Звертання

Звертання– це слово або сполучення слів, що називає особу чи предмет, до яких звертається мовець. Звертання виражається іменником у кличному або називному відмінку і найчастіше вживається у спонукальних та питальних реченнях з метою привернути увагу до повідомлюваного. Звертання може виражатись одним словом, тобто бути непоширеним, і групою слів, тобто бути поширеним:Вийди, коханая, працею зморена, хоч на хвилиночку в гай (Стар.). Ви, добродію Кучеренко, не пускайтесь берега (Ю. Зб.).

Розділові знаки при звертанні

Правила

Приклади

1. У реченні звертання виділяється переважно комами. 2. Якщо звертання вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставиться знак оклику, а наступне слово пишеться з великої літери. 3. Якщо звертання стоїть у кінці речення, то перед ним ставиться кома, а після нього – той знак, якого вимагає мета висловлювання. 4. Якщо звертання ускладнене одно-рідними чи відокремленими членами речення, то в ньому ставляться роз-ділові знаки відповідно до загальних правил. 5. Якщо перед звертанням є вигуки, то після них ставиться кома. 6. Після сліво, ой кома не ставиться, якщо вони виступають у ролі під-силювальних часток. 7. Займенники ти, виу складі звер- тання, як правило, комами не відділя-ються.

Мене, пане гетьмане, звати Микитою (М. Вінгр.). Гетьмане! Гармати їх не беруть! (М. Вінгр.). “Що з вами, Каролю?” – запитала Ольга Петрівна (М. О.). Прощай, синє море, безкрає, просторе (Л. Укр.). Ех, Стефане, Стефане, ось як ти говориш! (М. Н.). “Ой Максиме!” – хитрувато й докірливо мовила сестра (Є. Гуц.). Слово, моя ти єдиная зброє! Ми не повинні загинуть обоє (Л. Укр.).

Вправа 237. У поданих реченнях знайдіть звертання, визначте форму його вираження; поясніть розділові знаки.

1. Княже Ярославе, якщо між братією не буде згоди, то ні сьогодні, ні завтра не підемо ми на половців і не заженемо їх за Дон чи в Обези (В. Мал.). 2. Ви ж, хлопці, дивіться, аби нічого в нас не забули. 3. Панове! В своєму серці я назавжди збережу образ вашого лицарства, вашу хоробрість, відданість короні і нашому найяснішому королеві Жигмонду. 4. Просимо, люди добрі, сідати у нашій хаті (М. Вінгр.). 5. Ну, козаче, годину-дві, поки ми тут з товаришем згадуватимемо наші молоді літа, погостюй у матері (В. Др.). 6. Відень! Мені не раз уявлялися твої чарівні дунайські береги, вчувалися незрівнянні штраусівські вальси, що відгомінювалися десь у глибинах лісів. Я твій прихильник, незрівнянний Відню (В. Логв.). 7. «Се ти, Христино? Моя голубонько!» – промовив він тихо і, обнявши, намалював на її щоці гарячий поцілунок (П. М.). 8. Гей, Іване! Гайда сюди, маю тобі щось сказати (Є. Гуц.). 9. «А що там, сину?» – аж стривожилась Докія (В. Коз.). 10. О, нене рідна, вітчизно мила, чого так скорбно, так гірко плачеш? (Д. П.). 11. Колосе пшеничний, ти наш хліб одвічний (М. Синг.). 12. О дикі ночі В шумі вод! Ті дикі ночі – Наш клейнод! (Д. П.). 13. О вечоре ніжний, о зоре вечірня! Скажіть йому, любі, шепніть йому стиха (М. О.). 14. Боже Свароже і ти, Перуне! Полиште царство піднебесних хмар, океан-моря бездонного, з’явіться над землею й розбийте вериги Морозкові. 15. Ти маєш на увазі монахів і вивезені ними з чужих земель шовкопряди, так, Констанцію? (Ю. М.)

Розділові знаки при вигуках,