Тестові завдання №28

А

Звісно, разом з хлібом в придніпровському небі також росло й сонце у вишину, з кожним днем піднімаючись у блакить усе вище та вище (Є. Гуц.).

Б

Спочатку повільна, нібито ненавмисно лінива, з усіх боків прошена, а далі – все більш небезпечна і гостра, вона раптово накриває тебе з головою, як хвиля (М. М.).

В

Холодно, але все зеленіє (П. З.).

Г

Правду кажучи, було чим і полюбуватися (П. М.).

Д

Місячний диск полоскався в тихоплинному Тясмині, заливав срібно-тьмяним промінням скупчені верби, білостінні хати, церковні бані й цинкові дахи (М. Н.)

А

З самого рання летять чайки в поля, у глиб суходолу, летять, мов на роботу, і трудяться, аж поки спека не вдарить (О. Г.).

Б

Любить він такі ночі без вечорів, тільки захід одпалав – темніє одразу, раптово, небо вже – тьма космосу з крупинками зірок де-не-де (О.Г.).

В

Бульдозер за бульдозером так і шугають стрімголов у глибокі пази траншеї, а залишені між ними вали рихлої необваленої землі дедалі вищають, ростуть (О. Г.)

1

Складносурядне

2

Складнопідрядне

3

Безсполучникове

А

Сонце сходило за спиною, коли вони виїхали на вершечок одного такого пагорба...(В. Кор.).

Б

Україна моя починається там, де доля моя усміхається (П. Ос.).

В

Збираються чабани, по черзі обв’язуються вірьовками … і спускаються у вогку колодязну глибінь, щоб вибрати звідти різну нечисть, мул, залізяччя (О. Г.)

Г

І хоч раніше за цехом, за графіком, за безліччю квартирних та побутових справ їй не до собору було, …одначе зараз це неподобство обурило й Віруньку… (О. Г.).

Д

Босфор аж затрясся, бо зроду не чув козацького плачу (Т. Ш.).

1

З підрядною допустовою частиною

2

З підрядною частиною причини

3

З підрядною частиною місця

4

З підрядною частиною часу

5

З підрядною частиною мети

А

Фантастичні сузір’я мін вихоплювали і вихоплювали його з темряви, і здавалося, що хати хотіли кудись летіти, далеко-далеко від усіх страхіть війни…(М. Ст.) .

Б

Листячко – ще молоденьке, ніжне – тремтіло в перших подихах, що провіщали сонце, поволі зводили голівки квіти й ловили ще не видимі людському оку промені… (В. Ш.).

В

Вона (Євпраксія) щосили боролася з розпачем, сиділа коло вікна непорушно й невідривно, линула поглядом у безвість, збирала у своїй пам’яті все, що дарували їй очі: ріку, кам’янисту рівнину …(П. З.).

Г

Сонце ще не зайшло, а вже випливав місяць, якось непомітно виступив з туманного небосхилу, і вже вони, обидва світила, освітлюють цей тихий, більше степовий, ніж луговий, простір … (О. Г.).

Д

Земля була мокра, чорна, і рожеві пелюстки маку, вночі оббиті дощем, всюди поприлипали до неї (О. Г.).

А

Був світ – стала безодня руїни й нежиття (О. Гонч.)

Б

Розставила б на миснику отакий посуд – на всю хату яскравів би своєю красою… (О. Г.).

В

Як тільки займеться десь небо – з другого боку встає зараз червоний туман і розгортає крила (М. Коц.)

Г

Іван оглянувся й не побачив Бориса – задні платформи з ковшами пливли в темряві (Ю. М.).

Д

Весело бриніли набубнявілими гілками осокори, задумливо погойдувала обважнілими косами береза (Ю. Ян.).

А

Над Києвом гасне сонце / і його останні жарини тліють на розпеченому золоті старих церков (Б. Ант.-Дав.).

Б

З великим спокоєм випливають з-за обрію, немов з глибини віків, круторогі сірі воли / одомашнені нащадки могутніх степових турів (О. Г.).

В

Чим далі в степ / хмурнішають криничани, гостріше відчувають свою бездомність (О. Г.).

Г

Мені страшно признатися / я щаслива (Л. Кост.)

Д

У товаристві лад / усяк тому рад (Н.тв.).

А

«Оце хороми! – вигукнув юний Яресько. – Під хатою бур’ян, а на хаті лобода… До самих димарів хоч паси кіз» (О. Г.).

Б

«Одна дівчина як рожа, друга – як маківка. Гарна маківка, але од рожі кращої квітки нема» – подумав Василь, входячи в хату (Н.-Л.).

В

«Святі слова…» – почувся поблизу задуманий голос Мокеїча (О. Г.).

Г

«Бідна дівчинко, – сказав Захар, що я можу тобі порадити?» (І. Ф.).

Д

Климко поворухнувся під важкою вкривачкою і сказав: «Треба йти» (Гр. Т.)