evrop_integratsiya_09

чинено зовнішніми ціновими шоками (підвищені світові ціни на нафту) та врегулюванням непрямих податків, згодом інфляційний тиск посилився, позаяк пожвавлене зростання попиту та швидке скорочення ринку праці наклали додатковий тиск на економіку. Очікується, що інфляція залишатиметься високою на певний час, відображаючи посилений попит і зростання заробітних плат, вищі ціни на елекроенергію для домогосподарств і зростання непрямих податків відповідно до вимог ЄС.

Починаючи з вересня 2004 року, середньорічний рівень інфляції у країні перебував вище встановленого критерію цінової стабільності. За 12 місяців до жовтня 2006 року норма інфляції була 4,3 %. Тому у 2006 році Естонія не виконала критерію цінової стабільності.

Ця країна не була предметом розгляду Європейської Ради з приводу існування бюджетного дефіциту. Протягом 2000—2005 рр. Естонія мала надлишок бюджету у середньому 1,1 % ВВП. Бюджетні цілі були перевиконані, особливо на рахунку доходів. У 2005 році Естонія показала надлишок бюджету у розмірі 2,3 %. Загальний державний борг становив у 2005 році 4,5 % ВВП — найнижчий рівень серед країн ЄС. Влада використала період стійкого зростання для створення урядових резервів. Отже, Естонія виконала критерій-вимогу щодо стану державних фінансів.

Естонська крона бере участь у МОК ІІ з 28 червня 2004 року, більше, ніж 2 роки на час перевірки 2006 р. До вступу до МОК ІІ Естонія успішно використовувала режим фіксованого курсу з прив’язкою до німецької марки, пізніше до євро. Додаткові чинники, такі як динаміка короткострокової ставки та валютних резервів, не становлять загрози для курсу обміну. Такий валютний режим користується довірою фінансового ринку та населення. Протягом двох років, що вивчалися, естонська крона не відхилялася від головного паритету і не переживала значних коливань. Естонія виконала вимогу щодо обмінного курсу.

Унаслідок низького рівня державної заборгованості Естонії не використовуються довгострокові державні облігації чи схожі цінні папери, які слугують орієнтиром для визначення дотримання критерію довгострокової відсоткової ставки. Показник відсоткової ставки, який базується на довгострокових позиках банків домогосподарствам і нефінансовим установам у кронах, був у середньому на рівні 4,1 % у вересні 2006 року. Спираючись на розвиток відсоткової ставки та беручи до уваги низький рівень державного боргу, немає підстав вважати, що Естонія не виконує критерію конверґенції щодо довгострокової відсоткової ставки.

81

На основі проведеної перевірки Єврокомісія прийняла у 2006 році рішення про те, що Естонії ще зарано приєднуватися до Євросистеми через невиконання критерію цінової стабільності

(рис. 2).

Тому час запровадження євро в Естонії було змінено, нині говорять про орієнтовну дату — 1 січня 2011 року.

Рис. 2. Виконання Естонією критерію цінової стабільності

Джерело: Національний Банк Естонії [29]

Відповідно до прогнозів Центрального Банку Естонії, малоймовірно, що вона зможе виконати всі критерії конверґенції у 2009 році. Значне економічне зростання протягом останніх років та зовнішній ціновий тиск посилили інфляцію в Естонії, та, незважаючи на вповільнення економічного зростання, ціновий тиск не зменшується. Зростання цін, яке було спричинено подорожчанням продуктів харчування та енергоносіїв на світових ринках, виявилося більшим, ніж очікувалося, тому реальний рівень інфляції перевищив прогнозований. Очікується зменшення впливу зазначених чинників, а також заробітної плати, тому тиск на ціни в країні також зменшиться. 2008 року середнє зростання споживчих цін прогнозується на рівні 7 %. Прогноз засвідчує, що інфляційний тиск досягне свого піку у 2008 році та падатиме у 2009 році. З іншого боку, рішення уряду здійснити обов’язкове підвищення акцизних податків 2008 року збільшило імовірність виконання критерію цінової стабільності в наступні 2—3 роки, коли вплив зміни податків не відображатиметься у нормі інфляції. Згід-

82

но з прогнозами Міністерства фінансів унаслідок перенесення терміну збільшення ставок акцизних податків вплив підвищення цін на інфляцію в результаті рішення уряду в 2010—2011 рр. зменшиться на 0,5 % та 0,2 % відповідно.

