- •Вступ
- •§ 1. Предмет, система та завдання криміналістики
- •§ 2. Природа криміналістики
- •§ 3. Місце криміналістики у системі правових наук
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Процес пізнання у криміналістиці
- •§ 2. Класифікація методів криміналістики та їх види
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Поняття ідентифікації
- •§ 2. Об’єкти, типи та види ідентифікації
- •§ 3. Загальна методика ідентифікації
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Виникнення і розвиток криміналістики
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 2. Правові основи використання криміналістичної техніки
- •§ 3. Техніко-криміналістична оснащеність органів досудового слідства
- •§ 4. Технічні засоби профілактики
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Поняття судової фотографії та її значення
- •§ 2. Види та методи судово-оперативної фотозйомки
- •§ 4. Судовий відеозапис
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Поняття трасології та її значення
- •§ 2. Поняття сліду в трасології. Механізм слідоутворення
- •§ 3. Класифікація слідів
- •§ 4. Основи дактилоскопії
- •§ 6. Сліди ніг та взуття людини
- •§ 7. Сліди знарядь злому та інструментів
- •§ 8. Сліди транспортних засобів
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Поняття судової балістики та її значення
- •§ 2. Криміналістична класифікація вогнепальної зброї та види боєприпасів
- •§ 3. Сліди дії вогнепальної зброї, їх види
- •§ 4. Слідчий огляд вогнепальної зброї та слідів її дії
- •§ 5. Можливості судово-балістичної експертизи
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Поняття документа у криміналістиці
- •§ 2. Слідчий огляд документів. Сутність техніко-криміналістичного дослідження
- •§ 3. Встановлення змін у документі
- •§ 5. Дослідження залитих і закреслених текстів. Встановлення тексту спалених документів
- •§ 6. Встановлення технічних підробок підписів
- •§ 7. Встановлення підробки відбитків печаток та штампів
- •§ 8. Дослідження матеріальної частини документів
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Предмет судового почеркознавства. Навик письма та його властивості
- •§ 2. Ідентифікаційні ознаки письма
- •§ 4. Методика судово-почеркознавчої експертизи
- •§ 5. Особливості авторознавчого дослідження
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Поняття ідентифікації людини за ознаками зовнішності
- •§ 2. Класифікація ознак зовнішності людини (словесний портрет)
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 2. Види криміналістичних обліків
- •§ 3. Дактилоскопічний облік
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Поняття та предмет криміналістичної тактики
- •§ 2. Тактичний прийом як елемент криміналістичної тактики
- •§ 3. Джерела та функції тактичних прийомів
- •§ 4. Класифікація тактичних прийомів
- •§ 5. Система тактичних прийомів. Тактичні комбінації і тактичні операції
- •§ 6. Психологічні основи використання тактичних прийомів
- •§ 7. Тактичне рішення. Проблема тактичного ризику
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Сутність організації розслідування
- •§ 2. Поняття та принципи планування розслідування. Техніка планування
- •§ 3. Вчення про криміналістичну версію
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Поняття, види та принципи огляду
- •§ 2. Підготовка до огляду місця події
- •§ 3. Пізнавальна сутність огляду місця події
- •§ 4. Тактика огляду місця події
- •§ 6. Фіксація результатів огляду місця події
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Поняття та види допиту
- •§ 2. Процес формування показань
- •§ 3. Підготовка до допиту
- •§ 4. Зміст тактики допиту
- •§ 5. Встановлення психологічного контакту
- •§ 6. Актуалізація забутого в пам’яті допитуваного
- •§ 7. Викриття неправди в показаннях
- •§ 8. Допит неповнолітніх
- •§ 9. Тактика очної ставки. Перехресний допит
- •§ 10. Фіксація результатів допиту
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Поняття та ознаки обшуку
- •§ 2. Об’єкти пошукової діяльності
- •§ 3. Підготовка до обшуку
- •§ 4. Тактика обшуку
- •§ 5. Особливості виїмки
- •§ 6. Фіксація результатів обшуку і виїмки
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Поняття та об’єкти пред’явлення для впізнання
- •§ 2. Підготовка до пред’явлення для впізнання
- •§ 3. Порядок пред’явлення для впізнання живих осіб, трупів, предметів і тварин
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Поняття та види слідчого експерименту
- •§ 2. Підготовка до слідчого експерименту та його тактика
