evrop_integratsiya_09

знань щодо принципів, механізмів та інструментів реґіональної політики ЄС.

Варіант 2. Тема — аналогічна. Кількість відведеного часу збільшується. Окремо виділяється підтема «Досвід країн ЦСЄ у проведенні реґіональних реформ». Повністю використовується варіант 1. На додаток — деталізуються особливості переходу від однієї моделі реґіонального розвитку до другої, звертається увага на механізми та інструменти підтримки малого та середнього бізнесу в реґіонах, уточнюються позиції чеських реґіонів щодо нової моделі розподілу коштів у ЄС (2007–2013 рр.).

Варіант 3. Тема — аналогічна варіанту 1. Підтем виділяється дві. Перша з них збігається з варіантом 2. Друга — «Узагальнення досвіду реґіональних реформ у Чехії та Угорщині щодо їх вступу до ЄС». Цей варіант розширює не лише рамки проведення тренінґу через залучення відповідної інформаційної бази щодо Угорщини, а й дозволяє провести узагальнення отриманих знань щодо спільних і відмінних рис реґіонального розвитку в ЄС та в конкретних країнах ЦСЄ. Передбачається, що слухачі зможуть зробити самостійне моделювання досвіду цих країн для України.

Мультиваріативність. За умов проведення тренінґів «на замовлення» можуть у відповідності до вищезгаданого принципу «шухлядок» існувати такі комбінації:

•«передвступні» реформи реґіонального розвитку в країнах ЦСЄ (використовується частина 1 та 3);

•реґіональні реформи в країнах ЦСЄ (на прикладі Чехії) (частина 1 та 2);

•досвід подальшого реформування реґіональних моделей у ЄС (2007—2013 рр.) (частина 2 та 3 (друга половина)).

Витрати часу за першим варіантом можуть передбачати:вступ (5 хвилин);оглядову лекцію (35—40 хвилин);

ділову гру «Чи варто реґіонам допомагати» (20 хвилин);роботу в малих групах (відповідно до методики) — 20 хви-

лин; ділову командну гру «Бінґо. Хто кого підтримає в ЄС» (40

хвилин);підбиття підсумків (10 хвилин).

Разом — 2 години 15 хвилин (1,5 пари).

За другим варіантом передбачається збільшення обсягу ще на 45 хвилин (2 пари); за третім — ще на 1,5 години (3 пари).

За умови проведення «Моделювання реґіональної політики для України» (варіант 3) обсяг часу зростатиме ще на одну пару і

31

дорівнюватиме разом 8 академічним годинам. Тобто, приміром, держслужбовці, які спеціалізуються на реґіональний політиці, будуть зайняті упродовж усього робочого дня, а для студентів університету це може бути дві-три пари тренінґу.

ЧЕСЬКИЙ КЕЙС

Частина 1. Чеський мінікейс І

Процес наближення національних реґіональних моделей до «стандартів» Європейського Союзу передбачає ряд заходів, найважливішим серед яких є перехід до європейської ієрархічної територіальної структури, який за всієї «зовнішньої» легкості її здійснення реально передбачає проведення складної поліструктурної адміністративно-територіальної реформи.

Реґіони в країнах—членах Європейського Союзу здебільшого складалися історично, це привело до того, що адміністративні формування NUTS-І (номенклатурні одиниці територій для статистики), чисельність населення в яких перевищує 5 млн жителів, існують далеко не в усіх країнах ЄС. У процесі реформування виявилося, що таким таксоном (територіальною одиницею) у межах Європейського Союзу виступатиме вся Чеська Республіка. Локальних утворень з чисельністю населення від 800 тис. жителів до 2 млн з відповідним рівнем NUTS-ІІ у цій країні тепер налічується 8, притому, що лише чотири з них зберегли свої історичні назви — Прага, Центральна Богемія, Центральна Моравія, Моравія-Силезія. А решта стала носити географічні назви Північний та Південний Захід, Північний та Південний Схід. Якщо адмі- ністративно-територіальна реформа в Польщі (1999 р.) докорінно змінила всі рівні вітчизняної реґіональної моделі, то в Чехії вдалося зберегти низові ланки традиційного поділу на рівні NUTS-ІІІ, з чисельністю жителів менше 800 тис. осіб. Таких реґіонів у сучасній Чехії налічується 14. Не обійшлося й без певних нестиковок — так, Прага виступає водночас і рівнем NUTS-ІІ і рівнем NUTS-ІІІ

(хоча в статистиці існує досить дивна спроба, як на мене, розмежувати її на Прагу-Схід і Прагу-Захід), аналогічні незручності мають також Центральна Богемія та Моравія-Силезія.

