Частина третя. Криміналістична тактика
питуваному та використання інших тактичних прийомів. Підготовка до допиту полягає у визначенні не тільки змісту тактичних прийомів, а й їхньої послідовності.
§ 4. Зміст тактики допиту
Тактика допиту складається з найбільш ефективних прийомів, що сприяютьодержаннюповнихтаоб’єктивнихпоказань. Підчасдопиту застосовуютьрізноманітнітактичніприйоми: постановкутихчиінших запитань, пред’явлення речових і письмових доказів, оголошення показань інших осіб, допит на місці події, роз’яснення суті наслідків вчиненого злочину, переконання у необхідності надання допомоги органам розслідування тощо.
У теорії криміналістики існує певна класифікація запитань, які можуть бути поставлені допитуваному. За своєю спрямованістю запитанняподіляютьсянаосновні(спрямовані наз’ясуванняголовнихвідомостей у справі) та доповнюючі (спрямовані на з’ясування фактів, пропущених допитуваним у вільній розповіді). Відповідно до цільового призначення запитання можуть бути: уточнюючими — спрямовані на найповніше і найточніше з’ясування питань, що мають значення для справи (наприклад: «Ви показали, що пістолет знаходився біля трупа. Чи не можете Ви сказати, з якого боку і на якій відстані від трупа знаходивсяпістолет?»); нагадуючими— переслідуютьметуоживитипам’ять допитуваного, викликатитічиіншіасоціації(наприклад: «ЩоВиробили після дня народження? В якому місці Ви гуляли?» тощо); контрольними— спрямованінаперевіркуданих, щобулиповідомленідопитуваним, з’ясуванняджерелодержанняфактів(наприклад: «Напідставічого Ви стверджуєте, що злочин було вчинено о 16-й годині?»).
Під час допиту як тактичний прийом застосовується пред’явлення доказів. Криміналістична тактика передбачає певні способи пред’явлення доказової інформації. Найдоцільнішою є класифікація способів пред’явлення доказів за декількома підставами.
1.За характером використання доказів у розслідуванні: а) пред’явлення доказів на одному допиті;
б) пред’явлення доказів під час декількох допитів однієї особи.
2.За характером взаємозв’язку доказів у кримінальній справі: а) роздільне пред’явлення одиничних доказів; б) пред’явлення комплексу взаємопов’язаних доказів;
в) пред’явлення всієї системи доказів.
194
Розділ 16. Допит
3. За характером демонстрації доказів на допиті: а) згадування про наявні докази на допиті;
б) перерахування доказів, що мають місце, із зазначенням джерел їх походження;
в) показ доказів допитуваному неповністю, мимохідь; г) надання допитуваному можливості розглядати, вивчати докази;
ґ) підкреслена демонстрація ознак об’єкта, що пред’являється. 4. За характером послідовності пред’явлення доказів:
а) пред’явлення доказів у послідовності «зростання сили»; б) пред’явлення доказів у послідовності «зменшення сили».
5. За характером додаткових умов, що посилюють вплив на допитуваного доказів, які пред’являються:
а) несподіване пред’явлення доказів; б) пред’явлення доказів після попереднього з’ясування обставин,
пов’язаних з ними; в) пред’явлення доказів і роз’яснення їх значення у кримінальній
справі; г) використання науково-технічних засобів для роз’яснення допи-
туваному особливостей доказів, що пред’являються; ґ) супроводження пред’явлення доказів описом передбачуваного
перебігу розслідуваної події та її обставин (пропонована система пред’явлення доказів досліджена В. С. Комарковим1).
Використання тактичних прийомів у процесі допиту повинно мати не хаотичний характер, а логічну доцільність їх реалізації. Тактичні прийоми можуть бути впорядковані відповідно до ситуації допиту. Дослідження типових ситуацій допиту дозволяє встановити такі їх види:
1)повідомлення правдивих показань;
2)добросовісна помилка допитуваного;
3)суперечності у показаннях допитуваного;
4)відмова від давання показань;
5)повідомлення неправдивих показань.
Побудова і використання систем тактичних прийомів допиту залежать не тільки від ситуаційної зумовленості, а й від мети допиту, його виду, процесуального становища допитуваного та інших чинників.