- •§ 3. Особливості перевірки показань на місці
- •§ 4. Фіксація результатів відтворення обстановки та обставин події
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Поняття судової експертизи, її види та значення
- •§ 3. Основи підготовки, призначення та проведення судових експертиз
- •§ 4. Оцінка та використання висновку експерта у кримінальному процесі
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 2. Основи криміналістичної класифікації злочинів
- •§ 3. Криміналістична характеристика злочинів
- •§ 4. Види і форми взаємодії в розкритті та розслідуванні злочинів
- •§ 5. Ситуаційний підхід у розслідуванні злочинів
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Криміналістична характеристика вбивств
- •§ 2. Початковий етап розслідування
- •§ 3. Особливості розслідування деяких видів убивств
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Поняття та ознаки вбивства на замовлення
- •§ 2. Криміналістична характеристика вбивств на замовлення
- •§ 3. Початковий етап розслідування
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Криміналістична характеристика зґвалтувань
- •§ 2. Початковий етап розслідування
- •§ 3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
- •§ 4. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні зґвалтувань
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Криміналістична характеристика розкрадань
- •§ 2. Обставини, що підлягають з’ясуванню
- •§ 3. Початковий етап розслідування
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Криміналістична характеристика крадіжок
- •§ 2. Початковий етап розслідування
- •§ 3. Наступний етап розслідування
- •§ 4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
- •§ 5. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні крадіжок
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Криміналістична характеристика грабежів та розбоїв
- •§ 2. Початковий етап розслідування
- •§ 3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Криміналістична характеристика шахрайства
- •§ 2. Початковий етап розслідування
- •§ 3. Наступний етап розслідування
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Криміналістична характеристика хабарництва
- •§ 2. Обставини, що підлягають з’ясуванню
- •§ 3. Початковий етап розслідування
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Криміналістична характеристика злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху
- •§ 2. Початковий етап розслідування
- •§ 3. Наступний етап розслідування
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Криміналістична характеристика підпалів та інших злочинів, пов’язаних з виникненням пожеж
- •§ 2. Обставини, що підлягають з’ясуванню
- •§ 3. Початковий етап розслідування
- •§ 4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
- •§ 5. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні пожеж
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Криміналістична характеристика злочинів проти довкілля
- •§ 2. Обставини, що підлягають з’ясуванню
- •§ 3. Початковий етап розслідування
- •§ 4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
- •§ 5. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні злочинів проти довкілля
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 1. Криміналістична характеристика злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами
- •§ 2. Обставини, що підлягають з’ясуванню
- •§ 3. Початковий етап розслідування
- •Запитання для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Алфавітно-предметний покажчик
Частина третя. Криміналістична тактика
говорили? Хто першим вийшов з-за столу? Після фіксації відповідей допитуваногослідчийоголосивпоказанняК. іС., накотрихпосилався підозрюваний Г. як на осіб, що можуть підтвердити його дані. Хоча у цілому ці показання підтверджували факт присутності Г. і в басейні, і на обіді, але в деталях їхні показання мали істотні розбіжності. Слідчий оголосив ті фрагменти показань, які суперечили показанням Г. Підозрюваний пояснив їх наявність тим, що «ніхто не ставив за мету запам’ятовувати нікому не потрібні дрібниці».
Наступним тактичним прийомом, використаним у допиті, було оголошенняпоказаньвихователятаборуВ., якийшукавГ. близько12-ї годининатериторіїтаборувтойденьінемігзнайтийого, азустрівся з ним лише о 14-й годині.
Становить інтерес і прийом, заснований на результатах огляду місця події. Так, попередньо у допитуваного було з’ясовано, що він ніколи не заходив до квартири, де було вчинено злочин, а після цього слідчий повідомив йому про виявлені в процесі огляду місця події сліди рук Г., роз’яснив їх значення.
