Просте ускладене речення

Просте речення, до складу якого входять однорідні або відокремлені члени речення, а також вставні й вставлені компоненти, звертання, називається ускладненим.

Речення ускладнене однорідними членами

Просте речення може бути ускладнене однорідними членами.

Однорідниминазиваються члени речення, які відносяться до одного й того ж слова в реченні, відповідають на одне й те ж питання й виконують однакові синтаксичні функції в реченні. Однорідними можуть бути лише слова одного плану як за змістом, так і за граматичним оформленням. Між собою однорідні члени зв’язані сполучниками сурядності та перелічувальною інтонацією:І радість, і смуток, і срібний передзвін огортають та й огортають мене своїм снуванням (М. Ст.).

Розділові знаки між однорідними членами речення

Між однорідними членами речення найчастіше ставиться кома, рідше – крапка з комою, тире.

Правила

Приклади

Кома ставиться, якщо: - однорідні члени речення не з’єднані сполучниками; - з’єднані повторюваними єдналь-ними та розділовими сполучниками (і, й (та), або, чи); - протиставними сполучниками (а, але (та), проте, однак, зате); - з’єднані приєднувальними сполуч-никами та й, ще й, та ще, а то й, також; - якщо однорідні члени речення з’єднані єднальними сполучниками в пари, то кома ставиться тільки між парами; - якщо однорідні члени речення з’єднані сполучниками як... так, не так ... як, хоч... але, не тільки... але й, не стільки ... скільки, настільки... наскільки, то кома ставиться перед другою частиною сполучника. - якщо частина однорідних членів речення з’єднана сполучниками, а частина – без, кома ставиться між усіма однорідними членами. Кома не ставиться: - між однорідними членами речення, якщо вони з’єднані одиничним єд-нальним чи розділовим сполучником; - між двома однорідними членами речення, з’єднаними повторюваними сполучниками і ... і, ні ... ні, що становлять стійкий вислів:ні туди ні сюди, ні кінця ні краю, ні світ ні зоря... Крапка з комою ставиться, якщо однорідні члени речення поширені і в їх складі є розділові знаки. Тире ставиться між двома однорідними членами речення, якщо другий протиставляється першому (між ними можна вставити сполучник а), виражає причину, раптову зміну подій, наслідок.

Нічний туман наповнював по вінця оболоні, повисав над річкою, рожево клубочів у високості(В. Др.). А в путі на сміливця чекають і люті морози, і голод, і вовчі зграї (В. Мал.). Тече вода в синє море, та не витікає (Т. Ш.). Василинка слухала дідусеву розповідь, та й задрімала. На столі красувалися жовтобокі яблука та груші, соковиті сливи та зелений виноград. Митець думає не тільки розумом, але й серцем (О. Довж.). Дивлюся: так буцім Сова летить лугами, берегами, та нетрями, та глибокими ярами, та широкими степами, та байраками (Т. Ш.). А біля рож аж до призьби закучерявила землю пахуча квасоля й гвоздика (А. Ш.). Лаврін стояв ні живий ні мертвий (Н.-Л.) Згадалося і село, в якому вже багато років не був; і шкільні друзі, яких давно не бачив; і той день, коли востаннє від’їжджав з дому… Вона ж має дати імператорові сина. Не дати – дарувати (П. З.).

Вправа 207. Визначте в поданих реченнях однорідні члени речення, поясніть розділові знаки між ними.

1. Вечір заходив швидко і непомітно (Я. Б.). 2. Низько пливли над землею свинцеві хмари, кутали далекі ліси, туманом звисали над Десною (О. Десн.). 3. Ніч була темна, але тиха (Н.-Л.). 4. Вузенька стежечка щезала часом серед кам’яної пустині або ховалась під виступом скелі (М. Коц.). 5. Ждан у відчаї поглянув уперед і тут несподівано для себе побачив і приметений снігом ліс, і річкову долину, і високий берег, що мрів у надвечірній імлі (В. Мал.). 6. Пташки покинули співи та взялися вигодовувати діток своїх (Л. Ян.). 7. Вогонь добирався і до заборол, але вогке після зими дерево не хотіло горіти – тліло, обвуглювалося (В. Мал.). 8. І ці сині, червоні, жовтогарячі кольори то спалахували, то мінились, і не просто мінились, а говорили (Я. Б.). 9. Впродовж віків українську мову методично й жорстоко витісняли з громадських і державних установ, зі школи й науки, церкви й письменства (М.Т.). 10. Але ж Оксана нікому не скаржилася на своє безталання, бо й сама не знала, чого непрохані сльози ні з того ні з сього тремтять на віях (Л. Ян.). 11. Вони бачили широкі повені, які часом несуть на своїй воді дерев’яні каплиці; осінні ліси, що палають, як свічки (В. Кор.). 12. Важкі голови будяків як востаннє вклонилися літу, так з того поклону своїх відцвілих голів більше не підіймали (М. Вінгр.). 13. Роль розчину в цій неспокійній діжці відігравали незалежні від панів кола і групи: колишні пастухи королівських черед, скупо нагороджені грунтом при поділі; колишня прикордонна варта, перед якою раніше запобігав сам король; населення багатьох заможних міст, у яких остерігалися забрати Магдебурзьке право (В. Кор.). 14. Була саме та літня пора, коли після теплих дощів пішла у ріст не тільки картопля й буряки, а й лобода та щириця (І. Сенч.). 15. Лелека одним оком націлився на гриба, схопив його, підкинув угору – і проковтнув (М. Ст.). 16. Врослі в камінь деревця весною цвіли пухнастим цвітом, а восени червоніли гронами ягід (Д. Б.). 17. А мати-природа не зважала вже ані на присутність криги на берегах Дністра та лиману, ані на зимні вітри з полуночного краю. 18. Марія хоч і зовні була непоказною, зате виявилася розумною, дотепною дівчиною (Б. Янч.).