Наступним кроком уряду Чехії та сформованого у його складі Міністерства реґіонального розвитку була імплементація європейської індикативної моделі, що складалася з кількох значущих показників. Передовсім вона передбачала стрімкий перехід од

32

розрахунків валової доданої вартості (ВДВ) до валового реґіонального продукту (ВРП) чи його європейського аналогу — валового внутрішнього продукту реґіону — ВВП (GSP чи GDP of region). На перших порах використовувалися лише експертні оцінки, в основі яких лежав показник ВДВ, який на коефіцієнтній основі перераховувався до ВРП. Усі розрахунки проводилися за методом паритету купівельної спроможності (ПКС), а після 2000-го року стали пристосовуватися до його європейського стандарту

(Purchasing Power Standards) у цінах 1999 року, який визнавався в ЄС базовим. Наявну динаміку реґіональної трансформації Чехії представлено у табл. 1.

Таблиця 1

ВАЛОВИЙ РЕҐІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ НА ОДНУ ОСОБУ (ЗА ПАРИТЕТОМ КУПІВЕЛЬНОГО СТАНДАРТУ) НА РІВНІ ЄВРОПЕЙСЬКИХ РЕҐІОНІВ

NUTS-ІІ (ЄС-15 = 100%), у %

Джерело: фондові матеріали Міністерства реґіонального розвитку Чеської Респуб-

ліки (2003)

Як випливає з неї, м. Прага є найдинамічнішим реґіоном серед країн Центральної Європи (разом з Варшавою), яка ще у 1995 році перевищила середній по ЄС рівень виробництва ВВП на душу населення та швидко прогресувала впродовж наступних семи років. Проте такі успіхи столиці країни по-своєму будуть трактуватися в Європейській Комісії у період 2004—2006 рр. Столиця Чехії не

33

змогла розраховувати на допомогу з боку структурних фондів ЄС за метою І (найбільшою за обсягами), через те, що зазначений вище показник ВВП значно перевищує середній по ЄС-15, а тим більше по ЄС-25. Розуміючи таку диспропорцію у майбутньому розподілі коштів структурних фондів у сусідній Польщі, приміром, Варшаву, яка мала подібні до чеської столиці показники, було включено до прилеглого воєводства, а відтак її лідерський індикатор економічного розвитку було «розчинено» у прилеглій депресивній зоні. Унаслідок цього утворився пересічний рівень NUTS-ІІ, що є меншим за аналогічний показник по ЄС-15, а відтак у Польщі, зокрема в її столиці можуть розраховувати на більші обсяги допомоги (у т. ч. за метою І) з боку згаданих вище фондів Євросоюзу.

Разом з тим, усереднені рівні виробництва ВРП в Чехії є типовими для постсоціалістичних країн з максимумом у столиці та значним їх дистанціюванням у периферійних реґіонах. У цілому, як впливає з таблиці, засвідчити країнове реґіональне зростання поки що неможливо, якщо виходити із середніх величин гіпотетичного чеського реґіону та визначення мінімуму (Північний Захід — 47,9 %) і позастоличного максимуму (Південний Захід — 55,6 %) цього найважливішого локального індикатора. Відносні показники реґіонального розвитку подані у табл. 2.

Таблиця 2

ОСНОВНІ МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ ЧЕСЬКИХ РЕҐІОНІВ У 2002 РОЦІ (ЗА НАЦІОНАЛЬНИМ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИМ УСТРОЄМ)

34

Закінчення табл. 2

*Перераховано автором у долари з чеських крон

Джерело: Prague Business Journal. City Invest Czech. 2003-2004. — p. 23—25.

