Вимова приголосних звуків

Правила

Приклади

1. Дзвінкі приголосні в кінці та середині слова перед наступним глухим не оглушуються.

Виняток: [г] вимовляється як [х] у словах кігті, легко, вогко, дьогтю, нігті.

2. Глухі приголосні перед дзвінкими в середині слова одзвінчуються.

3. [дж], [дз] вимовляються як один звук, якщо належать до кореня.

4. Звуки [б], [п], [в], [м], [ф], [г], [к], [х], [ж], [ч], [ш] в кінці слів, а також перед голосними [а], [о], [у], [е], [и] вимовляються твердо.

Пом’якшеними вони бувають перед [і] та я, ю, є, що позначають один звук.

5. Буквосполучення -шся, -ться, -жся, -чся вимовляються як [c′:а], [ц′:а], [з′с′а], [ц′с′а].

6. Буквосполучення -зж-, -здж-, -ждж- вимовляються як [ж:], а -зш-, -сш- – як [ш:].

7. Буквосполучення -тч-, -тш- – як [ч:].

8. В іменникових формах -шці ви-мовляється як [с′ц′і], -жці – як [з′ці],

-чці – як [ц′: і], -тці – як [ц′: і].

9. Приголосні [д],[т],[з],[дз],[с],[ц],[н],[л] перед наступним м’яким чи пом’якшеним приголосним вимовля-ються м’яко.

дуб, рибка, діжка, голубка

боротьба [бород′ба], косьба [коз′ба]

джинси [джинси], дзиґа [дзиґа]

голуб, кров, верф, читати, жити, хотіти, щирий

кішка [к’ішка], бюро [б’уро], півень [п’іве^ин′], обличчя [ облич’:а]

радишся [ради^ес′:а], робиться

[роби^ец′:а], зважся [зваз′с′а],

морочся [мороц′с′а]

безжурний [бе^иж:урний], зшити [ш:ити], підрісши [п’ідр′іш:и]

льотчик [л′оч:ик], коротший [короч:ий]

пляшці [пл′асц]і, діжці [д′із′ц′і], річці [р′іц′:і], квітці[ кв’іц′:і]

лазня [лаз′н′а], літній [л′іт′н′ій], пісня[ п’іс′н′а], цвяшок [ц′в’ашок]

Правила

Приклади

1. Для української мови характерна чітка й виразна вимова голосних звуків у наголошеній позиції.

2. Голосний [о] перед наступним складом з наголошеним [у] набли-жається до [у].

3. У ненаголошеній позиції голосний [е] наближається до [и] й вимовляється як е^и, а голосний [и] – до [е] й вимовляється як и^е

голос, сила, пісня, туш, громада, веселий

ко^ужух, но^ушу, про^ушу

се^ило, ве^ирбовий, че^ирвоніє, кити^еця, зази^емувати