні для громадян власної держави у випадках, які стосуються створення підприємств, у відповідності з положеннями Глави, що стосується капіталів.

Стаття 44 (колишня стаття 54)

1. З метою досягнення відповідного рівня свободи заснування щодо певного виду економічної діяльності, Рада, відповідно до процедури, викладеної у статті 251, та після проведення консультацій з Економічним і Соціальним Комітетом, діє шляхом прийняття директив.

2. Рада та Комісія виконують обов’язки, покладені на них попередніми положеннями, зокрема:

(а) надання пріоритетних позицій тому виду, де свобода заснування та економічної діяльності вносить особливо значний вклад у загальний розвиток виробництва та торгівлі;

(б) забезпечення тісної співпраці між компетентними органами влади держав-членів з метою контролю над ситуацією в різних сферах діяльності на території Співтовариства;

(в) скасування адміністративних процедур, прийнятих на основі національного законодавства або відповідних договорів, що укладені раніше між державами-членами, дотримання яких порушує свободу заснування та економічної діяльності;

(г) гарантування працівникам однієї держави-члена, що зайняті на території іншої держави-члена, можливості залишатися на цій території з метою здійснення самостійної економічної діяльності за умови їх відповідності тим вимогам, котрі б висувалися до них у випадку, якщо б вони прибули у державу у той час, коли б вони мали наміри здійснювати таку діяльність;

(д) забезпечення громадянам однієї держави-члена права придбання та використання землі та будинків, розташованих на території іншої держави-члена, якщо це не суперечить принципам, визначеним у статті 33(2);

(е) здійснення поступового скасування обмежень свободи заснування і ведення економічної діяльності в кожній конкретній сфері, беручи до уваги, з одного боку, умови створення агентств, філій і дочірніх компаній громадянами на території держави-члена, а, з другого – умов щодо участі персоналу головних підприємств в органах правління або контролю цих агентств, філій і дочірніх компаній;

(є) координуючи до певної міри, яка необхідна для захисту інтересів членів та інших осіб, заходи самозахисту компаній чи фірм держав-членів, відповідно до положень другого пункту статті 48, беручи до уваги забезпечення рівноцінності таких заходів у рамках Співтовариства;

(ж) гарантування того, що умови заснування не порушує допомога, яку надають держави-члени.

Стаття 45 (колишня стаття 55)

Положення даної Глави не застосовується, щодо будь-якої держави-члена, до видів діяльності, які в цій державі пов’язані, навіть випадково, з виконанням офіційних владних обов’язків.

Рада може, діючи на підставі рішення, прийнятого кваліфікованою більшістю, і на пропозицію від Комісії, постановити, що положення цієї Глави не застосовується до певних видів діяльності.

Стаття 46 (колишня стаття 56)

1. Положення даної Глави та вжиті згідно з ними заходи не повинні суперечити застосуванню положень, встановлених законом, нормативними чи адміністративними актами відносно особливого режиму щодо іноземних громадян, виходячи з міркувань громадського порядку, державної безпеки та охорони здоров’я.

2. Діючи згідно з процедурою, викладеною у статті 251, Рада приймає директиви для координації вищезгаданих положень.

Стаття 47 (колишня стаття 57)

1. З метою сприяння особам у веденні їх самостійної професійної діяльності, і, діючи згідно з процедурою, викладеною у статті 251, Рада приймає директиви про взаємне визнання дипломів, сертифікатів та інших офіційних свідоцтв професійної підготовки.

2. З цією ж метою Рада, діючи згідно з процедурою, викладеною у статті 251, Рада приймає директиви з узгодження положень, встановлених законами, нормативними чи адміністративними актами в державах-членах, про початок і продовження здійснення самостійної професійної діяльності. Діючи одноголосно згідно з процедурою, викладеною у статті 251, Рада приймає директиви, впровадження яких зумовлює, принаймні, в одній державі-члені, зміну діючих принципів законодавства щодо професійної підготовки у частині, що стосується умов прийому для фізичних осіб. В інших випадках Рада діє на основі кваліфікованої більшості.

3. У разі медичних, суміжних з ними та фармацевтичних професій, поступове скасування обмежень залежатиме від ступеня узгодженості умов здійснення цих видів професійної діяльності в різних державах-членах.

Стаття 48 (колишня стаття 58)

Компанії чи фірми, які створені відповідно до закону держави-члена і мають власний зареєстрований офіс, центральну адміністрацію або головне місце підприємницької діяльності в межах Співтовариства, відповідно до цілей даної Глави, отримують такі ж повноваження, як і фізичні особи даної держави-члена.

Під «компаніями» та «фірмами» маються на увазі ті компанії і фірми, що діють на основі цивільного і комерційного права, включаючи кооперативні товариства та інші юридичні особи, що підлягають регулюванню в рамках приватного чи публічного права, за виключенням неприбуткових юридичних осіб.