Вставлені речення

Вставлені реченнявиражають додаткові повідомлення чи побіжні зауваження, вимовляються прискореною інтонацією і виділяються комами, тире або дужками, залежно від інтонації, якою вони вимовляються. У кінці вставлених речень крапка не ставиться, але може стояти знак оклику або знак питання.

Правила

Приклади

Вставлені речення виділяються: - комами, якщо вимовляються тією ж інтонацією, що й основне речення. - тире, якщо вимовляються підви-щеною інтонацією. - дужками, іноді комами з тире, якщо вимовляються заниженою інтонацією.

Звали нашого діда, як я потім дізнався, Семеном (О. Довж.). Через два місяці стали хлопці на ноги, подякували матері – для всіх вона вже була рідною – і подалися через лінію фронту, щоб бити фашистів...(І. Ц.). Щойно ввійшов до кубрика старшина батареї і нагадав, що мені пора від-почивати, бо опівночі заступаю на вар-ту (тут, на сопці, ми живемо у вели-кій землянці, яку, за морською тради-цією, називаємо кубриком) (М. Н.).

Вправа 235. Прочитайте подані речення. Поясніть вживання розділових знаків для виділення вставлених синтаксичних одиниць.

1. Стомлені вої – а їх було там біля тисячі – поїхали понад Оріллю (В. Мал.). 2. Оксана (вона, видно, не раз виступала у ролі екскурсовода) пояснювала гостеві, що й до чого, розповідала про своїх дідуся й бабусю, і голос дівчини злегка тремтів від хвилювання (І. Ц.). 3. Якась невідома пташка (вчора її ще не було, вона, видно, прилетіла з вирію щойно вночі) стрекотіла у вишняку часто і радісно (Ю. См.). 4. Коли Сашко думав про матір, а він тепер думав про неї майже щодня, він ніби стояв на гарячому пружному вітрі...(В. Др.). 5. Щоденний клопіт біля хазяйства (на поміч онуків і дочки давно вже не розраховував) усе-таки ухоркував його (В. Логв.). 6. Навіть немовлята – а їх було там кілька – лежали тихо і не репетували (Ю. См.). 7. Він уявляв, як прийде на попелище, розгребе попіл та головешки й посадить квасолю, а наприкінці літа її лущитиме (він любив лущити квасолю, вистрелюючи із сухих стручків чорно-біло-рожеві перламутрові квасолини), і його лице усміхалося... (В. Др.). 8. З-за погрібника пахло м’ятою (росло її там, густої та холодної, багато), а від хати несло духом матіоли (Є. Гуц.). 9. Хто приходить у перший клас (так заведено директором), той приносить з собою або кущ бузку, або відросток черешні, садить його, доглядає аж до випускного вечора (В. Бл.).

Вправа 236. Напишіть під диктовку, визначте речення зі вставними та вставленими конструкціями; поясніть вживання розділових знаків.

Якось швидко й несподівано стемніло. Йдучи затемненим полем, – а вдень ще не раз притрусило його свіжим вогкуватим сніжком, – Сашко бачив збоку темну смужку бур’янів, яка тяглася по межі вздовж степової дороги. Проте непомітно і дорога, і чорні вершки бур’янів, і саме поле загубилося в сірій імлистій сутені. Глибока вечірня тиша залягла над полями.

Хоч попереду було темно й глухо, але Сашко знав, точніше, здогадувався, що там, за неясною імлистою смугою почнеться схил; стара неорана стерня закінчиться, і буде толока, а далі тьмяно засіріють голі неприкаяні сади і вже за ними – вулиця.

І справді, ступати стало легше, земля пішла вниз, і небо просвітліло. Мабуть, показався місяць. Сашко задер голову і побачив над собою тонкий ківшик місяця. На нього весь час напливали рідкі волоконця хмар. Здавалось, і темрява, і саме небо піднялися вгору, в степу попросторішало, а на снігу крапками й плутаними лініями позначилися заячі сліди. Сашко знав, що ці сліди, як би не петляли, все одно ведуть до села, до садків, і він вибрав заячу стежку, добре втоптану, і пішов по ній.

Ще тільки підступився до городів, як зразу вловив: пахне житлом. Різко пахне старою перегорілою сажею (видно, хтось і в цю пізню годину затопив), пахне хлівами, попелищами. Але ні руху, ні світла, ні звуку. Тиша, мороз.

За В. Близницем