Можна запропонувати системи тактичних прийомів (тактичні комбінації), що мають на меті:
1)встановлення психологічного контакту з допитуваним;
2)спонукання його до давання показань;
1 Див.: Комарков В. С. Тактика допроса. – Х., 1975.
195
Частина третя. Криміналістична тактика
3)уточнення свідчень і усунення в них суперечностей;
4)актуалізацію забутого в пам’яті допитуваного;
5)викриття неправди;
6)усуненняперекручень придобросовісній помилцідопитуваного. Запропонованісистемитактичнихприйомівдопитуможутьмісти-
ти у своєму складі підсистеми прийомів, що зумовлено можливістю конкретизації мети тієї чи іншої системи і відмінністю в процесуальному становищі допитуваного. Можливі варіанти систем тактичних прийомів та їх динамічна залежність від ситуацій допиту наведено на схемі (рис. 29).
Рис. 29. Системи тактичних прийомів та їх динамічна залежність від ситуацій допиту:
кс — конфліктна ситуація; бс — безконфліктна ситуація
Назапропонованійсхеміпоказано, щопіслявикористаннясистеми тактичних прийомів, спрямованої на встановлення психологічного контакту здопитуваним («Контакт»), можливе виникнення двох видів
196
Розділ 16. Допит
ситуацій: безконфліктної або конфліктної. Як безконфліктні ситуації на схемі запропоновано:
1)повідомлення достовірних показань допитуваним;
2)виникнення перекручень у показаннях;
3)виникнення суперечностей у показаннях;
4)неможливість повідомлення певної інформації внаслідок забування окремих моментів.
Конфліктні ситуації передбачають наявність двох ситуацій:
1)відмови допитуваного від показань;
2)повідомлення неправди у показаннях.
До кожної із цих ситуацій рекомендується відповідна система тактичних прийомів.
Розглянемороботусхеми. Припустимо, щопідчасвстановленняпсихологічногоконтактуйогонеобхідногорівнянебулодосягнутоівиникла конфліктнаситуація. Утакомуразієнеобхідністьувикористаннісистеми тактичних прийомів, спрямованої на спонукання до давання показань («Спонукання»). Реалізаціятакоїсистемипередбачаєперехідублокбезконфліктнихситуацій. Однакможливийперехідйвіншу— конфліктну— ситуацію у вигляді повідомлення неправди, що змушує до використання системи тактичних прийомів, спрямованої на викриття неправди в показаннях («Викриття неправди»). На схемі показано можливість переходу від безконфліктної ситуації до конфліктної, що може бути пов’язано зі зміною позиції допитуваного внаслідок тактичних помилок слідчого. Можливийтакожперехідвідоднієїбезконфліктноїситуаціїдоіншої(наприклад, відситуації, якахарактеризуєтьсязабуваннямокремихмоментів допитуваним, доситуації перекручення впоказаннях).
§5. Встановлення психологічного контакту
Психологічнийконтакт— ценайбільшсприятливапсихологіч-
на«атмосфера» допиту, якасприяєвзаємодіїтавзаємовідносинам між її учасниками, певний «настрій» на спілкування.
Психологічнийконтактудопитіпередбачаєможливістьвиникнення двох його рівнів: 1) коли допитуваний бажає давати показання та 2) коли його примушують до цього. Такий контакт може йти з наростанням, а може гаснути чи раптово виникнути і так само раптово зникнути.
197
Частина третя. Криміналістична тактика
Психологічний контакт завжди має двосторонній характер, його встановлення іпідтримання залежать яквідслідчого, таківіддопитуваного, хочаініціативаповиннаналежатислідчому. Існуєдвосторонній контакт, в якому допитуваний відчуває, що він становить для слідчого певний інтерес.
Встановленняпсихологічногоконтактувимагаєвідслідчогознання психологіїдопитуваного. Вінповиненвраховуватийогоіндивідуальнопсихологічні особливості, типологічні якості, психічний стан на момент допиту, життєвий досвід та ін.
