Синтаксичний розбір простого речення

А

Однорідними додатками

Б

Однорідними означеннями

В

Однорідними обставинами

Г

Однорідними підметами

Д

Однорідними присудками

1

Вдовина хата була висока, світла і дзвінка (М. Ст.).

2

Пролітають над нами віки, лихоліття і хмарки (Л. К.).

3

Я пам'ятаю красний день, Глибокі віддихи вологи, Пахучі пелюстки вишень… (М. Рил.).

4

Моє життя веде мене нерівно: то на вершини, то в яри страшні… (М. Рил.).

5

Панувало над селом тихе, тепле, лагідне серпневе надвечір’я (В. Коз.).

А

Б

В

Г

Д

єднальні

розділові

протиставні

градаційні

приєднувальні

А

Під літнім широченним небокраєм мене стрічають друзі і знайомі (А. М.).

Б

І розпочне моє нове село свою одвічну хліборобську справу (К. Св.).

В

Великі сині очі з-під чорних вій дивилися пильно й розумно (М. Коц.).

Г

Прокинулась вода і дмухнула в торішню розколену очеретину (М. Ст.).

Д

Люблю цю тишу мрійну вечорову (І. Н.).

А

Важка роса опала з листя і перестиглих вишень і губилася в спориші, немов кришталеве намисто (І. Ц.).

Б

Дзвони як раптово заговорили, так само раптово й стихли (М. Вінгр.).

В

І от знову засніжений полумисок долини, і млин, і міст, і напіврозчинені ворота (М. Ст.).

Г

Лише де-не-де підносився над водою айсберг, або тала крижина (М. Тр.).

Д

Синє море звірюкою то стогне, то виє (Т. Ш.).

А

Б

В

Г

включення

заміщення

пояснення

винятку

А

Темна ніч напоєна степовими пахощами пропливала над Асканією (О. Г.).

Б

Маленька, кругленька, з терновими очима… вона зразу прихиляла до себе серця всякої людини (С. Вас.).

В

Срібним маревом повиті коло сіл стоять тополі (Л. Укр.).

Г

Темрява глибока й студена розлилася над світом … (О. Г.).

Д

Вихований без матері Борис на звик до виявів чулості (П. З.).

А

Б

В

позиція по відноше-нню до означуваного слова

додаткове обставинне значення

спосіб вираження

А

Підіймаючись над обрієм, сонце дарує нові й нові світлокольорові щедроти (І. Пільг.).

Б

Виспавшись добре в холодку, він скупався в Росі, пополуднував і пішов у млин (Н. – Л.).

В

Прагнучи уникнути утисків поляків, московських намісників, все далі на південь просочувалися невеликі загони реєстрового козацтва (В. Супр.).

Г

Зринала пісня, трепетними крилами обіймала простір, колишучи спогади та в праці плекані надії (І. Пільг.).

Д

З давніх-давен у багатьох народів з особливою ретельністю охороняли й прикрашали джерела, вважаючи їх святими місцями (В. Ск.).

А

Як справжній митець Галина Кальченко вміла захоплюватись, природною була її глибока схильність перед виявами людської мужності... (О. Г.).

Б

Діти знали І.Франка як автора казки “Лис Микита”.

В

Цвіте ковила, або калдан, як її називають чабани, дзвенять, переливаються в піднебессі невидимі жайворонки (О. Г.).

Г

Отак і почався у школі перший день сільського вчителя Данила Бондаренка – простого, довірливого і затятого хлопця з підкучерявленим житнім чубом... (М. Ст.).

Д

Останню пісню – хвалу коханню – доспівує соловейко (Д. Б.).

А

Важко кидати землю, не залишивши на ній ніякого доброго сліду (І. Ц.).

Б

Жваво, з юнацькою енергією, заходився Семен ставити хату (М. Коц.).

В

Голубе небо, вкрите рідкими хмаринками, щедро лило ясне світло на лани, на сади й хати (О. Г.).

Г

Не можна, кажуть, людині молодшати, а подобрішати завжди можна (О. Г.).

Д

Подихнув пустоголовий вітрець – той віщун світання (М. Коц.)

1

Ускладнене відокремленим означенням

2

Ускладнене відокремленою обставиною

3

Ускладнене відокремленою прикладкою

4

Ускладнене уточнюючим членом речення

5

Ускладнене вставним компонентом

А.

Вони були закохані не лише в музику і співи, а і в сам будинок театру — цю рідкісну споруду Європи (Є. Гуц.).

Б.

Це тільки степ їхній щовесни оновлюється, навіть після чорної бурі яскраво зацвітає дикими тюльпанами, розливається аж за обрій океаном краси (О. Г.).

В.

— Мені здається, коли я помру, — сказала спокійно стара, — буде такий-от вечір й така тиша стоятиме навдокіл (В. Ш.).

Г.

Сучасне життя – всі ми це відчуваємо – тримає людину в постійному нервовому напруженні (О. Г.).

Д.

Звідси, з Софіїної альтанки, видно майже весь асканійський парк (О. Г.).

А

Зелені верби здаються сивими, кущі верболозу – ніби копиці прив’ялого сіна (І. Ц.).

Б

Іноді по небу пропливають легкі білясті хмаринки, неначе якась чарівниця-праля вистилає поміж голубими білі полотна, щойно зняті з навою (І. Ц.).

В

Синій і тихий лиман ніби дрімав (О. Сиз.).

Г

Берези, наче кришталеві келихи, налиті по вінця, і піниться, шумує в них настояне на кореневищах осіннє вино (І. Ц.).

А

Учора норвежці вирішили незважаючи на полярну ніч вийти полювати (М. Тр.).

Б

А як же заповіт батька, князя Ярослава, котрий наказав трьом синам: йому, Ізяславові, Святославу і Всеволоду – свято берегти руську землю і віру православну? (П. Угл.)

В

Вранці, ще до схід сонця, в табір прибула машина з гарячим, щойно з пекарні хлібом (О. Г).

Г

Мисливець побоявся роздягати незнайомого на морозі, але, помітивши кров на боці, розрізав на цьому місці ножем і, знайшовши рану, почав спиняти кров… (М. Тр.).

Д

І справді, через хвилинку Любі вже неначе й не кортіло дізнатися про Костів і Сашків секрет (І. Сенч.).