evrop_integratsiya_09

Ефективність монетарної політики будь-якої країни залежить від багатьох чинників, серед яких першочергове значення має правильний вибір її стратегічних цілей. Якщо стратегічні цілі монетарної політики визначені неправильно, то це породжує відповідні помилки щодо вибору її тактичних цілей та інструментів їхдосягнення.

Деякі економісти до кола стратегічних цілей монетарної полі-

тики відносять забезпечення стабільності цін, повної зайнятості та зростання реального обсягу виробництва.

Головною стратегічною метою монетарної політики Європейського Союзу є забезпечення цінової стабільності та підтримка економічного розвитку Єврозони настільки наскільки це не перешкоджає досягненню основної мети. Цінова стабільність визначається як щорічне зростання індексу споживчих цін у Європейському монетарному союзі на 2 % відносно попереднього періоду. Досягнення цінової стабільності розглядається у середньостроковому періоді. Тимчасові відхилення (внаслідок шокових цін на нафту чи зміни обмінного курсу) вважаються прийнятними.

Головним показником ефективності монетарної політики ЄС є дотримання його стратегічної мети ГІСЦ на рівні 2 %.

У березні 2008 року ГІСЦ у Єврозоні становив 2,5 %, що на 0,5 % більше встановленої величини. На рис. 1. видно, що рівень ГІСЦ протягом останнього року поступово зростає. Причиною цього є явища, що були розглянуті вище.

Рис. 1. Динаміка ГІСЦ у 1999—2008 рр.

Джерело: [25]

71

Зростання ВВП у ЄС загалом та окремих країнах-членах у 1996—2007 рр. можна прослідкувати в табл. 5. На фоні зростаючих монетарних показників прогнозується зменшення загальних темпів зростання ВВП. З таблиці видно, що нові країни—члени ЄС демонструють вищі темпи зростання ВВП, що пов’язано з проведеними структурними реформами під час вступу до ЄС.

Таблиця 5

ЗРОСТАННЯ ВВП, %

72

Закінчення табл. 5

Джерело: Statistical Data Warehouse, Європейський Центральний Банк [26]

Наприклад, зростання ВВП у Болгарії становить 5,9 %, Латвії

— 8,3 %, Литві — 6,9 %, Польщі — 6,7 %, Словаччині — 8,9 %.

Водночас деякі «старі» країни-члени демонструють значно нижчі темпи зростання ВВП. У Данії цей показник становить 2,1 %, в Італії — 1,2 %, Португалії — 0,9 %, Німеччині — 2,7 %. Після двох років зростання реального ВВП у Єврозоні понад прогнозований рівень за оцінками експертів очікується його вповільнення, що пов’язано зі змінами у зовнішньому попиті, тривалими фінансовими потрясіннями та зростанням цін на товари споживання. Як результат, після зростання на 2,6 % у 2007 році прогнозується середнє щорічне зростання ВВП між 1,3 % та 2,1 % у 2008 році та між 1,3 % та 2,3 % у 2009 році. Очікуване вповільнення відображає менше збільшення як експорту, так і внутрішнього попиту. Скорочення експорту Єврозони спричинено послабленням зовнішнього попиту ревальвацією євро.

Темпи зростання ВВП й інших монетарних показників впливають на загальний рівень зайнятості в ЄС. На початку створення монетарного союзу ЄС рівень зайнятості становив 60,7 %. У наступні роки спостерігається поступове збільшення цього показника. У 2006 році він становив в середньому у країнах ЄС 64,5 %, а у країнах — членах монетарного союзу — 64,8 %, тобто вище, ніж у середньому по ЄС.

Ринок робочої сили Євросистеми останніми роками демонструє явне поліпшення і, незважаючи на певне вповільнення, ця тенденція утримується. Очікування щодо зайнятості хоча і по-

73

слаблюються, але все ж залишаються на високому рівні та підтверджують позитивні перспективи розвитку ринку робочої сили. Поліпшення ситуації на ринку людського капіталу відображає також проведені структурні реформи. У табл. 6 відображено рівень зайнятості у ЄС та Євросистемі.