ВВП реґіонів за чеською (національною) моделлю територіаль- но-адміністративного устрою відрізняється у кілька разів. Для європейського порівняння доволі важливим є визначення розбіжностей не між середнім показником по країні та конкретним реґіоном, а між екстремальними: максимальним та мінімальним. У Великій Британії, приміром, використовується рівень диспропорції між Великим Лондоном та Корнуелом і островами Скілі, який становить 3,3 : 1, у Німеччині — між Гамбургом та Дессау — 3,5 : 11. Подібну до цих диспропорцію має і Чеська Республіка — 2,8 : 1 (Прага — Оломоуч). Проте рівні безробіття в них суттєво різняться (від 3,7 % у Празі до 17,1 % в Усті над Лабем). Доволі контрастними видаються також чеські реґіони в плані залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Якщо Прага переживає інвестиційний бум, то краї Градец Кралове та Моравія-Силезія є, з європейських позицій, інвестиційно несприятливими (відповідний показник диспропорційності становить 11,6 : 1 та 13,5 : 1). Натомість різниця у зарплаті не є такою вже контрастною, хоча її рівень зростає у столиці випереджаючими темпами.

Особливістю чеської методики статистичного аналізу є те, що вона далеко не завжди прив’язується тільки до районів чи областей, а розглядає найбільші міста як важливий об’єкт свого дослідження. Такий підхід є досить значущим і для України, де у щорічниках друкуються дані про обсяг ПІІ, що надійшли у Дніпро-

1 Розраховано автором за: Working for the region. — Luxembourg: OOPEC, 2001. — Р. 6.

35

петровську, Донецьку область, а не, приміром, у міста Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Донецьк, Маріуполь (хоча, звичайно, такі розрахунки є). Подібний підхід дозволив би виявити міста, які значною мірою потерпають од структурних змін в економіці. Саме таку особливість можна простежити у Чеській Республіки. Так, у другому кварталі 2003 р. найбільший рівень безробіття був зареєстрований у м. Мост — 21,43 %, найнижчий у Празі-Захід — 2,89 %1, а відповідні середні рівні доходів різняться у них лише в 1,2 разу, що яскраво свідчить про перенесення градуалістської трансформаційної моделі на реґіональний рівень. (Одразу ж слід зауважити, що українські контрасти у рівнях безробіття є подібними до чеських, а у рівнях доходів населення різняться щонайменше у 4,5 разу. Мабуть, у цьому криються причини швидкої міграції робочої сили до м. Києва.). Здавалося б, мешканці Праги повинні потерпати від дорожнечі у своєму місті, яке вже давно стало «туристичною європейською Меккою», проте це не так. Спеціальне дослідження, яке провів Світовий банк у 2002 році, яскраво засвідчило, що за вартістю життя чеська столиця посідала лише 106 місце у світі (станом на червень 2002 р.), при тому що Москва — 35, Санкт-Петербург — 80, Київ — 83, Варшава — 842, які видаються менш комфортними для мешканців цих меґаполісів через значні витрати на товари та послуги.

Розрахунки індикативних рівнів розвитку чеських реґіонів дозволили уряду країни структуризувати їх та визначити способи та напрями системної допомоги, що надаватиметься депресивним реґіонам. Отже, відповідно до закону «Про державну підтримку реґіонального розвитку», пріоритетними для Чеської республіки

єтакі території:

1.Реґіони з посиленою державною допомогою, що характе-

ризуються низьким рівнем розвитку, зокрема:

а) території зі значними структурними змінами, які призвели до рецесії у діяльності окремих секторів їх економіки та компаній, що працюютьуних, авідтакідозначногозростаннярівнябезробіття;

б) економічно слабкорозвинуті території, тобто ті, що мають показники розвитку, нижчі за середні по країні;

в) сільські території, що характеризуються низькою густотою населення, депопуляцією та високим відсотком працівників сільського господарства.

1Там само, р. 25.

2Budapest, Belgrade, Bucharest: The Least Expensive Cities in Eastern Europe — New Global Ranking of Economist Intelligence Unit // Transition. — 2003. — № 14 (1-3). — p. 9.

36

2.Інші реґіони, до яких відносять прикордонні території, колишні військові зони, території, що постраждали внаслідок стихійного лиха чи забруднення довкілля, території з низьким рівнем розвитку економіки через несприятливі умови, а також території з домінуванням аграрного виробництва та високим рівнем безробіття.

3.Реґіони індивідуальної підтримки.