Таким чином, тільки використання всього комплексу тактичних прийомів підсистеми сприяло спростуванню заяви про алібі та одержанню правдивих показань про обставини вчиненого злочину.
§ 8. Допит неповнолітніх
Підготовкаіпроведеннядопитунеповнолітніхзумовленівіковими особливостями допитуваної особи. Знання цих особливостей має велике значення для обрання прийомів встановлення психологічного контакту, вибору режиму проведення допиту, здійснення впливу на неповнолітнього, оцінки його свідчень.
Неповнолітні — це особи, які не досягли 18 років. У психологіч-
ній літературі запропоновано шість вікових груп неповнолітніх:
1)дитячій вік (до 1 року);
2)раннє дитинство (від 1 до 3 років);
3)дошкільний вік (від 3 до 7 років);
4)молодший шкільний вік (від 7 до 11–12 років);
5)підлітковий вік (від 11 до 14–15 років);
6)старший шкільний вік (від 14 до 18 років).
Віковіособливості— цесукупністьвзаємопов’язанихтиповихдля певного віку процесів, станів і властивостей, що виявляються у пове-
206
Розділ 16. Допит
дінці та вказують на загальну спрямованість розвитку особи. При розгляді психологічних особливостей неповнолітніх деяких вікових груп слід враховувати не тільки хронологічний вік, а й загальні якості культуриітовариства, доякоговониналежать, соціально-економічний стан, стать, індивідуально-типологічні якості.
Вік, починаючи з якого неповнолітній може виступати на допиті як свідок або потерпілий, у кримінально-процесуальному законодавстві не визначено. У п. 3 ст. 69 КПК лише зазначено, що не можуть бути допитані як свідки особи, які згідно з висновком судовопсихіатричної чи судово-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не можуть правильно сприймати факти, що мають доказове значення, і давати показання про них. Характерні для неповнолітніх особливості психіки не є психічними чи фізичними вадами, але вони, без сумніву, впливають на процес формування і давання показань. Практиці розслідування злочинів відомо чимало прикладів, коли діти віком 3–5 років повідомляли на допиті дані, які сприяли встановленню об’єктивної істини у справі. Разом з тим дітей рекомендується допитувати тільки у крайніх випадках, бо допит може негативно вплинути на їх психіку.
Длядітейдошкільноївіковоїгрупихарактернакмітливість, їхсприйняттю притаманна деталізація. При відтворенні події, що спостерігалася, дітиможутьсвідчитипрофакти, якихнепомітилидорослі. Уцьому віці діти не мають достатньої здатності до послідовного логічного мислення і можуть давати лише нескладні відповіді на зрозумілі їм запитання.
Длядітей дошкільного імолодшого шкільного віку характерними є наявність підвищеного навіювання та схильність до фантазування. Ці психологічні особливості необхідно враховувати у процесі допиту і при оцінці показань неповнолітнього.
Підлітковийвік— цеперехіднийетапвіддитинствадодорослості. Принципово нова відмінна риса цього віку — «почуття дорослості». Підліткам притаманні імпульсивність, швидка зміна настрою, негативізм. Ці якості можуть бути причиною відмови від спілкування зі слідчим і повідомлення необхідної інформації.
Старший шкільний вік — завершальний етап переходу до дорослості. У цей період визначаються життєві ідеали, обирається професійна спрямованість, встановлюються мета і сенс життя. Для старшогошкільноговікухарактернасхильністьдореферентної(авторитетної) групи чи референта (найбільш авторитетної особи).
207
Частина третя. Криміналістична тактика
Якщо свідком є неповнолітній, який не досяг 14 років, допит має проводитися у присутності педагога. Присутність педагога при допиті свідків віком від 14 до 16 років не є обов’язковою. Це питання у кожному випадку вирішує слідчий. У разі необхідності при допиті неповнолітнього свідка можуть бути присутніми лікар, батьки чи інші законні його представники (ст. 168 КПК). Згідно зі ст. 438 КПК при допиті неповнолітнього обвинуваченого присутність педагога або лікаря, батьків чи інших законних представників винесена на розсуд слідчого чи прокурора або може бути здійснена за клопотанням захисника.
