Розділ 16. Допит

§ 2. Процес формування показань

Сприйняття, запам’ятовуваннятавідтворенняєвзаємопов’язаними етапами формування показань. Правильне розуміння цих процесів сприяє ефективному застосуванню тактичних прийомів допиту, правильній оцінці показань.

Першим етапом у формуванні показань є сприйняття. Це не тількисумавідчуттів, айдіяльністьмислення. Відчуттяєсуб’єктивнимза змістомджерелом, атомувідчуттяісприйняттяпевнимчиномзалежать відрозвиткунервовоїсистеми, стануорганізмувцілому, рівнярозвитку людини.

Сприйняття має різноманітні відтінки і характер залежно від особи сприймаючого(емоційногоставлення, інтересудотого, щосприймається, спрямованостіуваги). Дочинників, яківтойчиіншийспосібвпливають на сприйняття, його емоційне забарвлення, належить темперамент. Правильністьсприйняттязалежитьвідсуб’єктивнихтаоб’єктивнихчинників: суб’єктивні— цестанорганіввідчуттялюдини, їїсуб’єктивнаможливість правильно сприймати дійсність, а об’єктивні — умови сприйняття, погода, освітлення, тривалістьподії, заякоюспостерігають.

Розглядаючи об’єктивні чинники, що впливають на правильність сприйняття, не можна відокремити їх від суб’єктивних особливостей особи, які«забарвлюють» сприйняттядійсності. Дотакихособливостей належатьспрямованістьсприйняттятайогоемоційність. Спрямованість сприйняття залежить від того, було воно умисним чи ні. Неумисне сприйняття характеризується тим, що людина не готується попередньо до нього, воно виникає раптово і триває доти, доки діє відповідний подразник. Умисне ж сприйняття характеризується цілеспрямованістю, а томуєповнішиміпов’язанимзтакзваноюпрофесійноюувагою. Сприйняття особою предметів чи явищ, пов’язаних з її професією, часто є більш правильним і містить найменший відсоток помилок.

Другим етапом формування показань є запам’ятовування як здатністьутворюватиумовнізв’язки, зберігатитавідновлюватиїхнісліди. Як і сприйняття, воно має вибірковий характер: людина запам’ятовує не все, що сприймає, а тільки те, що викликає в неї глибокі переживання чи має для неї істотне значення.

Експериментизперевіркипам’ятілюдинисвідчатьпроте, щовона з часом може перекручувати сприйняту подію. Повну розповідь про те, що спостерігалося, можна одержати тоді, коли свідок допитується через найкоротший від події проміжок часу.

189

Частина третя. Криміналістична тактика

Услідчій практиці переважно трапляються показання осіб, які не ставили собі за мету обов’язково запам’ятовувати факти для подальшогоїхвикладунадопиті. Цієюобставиноюівизначаютьсяскладність відтворення зафіксованого, уривчастість, неповнота відомостей та деталей події.

Так, очевидецьдорожньо-транспортноїподіїчастообмежуєсвою увагу фактами, які найсильніше вплинули на його психіку. Наприклад, свідок — очевидець наїзду автомашини на велосипедиста — показав, щовіннезапам’ятавніобставиннаїзду, нізовнішньоговиглядуавтомашини. Він запам’ятав тільки те, як з неї на велосипедиста упав ящик (ящик, падаючи, вдарив велосипедиста залізним кутом, перевертаючись, вдарив ще раз і придавив його, розтрощивши голову і плече). Свідок зосередив увагу на потерпілому, а тому його показання

вцій частині виявилися найповнішими. Спрямованість уваги в цьому разі сприяла кращому запам’ятовуванню окремих обставин.

