Графіка. Фонетика український алфавіт

Алфавіт– це сукупність букв, розміщених у встановленому для даної мови порядку.

Алфавіт сучасної української літературної мови складається з 33 букв у такій послідовності:

Аа, Бб, Вв, Гг, Гґ, Дд, Ее, Єє, Жж, Зз, Ии, Іі, Її, Йй, Кк, Лл, Мм,

Нн, Оо, Пп, Рр, Сс, Тт, Уу, Фф, Хх, Цц, Чч, Шш, Щщ, ь, Юю, Яя.

Порядкове розміщення букв в українському алфавіті традиційне. Його треба завчити напам’ять.

Послідовність букв в алфавіті використовується при укладанні словників, статей в енциклопедіях та довідниках, каталогів у бібліотеках, карток, списків прізвищ людей тощо. При розміщенні слів в алфавітному порядку враховують не тільки перші, а й усі наступні букви слова.

Про літеру Ґґ

У 1933 році цю літеру було вилучено з українського правопису, а третім виданням “Українського правопису” було повернено.

Слова з літерою Ґґ

Аґу, аґукати, аґрус, ґаблище, ґаблі, ґава, ґазда, ґаздиня, ґадж, ґанок, ґатунок, ґвалт, ґвалтувати, ґеґати, ґеґекати, ґедзь, ґелґотати, ґерґелі, ґердан, ґерґотіти, ґерлиґа, (ґирлиґа), ґешефт, ґиґикнути, ґлей (вишневий клей), ґляґ, ґніт (у лампі), ґоґель-моґель (гоголь-моголь), ґоґошитися, ґонт, ґонта, ґорґоля, ґорґотати, ґражда, ґрасувати, ґрати (імен.), ґречний, ґринджоли, ґрунт, ґудзик, ґуля, ґуральня, джерґотати, джерґотіти, джиґнути, джиґун, дзиґа, дзиґарі, дзиґлик, дриґати, зиґзаґ, леґінь, мамалиґа, ремиґати, фіґа, фіґлі-міґлі, хуґа, цуґ (цуґом), шваґер, шварґотіти та похідні від них.

Звукова система мови

Звуки української мови поділяються на голосні та приголосні. Голосні звуки утворюються на основі голосу (музикального тону). Усі вони об’єднуються навколо шести звукових типів [а], [о], [у], [е], [и], [і]. Голосні бувають наголошені й ненаголошені.

Приголосні звуки утворюються на основі голосу й шуму або тільки шуму й поділяються на:

Сонорні	Шумні
[в], [м], [н], [л], [р], [й]	Дзвінкі	Глухі
	[б], [д], [з], [ж], [дж], [г], [ґ], [дз]	[п], [т], [с], [ш], [ч], [ц], [х], [к], [ф]

За твердістю й м’якістю приголосні звуки поділяються на три групи:

Тверді	М’які	Пом’якшені
[б], [в], [г], [ґ], [д], [ж], [дж], [з], [дз], [к], [л], [м], [н], [п], [р], [с], [т], [ф], [х], [ц], [ч], [ш]	[д′], [т′], [з′], [дз′], [с′], [ц′], [л′], [н′], [р′] Примітка: [й] завжди м’який звук	[б’], [п’], [в’], [м’], [ф’], [г’], [r’], [к’], [х’], [ж’], [дж’], [ч’], [ш’]

Примітка.Приголосні звуки завжди пом’якшуються перед м’яким знаком та голосним і.

Співвідношення між буквами і звуками

1. Голосні букви я, ю, є, що стоять після приголосних, позначають відповідно звуки [а], [у],[е] та пом’якшення попереднього приголосного: ряд[р'ад], люк[л'ук]. На початку слова, після голосного, м’якого знака та апострофа букви я, ю, є позначають відповідно два звуки [йа], [йу], [йе]: явір [йав’ір], Збруєв [збруйев], м’яч [мйач].

2. Буквосполучення дж, дз у корені слів позначають один звук [дж], [дз]: [сиджу],[дзв’ін], на стику префікса і кореня – два окремих: [п’ідзабути],[в’іджати].

3. Букви щ, ї завжди позначають два звуки [шч], [йі]: щит [шчит], їжак [йіжак].

4. Буква ь позначає нуль звуків і м’якість попереднього приголосного: день [ден′], сталь [стал′].