Тактичні прийоми, спрямовані на встановлення психологічного контактуздопитуваним, ґрунтуютьсянавикористанніданихпсихології, логіки та інших наук. У цьому відношенні певний інтерес становлять способи впливу на людей, запропоновані Дейлом Карнегі1. Він рекомендуєшістьтакихспособів: 1) виявляйтещирийінтересдоінших людей; 2) усміхайтеся; 3) пам’ятайте, що для людини звук її імені — найбільш солодкий і найбільш важливий звук людської мови; 4) будьтедобримслухачем, заохочуйтеіншихрозповідативампросебе; 5) ведіть розмову в колі інтересів співрозмовника; 6) давайте людям відчути їх значущістьіробітьцещиро. Банальністьдеякихзнаведенихприйомів є очевидною, однак це не позбавляє їх практичного значення при певній інтерпретації.
Побудова системи тактичних прийомів передбачає необхідність з’ясувати мету встановлення психологічного контакту. Відповідно до мети і процесуального становища допитуваного в системі тактичних прийомів можуть бути виділені такі підсистеми:
1)сприяюча адаптації до обстановки допиту і усуненню небажаних станів психіки допитуваного:
щодо обвинуваченого (підозрюваного) — уточнення анкетнобіографічнихданих; бесіданастороннютемуабонатему, щоцікавить, аленестосується предмета допиту; демонстрація слідчим поінформованості про обставини життя допитуваного, його потреби, інтереси; щодо свідка (потерпілого) — повідомлення про мету допиту; бесіда насторонню тему або натему, щоцікавить, але нестосується пред-
мета допиту; переконання у невідворотності покарання злочинців;
2)стимулююча установку на необхідність спілкування:
щодо обвинуваченого (підозрюваного) — роз’яснення допитуваномусутностійогопроцесуальногостановища; демонстраціяперспек-
1Див.: Карнеги Д. Как приобретать друзей и оказывать влияние на людей / Пер.
сангл. – К., 1989. – С. 98.
198
Розділ 16. Допит
тив ситуації, що склалася; роз’яснення значення щиросердості розкаяння, інших пом’якшуючих обставин; використання позитивної оцінки окремих якостей особи допитуваного;
щодо свідка (потерпілого) — переконання в необхідності надання допомоги органам розслідування; роз’яснення сутності наслідків вчиненого злочинуабоможливості їхвиникнення умайбутньому; демонстрування фотознімків (предметів), пов’язаних із вчиненим злочином та його наслідками; використання позитивної оцінки якостей особи допитуваного.
Розглянемо зміст і роль окремих тактичних прийомів щодо підсистеми, яка сприяє адаптації до обстановки допиту та усуненню небажаних станів психіки обвинуваченого (підозрюваного).
Так, у процесі з’ясування обставин анкетно-біографічного характеру слідчий може уточнювати деякі з них з метою визначення психологічногостанудопитуваного, включенняйоговактивнеспілкування, визначення рівня інтелектуального розвитку допитуваного і рівня володіння ним мовою, усунення емоційного напруження. Уточнювати можнадані, яківикликаютьпозитивніемоціїудопитуваного. Зокрема, колизаповнюється графа промісце народження, доцільно спитати обвинуваченого проте, як довговінжив уцьомумісці, колипереїхав, чи подобаються йому місця, де він народився, які у цих місцях визначні пам’ятки. Цейтактичнийприйомпов’язанийзівступомуспілкування і має орієнтуючий характер.
Наступнийтактичнийприйом— цебесідаздопитуванимнасторонню тему або на тему, що цікавить, але не стосується предмета допиту. Важливе значення у цьому відношенні має вміння слідчого вірно обиратитемудлябесіди, щовизначаєтьсязнаннямінтересівдопитуваного, йогозахоплень, рівнемзагальноїкультури. Бесідинатакітемидозволяють змінити психологічний стан допитуваного, позитивно впливають наобвинуваченого(підозрюваного) незалежновідтого, перебуваєвіну збудженомучипригніченомустані. Загальмованість, якісхвильованість, зумовлюється напруженням, усунути яке допомагає спілкування. Змінюючи тему бесіди, треба знайти таку, яка викличе у допитуваного інтерес. Допитуваний не повинен відчути, що його «виводять» на заздалегідь заплановану тему бесіди. Це можна зробити шляхом включення в поле зору допитуваного предметів, пов’язаних з його інтересами, які викликають у нього позитивний емоційний відгук.
У процесі такої бесіди проявляються комунікативні якості слідчого, що впливають на встановлення психологічного контакту. Деякі
199