Дослідження мимовільного запам’ятовування, як і досвід проведення допитів, показують, що особи запам’ятовують не тільки те, що справляє яскраве враження, а й фонові обставини, на які не спрямована безпосередня увага. Тут доцільно застосовувати тактичні прийоми допиту з використанням асоціативних зв’язків, до яких належать:

а) постановкадодатковихзапитань, заснованихнааналізіпоказань осібівикористанні можливихасоціацій удопитуваноговмоментспостереження події;

б) постановка нагадуючих запитань (витяги з показань допитуваного чи відомостей з інших матеріалів справи з метою відновлення в пам’яті обставин події, що спостерігалася);

в) пред’явлення під час допиту речових доказів; г) допит на місці події.

Третім етапом формування показань є відтворення сприйнятого, яке залежить від певних умов, у тому числі фізичного і психічного стану особи в момент відтворення. Особливого значення тут набуває здатність особи висловлювати свої думки. Ця здатність у кожної людини є індивідуальною і залежить від її культурного рівня, інтелекту, словникового запасу. При цьому значну роль відіграють вислови, які використовуєслідчий придопиті, окреміфрази, слова, формулювання запитань.

Упсихології відомі два типи відтворення: а) вільне відтворення смислового змісту з відхиленням від форми та б) відтворення змісту іззбереженням йогоформи. Цей поділ важливо встановити впоказан-

190

Розділ 16. Допит

нях з метою їх правильної оцінки і визначення тактики допиту. Так, відтворення змісту із збереженням форми виявляється в детальному і послідовному викладі події, без виділення її головних і другорядних рис. Відтворення ж змісту без форми полягає у викладі суті події.

§ 3. Підготовка до допиту

Ретельна і всебічна підготовка до допиту є необхідною умовою одержання повних та достовірних показань. У процесі підготовки до допиту слідчий здійснює комплекс організаційних і тактичних заходів.

Підготовку до допиту можна поділити на три основні рівні: пізнавальний, прогностичнийтасинтезуючий. Пізнавальнийрівеньполягає увивченніматеріалівкримінальноїсправи, ознайомленнізоперативнорозшуковими даними, збиранні відомостей про особу допитуваного, вивченніспеціальнихпитань. Інформація, якабудеодержананацьому рівні, дозволяє прогнозувати різні ситуації допиту, визначати можливість виникнення у допитуваного реакцій на застосування того чи іншого тактичного прийому або небажаного психічного стану, обирати найдоцільніші способи встановлення психологічного контакту. Підготовка до допиту завершується на синтезуючому рівні і охоплює складання плану допиту, а також вирішення питань, пов’язаних з визначенням доцільного місця, часу та режиму його проведення.

Під час підготовки додопитувелике значення має цілеспрямоване вивчення матеріалів справи, що дозволяє встановити коло осіб, які підлягають допиту, визначитийогопредмет, сформулювати запитання допитуваному. Вивченняматеріалівсправислідрозпочинатизпервинних даних, покладених в основу порушення кримінальної справи. У цьому сенсі цікаву інформацію для проведення допиту можна одержати з пояснень опитуваного, в яких відображаються його позиція, ставлення дотого, щотрапилося. Такіпояснення нерідко містять дані, що допомагають спрямувати перебіг допиту, перевірити відомості, одержані від опитуваного.

Вивчення матеріалів кримінальної справи передбачає аналіз даних, які містяться у протоколах слідчих дій, що дає змогу виявити суперечності або прогалини з деяких обставин. Важливе місце в процесі вивчення матеріалів справи посідає аналіз результатів таких слідчих дій, як огляд місця події та обшук. Їх дослідження може бути корисним для висування версій про механізм злочину та осіб, які його вчинили.

191

Частина третя. Криміналістична тактика

Вивчення даних, що містяться у протоколі огляду місця події, дає змогу виявити окремі психологічні риси особи допитуваного: його рішучість або обачливість, сміливість або боягузтво, навички та звички, жорстокість, цинізм, схильність до афективних спалахів, патологічні відхилення психіки тощо. Вивчення матеріалів справи дозволяє дійти висновку про характер дій допитуваного і скласти його «кримінальний» портрет.