Навесні 2005 року Європейською Радою була розроблена Лісабонська стратегія, яка являла собою Інтеґровані Директиви для зростання та зайнятості, що об’єднали в собі Директиви економічної політики та Директиви зайнятості. Цей документ забезпечив основи для стабільного економічного зростання в Європі та підвищення рівня зайнятості.

Це підтверджується тим, що середньорічне зростання ВВП у Єврозоні становило 2,4 % в період 2005—2007 рр., а рівень безробіття впав з 8,8 % у 2005 році до 7,4 % у 2007. У той час як сприятливі зміни на ринку робочої сили відображають вплив циклічного розвитку, існує очевидність структурного компоненту, пов’язаного з минулими реформами, здійсненими країнами Єврозони.

Таблиця 6

РІВЕНЬ ЗАЙНЯТОСТІ У КРАЇНАХ ЄС, %

74

Закінчення табл. 6

Джерело: Statistical Data Warehouse, Європейський Центральний Банк [26]

В останні роки зростання продуктивності залишалося слабким. За період 1995—2005 рр., порівняно з попередніми 15 роками, зростання продуктивності праці Єврозони впало у неінформаційному секторі та секторах, повязаних із комунікаційними технологіями та особливо у сфері послуг на ринку, а саме фінансових і бізнес-послугах.

Незважаючи на те, що було досягнуто високого рівня зайнятості, в багатьох країнах Єврозони він усе ще не досягає 70 %, що є метою Лісабонської угоди, та продовжує бути низьким порівняно з іншими країнами ОЕСР. Безробіття на певних сегментах ринку робочої сили, особливо серед молоді, залишається високим. Заходи, що передбачають диференціацію заробітної плати та збільшення гнучкості на ринку робочої сили, такі, як неповний робочий час і тимчасова робота, могли б допомогти розв’язати ці проблеми.

75

Рівень безробіттяулютому2008 рокууЄврозоніперебував напозначці 7,1 %. Це значення є найменшим з початку 1980-х років. Кількість безробітниху лютому зменшилася на 59 тис. осіб. За рік їх кількість знизилася на 700 тис. ос. У розрізі окремих країн рівень безробіття залишається стабільним чи зменшується у всіх країнах—чле- нахЄвросистеми, окрімЛюксембургу, ІрландіїтаІспанії, девінзріс.

Унаслідок високої економічної активності у Єврозоні зростання зайнятості значно прискорилося у 2006 та 2007 роках порівняно з 2005, та прогнозується подальше зростання у 2008 році.

Створення нових робочих місць спостерігається у секторі промисловості та сфері послуг.

Зміцнилася позиція євро по відношенню до інших валют. На початку 2008 року вона була на 3,5 % вищою від рівня 2007 року. Причиною цього є збільшення вартості євро порівняно з доларом США, а також фунтом стерлінґів та японською єною.

Більшість валют країн ЄС, що входять до МОК ІІ (Словаччина, Естонія, Латвія, Литва, Данія), залишається стабільними по відношенню до євро чи близькими до центрального курсу.

Отже, на основі показників зростання реального ВВП збільшення рівня зайнятості та зменшення безробіття у країнах Євросистеми, а також стабільності обмінного курсу євро можна говорити про ефективне ведення монетарної політики Єврозони, незважаючи на посилення інфляційного тиску.

ЗАВДАННЯ до частини 1

1.Спробуйте за допомогою даних табл. 4, 5, 6 розбити країни ЄС на групи з найнижчим, помірним та високим рівнем інфляції, відповідно, темпами зростання ВВП та рівнем зайнятості, за допомогою ножиць вирізати відповідні показники та наклеїти їх на чистий аркуш. Порівняйте, будь-ласка, результати і вкажіть країни, в яких результат здійснення монетарних реформ був далеким від модельного. Чому, на вашу думку, так сталося?