Вправа 208. Спишіть, вставляючи пропущені розділові знаки між однорідними членами речення.

1. Вранці стояв густий туман плинув над болотянкою осідав дрібною росою на кетягах перезрілих плодів бузини мастив коричнюваті шапки грибів (Ю. Зб.). 2. Гілки волоських горіхів пхались в гущавину з кропиви та будяків. Берізка та хміль обплутували тини та бур’яни. 3. Розкішні жита пшениці а часом і невикопані буряки залягали під снігом (Н.-Л.). 4. Ні Самуїл ні Ждан не відчували в серці тривоги. Хіба їм уперше зустрічати хурделицю у степу чи в лісі? (В. Мал.). 5. Кобзівці ще докошували просо й гречку збирали кукурудзу на силос готували поле під озимину а подекуди вже почали й сіяти (І. Ц.). 6. Інколи то тут то там з-за дерев вибухав вогнистий сніп іскор і розсипався в ту ж мить (Ю. См.). 7. Тихі роси спадали на сади й трави, мов благодать щедрого неба. І вітер не вітер ніжний легіт доносив з поля запах снопів (І. Ц.). 8. В степу подихує духмяний вітерець доносить аж сюди на берег ніжний аромат дозрілого винограду та динь запах пшениці та полину...(Ю. Зб.). 9. Обозові не було ні кінця ні краю. 10. Генріх ще не відав про все, коли споряджав послів, не таємних урочистих пишних з багатими дарами, з посланням імператорським до великого князя київського...(П. З.). 11. Поруч мене виявився непоказний але запальний морячок (В. Логв.). 12. Над полями скиглив холодний вітер зривав на деревах пожовкле листя і гнав на посічені сльотою стерні (О. Десн.). 13. Оці будяки та сині косарики та собача рожа – це все друзі його дитинства (О. Г.). 14. Тільки перед світанком не чути вже ні зітхань ні притишених розмов закоханих ні скрадливих поцілунків (А. Ш.). 15. Київ за свою багатовікову історію зазнав стількох нападів руйнувань понищень пережив стільки епох розквіту й занепаду, щоб знов розквітати, жити не стільки спогадами про минулу велич а й вірою про ще більше майбутнє (П. З.). 16. Від його пильного ока не могли сховатись ні огріхи при оранці у колгоспі ні те, що минулої суботи завмаг їхній одчинив крамницю на цілу годину пізніше ні те, що десь у полі валяється під снігом забутий культиватор (Є. Гуц.). 17. Не злість чулася в словах Вертушихи жалість (В. Др.). 18. Настала безхмарна воістину щаслива пора (М. Н.). 19. Не раз чув від доскіпливих істориків рідного селища найнеймовірніші легенди, пов’язані із Чалапковим плесом як уминулому так і в сучасному (Ю. Зб.). 20. Ми переходили з кручі на кручу з байраку в байрак продирались через якісь зарості то заходили в темряву хащів, де пахло вогкістю та гіркотою опалого листя то опинялися на рівних галявинах, де вже було сухо й пахло прив’ялим листом та полином (Є. Гуц.). 21. У лісі туман зависав на гіллі вільшаника та ліщини обважнілими, перламутрово-чистими краплями і лунко опадав на листяний паркет (В. Др.). 22. Врослі в камінь деревця весною цвіли пухнастим цвітом а восени червоніли гронами ягід (М. Ст.). 23. Ані туманів з Дністра та моря ані мокви із-за бескидів. Ясно та гоже довкруж. 24. А сонце все вище та вище підноситься у вись піднебесну не просто гріє припікає вже…(Ю. М.).

Вправа 209. Спишіть речення, розставляючи, де треба, розділові знаки між однорідними членами.

1.  Вмій жартувати та знай, коли перестати. 2. Старому та слабому годи, як малому. 3. Буде каяття та не буде вороття. 4. Не родися багатий та вродливий, а родися при долі й щасливий. 5. Чорний мак та смачний, а редька біла та гірка. 6. Із щастя та горя скувалася доля. 7. Пішов глечик за водою та й пропав там з головою. 8. Заліз кіт на сало та й кричить: “Мало!” 9. М’яко стеле та твердо спать. 10. Добрий борщик та малий горщик. 11. Вміла готувати та не вміла подавати (Н. тв.)