Важливим питанням підготовки до допиту неповнолітнього є обрання місця і обстановки допиту (вдома, у школі, кабінеті слідчого тощо), що має сприяти встановленню психологічного контакту і одержанню необхідної інформації. Треба заздалегідь підготувати запитання, які необхідно з’ясувати у неповнолітнього. Вони мають бути простими, доступними для розуміння допитуваного. Виконання такого завдання забезпечується складанням плану допиту.
Упроцесідопитунеповнолітньогослідчомунеобхідновстановити
зним психологічний контакт. Для цього рекомендується провести бесіди на загальні теми (спорт, навчання, ігри, нові фільми, книжки та ін.), продемонструвати знання його потреб та інтересів. При допиті неповнолітнього підозрюваного або обвинуваченого слідчий має триматися спокійно, доброзичливо, але й достатньо твердо. Така манера поведінки сприяє встановленню потрібного контакту з підлітком, налаштовує його на відверту розмову.
Неповнолітньому допитуваному слід допомогти у формуванні правдивихпоказань. Слідчийнеповиненставитизапитання, щомають елементи навіювання (навідні запитання). Дуже обережно слід застосовувати оголошення показань інших осіб. Постановка навідних запитань нерідко є причиною виникнення добросовісних помилок у показаннях. Неправдиві ж показання неповнолітнього можуть бути наслідком помилкового розуміння «геройства», «товариськості».
Специфічнимитактичнимиприйомами, щоможутьзастосовуватися при допитах неповнолітніх, є: роз’яснення важливості повідомлення правдивих показань; демонстрація поінформованості про обставини життя допитуваного, його потреби, інтереси; роз’яснення сутності та значення пред’явлених і оголошених матеріалів; роз’яснення неправильно зайнятої позиції.
208
Розділ 16. Допит
§9. Тактика очної ставки. Перехресний допит
Укримінальномусудочинствіочнаставкавідомаякефективнийспосіб перевірки і одержання нових доказів. У «Руській правді» (ХІ–ХІІ ст.) вже зафіксовано правовий інститут «звід», який був прообразом очної ставки.
Чинне кримінально-процесуальне законодавство (ст. ст. 172, 173, 304 КПК) регламентує порядок проведення очної ставки, розкриває її ознаки.
Очнаставка— цеслідча(судова) дія, якапередбачаєодночасний
допит раніше допитаних осіб про обставини, щодо яких були дані істотно суперечливі показання.
Очна ставка може бути проведена між двома раніше допитаними свідками, свідком і обвинуваченим або підозрюваним, між двома обвинуваченими чи підозрюваними. Вона може бути проведена також у суді.
Головні характеристики очної ставки такі:
1) єдність предмета (особи допитуються за одних обставин); 2) єдність об’єкта (очна ставка являє собою процес безперервного
порівняння показань двох одночасно допитуваних осіб); 3) єдністьчасу(допитдвохосібздійснюєтьсявїхприсутностіпро-
тягом слідчої дії); 4) єдність місця (особи допитуються в одному місці);
5) допитувані повинні бути поставлені у рівні умови сприйняття запитань слідчого і показань один одного;
6) єдність документування (процедура очної ставки фіксується в одному протоколі слідчої дії).
Підготовка до очної ставки передбачає вирішення таких питань: міжякимиособамивонабудепроведена; якізапитанняслідпоставити; якісуперечностінеобхідноусунутитаякимшляхом; яківідносиниміж допитуваними мають місце; яка черговість допиту осіб на очній ставці буде ефективною; які тактичні прийоми доцільно застосувати.
Сутністьочноїставкиполягаєвтому, щослідчийпочерзіпропонує кожному з допитуваних дати показання про обставини, в яких виявленоістотнісуперечності. Підчасочноїставкидопитуванимможе бути дозволено ставити запитання один одному, але слідчому треба пильно контролювати цей процес.
209