Під час вивчення матеріалів справи слідчий робить закладки у потрібних місцях, виписує прізвища, адреси, систематизує письмові та речові докази. В окремих випадках доцільно вести робочі записи щодо кожногодопитуваногоувигляді картокабонаокремихаркушахпаперу.

Вивчення матеріалів кримінальної справи передбачає необхідність:

1)предметної систематизації матеріалів про факти, події, особу

тощо;

2)виявлення суперечностей і прогалин у досліджуваних матеріа-

лах;

3)одержанняконтрольнихвідомостей, якіможнавикористовувати на допиті.

Деякі слідчі розпочинають допит, не вивчивши добре матеріали справи, і тому забувають з’ясувати істотні обставини. Це призводить до необхідності проводити повторні допити, що є небажаним.

Підготовкадодопитупередбачає необхідністьвивченнясоціально-

психологічної характеристики особи допитуваного, яка складається з даних про його характер, темперамент, рівень інтелекту, спосіб мислення, схильність до референтної групи, спосіб життя, виховання в сім’ї тощо. Вивчення особи допитуваного дозволяє обрати доцільний момент для допиту, визначити послідовність допиту декількох свідків абообвинувачених, встановитипсихологічнийконтактздопитуваним, обрати найефективніші прийоми, способи виховного впливу, а також оцінити одержані показання.

Вивчення особи допитуваного здійснюється на підставі певних методів: спостереження, бесіди, аналізу результатів діяльності, узагальненнянезалежниххарактеристик. Обсягцьоговивченнязалежить від таких чинників, як процесуальне становище допитуваного, характер злочину, мета допиту, організаційні можливості слідчого та його професійні знання.

Під час вивчення особи допитуваного істотну допомогу слідчому може надати спеціаліст-психолог. Використання спеціальних знань у

192

Розділ 16. Допит

галузі психології в процесі підготовки і проведення допиту є досить ефективним. Психолог може допомогти визначити особливості психічних процесів, властивостей і станів допитуваного, встановити тип темпераменту, риси характеру, інтелектуальні здібності тощо, а також рекомендувати способи, за допомогою яких можна виявити окремі психологічні якості допитуваного, запропонувати запитання, які доцільно поставити з метою встановлення контакту. Психолог при під- готовцідодопитуможезапропонуватитакожекспрес-психодіагностику допитуваного, використовуючи можливості тестів.

Заключним етапом підготовки до допиту є його планування, яке передбачає визначення порядку проведення допиту, здійснення прогностичної функції.

При плануванні слідчий прогнозує поведінку обвинуваченого або свідка на допиті, а також можливість виникнення різних ситуацій допиту та їх зміни під час його проведення. Планування допиту передбачаєпрогнозуванняможливихреакційдопитуваногонатойчиінший доказ та можливі зміни лінії поведінки слідчого в процесі допиту.

Планування допиту потребує використання можливостей рефлексивногомислення(імітаціїможливогоперебігуміркуваньіншоїособи). За допомогою рефлексивного мислення слідчий прогнозує варіанти відповідей, які може дати допитуваний на поставлені йомузапитання, і визначає відповідну тактику. Рефлексивне управління являє собою конкретне запровадження слідчим напрямів прогнозу.

Результатирозумовоїдіяльностіслідчогоприпідготовцідодопиту концентровановиявляютьсяупланідопиту— усномуабописьмовому, короткому або розгорнутому. Розгорнутий письмовий план може бути складений за такою схемою:

Складання розгорнутого письмового плану допиту починається з визначення його предмета. Предметом допиту є сукупність обставин, що підлягають з’ясуванню і мають значення для встановлення істини усправі. Такіобставиниповиннівикладатисявлогічнійпослідовності та відображати специфіку відповідно до процесуального становища допитуваного. План допиту відображає зміст тактики: запитання до-

193