Отже, можна зробити наступні висновки щодо можливості та часу інтеґрації Естонії до монетарного союзу ЄС.

Зважаючи на економічну ситуацію в країні, запровадження євро в Естонії відбудеться не раніше 2011 року. Точну дату переходу до євро буде оголошено не пізніше, як за 12 місяців до моменту запровадження єдиної валюти, так щоб державний і приватний сектори могли завершити свої приготування до запровадження нової валюти.

Стан виконання Маастрихтських критеріїв в Україні. Рі-

вень інфляції у 2007 році в Україні становив 11,9 %, а в перші місяці 2008 року він знизився до 9,7 %. Це значно перевищує рівень інфляції в ЄС. Інфляція в Україні здебільшого формувалася під впливом зростання цін на продукти харчування, питома вага яких у споживчому кошику становить 52 % [30].

На інфляцію також суттєво вплинуло підвищення цін на енергоносії — на природний газ і нафту, а також підвищення заробітної плати працівників з перевищенням нею темпів зростання продуктивності праці. Зростання реальної заробітної плати в січні 2008 року становило 14,1 %, загалом 2007 року — 12,5 %, тим часом як продуктивність праці виросла на 6,9 %.

Спостерігається прискорене зростання доходів населення: приріст реальних доходів у січні 2008 року (23,4 %) порівняно з січнем 2007 р., а також «підігрів» споживчого попиту з боку банківської системи через кредитування — обсяги кредитування фізичних осіб у січні-лютому 2008 року зросли на 8,6 %.

Чималу роль у формуванні інфляційних процесів відіграють і процеси конверґенції. Через динамічне скорочення розриву в рівні ВВП на душу населення в Україні та Євросоюзі відбувається відповідне наближення рівнів внутрішніх цін до світових.

Цей чинник сформований насамперед у результаті відкритості економіки України і суттєвої конкуренції між внутрішніми та зовнішніми споживачами сировинних продуктів і напівфабрикатів (вплив експортної компоненти на зростання внутрішніх цін), а також збільшення припливу імпортних товарів, що в результаті детінізації імпорту призводить до збільшення цін на них в Україні.

Реакцією НБУ на зростання інфляції, аналогічно діям ЄЦБ під час підвищення рівня інфляції в Єврозоні, було поступове підви-

83

щення облікової ставки з 7 % у 2002 році до 12 % з 30 квітня

2007 року.

У сфері державних фінансів у 2007 році Україна мала профіцит державного бюджету у розмірі 0,9 % ВВП, що відповідає вимогам ЄС. Обсяг валового зовнішнього боргу України на 1 січня 2008 року становив 60,2 % ВВП, перевищуючи норму ЄС в 60 %.

Отже, стан державних фінансів не цілком відповідає вимогам ЄС і потребує подальшого вдосконалення.

ЗАВДАННЯ до блоку 2.

1.Користуючись даними табл. 7—8 та текстом блоку 2, зробіть висновки щодо умовного виконання Україною Маастрихтських критеріїв.

2.Користучись даними щодо досвіду Естонії, сформулюйте 5 першочергових стратегічних завдань для грошово-кредитної політики України в частині можливості її конверґенції з ЄС.

3.Назвіть п’ять чинників, які перекоджають, та п’ять факторів, які сприяють конверґенції грошово-кредитних політик ЄС та України.

84

ЛІТЕРАТУРА

1.Закон України «Про Національний Банк України» № 679-ХIV від 20 травня 1999 року.

2.Будкін В. С., Бураковський І. В., Віткін Л. М., Гащицький О. А та ін. Європейська інтеґрація та Україна. — К., 2002.

3.Основні засади грошово-кредитної політики на 2008 рік. — Національний Банк України, 2008.

4.Рокоча В. Західна Європа на шляху до валютного союзу // Бан-

ківська справа. — 1997. — № 6. — С. 31—36.

5.Савченко А. Стратегічні цілі монетарної політики: Проблеми теорії та методології // Економіка України. — 2007. — № 5.