Наведена вище модель у цілому відповідала європейській системі індикації реґіонального розвитку країн Європейського Союзу, що випливає з «Порядку денного — 2000» (Agenda-2000), який визначив пріоритети наднаціональної підтримки упродовж 2000—2006 рр. Одначе певну відмінність при цьому мають краї з низькою густотою населення. Річ у тому, що, коли в ЄС писався цей документ, то передбачалося, що системну допомогу отримуватимуть зі структурних фондів ті реґіони Швеції (Північний Схід) та Фінляндії (Північ), де відповідний показник становить менше 10 осіб на км2. Середня ж густота населення у Чеській Республіці дорівнює 129 осіб/км2, проте навіть коливання на рівні + 50% названого індикатора, які спостерігаються у чеських реґіонах, навряд чи виведуть їх на подібний до «скандинавського» рівня, а відтак вони можуть підтримуватися спираючись на лише національні фонди, за умов, що це не суперечитиме європейському конкурентному законодавству.

Досить багато суперечностей викликає також у ЧР сама схема допомоги як депресивним територіям, так і активним. На довступний та післявступний період (2004—2006) прямими інструментами підтримки реґіонів у Чеській Республіці були визначені лише три:

1)субсидії (включаючи субсидії на робочу силу);

2)низькопроцентні позики чи позики, спрямовані на розвиток пріоритетних територій або територій, що мають певні привілеї;

3)повернення фінансової допомоги.

Такий інструментарій дещо відрізняється від того, який існує в деяких країнах ЄС, насамперед своєю конкретизацією, що дозволяє уникнути розпорошення державного бюджету, неможливості формування «споживацької» схеми з боку депресивних країв, а також максимізації підтримки територій, які активно розвиваються.

Значною перевагою чеської моделі розвитку є те, що в цій країні вдалося уникнути «диверсифікації складання документів про реґіони», що явно відрізняє їх від багатьох пострадянських держав, хоча останнім часом в Україні намітилася наявна тенден-

37

ція до уніфікації законів, розпоряджень і стратегій у відповідності з аналогічними документами в ЄС та кранах-вступник. Найважливішими нормативно-регуляторними актами, що були спрямовані на подальший реґіональний розвиток у Чеський Республіці, стали:

—«Довготермінова політика розвитку»;

—«Стратегія реґіонального розвитку»;

—«Національна програма реґіонального розвитку (середньотермінова)».

Названі документи є гармонізованими з аналогічними в ЄС та передбачають окрім наявності місцевих стратегій, ще й програми для розвитку окремих територій, на які вже 2002 році було виділено близько 2,4 млрд чеських крон (середній курс 1 дол. США у тому році дорівнював 32,7 CZK), з яких 985 млн крон пішло на підтримку проектів у Моравії-Силезії, 826 млн у ПівнічноЗахідний реґіон, 300 млн у Прешовський реґіон, де проходило будівництво відділення ТНК «Філіпс», та 252 млн для підтримки економічно слабкорозвинутих реґіонів та колишніх військових зон Ралско та Млада.

Сучасна Чехія наполегливо працює на впровадження у життя нового Національного Плану Розвитку1, який чітко встановив пріоритети, цілі, завдання, напрями та рівні реґіонального розвитку, а також механізми підтримки чеських адміністративнотериторіальних формувань. Він був розроблений у грудні 2002 року та схвалений Європейською Комісією у лютому 2003 року і розрахований на період 2004—2006 рр. Початок його реалізації був намічений на червень 2004 року, тобто вже через місяць після офіційного вступу Чеської Республіки до ЄС. Природно, що Чехія розраховувала на суттєву підтримку багатьох своїх проектів через систему структурних фондів і Фонду Згуртування, що матиме місце вже влітку 2004 року. Досить красномовно про нарощування масштабів цієї підтримки свідчить розподіл коштів фондів ЄС, поданий у табл. 3, з якої випливає: найпотужнішу допомогу отримуватимуть чеські краї все ж таки зі структурних фондів (Європейський соціальний фонд, Європейський фонд з управління та надання гарантій для сільськогосподарського виробництва, Європейський фонд реґіонального виробництва, Фінансовий механізм розвитку рибальства), на які припадатиме 64 % усіх коштів, що надходитимуть з ЄС.

