Речення

Речення – це граматично організована одиниця мови, яка складається з кількох (рідше з одного) слів і виражає завершену думку: Над широколистими грецькими горіхами підіймалися пірамідальні тополі і причепурені берези (О. Десн.). Світало (Ю. Зб.).

Типи речень

І. За метою висловлювання речення поділяються на р о з п о в і д н і, п и т а л ь н і, с п о н у к а л ь н і.

1. Розповідні	Речення, в яких повідомляється про якийсь факт, подію.	Незабаром Харитина мати одужала (М. Коц.).
2. Питальні	Речення, що містять запитання.	Що це ти, Мотре, вигадуєш? Ти хочеш знов розсердить батька? – спитав Карпо (Н. Л.).
3. Спонукаль-ні	Речення, що містять наказ, вимогу, побажання, тобто спонукання до дії.	Подивись, що твоя невісточка витворяє! – крикнула Кайдаши-ха (Н.-Л.).

Розповідні, питальні та спонукальні речення, які вимовляються з підсиленою інтонацією, називаються окличними: Ні, він з цієї землі нікуди не піде! (І. Б.). Ростити людину – це радість! (О. Г.).

Вправа 198. Прочитайте уривок. Поставте в кінці кожного речення відповідні розділові знаки, обгрунтуйте їх.

Мати-природо, красо світовая Де ти береш такі пишнії барви, кольори блискучі Який митець, якою талановитою рукою наложив їх на тебе так густо та рівно, так втішно та мило і покрив зверху чарівним світом, наче золототканим серпанком Ой ви, малярі, на весь світ славетні Дайте мені вашу палітру, пензлі й полотна Я буду малювати тебе, цяточко небесного раю, невеличка крихітко краси світової Краю мій, рідний мій Багато по тобі пройшло-протопталося літ і віків, багато розлилося сліз та горя, посіялось кісток та крові; та не знехаяло се твоєї пишної краси, твого безмірного достатку

Куди не глянь – скрізь зелені луки з пишними квітами; села з білими хатками та вишневими садками, оторочені синьою гальонкою чистих рік; а за ними розіслалися лани широкими килимами, ховаючи свої краї аж там, де земля зіходиться з небом, де блакитний край неба зливається з темно-зеленою далечиною І над всім оцим шатром розкинулося високе та глибоке небо, сяє іскристе сонце О, чарівнице-природо Нащо ти мене вабиш своїм чаром Пусти мене

За П. Мирним

ІІ. За кількістю синтаксичних центрів (граматичних основ) речення поділяються на п р о с т і й с к л а д н і.

1. Прості	Одна граматична основа	Тихо над горами пливутьневеличкіхмари(А. Ш.).
2. Складні	Дві і більше граматичних основ	Ось і жаби обізвалися в ставку; загули жуки (Ю. См.).

Просте речення

Складові елементи простого речення

Синтаксичний центр, або головні члени речення: підмет; присудок

Другорядні члени речення: додаток; означення; обставина

Внесення: звертання; вставні слова, слово-сполучення, речення; вигуки

Головні члени речення

Підмет

Підмет–головний член речення, що означає предмет, про який гово-риться в реченні, і відповідає на питання хто? що?

За структурою підмети поділяються на п р о с т і і с к л а д е н і.

Способи вираження підмета

Простий

Складений

1. Виражений одним повнозначним словом: – іменником, займенником, прикмет-ником, дієприкметником, числівни-ком: Густим килимом вкривають теплу землю фіалки. Вони пахнуть ніжно, радісно і хвилююче (Ю. См.). Передова мовчала (О. Г.); неозначеною формою дієслова: Співати – не ціпом махати (Н. тв.); вигуком: Це ”ура“, здавалось, затопило цілий світ (Ю. Смол.). 2. Лексичними словосполученнями, що є назвами одного поняття: Кривий Ріг – місто мого ди-тинства… Світлана Йванівна – чарівна жінка і прекрасний педагог. 3. Фразеологічними словосполуче-ннями й реченнями: Полум’ям вічним на жах всім нащадкам Дантове серце палає.

Виражений словосполученням: – іменник (займенник) у називному відмінку + іменником в орудному відмінку з прийменником: Межи втікачами були й Остап з Соломією (М. Коц.); – іменник більшість, частина, група, гурт, зграя, юрба, отара + іменник у родовому відмінку: Більшість старшокласників при-йшли привітати малюків. числівник у називному відмінку + іменником у родовому відмінку множини: Майже три роки минуло від того далекого світлого дня (О. Г.); займенник кожен, хтось, дехто + іменник (займенник) у родовому відмінку множини: Хтось із гостей приніс свіжі троянди.. – інфінітив (бути, стати, залиша-тися) + іменник в орудному відмінку Бути визволителем – це благородно (О. Г.).

Вправа 199. Прочитайте речення, визначте в них граматичну основу. Випишіть спочатку речення з простим підметом, потім із складеним, визначте способи їх вираження.

1. Вечір закінчився чудово (Ю. См.). 2. Падали осінні дощі (О. Десн.). 3. Один з партизанів підвівся на стременах (А. Гол.). 4. Два роки війни минули в один день (Ю. См.). 5. Чумацький віз тихо рипить піді мною, а в синім небі Чумацький Шлях показує дорогу (О. Довж.). 6. Десять тисяч солдатів стоять навколішки (Ю. См.). 7. Із зелених нетрів острова величаво здіймалася в небо білосніжна вервечка лебедів (О. Сиз.). 8. Кожен із нас має в серці заряд, силу любові і ніжності, що веде нас до мети (О. Г.). 9. Кілька чоловік товпилися на ганку. 10. Мати з дочкою поверталися з роботи (О. Десн.). 11. Чоловік і жінка – дві ноти, без яких струни людської душі не дають належного акорду (І. Ц.). 12. Добре ім’я – найкраще багатство (Н. тв.). 13. Вік звікувати – не пальцем перекивати (Н. тв.). 14. Кожен кущик бузку п’янив духмяним запахом (О. Десн.). 15. Вже стояли декілька возів з зерном, сіллю, рибою (П. М.). 16. Здавалося, що те “Л” само заздалегідь для них виростає на стінах по їхньому маршруту (О. Г.). 17. Там над водою купка людей лагодилась сідати в човен (М. Коц.). 18. Оцих тополь приречених кортеж довічно супроводить Україну (О.Ол.).