6.Ющенко В., Лисицький В. Гроші: розвиток попиту та пропозиції в Україні. — К.: Скарби, 1998.

7.Agreements on Monetary Relations (Monako, San Marino, the Vatican, Andorra). — Official Journal L 142 of 31.5.2002.

8.De Grauwe, P. Economics of Monetary Union. — Oxford, 2005.

9.Detken, C., Gaspar, V. The new member states convergence and stability.

—Third ECB Central Banking Conference 21—22 October 2004, 2004.

10.ECB Staff Macroeconomic Projections for the Euro Area. — ECB,

2008.

11.Enlargement of the euro area after 1 May 2004. — First report on the practical preparations for the future enlargement of the euro area [COM(2004) 748 final — Not published in the Official Journal].

12.Greece’s membership in the single currency. — Official Journal L 167 of 7 July 2000.

13.Horwath, R., Komarek, L. Optimum Currency Area Theory: An Approach for Thinking about Monetary Integration.- The University of Warwick., 2002.

14.Lättemäe, R., Randveer, M. Monetary Policy and EMU Enlargement: Issues Regarding ERM II and Adoption of the Euro in Estonia.

15.Price Stability Report — Bank of Slovenia, 2007.

16.Protocol on the Statute of the European System of Central Banks and of the ECB OJ C 191, 29.7.1992.

17.Report from the Commission: Report from the Commission convergence report 2004 [COMM(2004) 690 final — Not published in the Official Journal].

18.Report from the Commission: Report from the Commission: convergence report 2006 [COMM(2006) 762 final — Not published in the Official Journal].

19.Mart Sõrg, Estonia’s Accession to the EMU — Institute of Finance and Accounting, University of Tartu.

20.Sweden: Convergence reports (2002—2004—2006). — Report from the Commission of 22 May 2002: Convergence report 2002 Sweden [COM(2002) 243 final — Not published in the Official Journal].

85

21.The implementation of monetary policy in the euro area: general documentation on the Eurosystem monetary policy instruments and procedures, September 2006.

22.Treaty on European Union OJ C 191, 29.7.1992 — Official Journal of the European Communities № C 191/1.

23.http://www.ecb.int — Європейський Центральний Банк.

24.http://www.ecb.int — Європейський Центральний Банк.

25.http://sdw.ecb.europa.eu — Statistical Data Warehouse, Європейсь-

кий Центральний Банк.

26.http://sdw.ecb.europa.eu — Statistical Data Warehouse, Європейсь-

кий Центральний Банк.

27.http://europa.eu.int/comm/eurostat — Statistical Data Warehouse.

28.http://europa.eu.int/comm/eurostat — Statistical Data Warehouse,

Європейський Центральний Банк, 2008.

29.http://www.eestipank.info — Центральний Банк Естонії.

30.www.ukrstat.gov.ua — Державний комітет статистики України.

86

КЕЙС «СТАРА» І «НОВА» ЕКОНОМІКИ ЄС»

В. І. Чужиков, Д. О. Ільницький, О. А. Федірко

Пропонований кейс являє собою триступеневу фактологічну структуру, яка дозволяє застосувати різні концептуальні підходи при роботі в малих групах (їх можна створити 3—4), які працюватимуть кожний зі своїм підпунктом тексту чи, використовуючи метод «завдання навипередження», сформувати кожному індивідуальне завдання, деталізуючи при цьому п’ять наведених після тексту питань. Третім варіантом застосування може бути внутрішньогрупова дискусія, яку слід проводити після детального аналізу тексту кейсу. Умовно її можна сформувати таким чином: «Невже «нова» економіка в ЄС може затьмарити «стару»? чи «Чому під час кризи «популярними» стають галузі старої економіки, а під час підйому — «нові»?». Незважаючи на високий ступінь варіативності, метою роботи з цим кейсом має бути:

чітке усвідомлення особливостей системної трансформації промислової структури Європейського Союзу, виявлення тенденцій і перспектив розвитку «нової» економіки та оцінка секторальних співвідношень між традиційними та новітніми галузями господарства ЄС.