1 Národní rosvojový plán 2004-2006 — Praha: Česká republika, Ministerstvo pro místrí rozvoj, 2003. — 244 p.

38

Таблиця 3

РОЗПОДІЛ КОШТІВ СТРУКТУРНИХ ФОНДІВ ЄС ТА ФОНДУ ЗГУРТУВАННЯ ДЛЯ ЧЕСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ УПРОДОВЖ 2004—2006 рр. (МЛН ЄВРО, ЦІНИ 1999 РОКУ)

Джерело: Programy Pomoci Evropských Společenstvi 2003/2004. — Praha: Ministestvo financі, 2003. — p. 7.

При цьому на мету 1 (сприяння розвиткові та реструктуризації реґіонів з відставанням у темпах) припадало 55,3 % усіх коштів, чи 86,2 % структурних фондів. Як зазначалося вище, Прага була виключена зі списку реципієнтів, через те, що перевищувала середній по ЄС індикатор ВРП на душу населення. Натомість чеська столиця отримала фінансування певних проектів за метою 2 (підтримка реґіонів зі структурними проблемами у сфері соціаль- но-економічних перетворень і сільського господарства) та за метою 3 (модернізація політики в галузі освіти, професійно-тех- нічної підготовки і зайнятості та відповідних систем). Європейська Комісія ухвалила також рішення щодо підтримки деяких європейських ініціатив з їх реалізації у Чеській Республіці. Найбільш значущими з них є програма інтерреґіонального співробітництва (Інтеррег) та рівноправ’я на ринку праці (Еквал).

Виходячи з того, що впродовж усього періоду (2000—2006 рр.) дії програмної діяльності структурних фондів та Фонду Згуртування було витрачено 215 млрд євро (у цінах 1999 року), то Чехія

39

отримала лише 2,3 млрд євро — 1,1 %, що є суттєвим доповненням до національних програм підтримки розвитку реґіонів, хоча й не зовсім відповідало її новому статусу та конкретним потребам фінансування реґіональних програм.

Добре розуміючи, що основним напрямом підтримки чеських реґіонів є не отримання субсидій з боку держави та європейських структур, а розвиток підприємництва в них, уряд Чеської Республіки розробив та апробував новий проект Міністерства промисловості та торгівлі й агентства «ЧехІнвест» щодо створення промислових зон. Упродовж 1998—2002 рр. на названі цілі було витрачено з держбюджету 73,4 млн євро1. Від загальної кількості у 62 зони, які отримали підтримку за цим проектом, лише 50 частково чи повністю відповідали своєму призначенню. Саме в них був реалізований 131 інвестиційний проект, загальною вартістю 3,5 млрд євро. На кінець 2004 року інвесторами було створено ще близько 40 000 нових робочих місць. Для чеських депресивних реґіонів саме цей показник є найбільш значущим з огляду на високий рівень безробіття в сільській місцевості та маленьких містах. Найбільші інвестиції у промислові зони були внесені фірмами з Німеччини та Японії, а галузевими лідерами виявилися автомобільна (48 % загального обсягу ПІІ) та електронна й електротехнічна промисловості (21 %). Найефективнішими з цих зон є Пльзенська (інвестори — Daiho, Intersoft-Holding, Matsushita Television Central Europe та ін.), Південно-Моравська (Тусо Elektonice, DC, Vaillant, Walter), Оломоуцька (LG, Philips Display Czech Repablic). Дедалі більше реґіональними інвесторами виступають чеські компанії, які вміло користуються тими перевагами, що надаються для них місцевими органами влади. Окремо слід сказати про інноваційний характер залучення прямих іноземних інвестицій. Відділення «ЧехІнвесту» відкрито в основних фінансових центрах світу (Лондон, Цюрих, Нью-Йорк тощо), проте останнім часом деякі офіси було відчинено також і на території провідних інноваційних комплексів. Прикладом може слугувати відділення аґенції «ЧехІнвесту» у кластері «Силіконова долина» (США), перед яким ставиться завдання залучення до Чеської Республіки не тільки і не стільки ПІІ, а скільки — інновацій, до сприйняття яких чеські краї вже давно готові.

Слід також зазначити, що система залучення інвестицій в окремі галузі та території Чехії має кілька відмінних од реґіональ-

1 Сланинова Р. В Чехии объявлены «Зоны года» // Чешская торговля и предпринимательство (актуальные статьи об интеграции в ЕС). — 2003. — № 1—2. — С. 17.

40