2.Порівняйте отриманий вами результат з даними табл. 2 та 3, і зробіть висновок щодо виконання Маастрихтських критеріїв створеними в попередньому завданні групами країн.

3.Дайте оцінку факторам, які впливали на здійснення в ЄС протягом 1998—2008 рр. спільної грошово-кредитної політики.

4.Наведіть п’ять аргументів «за» і п’ять «проти» єдиної валюти ЄС, спираючись на дані табл. 2—6.

5.Спробуйте за допомогою даних табл. 4—6 скласти свої «концентричні кола» та порівняти їх із тими, що закладено в концепції «Європи концентричних кіл».

76

Частина 2. Особливості здійснення монетарної конверґенції в нових країнах—членах ЄС: досвід для України

У грудні 2006 року була проведена чергова обов’язкова перевірка стану монетарної конверґенції у країнах—кандидатах на вступ до євросистеми, яка охопила 9 країн ЄС, окрім Литви та Словенії, які були перевірені з власної ініціативи у травні 2006 року. Дані перевірки відображені у табл. 7.

Таблиця 7

ПЕРЕВІРКА СТАНУ ВИКОНАННЯ КРИТЕРІЇВ КОНВЕРҐЕНЦІЇ У 2006 р.

Джерело: [18]

1 Удужках— значеннякритеріюконверґенціїнамоментперевіркиуберезні2006 року.

77

Таблиця 8

ОРІЄНТОВНИЙ ЧАС ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЄВРО У КРАЇНАХ—ЧЛЕНАХ ЄС

Джерело: складено на основі даних Європейської Комісії [28]

Отже, за результатами перевірки виконання критеріїв монетарної конверґенції у 2006 році лише одна країна, Словенія, виконала усі необхідні умови для введення євро і запровадила його з 1 січня 2007 року

12 країн—членів ЄС залишаються поза монетарним союзом ЄС, тобто вони проводять незалежну монетарну політику та мають власну грошову одиницю. Крім Великобританії та Данії, які отримали право «opt-out», усі ці країни зобов’язані рано чи пізно запровадити євро.

Найближчим часом приєднатися до зони євро планують Словаччина (з 1 січня 2009 року) та Литва (з 1 січня 2010 року).

Перевірка країни—члена ЄС щодо готовності вступити до Євросистеми відбувається на основі критеріїв монетарної конверґенції, описаних вище. Кожні 2 роки чи за бажанням країникандидата Єврокомісією проводиться дослідження стану виконання цих критеріїв-вимог та робляться висновки про можливість приєднання країни до зони євро. Рішення про вступ до єврозони приймає Рада ЕКОФІН кваліфікованою більшістю за пропозицією Єврокомісії.

78

Такий аналіз виконання критеріїв монетарної конверґенції проводиться, починаючи з 1996 року, коли були відібрані перші 11 країн, які отримали право введення євро.

Під час чергової перевірки конверґенції у 2000 році обов’язковій перевірці підлягали лише Греція та Швеція, оскільки Велика Британія та Данія проводять перевірку за власним бажанням.

Під час перевірки було виявлено, що у 2000 році рівень заборгованості Греції становив 104 % ВВП. Заслуговує на увагу також те, що зниження рівня інфляції до 2 % було досягнено за допомогою одноразового зниження непрямих податків. А Швеція виконала критерії як щодо стану суспільних фінансів, так і щодо рівня інфляції та довгострокової відсоткової ставки. Але на момент перевірки Швеція не входила до МОК ІІ, та не була проведена повна гармонізація її національного законодавства з вимогами ЄС. У результаті перевірки було прийнято рішення про вступ лише Греції до монетарного союзу ЄС. Швеція проходила перевірку монетарної конверґенції у 2002 році, але рішення про її прийняття до Євросистеми прийнято не було.