Вступ

Безпрецедентне розширення ЄС у 2004 році та посилення процесів галузевої конверґенції нових учасників цього найбільшого в світі інтеґраційного угруповання висуває на перший план проблему реального зближення господарських структур країнчленів, відмінності між якими ще тривалий час домінуватимуть у спільній структурі промислового виробництва. Традиційний науковий аналіз, базований на дослідженні структури валового внутрішнього продукту, який нині нерідко використовується, є доволі важливим у вивченні трансформаційних змін в економіці постіндустріальних держав, проте він несе недостатньо інформації про стан та співвідношення між окремими галузями промисловості країн-учасниць, а відтак за показником у 20—35 % питомої ваги ВВП, що припадає на їх індустрію тепер, реально приховуються доволі різні тенденції сучасного виробництва.

87

1. Галузевий склад промислового виробництва в Європейському Союзі

Структура промисловості Європейського Союзу являє собою типово постіндустріальну систему виробництва товарів, у якій за одними показниками найбільша частка припадає на харчову промисловість, за іншими — на галузі, де помітно відчувається вплив інновацій — електротехнічну, електронну та хімічну галузі, що наочно продемонстровано в табл. 1. Одразу ж зауважимо, що в ЄС офіційно прийнятими є три рівні аналізу галузевої структури промислового виробництва: обсяги виробництва, структура зайнятості та додана вартість.

Джерело: Xavier Gellynck, Wim Verbeke, Jacques Viaene. Food Processing / Industries in Europe. Competition, Trends and Polisy Issues / Ed. by Peter Johnson. — Cheltenham: Edward Elgar, 2003. — p. 88.

88

Як випливає з таблиці, лідером за обсягами виробництва була харчова промисловість, яка мала високодиверсифіковану внутрішню галузеву структуру, виробляла конкурентну за ціною продукцію, нижні «поверхи» якої (сировина) значною мірою субсидіювалися структурними фондами ЄС. До трійки лідерів належали також хімічна промисловість і виробництво транспортного устаткування. Лідерство в структурі зайнятості мали окрім зазначених галузей ще й електротехнічна промисловість, машинобудування та виробництво обладнання, лісова, паперова та поліграфічна промисловість, металообробка з різницею у питомій вазі у 2—3 %, що свідчить про їх високу щільність і дистанціювання від інших виробництв. Подібну картину можна спостерігати й у структурі доданої вартості, проте харчова промисловість перебуває тут лише на третій сходинці.

В останні десять років у країнах ЄС відбулися зміни в галузевій структурі виробництва, які були зумовлені вповільненими загальними темпами економічного зростання, що найрельєфніше далося взнаки у 1996 році (зростання ВВП по ЄС-15 становило лише 1,7 %), утім подібною така тенденція була й на поч. ХХІ ст.: 2001 р. (1,8 %), 2002 р. (1,1 %), 2003 р. (0,9 %). Низька динаміка економічного зростання переконливо довела, що сучасна структура промисловості є недосконалою, а відтак потребує суттєвих змін у плані модернізації та посиленні її інноваційності. Попри всі зусилля Євросоюзу щодо стимулювання розвитку малого і середнього бізнесу його питома вага в цілому у структурі виробництва знижувалася. Яскравим прикладом при цьому може слугувати знову ж таки харчова промисловість. Якщо у 1990 році на підприємствах з числом зайнятих до 10 осіб працювало 25,3 % загальної чисельності персоналу галузі, то вже в 1997 році — лише 21,6 %. Натомість на виробництвах з кількістю працівників понад 250 осіб спостерігалася прямо протилежна тенденція (1990 р.

— 33,5 %, 1997 р. — 40,3 %). Схожою була ситуація і в багатьох інших галузях промисловості, а відтак перехід до нової їх таксономії чітко враховував інноваційність, кваліфікацію працівників і їхню освіченість, наукоємкість виробництва тощо.

Новий методологічний підхід до аналізу структури промисловості був започаткований Європейською комісією у 2003 році, в його основу було покладено метод класифікації (таксономії) за п’ятьма методиками. У таблиці 2 аналізуються 14 із 29 товарних позицій, що існують нині в ЄС (вони ж виступають тепер вже галузями промислового виробництва) і які чітко визначають інноваційну суть кожної з них.

89

1 European Commission EU Productivity and Competitiveness: An Industry Perspective. Can Europe Resume the Catching-up Process? — Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities, 2003, P. 68.

90