Критерій довгострокової відсоткової ставки обчислюється на основі середньої номінальної ставки за трьома країнами з найнижчим рівнем інфляції у році, що передує перевірці, плюс 2 %. У серпні 2004 року критерій довгострокової відсоткової ставки становив 6,4 %. Довгострокова відсоткова ставка не перевищувала встановлену норму у Чехії, Латвії, Литві, Словенії, Словаччині та Швеції, на Мальті та Кіпрі. В Естонії не використовуються довгострокові державні облігації чи схожі цінні папери, тому немає підстав вважати, що Естонія може не виконати вимог цього критерію.

Приклад Естонії. 1992 року Естонія була першою серед Балтійських країн, яка запровадила власну грошову одиницю — естонську крону, вийшовши із зони рубля. Це стало передумовою подальшого успіху економічних реформ. Головною метою монетарної реформи Естонії на той час було запобігання та контроль інфляції. Естонську крону було пов’язано фіксованим курсом обміну з німецькою маркою. Це допомогло стабілізувати монетарну та фіскальну політику під час трансформаційного періоду. Використання такого режиму забороняє фінансування бюджетного дефіциту центральним банком. Фіскальна політика Естонії виявилася найстабільнішою в ЄС, як це видно з перевірки виконання умов монетарної конверґенції — Естонія має найменший рівень державного боргу.

2005 року Естонія виявила найбільші темпи зростання ВВП в останнє десятиріччя — 45 % у період незалежності поміж інших

79

країн—членів ЄС із постсоціалістичного табору. Її монетарна політика з прив’язкою до німецької марки виявлялася ефективною протягом 13 років.

Після вступу до ЄС у 2004 році Естонія планувала у числі перших країн—нових членів ЄС запровадити євро. Уряд і центральний банк Естонії поставили за мету запровадити євро за першої нагоди, щойно Естонія виконає всі необхідні вимоги. На той час Естонія вже мала фіксований курс обміну з євро (EUR 1 = EEK 15,6466), високий ступінь інтеґрації з країнами ЄС та дуже відкриту економіку. 2004 р. Естонія посіла 4-те місце за Індексом економічної свободи після Гонконгу, Сінгапуру та Люксембургу та 28-е за рівнем конкурентоспроможності — найвища позиція серед країн Центральної та Східної Європи.

Практична підготовка до переходу на євро розпочалася після зустрічі Кабінету Міністрів у січні 2004 р., коли уряд Естонії поставив собі за мету бути технічно готовим до запровадження євро до середини 2006 року, що зробить можливим перехід на євро з 1 січня 2007 року. 28 червня 2004 року Естонія приєдналася до МОК ІІ.

Перевірка критеріїв монетарної конверґенції у 2004 році показала, що Естонія виконала майже всі критерії монетарної конверґенції. Рівень інфляції становив 2 %, був надлишок бюджетних коштів у розмірі 3,1 % ВВП, державний борг перебував на рівні 5,3 % ВВП (найнижчий серед усіх членів ЄС). Через незначний державний борг в Естонії відсутній інструмент, необхідний для перевірки виконання критерію довгострокової відсоткової ставки. Тому Центральний Банк Естонії та ЄЦБ дійшли згоди, що вона може використовувати відсоткову ставку за довгостроковими позиками як орієнтир у перевірці критерію довгострокової відсоткової ставки. Але критерій стабільності обмінного курсу виконано не було, оскільки на момент перевірки країна перебувала в МОК ІІ значно менше двох років. До того ж, законодавство Естонії (стосовно Центрального Банку Естонії, Конституції Естонії, закону про валюту та безпеку естонської крони) повністю ще не відповідало вимогам Ст. 109 Договору про створення ЄС та Статуту ЄСЦБ та ЄЦБ.

У результаті перевірки було прийнято рішення про те, що Естонія ще не готова до запровадження євро.

Індекс інфляції в Естонії демонстрував стійку тенденцію до зменшення, досягнувши найменшого значення 1,4 % у 2003 році. Рівень інфляції піднявся до 3 % у 2004, до 4,1 % у 2005 році та відтоді залишається на високому рівні. Спочатку це було спри-

80